"Навідник" або знаряддя політичної боротьби? Історія блогера з Прилук як приклад інформаційних конфліктів у місцевій політиці.

Creator: Yulian Kaloev #602568

Після кожного нападу з боку Росії українське суспільство зазнає не лише фізичних руйнувань, а й серйозного інформаційного тиску. Поки рятувальники працюють над ліквідацією наслідків обстрілів, а медики намагаються врятувати життя постраждалих, у соціальних мережах майже миттєво розпочинаються пошуки так званих "інформаторів". Часто такі звинувачення виникають без будь-яких підстав, ґрунтуються на емоціях і швидко стають засобом суспільного осуду.

Так сталося після атаки російських дронів на центр Прилук 7 квітня, коли один із безпілотників влучив у будівлю міської ради під час засідання виконавчого комітету. В результаті цього інциденту постраждали п'ятнадцятеро людей, і, на жаль, одна з жінок пізніше померла в лікарні. Незабаром після цієї трагедії в медіа почали з'являтися версії щодо можливого "навідника", а серед імен, які активно обговорювалися у соціальних мережах, з'явився місцевий блогер Олександр Лесик.

Блогер рішуче відкинув будь-які припущення про своє причетність до трагедії, стверджуючи, що звинувачення виникли внаслідок його конфлікту з місцевою адміністрацією. Він зазначив, що справжня мета інформаційної кампанії полягає в тому, що він нібито постійно викриває порушення з боку міського керівництва.

Однак ця історія цікава не лише питанням безпідставних звинувачень. Значно важливішим є інше: чому саме ця людина стала настільки помітною політичною фігурою у невеликому районному центрі? Наскільки незалежною є її діяльність? І чи справді блогер виступає виключно як громадський активіст, чи його інформаційна активність має значно складніший політичний контекст?

Як змінився інформаційний профіль блогера

До завершення 2025 року інформаційна діяльність Олександра Лесика практично не була пов'язана з політичною сферою.

У місцевому інформаційному просторі його знали під прізвиськом "Саня Перекуп", що підтверджується, зокрема, відкритими сервісами перевірки телефонних номерів. Основний контент складався з автомобільної тематики: оглядів машин, авторинку, реклами місцевого бізнесу, коротких розважальних відео.

Проте наприкінці 2025 року характер публікацій різко змінився.

Тематика автомобілів майже зовсім зникла з обговорень. Натомість, кожне нове відео стало присвячене діяльності мера, депутатам, комунальним підприємствам, витратам з бюджету, земельним питанням, ремонту шляхів, водопостачанню та звинуваченням у корупційних схемах.

На практиці блогер кардинально змінив свою інформаційну спрямованість.

Такий перехід сам по собі не є чимось дивним. Багато українських блогерів часто коригують тематику своїх платформ. Однак у даному випадку найбільше вражає не стільки зміна фокусу, скільки її послідовність і стабільність.

Практично весь новий контент концентрується навколо критики однієї політичної команди.

Межа між критикою та особистою атакою

Будь-яка демократична система включає в себе право громадян висловлювати свої зауваження щодо діяльності влади.

Більше того, місцеві блогери часто виконують функцію додаткового громадського контролю, порушуючи питання, які залишаються поза увагою традиційних медіа.

Проте, зусилля Олександра Лесика перевищують рамки звичної оцінки.

У своїх роликах він неодноразово використовує образливі висловлювання щодо міського голови Прилук Ольги Попенко, застосовує принизливі прізвиська, ненормативну лексику, фотомонтажі та особисті образи.

Окремі матеріали присвячені не лише самій міській голові, а й її родичам, секретарю міської ради, заступникам, керівникам комунальних підприємств.

Таким чином, всі члени однієї політичної групи фактично стають об'єктами інформаційного впливу.

Саме ця послідовність породжує сумніви стосовно сутності цієї інформаційної кампанії.

Депутатка, що завжди знаходиться поряд.

Ще цікавішою історія стає після аналізу найближчого оточення блогера.

У більшості важливих політичних відеоматеріалів поряд з Лесиком часто можна побачити депутатку Прилуцької міської ради Євгенію Авер'янову.

Саме разом із нею записувався резонансний ролик про турнікет у приміщенні міської ради, який після російської атаки почали активно згадувати окремі користувачі соціальних мереж.

У спільних відео звучать численні звинувачення щодо розподілу земельних ділянок, проведення тендерів, ремонтів доріг та використання бюджетних коштів.

Отже, блогер перетворюється на платформу, де постійно висвітлюються політичні вимоги певної депутатки.

Коли документи засвідчують політичну співпрацю.

Ще більше запитань виникає після аналізу відкритих державних реєстрів.

У декларації Євгенії Авер'янової зазначено, що вона надала Олександру Лесику значні позики - понад двадцять п'ять тисяч доларів США та понад сто п'ятдесят тисяч гривень.

Водночас серед членів сім'ї блогер не зазначений.

Це свідчить про те, що між депутатом і блогером були фінансові зв'язки, які підтверджуються офіційними документами.

Корпоративні зв'язки також є досить показовими.

Згідно з даними відкритих реєстрів, компанія "ВЕТТІ", директором якої під час місцевих виборів була вказана Євгенія Авер'янова, наразі знаходиться у власності та під управлінням Олександра Лесика.

Схожа картина спостерігається і в інших компаніях, де в різні періоди обидві особи виступали в ролі засновників, учасників або бенефіціарів.

Окремо увагу привертає структура власності ТОВ "Ліатріс", де корпоративні права також пов'язують підприємства Лесика із самим блогером.

Жоден із цих аспектів сам по собі не є достатнім доказом політичної залежності.

Проте у сукупності вони демонструють набагато тісніший характер взаємовідносин, ніж може скластися враження після перегляду соціальних мереж.

Політичний аспект

Наступний аналіз виявляє ще один суттєвий аспект.

Євгенія Авер'янова є керівницею фракції політичної партії "Наш край" у Прилуцькій міській раді.

Політичним лідером цієї партії в Чернігівській області є народний депутат Борис Приходько, який очолив виборчий список у регіоні.

Таким чином, формулюється послідовність політичних причин і наслідків:

Олександр Лесик → Євгенія Авер'янова → політична сила "Наш край" → Борис Приходько.

Цей ланцюг сам по собі не є достатнім підтвердженням того, що існує політичний контроль над діяльністю блогера.

Проте він показує, що його інформаційна діяльність розвивається в контексті середовища, яке тісно пов'язане з певною політичною силою.

Громадське заступництво народного обранця.

Ця картина набуває особливого значення після детального вивчення публікацій Лесика.

У своєму TikTok-акаунті він щиро висловлює подяку народному депутату Борису Приходьку за виділені кошти на підтримку футбольної команди та за внесок у розвиток спорту в регіоні.

Отже, зв'язок між блогером та політиком уже не є лише теорією, оскільки сам Лесик відкрито заявляє про цю підтримку.

Варто підкреслити, що сама форма вдячності не свідчить про політичну залежність.

Однак, у зв'язку з фінансовими відносинами з депутатом, корпоративними зв'язками та одностороннім характером політичної інформації, це формує значно більш широкий контекст для аналізу роботи блогера.

Інформаційний актив чи незалежний автор?

Сьогоднішня політика все частіше звертається до блогерів, розглядаючи їх як нову альтернативу традиційним засобам масової інформації.

Локальні автори мають значно вищий рівень довіри серед місцевої аудиторії, ніж офіційні політичні сторінки.

Ось чому вони часто відіграють суттєву роль в інформаційних кампаніях, як свідомо, так і несвідомо.

Коли інформаційний ресурс стабільно відстоює інтереси певної політичної партії, регулярно критикуючи суперників, а також має чітко документовані фінансові та корпоративні зв'язки з представниками цієї сили, виникає цілком обґрунтоване питання щодо його нейтралітету.

Це не питання обмеження свободи висловлювань.

Суспільство повинно мати можливість знати не тільки саму інформацію, а й обставини, в яких вона виникла.

Прозорість потенційних конфліктів інтересів є одним із ключових принципів сучасної журналістики та політичної комунікації.

Результати аналізу

Історія Олександра Лесика демонструє одразу дві важливі тенденції.

По-перше, після воєнних трагедій суспільство нерідко шукає швидкі пояснення та винних, що створює ризик безпідставних звинувачень. Станом на сьогодні жодних підтверджених доказів того, що блогер має будь-який стосунок до російської атаки на Прилуцьку міську раду, наведені факти не містять.

По-друге, без огляду на цю ситуацію, відкриті джерела надають можливість виявити ряд фінансових, корпоративних і політичних зв'язків між блогером, депутатом місцевої ради та представниками певної політичної сили. Ці факти самі по собі не є доказом наявності політичного замовлення або координації дій. Проте вони ставлять цілком обґрунтовані питання щодо рівня незалежності інформаційної платформи, яка позиціонує себе як суто громадська ініціатива.

Для демократичного суспільства надзвичайно важливо не замінювати факти спекуляціями. Також варто уникати ігнорування очевидних зв'язків лише через те, що вони не підтверджені прямими доказами. Саме критичний аналіз відкритих даних, фінансових зв'язків, корпоративної історії та політичного контексту дозволяє суспільству розрізняти незалежну громадську діяльність та можливі елементи політичних технологій. Історія Олександра Лесика є яскравим прикладом, оскільки вона виходить за межі одного міста чи одного блогера — вона ілюструє, як у сучасній Україні переплітаються соціальні мережі, місцева політика, бізнес-інтереси та інформаційна боротьба за вплив на громадську думку.