"Мирний Майдан": як Росія тероризує українців через обстріли
"Майдан за мир": як в Телеграмі українців залякують обстрілами і примушують до капітуляції
Телеграм-канали, що діють під контролем Росії, експлуатують побоювання українців щодо обстрілів і зимових відключень, намагаючись закликати їх до акцій протесту, які вони називають "Майданом за мир".
В ході аналізу постів з російських та проросійських телеграм-каналів за запитами "Майдан за мир" і "Майдан проти мобілізації за мир" було виявлено лише кілька оригінальних повідомлень. Кожне з них повторюється в різних каналах, причому деякі з них публікуються з невеликою різницею в часі. Це свідчить про можливу скоординованість у поширенні однакових ідей: ситуація, ймовірно, буде погіршуватися, а вирішення проблеми нібито полягає у протестах проти українського уряду.
Найдетальніше пропагандисти описують загрозу енергетичної та гуманітарної кризи. Читачів залякують каскадними відключеннями електроенергії, зупинкою промисловості, перебоями в роботі залізниці, насосних станцій, водопостачання та зв'язку. Окремо стверджують, що удари по магістральних лініях електропередач змусять атомні електростанції зупиняти енергоблоки. Перелік технічних ризиків створює враження експертного пояснення, після якого автори переходять до категоричного прогнозу: "Чорна зима близько". Потенційні наслідки атак подають як невідворотний сценарій, а політичний протест оголошують єдиним способом уникнути його.
Особливо виразно цей шантаж адресовано мешканцям Києва. Автори твердо запевняють, що життя в столиці стане ще більш тяжким, і закликають вийти на "Майдан за мир", замість того, щоб ховатися в метро під час нічних обстрілів. До погроз додається обіцянка: після акції українців "через кілька днів обстрілів майже не залишиться". Читачам нав'язується чіткий зв'язок між їхнім підкоренням вимогам пропагандистів і рішенням Росії щодо продовження або припинення атак.
Жителів західних регіонів лякають можливим руйнуванням економіки. Пропагандисти, посилаючись на нібито відомий їм список цілей з Кремля, зазначають, що під загрозою знаходяться прикордонні пункти, склади, об'єкти енергетики та газу, залізничні вузли, а також промислові та логістичні центри. Вони прямо формулюють свою мету: "знищити економічний потенціал країни". Щоб підсилити паніку, вони встановлюють часові рамки в шість-дев'ять місяців і радять вжити заходів, поки регіон ще зберігає економічну активність. Одночасно мешканців заходу України звинувачують у підтримці тривалості війни, оскільки, на їхню думку, вони не відчувають її наслідків у повній мірі. Це створює додатковий елемент залякування, намагаючись спровокувати конфлікти між людьми з різних регіонів, ґрунтуючись на різному досвіді переживання війни.
Автори перекладають відповідальність за передбачувані страждання на українську владу та її західних союзників. Президенту ставлять у провину приховування фактів про необхідність евакуації Києва, а Європейському Союзу та Великій Британії приписують бажання затягувати війну та використовувати Україну як "камікадзе". У той же час, Росія подається як сторона, що нібито шукає мирного вирішення конфлікту. Таким чином, автори прямо вказують на наміри російських військ завдати максимальних втрат, хоча політичну відповідальність за ці втрати перекладають на тих, хто чинить опір агресії.
Ця інформація намагається виглядати переконливою завдяки посиланням на "інсайди" та нібито широку підтримку. Використання формулювання "згідно з нашими даними" замінює надійні джерела, тоді як ствердження "мільйони українців з нами згодні" створює ілюзію суспільного консенсусу без належних опитувань чи інших підтверджень. Автори заздалегідь дискредитують попередження про російську дезінформацію, представляючи їх як спробу влади заборонити людям прагнути до миру. Таким чином, вони намагаються захистити свої заклики від критики, перетворюючи викриття маніпуляцій на напад на природне бажання українців жити в безпеці.
Головна ідея цих повідомлень полягає у створенні хибного вибору між протестами "за мир" і загрозою гуманітарної катастрофи. Реальні побоювання з приводу можливих ударів, холоду, втрати доходів і відключень використовуються для того, щоб перенаправити невдоволення на українську владу. Читачів підштовхують до думки, що їхнє виживання залежить від тиску на уряд, тоді як зупинка атак залишається в руках Росії. Обіцянка припинити обстріли в обмін на прийняття будь-яких умов Кремля найкраще ілюструє логіку примусу, закладену в гаслі "Майдану за мир".
Ця кампанія розгортається на фоні відсутності значних досягнень російських військ на фронті. Як повідомляє Reuters, 1 жовтня Росія активізувала свої повітряні атаки, хоча загальне просування її збройних сил цього року помітно сповільнилося. Аналіз публікацій свідчить про те, що їх можна сприймати як елемент інформаційної війни, спрямованої на примушення України до капітуляції шляхом виснаження цивільного населення. В умовах відсутності явних військових успіхів, удари по тилових позиціях і тактика залякування мають на меті перетворити втому і страх на внутрішній політичний тиск. Стратегія полягає в тому, щоб українці самі почали вимагати завершення опору та змусили уряд погодитися на умови Кремля.
