"Консерватизм в першу чергу означає свободу", - зазначила Світлана Фабрикант, говорячи про політичну систему України.
Після війни в Україні актуалізуються розмови про майбутній курс держави. Співзасновниця Recovery Institute Ukraine Світлана Фабрикант розкрила власне бачення повоєнного розвитку України.
Співзасновниця Recovery Institute Ukraine Світлана Фабрикант переконана: майбутнє України неможливо будувати без чесної розмови про цінності. Саме про це наприкінці серпня говоритимуть учасники закритого форуму "Україна завтра".
Світлана Фабрикант розповіла, чому, на її думку, консерватизм - це не про страх перед змінами, як він поєднується з ліберальною економікою і чому саме зараз Україні потрібне довгострокове бачення власного розвитку.
Коли особисто у вас з'явилося відчуття, що консерватизм - це не про минуле, а про вас?
Чесно - не одразу і не як осяяння. Це слово в нас довго мовчало. Ми роками навіть не ставили собі питання: яка модель нам справді близька? Я теж із цього мовчазного покоління. Потрібен був час, щоб дозволити собі думати про це, а тим більше - говорити.
І саме в той момент я усвідомила парадокс: консервативні політики і ліберальна економіка абсолютно не є взаємно виключними. Навпаки, ця комбінація найкраще відображає спосіб мислення більшості українців. Це не просто тренд, а глибоко вкорінені цінності, які завжди були частиною нашої ідентичності, хоч ніхто їх і не формулював. По суті, традиціоналізм – це природна складова української культури: ми не вигадуємо нічого нового, а лише надаємо назву тому, що вже існує. Ми впевнені, що щонайменше дві третини українського суспільства підтримують консервативні принципи, і саме в цьому полягає ключ до нашого успіху.
Якщо провести порівняння з Польщею, країнами Балтії чи Сполученими Штатами, де консерватизм уже давно інтегрований у політичний ландшафт, якою ж буде специфіка українського варіанту?
Ми прагнемо уникнути перенесення на цю територію всіх стереотипів, які протягом років асоціювалися з цим терміном. В Україні його зазвичай пов'язують або з радянською спадщиною, або виключно з релігійним консерватизмом.
Для нас консерватизм - це насамперед свобода, відповідальність, повага до людини, мораль, чесна влада і чесні правила. Це коли люди, які керують державою, самі живуть за тими принципами, які проголошують.
Протягом усього свого життя я була прихильницею соціальної моделі, сподіваючись на те, що держава забезпечить підтримку всім. Однак консервативний підхід пропонує іншу перспективу: особа повинна докладати зусиль для досягнення своїх цілей самостійно, а допомога має надаватися лише тим, хто дійсно не може впоратися сам. Мені знадобився певний час, щоб усвідомити це, і, зізнатися, іноді я все ще веду внутрішні суперечки з цієї теми. Важно визнати, що консерватизм також акцентує увагу на особистій відповідальності кожного, у тому числі за добробут своєї родини, міста та країни.
Тут одразу виникає заперечення: консерватори - це ж про віру в Бога, традиційну сім'ю, речі, які часто більше роз'єднують суспільство, ніж об'єднують. Особливо зараз.
Частково це вірно, і я не маю наміру з цим сперечатися. Проте ми навмисно уникаємо ведення дискусій на теми, що лише підсилюють напругу.
На нашу думку, консерватизм не полягає в розмежуванні. Це про спільні цінності, що здатні об'єднати людей, незважаючи на їх політичні позиції. Сім'я та віра не повинні ставати причинами конфлікту, а навпаки, слугують основою для побудови міцної держави.
Ви обговорюєте консервативні підходи в політиці, паралельно з ліберальними принципами в економіці. Для багатьох це виглядає як певна суперечність.
Насправді, це не так. Це питання мене навіть трішки здивувало. Ліберальна економіка не відкидає консервативні принципи — навпаки, вона бере свій початок саме з них.
Коли існують надійні норми, гарантоване право власності, безстороння судова система та прозорі умови для всіх учасників, економіка починає функціонувати автономно. Це і є справжня підприємницька свобода.
Найбільш невдалим кроком з боку держави є встановлення обмежень на те, хто має право на заробіток, а хто - ні.
Наприкінці серпня відбудеться форум "Україна завтра". Чому ви вирішили зробити його саме таким?
Ми прагнемо об'єднати тих, хто має важливі думки і готовий дивитися в майбутнє, а не лише фокусуватися на сьогоденні.
І це не тільки політики чи великий бізнес. Ми спеціально запросили переможців міжнародних олімпіад, молодих науковців, талановиту молодь. Назва форуму - "Україна завтра" - невипадкова. Бо саме вони і є Україною завтра. Якщо вже сьогодні не дати їм можливість бути частиною цієї розмови, завтра вони можуть будувати майбутнє вже в інших країнах. І це не емоції - це реальність.
Проте, форум вже закритий. Чи не суперечить це основній концепції Інституту – об'єднувати людей, а не ізолюватися від них?
Якщо б ми прагнули до популярності, ми організували б масштабний захід, запросили б безліч людей і привернули б увагу ЗМІ. Але зараз ми зовсім не про це.
Закритий формат необхідний, щоб учасники мали змогу відкрито висловлювати свої думки, дискутувати та шукати спільні рішення, а не просто виступати перед аудиторією. Довіра між тими, хто прагне спільно працювати над майбутнім країни, формується не на сцені.
Коли мова заходить про перспективи України, її нерідко характеризують як аграрну націю, логістичний центр або ж країну інновацій. А яку Україну уявляєте ви?
Я неодноразово зверталася з цим запитанням до впливових осіб у різних куточках світу. І отримала відповідь, яка мене вразила: неможливо визначити, яким шляхом повинна йти країна, поки вона сама не знайде його.
Сьогодні Україна демонструє значну силу в аграрній сфері. Наша країна має розвинуту систему освіти, потужний ІТ-сектор, індустріальну базу та великий людський потенціал. Ми посідаємо друге місце в Європі за підтвердженими запасами природного газу, поступаючись лише Норвегії, хоча ця інформація залишається маловідомою.
На мою думку, ключове питання полягає в тому, щоб ми відверто визначили, якою хочемо бачити Україну у майбутньому, через кілька десятиліть. Саме для цього була заснована Recovery Institute Ukraine. Форум "Україна завтра" слугує лише стартом для масштабної дискусії.