"Без самостійної України не може існувати незалежна Польща": у Львові вшанували думки Єжи Ґедройця.
"Не може бути вільної Польщі без вільної України" - цю ідею сповідував польський публіцист Єжи Ґедройць, який у часи комуністичної влади Польщі жив в еміграції у Франції та видавав журнал "Культура". Він послідовно виступав за незалежність України, Литви та Білорусі та добросусідські відносини між цими країнами і Польщею.
16 вересня у Львові відзначили 111-ту Оссолінську зустріч, присвячену значущості ідей Ґедройця. Цьогорічна подія стала ювілейною, оскільки польсько-український цикл лекцій, дискусій та бесід стартував 20 років тому. Організаторами заходу виступили Національний інститут імені Оссолінських та Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника. Символічно, що перша Оссолінська зустріч також була присвячена Єжи Ґедройцю та його концепціям відносин між Польщею та Україною.
З 2010 року д-р Вікторія Маліцька, представниця Національного інституту імені Оссолінських, відповідає за організацію Оссолінських зустрічей. За цей час вона стала ініціатором 102 з 111 заходів, що проходять у рамках цього польсько-українського проекту.
Директор Національного інституту Оссолінських Лукаш Камінський разом з уповноваженою з міжнародної співпраці Вікторією Маліцькою.
Цього разу учасники говорили про те, наскільки ідеї Ґедройця залишаються актуальними сьогодні, зокрема в умовах повномасштабної війни Росії проти України та загострення польсько-українських відносин через суперечки довкола спільної історії. Також біля Наукової бібліотеки імені Стефаника відкрили банерну виставку "Союз за свободу. Східна політика "Культури"".
Ґедройць та Україна
Єжи Ґедройць залишив помітний слід серед польських інтелектуалів XX століття. Після закінчення Другої світової війни він переїхав за кордон і в 1947 році заснував Літературний інститут у Франції. Того ж року він розпочав видання журналу "Культура", який став ключовим інтелектуальним та політичним осередком для польської еміграції.
Ґедройць вважав, що майбутнє незалежної Польщі безпосередньо повʼязане з незалежністю її східних сусідів. Разом із авторами "Культури" він сформував концепцію, яку згодом назвали УЛБ - Україна, Литва, Білорусь. Її важливою складовою була відмова від польських територіальних претензій на Львів, Вільнюс і Гродно та визнання права українців, литовців і білорусів на власну державність.
Україна займала особливу позицію в роботі Ґедройця. У виданнях "Культура" та "Історичні зошити" з'являлися сотні статей, присвячених Україні, включаючи твори українських письменників. Одним із значущих культурних проектів стало створення антології української поезії "Розстріляне відродження", примірники якої потрапляли на територію України ще в радянській епосі.
Частина експозиції, присвячена Ґедройцю.
Голова Літературного інституту "Kultura" в Мезон-Лафіт Анна Бернгардт нагадала, що наприкінці життя на запитання про мету створення інституту Ґедройць відповів: "Нашою метою було спонукати до роздумів".
За її словами, сьогодні цей принцип особливо важливий - як противага швидким і безрефлексійним реакціям, зокрема в соціальних мережах. У "Культурі" публікували різні, часом протилежні погляди, а дискусія мала вести до пошуку аргументів і спільних позицій.
Серед основних принципів Ґедройця, Анна Бернгардт виділила важливість дій на благо держави та суспільства, а не на користь конкретних політичних чи кон’юнктурних угруповань. Обговорюючи складну спільну історію Польщі та України, він підкреслював необхідність говорити правду, але робити це таким чином, щоб вона сприяла зближенню позицій обох сторін.
Чому ідеї Ґедройця згадують сьогодні
Почесний голова Українського ПЕН Микола Рябчук підкреслив, що в останні часи в Польщі все частіше звучать заяви про те, що ідеї Ґедройця втратили свою актуальність. Проте, на його думку, важливим залишається сам приклад польського публіциста, який демонстрував готовність створювати простір для дискусії та піднімати питання, що могли бути незручними для багатьох.
"Основне призначення публічного інтелектуалізму полягає в тому, щоб висловлювати думки, які більшість людей не приймає, сприймає з неохотою або заперечує," - зазначив Микола Рябчук.
Литовський історик, голова Форуму діалогу та співпраці імені Єжи Ґедройця Альвідас Нікжентайтіс наголосив, що Ґедройць ще в 1950-1960-х роках виступав за те, щоб поляки відмовилися власного історичного імперського мислення, що залишається важливим завданням і сьогодні.
У обговоренні взяли участь мислителі з чотирьох держав.
Анна Бернгардт, коментуючи актуальні виклики у відносинах між Польщею та Україною, підкреслила значення конструктивного діалогу. Вона закликала відкладати емоційні реакції, шукати обґрунтовані рішення, поважати думки співрозмовників, навіть якщо вони не збігаються з власними, та прагнути виявити ті аспекти, які можуть стати основою для спільної позиції.
Голова білоруського ПЕН-клубу, Тацяна Нядбай, яка зараз змушена жити за межами Білорусі, підкреслила, що незалежність та суб'єктність України, Литви і Білорусі є критично важливими для безпеки всього регіону, а не другорядними питаннями. У сучасному контексті постать Ґедройця є надзвичайно актуальною, адже він зміг переосмислити еміграцію: вона для нього не була лише втратою батьківщини, а стала можливістю для діяльності та роботи над майбутнім.
"У сфері культури ми маємо можливість встановлювати прямі зв'язки між білорусами, українцями, поляками та литовцями. Ми можемо вивчати свою історію, перекладати літературу і спілкуватися між собою без втручання Москви та російського погляду", - наголосила авторка.
Виставка про Ґедройця у Львові
Одночасно з зустріччю в Оссолінському, у Науковій бібліотеці імені Стефаника відбулася урочиста відкриття банерної виставки, присвяченої Єжи Ґедройцю та феномену "Культури", що виходила в Парижі. Авторка виставки, Анна Ціхоцька, зазначила, що для Ґедройця цей журнал був не лише літературним проектом, а й потужним засобом впливу на політичні процеси.
За її словами, одна з ключових ідей "Культури" полягала в солідарності народів, які протистояли російському, а тоді радянському, імперіалізму. Саме тому, наголошує вона, питання незалежності, самовизначення, безпеки та імперіалізму, які порушував Ґедройць, не залишилися лише частиною історії.
"Спільна історія має бути простором співпраці, а не суперечок", - зазначила Анна Ціхоцька, говорячи про те, як ідеї Ґедройця можуть бути прочитані сьогодні.
Лукаш Камінський, директор Національного інституту імені Оссолінських, висловив заклик, підкреслюючи важливість розуміння складних аспектів спільної історії Польщі та України, не забуваючи при цьому про те, що насправді об'єднує ці два народи.
Виставка буде доступна для відвідувачів до 15 листопада (джерело: ZAXID.NET)
Організатори підкреслюють, що ювілейна Оссолінська зустріч стала не лише можливістю вшанувати пам'ять Ґедройця, а й продовжити польсько-український діалог, розпочатий двадцять років тому, через обговорення, культурні ініціативи та спільне осмислення складних історичних процесів.
Незважаючи на те, що "Культура" більше не виходить у форматі періодичного видання, нещодавно було видано спеціальний литовський номер, який зберігався в архівах. Тим часом польські колеги працюють над випуском українського номера "Культури", який залишався нереалізованим з 1989 року. Окрім історичних текстів Єжи Гедройця, у ньому буде представлено значну кількість творів сучасних авторів, а також роздуми про актуальні спірні питання між Польщею та Україною.
