Хто ж із європейських лідерів матиме розмову з Путіним: Стубб чи Кошта?
Європа намагається знайти політичного діяча для ведення прямих переговорів із Путіним, серед потенційних кандидатів – Александер Стубб та Антоніу Кошта. Аналізуємо доводи тих, хто підтримує такий канал спілкування з Кремлем, а також аргументи скептиків.
Європейські столиці активно розглядають можливість делегування своїх представників для прямих переговорів з Володимиром Путіним з метою встановлення миру в Україні. Цей процес набрав обертів після візиту спеціального посланця США Стіва Віткоффа до Санкт-Петербурга 21 жовтня, де він запропонував провести тристоронній саміт за участю Трампа, Путіна та Зеленського. В результаті, Європа знову опинилася на узбіччі важливих обговорень.
Про пошуки "головного переговорника" першим написав Politico Europe з посиланням на дипломатів кількох країн ЄС. Серед кандидатів -- президент Фінляндії Александер Стубб і голова Євроради Антоніу Кошта. Але головна суперечка не про прізвища, а про те, чи потрібен такий канал узагалі.
Чому питання постало саме зараз?
Президент Чехії Петр Павел в інтерв'ю мережі Axel Springer відкрито висловився щодо проблеми: Путін не сприймає ЄС як партнера для діалогу, і не веде переговорів ані з Урсулою фон дер Ляєн, ані з Каєю Каллас, а згодом навіть припинив спілкування з Емманюелем Макроном. Павел пропонує обрати особу або групу лідерів, яким інші країни можуть надати мандат представляти Європу, причому це не обов'язково мають бути представники інституцій ЄС чи НАТО.
Сьогодні, 23 жовтня, Кошта додав свою репліку. За його словами, яку переказує LIGA.net, неформальний канал між ЄС і Кремлем відкритий, але він сумнівається, що Москва зараз готова до серйозної розмови.
Позиції учасників справи
Які думки висловлюють прихильники прямого каналу?
Їхня логіка проста: якщо Вашингтон і Москва говорять через голову Європи, то санкції, заморожені активи й гарантії безпеки обговорять без тих, хто за це платить. Колишній британський міністр Девід Лідінгтон, нині експерт лондонського аналітичного центру RUSI, сказав Politico, що канал до Путіна варто мати, хоч це й неприємно визнавати. Короткострокових результатів він не очікує, але вважає, що лінія зв'язку знадобиться, коли з'явиться шанс.
Стуббу вважають фаворитом з двох причин: за словами дипломатів, він має найкращі відносини з Трампом серед усіх лідерів ЄС, а також Фінляндія володіє 1300 км кордону з Росією і тривалим досвідом взаємодії з нею. Деякі дипломати вважають його "об'єктивнішим посередником" в порівнянні з фон дер Ляєн чи Каллас, яких сприймають як занадто заангажованих на стороні України.
Що кажуть скептики?
Найбільш послідовною критикинею виступає Кая Каллас. Ще в січні вона зазначила в інтерв'ю для Euronews, що Путін повинен спочатку зробити конкретні поступки, а Європейський Союз не має бути тим, хто ініціює переговори. На її думку, замість пошуку співрозмовників, варто збільшити тиск на російську військову економіку. 20 жовтня під час виступу в Європарламенті вона підкреслила, що Європа повинна бути присутня на переговорах, адже питання про зняття санкцій — це справа ЄС, а не США.
Київ теж обережний. Глава МЗС Андрій Сибіга ще у травні попереджав у коментарі Радіо Свобода, що сепаратні контакти окремих лідерів із Путіним -- це "слабкість, це розділення Європи". Володимир Зеленський у червні на саміті ЄС наполягав, що Європа має бути за столом, але з єдиною позицією. Європейська комісія ж наполягає, що ЄС уже присутній: радник фон дер Ляєн Бйорн Зайберт брав участь у зустрічі в Осло, де, за словами речниці Паули Піньо, обговорювали території, безпеку і повоєнне відновлення України.
Що це означає для України?
Для Києва ключове питання -- не хто полетить до Москви, а з яким мандатом. Переговорник із чітким спільним мандатом посилює позицію України, бо за ним стоять санкції та гроші ЄС. Кілька паралельних "посланців" дають Кремлю змогу грати на розбіжностях. Ширший контекст -- у нашому розборі чи втримає Європа санкції без США та в аналітиці про два сценарії завершення війни.
Заключні міркування редакції
Виявилося, що офіційного рішення щодо європейського переговорника немає. Проте існує неформальний канал взаємодії через офіс Кошти. Стубб і Кошта є найбільш обговорюваними претендентами, а Комісія вважає, що ЄС вже залучений до переговорів через своїх радників.
Невідомо, чи буде Кремль готовий вести діалог з представниками Європейського Союзу, а також чи зможуть усі 27 держав досягти єдиної угоди щодо спільного мандату. Наступні можливості для обговорення цієї теми – саміти ЄС, заплановані на листопад та грудень.
Що варто знати читачу: від того, чи матиме Європа власний голос, залежить, хто вирішуватиме долю санкцій і заморожених російських активів, на які Європа розраховує у фінансуванні України. Тож стежити варто не за чутками про кандидатів, а за тим, який мандат їм дадуть.
