Зустріч Путіна, Трампа та Сі в Шеньчжені: які сюрпризи принесе китайська гостинність?
Все більше ознак того, що Путін все ж таки зустрінеться з Трампом та Сі для обговорення України під час саміту АТЕС в Шеньчжені.
Якщо ця зустріч відбудеться, вона може негативно позначитися на Україні та Європі: у суспільному обговоренні переважатиме думка про розподіл світу на три основні блоки — США, Китай і Росію.
Путін знову матиме шанс поділитися з Трампом своїми думками про "некомпетентну Україну" та "недобрих європейців", які не шанують американського президента і бажають йому невдачі на проміжних виборах. Він також говоритиме про величезні економічні можливості, які може запропонувати російсько-американська співпраця.
Для Китаю ця зустріч може мати як позитивні, так і деякі негативні аспекти. Проте, зараз складається враження, що китайські оцінки більшою мірою акцентують на вигодах для Пекіна.
Що можна передбачити з боку Китаю:
По-перше, Китай, будучи організатором та учасником цієї зустрічі, активно демонструватиме свій статус незамінного елемента для забезпечення глобальної та регіональної стабільності і миру, без якого неможливо вирішити важливі міжнародні питання. При цьому, своє involvement у розвитку російського оборонно-промислового комплексу та ключових складових російських озброєнь Пекін, безсумнівно, намагатиметься приховати.
По-друге, Пекін буде намагатися просувати спільне бачення безпеки в Євразії, яке розділяє з Москвою і яке по суті збігається з російською ініціативою щодо "Євразійської безпекової архітектури".
Ця ідея була запропонована Росією у 2025 році: вона передбачає усунення американських військових сил з континенту і, по суті, має на меті ліквідацію НАТО, замінивши його новою безпековою структурою, що базується на російсько-китайському співробітництві через такі організації, як Шанхайська організація співпраці (ШОС), Євразійський економічний союз (ЕАЕС) та Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) та інші.
Окрім того, що ця ініціатива отримала підтримку на найвищих політичних щаблях Китаю, вона викликає надзвичайно позитивні відгуки серед провідних науковців та інтелектуалів країни.
Наприклад, пан Дапен, який обіймає посаду заступника директора Інституту Росії, Східної Європи та Центральної Азії при Китайській академії суспільних наук (CASS) та є директором Центру дослідження Росії в цій академії, вважає ініціативу щодо створення Євразійської архітектури безпеки надзвичайно важливою. На його думку, ця ініціатива має велике значення як для регіонального, так і для глобального контексту, оскільки вона спрямована на руйнування основних принципів чинного європейського порядку безпеки, який ґрунтується на трансатлантичному альянсі і НАТО, з подальшою заміною його на модель, що базується на євразійських підходах.
Крім цього, на думку Пан Дапена, євразійська архітектура безпеки виконує інші функції, які важливі для Китаю, наприклад:
а) створює умови для формування та закріплення зон впливу великих країн, що суперечить принципу суверенної рівності.
б) руйнує трансатлантичну та європейську єдність, адже Росія намагається запропонувати свою ініціативу тим європейським країнам, які виступають за стратегічну автономію , скептичні до американських безпекових зобов'язань та більш схильні до пошуку компромісу з Росією.
Отже, можна очікувати, що Китай спробує переконати лояльного до компліментів Трампа у потребі створення "більш збалансованої" моделі безпеки для Європи та Азії. Ця модель має на меті "забезпечити мир і спільний розвиток", при цьому фактично виключаючи Європу (разом із Україною) з числа повноцінних і самостійних учасників міжнародних відносин. У відповідь на це Китаю обіцяють мир, безпеку та економічний прогрес.
По-третє, зустріч буде використана Китаєм для того, щоб вкотре показати європейцям ненадійність Вашингтона, ще більше підірвати довіру до США як безпекового партнера та посилити голос тих політичних партій, які виступають за нормалізацію відносин з Росією - "якщо вже США домовляються з Росією, то Європі також потрібно".
Вже зараз китайські дипломатичні та експертні делегації відвідують європейські аналітичні центри, де просувають тезу про зраду Вашингтоном Європи та підводять до висновку, що європейцям варто переглянути свої відносини з американцями та врешті-решт прийняти російські безпекові вимоги та економічне домінування Китаю.
Цей підхід дуже добре відповідає стратегії Мао Цзедуна часів Громадянської війни (Nóngcūn bāowéi chéngshì, 农村包围城市): якщо не можеш взяти місто, потрібно захопити навколишні села, які його живлять, і місто врешті-решт впаде.
Вказана стратегія на сьогоднішній день стала невід'ємною складовою китайської зовнішньої політики. Наприклад, для зміни курсів федерального уряду ("місто") необхідно спершу залучити регіональні адміністрації ("села"). З метою ослаблення США ("місто") слід "завоювати села", тобто країни Глобального Півдня та Європи...
Для України ця зустріч, безумовно, пов'язана з певними ризиками, оскільки Китай активно намагається підтримати Росію у вирішенні "українського питання". В той час як Європа продовжує надавати Україні свою підтримку, вважаючи її ключовим елементом своєї безпеки, Китай намагається переконати європейські країни в протилежному. Протягом останніх кількох тижнів китайські урядові делегації відвідували європейські аналітичні центри та в рамках закритих обговорень активно просували ідею, що Україна скоро потерпить поразку, тому Європі варто зменшити свою тривогу щодо України та призупинити допомогу їй.
Враховуючи, що Китай після недавньої зустрічі з прем'єром Росії Мішустіним оголосив про свою "підтримку Росії в забезпеченні територіальної цілісності", тоді як у випадку з Україною він вже давно виключив з офіційних документів згадування про підтримку української цілісності, можна з упевненістю стверджувати, що тенденція в китайській політиці є для нас очевидною та має негативні наслідки.
Іншим показником є карикатури, присвячені російсько-українському конфлікту, які публікуються в китайському англомовному виданні Global Times. Протягом тривалого часу Україна в них представлялася жертвою безглуздої політики США. Однак нещодавно з'явився новий образ України – як тягар для Європи, від якого слід терміново позбутися.
Цікаво, що автором статті разом із відповідним зображенням є Чжан Хун, науковий співробітник аналітичного центру при уряді - Інституту Росії, Східної Європи та Центральної Азії, що функціонує в рамках Китайської академії суспільних наук. Раніше він позиціонував себе як "друг України", неодноразово відвідуючи Київ та закликаючи до активнішої співпраці з китайською ініціативою "Пояс і шлях". Наразі його погляди змістилися в бік зміцнення російсько-китайських відносин, які, на його думку, можуть "стабілізувати ситуацію в регіоні та завадити глобальній кризі".
Отже, Україні та Європі, окрім загроз від Росії та викликів, що походять від нинішньої адміністрації США, також слід бути готовими до непередбачуваних труднощів з боку Китаю.
Причиною для стриманого оптимізму в даний момент є те, що:
а) Європа усвідомлює ризики залишитись на узбіччі світової політики;
б) безпековий та оборонний блок США розуміє небезпеку загравання з Китаєм та Росією;
в) політика Вашингтона стане більш відповідною після проведення проміжних виборів.
Ці елементи Україна та Європа мають застосувати, аби уникнути небажаних для них розвитку подій.
