Чому Польща повинна остерігатися звикання до російської загрози?
Автор: Денис Галандзовський.
У польській дискусії щодо російської загрози мене найбільше турбує контраст між висловлюваннями про небезпеку та реальними діями людей. Навіть якщо щодня слідкувати за політичними коментарями, можна залишитися в невідомості стосовно того, куди йти на укриття під час сигналу тривоги.
Я виступаю за проактивну підготовку Польщі. Вважаю важливими такі аспекти, як зміцнення збройних сил, охорона кордонів і вдосконалення цивільної оборони. Мені хочеться, щоб державні органи інформували громадян про потенційні небезпеки та створювали умови для адекватної підготовки. При цьому інформація про загрози повинна сприяти прийняттю рішень, а не залишати людей наодинці з їхніми переживаннями.
Ця дискусія має особливе значення для українців, які проживають у Польщі. Багато з них змушені були покинути свої оселі внаслідок війни. Логічно, що вони прагнуть відчувати захищеність і продовжувати будувати своє життя. Саме тому я підтримую ідею спокійної та раціональної підготовки, яка відкриває більше можливостей для вибору.
Російський тиск виходить за межі лише наземного вторгнення.
Коли говорять про можливий напад на Польщу, важливо розрізняти сценарії. Диверсія, кібератака, удар дроном і наземна операція мають різний характер та потребують різного реагування. Зводити всю небезпеку лише до питання, чи перетнуть російські війська польський кордон, я вважаю помилкою.
Європа вже стикалася з наслідками таємних дій. У жовтні 2025 року у Великій Британії оголосили вироки у справі про підпал складу, що містив гуманітарну допомогу та обладнання Starlink для України. Згідно з інформацією британської прокуратури, двох організаторів підпалу вербувало угруповання "Вагнер". Сам інцидент стався в березні 2024 року.
Ця ситуація ілюструє, чому я акцентую свою увагу на діях, які здійснюються за допомогою завербованих осіб. Для проведення атаки можуть залучати людей, які вже знаходяться на території країни. Встановлення всіх зв'язків і притягнення до відповідальності винних є тривалим процесом.
Мені важливо, щоб ми усвідомлювали потенційні цілі такого тиску. Для Польщі це може призвести до ускладнень у функціонуванні інфраструктури та логістики допомоги Україні. Щодо суспільства, то це обернеться витратами, збоями та відчуттям невизначеності. Я бачу ризик, що цю втому можуть використати для популяризації думки: відмовтеся від підтримки України, і всі проблеми зникнуть.
Я не вважаю таку обіцянку переконливою. Вона дозволяє перекладати відповідальність з агресора на держави, які допомагають захищатися від його дій. Підстав вважати, що поступки самі собою гарантують Польщі безпеку, я не бачу.
Суперечка між Туском і Навроцьким не повинна применшувати значення попередження.
У контексті внутрішньої політичної боротьби за безпеку легко може виникнути плутанина. Без чіткої визначеності важко зрозуміти, які саме питання обговорюють польські лідери.
17 вересня 2026 року Дональд Туск у Сеймі, посилаючись на оцінки розвідок, говорив про можливі гібридні удари дронами й ракетами по державах, які підтримують Україну. Водночас він зазначив, що на той момент ніщо не вказувало на загрозу вторгнення. Переказувати це як оголошення неминучої наземної війни було б неправильно.
Кароль Навроцький в інтерв'ю, оприлюдненому 13 жовтня, звинувачував прем'єра в політичному використанні страху й заперечував різку зміну рівня загрози. Але сам президент також називав Росію небезпекою. Його позицію теж не можна зводити до твердження, що Польщі нічого не загрожує.
У цій дискусії я спостерігаю замагання за довіру громадян і право формувати пояснення ситуації для суспільства. Мене хвилює можливий результат: люди можуть почати сприймати будь-які застереження лише як політичний маневр.
Особисто я на боці своєчасного інформування. Від влади очікую пояснення, що їй відомо, які є невизначеності та які дії потрібні від мешканців. Якщо критика комунікації допомагає отримати такі відповіді, вона корисна. Якщо після суперечки люди лише менше довіряють усім попередженням, проблему безпеки це не розв'язує.
У момент загрози укриття повинно бути під рукою.
У вересні в Дорогуську спостерігалася особлива ситуація. Після ракетних атак з боку Росії на українській території жителі польської громади отримували сповіщення та чули звуки сирен. Водночас, спілкуючись з журналістом Польського радіо, вони ставили цілком зрозуміле запитання: куди можна піти на безпечне місце?
У звіті від 14 вересня було зазначено, що найближчий захисний пункт, вказаний на офіційній карті, знаходиться приблизно за 15 кілометрів від адміністративного центру ґміни. Керівник громади визнав, що спеціалізовані укриття відсутні, і повідомив про плани підготовки приміщень в існуючих будівлях.
Для мене тут головне - розбіжність між загальною рекомендацією знайти безпечне місце та реальною можливістю її виконати. Якщо тривога вже пролунала, людині потрібні зрозумілі й здійсненні дії. Вона має заздалегідь знати, де розташоване доступне місце захисту та як до нього потрапити.
На основі одного інциденту не можна формувати загальні висновки про всю Польщу. Проте подібні перевірки на місцях є важливими для оцінки готовності цивільного населення. Я очікую, що держава та місцева влада нададуть конкретні відповіді для кожного мешканця його міста чи села.
Сирена повинна підтримувати людей у їхніх діях.
В Польщі функціонує SMS-повідомлення Alert RCB. Щоб скористатися цією послугою, немає необхідності проходити реєстрацію або завантажувати додатки. Крім цього, існує регіональна система RSO та офіційні рекомендації. Вкрай важливо ознайомлювати населення з цими інструментами ще до настання небезпечних ситуацій.
Для мене особливої уваги заслуговує питання використання сирен під час пам'ятних заходів. Наприклад, 1 серпня 2026 року, в честь річниці Варшавського повстання, був застосований безперервний сигнал тривалістю одну хвилину, який також мав навчальну мету. Реальна тривога, в свою чергу, подається модульованим звуком протягом трьох хвилин, а сигнал відбою — рівномірним безперервним звуком такої ж тривалості.
Я усвідомлюю цю формальну відмінність, проте маю сумніви, що всі мешканці здатні одразу її ідентифікувати на слух. Мене турбує, що людина може ігнорувати звук сирени і продовжувати займатися своїми справами. На мою думку, для належного вшанування ситуації слід обирати альтернативні методи, а також поєднувати перевірку системи оповіщення з роз'ясненнями та відпрацюванням необхідних дій.
Людина повинна розуміти, де перевірити значення сигналу, якої території стосується попередження і яких вказівок дотримуватися. Зберегти увагу до офіційної інформації, на мою думку, не менш важливо, ніж забезпечити її передачу.
Родині потрібен продуманий план дій
Я впевнений, що українцям, які проживають у Польщі, слід заздалегідь узгодити свої дії на випадок кризи. Підготовка не є ознакою неминучого нападу, але вона дозволяє краще впоратися з різними ситуаціями, коли звичні послуги можуть бути тимчасово відсутні.
Польський урядовий порадник рекомендує домашні запаси щонайменше на три дні. Йдеться про воду, їжу, необхідні ліки та засоби зв'язку й освітлення. Документи та найпотрібніші речі варто підготувати заздалегідь. Посібник доступний і українською мовою.
Ці 72 години я не сприймаю як обіцянку, що через три доби будь-яка криза завершиться. Це мінімальний орієнтир для самозабезпечення.
Сім'ї важливо узгодити, як зберігати зв'язок, де зустрічатися в разі втрати контакту, а також визначити, хто візьме на себе відповідальність за тих, кому потрібна підтримка. Також варто розглянути можливість тимчасового переміщення. Проте, дії слід планувати відповідно до поточної ситуації та офіційних рекомендацій: під час небезпечних обставин виїзд може бути небезпечним, тому необхідно дотримуватися наказів про евакуацію.
Я усвідомлюю, як важко українцям знову стикатися з кризою. Тому прагну, щоб сім'ї могли відкрито обговорювати ці теми в спокійній атмосфері, маючи достатньо часу та доступ до надійних джерел інформації.
Саме цього я сподіваюсь від польського уряду: своєчасної підготовки до укриттів, чітких попереджень та навчальних програм для громадян. Готовність має полягати в тому, щоб кожен мешканець знав, що робити далі. Коли люди усвідомлюють, як слід діяти, їм простіше підтримувати звичний ритм життя та адекватно реагувати на реальні загрози.
Денис Галандзовський - український письменник, медійний аналітик та цифровий творець, який фокусується на житті українців за межами країни.
