Політичні новини України та світу

Андрій Золотарьов. "Ялта 2.0" не відбудеться: у Путіна, Трампа та Сі занадто різні амбіції.

У китайському Шеньчжені розпочався саміт АТЕС, головною інтригою якого стала одночасна участь голови КНР Сі Цзіньпіна, президента США Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна. Перший день зустрічі викликав суперечливу реакцію: у мережі активно висміювали холодний прийом і протокольні жести, якими Путіна відсунули на другий план на загальному фото та під час святкової вечері, тоді як Трампа приймали з найвищими почестями. Водночас видання The New York Times звернуло увагу на те, що глава Кремля вперше з початку повномасштабної війни проти України опинився в одному кадрі з лідерами західних країн, які ввели жорсткі санкції проти РФ, зокрема з прем'єр-міністрами Канади та Австралії. Участь західних політиків у спільній фотосесії вже викликала хвилю критики в їхніх країнах, однак самі лідери пояснили це дипломатичною повагою до Китаю як господаря саміту.

Інтернет-ресурс From-UA.org звернувся до українського експерта в галузі політики, керівника Українського інформаційно-аналітичного центру "Третій сектор" Андрія Золотарьова, щоб отримати оцінку результатів першого дня саміту АТЕС та зустрічі Сі Цзіньпіна, Дональда Трампа та Володимира Путіна. Нас цікавило, як можна трактувати неоднозначні сигнали навколо протокольного прийому президента Росії та його першого спільного фото з західними лідерами з моменту початку війни. Крім того, ми запитали, які наслідки ці події можуть мати для глобального миру та ситуації в Україні.

Для України така ситуація може нести в собі негативні наслідки, оскільки Сі Цзіньпін може вплинути на хід війни, посиливши експортні обмеження, наприклад, щодо компонентів для дронів, які надходять до нас через Польщу, хоча й з величезною націнкою. Це справжня бізнес-можливість. Шеньчжень, у свою чергу, є символічним містом: це не лише колиска китайських економічних реформ, але й важливий центр виробництва дронів у Китаї.

Тому Трамп і Путін, на мою думку, прибули не в найкращому настрої, адже удар по Кримському мосту став для них неприємним сюрпризом: одному продемонстрували, що його вплив на Київ значно перебільшений, а іншому показали, що його зусилля захистити Кримський міст, який вважався сакральним об'єктом, були марними. Хоча його відновлення, безумовно, відбудеться в майбутньому, політичний та інформаційний резонанс цього інциденту вже очевидний. Російські медіа та інформаційний простір реагують на це дуже бурхливо – реакція в Росії зрозуміла.

Щодо Путіна, він у будь-якому випадку отримує вигоду з цієї ситуації, оскільки наочно показує, що ізоляція більше не існує і що політика ізоляції Росії зазнала невдачі. Факт зустрічей і спілкування з ним є найважливішим. Спільне фото – це лише невеликий деталь у цілому контексті.

А Трамп прибув на цю зустріч без сильних козирів. Чого хотів Трамп? Можливо, він хотів поговорити про обмеження ядерних озброєнь, але це не та тема, щодо якої Китай готовий вести діалог зі Сполученими Штатами, адже Росія та Сполучені Штати мають найбільші ядерні арсенали, а Китай -- у кілька разів менше, проте на сьогоднішній день у Пекіна найвищі темпи зростання ядерних озброєнь, виробництва боєголовок тощо. Китай наздоганяє, і тому Сі не зацікавлений у стримуванні. Путін, можливо, хоче поговорити з Трампом про Україну. А власне товариша Сі цікавлять, напевно, питання зняття обмежень на постачання високотехнологічних чіпів, необхідних для індустрії штучного інтелекту, на які Сполучені Штати наклали серйозні обмеження.

Поки що атмосфера досить дружня, невимушена: це спільне фото з цими буддійськими, тибетськими шарфиками -- у Сі помаранчевий, у гостей -- блакитні, такий собі маркер. Але я не думаю, що чутки про те, що ми отримаємо щось на кшталт "Ялти 2.0", виправдалися -- вони виявилися дещо перебільшеними. Ніхто з цієї трійки не готовий так ґрунтовно підходити до обговорення глобальних питань.

Зазвичай має існувати якась загальна об'єднуюча концепція, однак наразі ідея завершення війни не виглядає як така. Мети учасників занадто відрізняються одна від одної. Коли йдеться про Ялту 2.0, часто забувають, що всі країни-союзники, які брали участь у Ялті, об'єднувалися навколо спільної мети — здобуття перемоги у Другій світовій війні та вирішення питань щодо післявоєнного устрою. Остаточні рішення були ухвалені на Потсдамській конференції, яка відбулася вже після смерті Рузвельта, але тоді це був саме такий підхід.

І тоді, до речі, Китай не був присутній на конференції, але за нього все вирішили. За вступ у війну з Японією Радянському Союзу, Сталіну, Рузвельт пообіцяв Внутрішню Монголію, на яку з боку уряду Гоміньдану були претензії -- це територія Монгольської Народної Республіки, -- залізниці в Маньчжурії, порти Далянь і Порт-Артур. Китайців ніхто не питав: Рузвельт просто пообіцяв Сталіну, що врегулює це питання, і він врегулював його з Чан Кайші, поставивши того перед фактом.

Виникло питання, чи зможуть китайці вибрати між фінансовими вигодами та економічним добробутом. Китай адаптувався до умов війни, отримуючи прибуток як від одних, так і від інших. Або ж вони можуть ухвалити рішення на користь статусу: країна, чия доля ще понад вісімдесят років тому визначалася зовнішніми чинниками, тепер сама має можливість формувати світове майбутнє та правила, за якими воно розвиватиметься. Однак, здається, товариш Сі все ж віддав перевагу надійним, але скромним здобуткам, а не ризикованим великим можливостям.

Чи має насправді значення те, що Путін вперше з початку конфлікту зробив фотографію з лідерами Західних країн?

Отже, для Путіна це є суттєвим: акцентувати свій статус і продемонструвати, що політика ізоляції Росії і накладення санкцій зазнала невдачі. Дійсно, ми спостерігаємо, як усе більше людей в Європі висловлюють думки про необхідність не конфліктувати з Росією, а налагоджувати торгівлю, як, наприклад, представники АдГ у Німеччині.

Тому для Путіна ця зустріч на саміті АТЕС за участю Трампа, безперечно, є великим плюсом.

Читайте також