Політичні новини України та світу

Ілюзія співіснування з Росією. Вона продовжує намагатися змінити безпекову архітектуру в Європі - Ендрю Міхта.

Поки команда Віткоффа та Кушнера готується до нового раунду переговорів з Москвою, вимоги Росії залишаються без змін. Ендрю Міхта, професор стратегічних досліджень у Школі Гамільтона при Університеті Флориди та старший науковий співробітник Atlantic Council, підкреслює, що обговорення з Москвою не вирішують основної проблеми: Росія прагне не лише до припинення конфлікту в Україні, а й до зміни безпекового порядку в Європі на свою користь. Він попереджає, що поступки Кремлю за рахунок союзників можуть підірвати трансатлантичний альянс і ослабити самі Сполучені Штати. На його думку, Вашингтону слід повернутися до базового розуміння, що Росія є агресором, а Європа — ключовим партнером США в Атлантиці. Замість чергової угоди з Москвою Америці потрібна широка стратегія, яка чітко окреслить її основні національні інтереси.

Знову медіа змушені слухати заяви команди Кушнера та Віткоффа про новий раунд переговорів із Москвою. Ці висловлювання викликають підозри, що американські представники або не усвідомлюють справжню природу російської загрози для Європи, або охоче ігнорують її, прагнучи будь-якою ціною досягти мирних домовленостей в Україні. Як стало відомо, вимоги Росії залишаються без змін, включаючи вихід Фінляндії з НАТО, виведення військових баз союзників із країн Балтії та фактичне відновлення російського впливу в Північній Європі, Балтійському регіоні та Центральній Європі.

Фактично, Путін звертається до Сполучених Штатів з проханням виконати те, що йому не вдалося здійснити за останні 25 років. Не менш вражаючим, ніж зухвалість Москви, є те, що адміністрація Трампа, здається, не усвідомлює тривоги Європи щодо власної безпеки та тієї загрози, яку Росія представляє для американських інтересів у регіоні.

Важливо зрозуміти, хто ініціював конфлікт.

Прагнення покласти край жорстокій війні в Україні, яка щомісяця забирає тисячі життів, - шляхетна мета. Але підхід на кшталт "не має значення, хто її почав - просто припинімо бійку" свідчить, що адміністрація досі не усвідомила незмінних принципів національної оборони.

Принципово важливо, що росія є агресором, а Україна веде екзистенційну боротьбу за збереження свого суверенітету й незалежності.

Колись Америка чітко усвідомлювала ці основні принципи: вона заплатила високу ціну за визволення Європи під час Другої світової війни та захищала її протягом півстоліття в часи холодної війни. Чому ж зараз ми раптово забуваємо про ті базові істини, що події в Європі та на євразійському просторі можуть вплинути на нашу власну країну? Чому ми ігноруємо обґрунтовані занепокоєння щодо безпеки наших європейських партнерів і прагнемо налагодити діалог із нашим давнім супротивником – Росією, яка об’єдналася з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю проти нас?

Чому Росія продовжує залишатися супротивником Сполучених Штатів?

Росія продовжує бути ворогом для Сполучених Штатів не через якісь непорозуміння чи помилкові пріоритети нової адміністрації. Її ворожість зумовлена тим, що, якщо їй дозволити безперешкодно розширювати свій вплив, вона зможе встановити контроль над Євразією та здобути домінування в Європі. Це, в свою чергу, позбавить США доступу до важливих глобальних ресурсів, торговельних маршрутів і регіонів, які є критичними для національної безпеки.

Цей розвиток подій суттєво зміцнить вплив Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні та ускладнить Сполученим Штатам налагодження співпраці з партнерами в Азії. Це може стати причиною занепаду Америки, що негативно вплине як на її економічну ситуацію, так і на внутрішню безпеку.

Хоча Сполучені Штати в основному є морською державою, у разі такого розвитку подій їхній вплив міг би суттєво звузитися, а самі вони ризикували б опинитися на околицях світової політики, ізольовані в Західній півкулі. Цю очевидну географічну реальність усвідомлювали всі американські адміністрації - від Вудро Вільсона до Франкліна Делано Рузвельта, а також від Гаррі Трумена до Рональда Рейгана. Однак сучасна команда, чомусь, не звертає на це уваги.

Відновлення зв'язків між трансатлантичними партнерами.

Сполученим Штатам необхідно кардинально змінити свій підхід до Росії: відновити зв'язки з Європою та переглянути відносини з союзниками по НАТО, ставлячи їх у позицію партнерів, а не розглядаючи як безладну групу, що заблукала.

Трансатлантичні відносини ніколи не слід зводити до особистостей чи неприязні до конкретного політика - американського або європейського, адже це підриває довіру й загрожує розвалом альянсу. Союзи будуються на спільних загрозах і спільних інтересах, і якщо ми хочемо стримувати експансію Китаю, нам потрібні європейські союзники на нашому боці.

Європі потрібні Сполучені Штати, щоб забезпечити ефективне стримування й оборону від росії. Сполученим Штатам потрібна Європа, щоб урівноважувати своїх противників і зберігати доступ до критично важливих регіонів світу. Якщо хтось у цьому сумнівається, нехай поміркує, як адміністрація змогла б провести операцію проти Ірану без баз у Європі та доступу до тамтешніх мереж постачання.

Європа, а не Росія, завжди була і залишається нашим ключовим партнером в Атлантичному просторі. Це не лише через те, що НАТО є союзом демократій, хоча це, безумовно, сприяє нашій співпраці, а також через те, що наші стратегічні національні інтереси співпадають. Настав час відмовитися від риторики адміністрації про "поворот до Азії" і знову усвідомити фундаментальні принципи: для забезпечення власної безпеки Сполучені Штати повинні міцно позиціонуватися як в Атлантичному, так і в Тихоокеанському регіонах.

Повернення великої стратегії

Продовження діалогу з Росією стосовно загальноєвропейської угоди є ризикованим кроком, оскільки існуюча стратегія не враховує ключові стратегічні інтереси Росії. Більше того, такий підхід суперечить основним принципам американської геостратегії.

Національна безпека виходить за межі простого підписання угод; це комплексний та системний підхід, який визначає основні інтереси держави та шляхи їх досягнення. Цей концепт називається "великою стратегією", і настав час повернутися до його реалізації.

Читайте також