100 днів уряду Корецького: виклики та загрози для майбутніх кроків (Богдан Данилишин)
Перші сто днів роботи уряду Сергія Корецького спонукають до обережних висновків.
Уряд країни приймає важливі рішення в сфері оборони, активно шукає зовнішні інвестиції та працює над формуванням бюджету. Проте перед ним стоїть важливий економічний виклик: забезпечити функціонування підприємств і критично важливої інфраструктури в умовах зростаючих військових загроз, тиску на ціни, бюджетних обмежень та можливих несподіванок з боку міжнародних фінансових партнерів. Адже без вирішення цих питань навіть успішні переговори про фінансову допомогу зможуть лише відстрочити неминучий фінансовий криза.
Верховна Рада призначила Корецького прем'єр-міністром 16 липня і якщо враховувати день призначення - 23 жовтня був сотим календарним днем роботи нового уряду. Цього часу замало для зміни структури економіки, але достатньо, щоб визначити пріоритети, встановити відповідальність і показати, як рішення доходять до виконання, а саме за цими критеріями й варто оцінювати Кабмін.
Приписувати новій команді всі накопичені проблеми було б несправедливо. Російські удари, дефіцит працівників, руйнування капіталу та залежність від партнерського фінансування виникли до її призначення, проте успадкована складність не звільняє від відповідальності за швидкість реакції. Для підприємства, яке зупинилося через пошкодження мережі або затримку платежу, походження проблеми не змінює вартості простою.
Ось деякі результати, які були досягнуті в перші місяці: 2 жовтня Європейська комісія перерахувала Україні 2,9 мільярда євро в рамках механізму Ukraine Facility, що включає частину фінансування Ukraine Support Loan - отже, нам надали кошти. У середині жовтня стало відомо про виділення ще 2,86 мільярда євро в рамках оборонного компоненту цього інструменту - знову ж таки, це додаткові фінансові ресурси. Ці надходження суттєво впливають на фінансову стабільність країни - але на чиєму рахунку? Варто зазначити, що такі фінансові вливання є результатом тривалих міжнародних угод і зобов'язань, виконаних різними урядовими командами; їх не варто повністю приписувати лише новому прем'єру - це, скоріше, спільний успіх президента та Європейської комісії.
Підтримки заслуговують також рішення, ухвалене 22 жовтня, яке передбачає залучення приватного сектору (на п’ятому році війни) до будівництва підземних виробничих потужностей для оборонних підприємств, а також механізм звільнення від імпортного мита та ПДВ на комплектуючі для озброєння, за які розрахувалися міжнародні партнери. Вважаю, що ці заходи відповідають актуальним потребам виробників, проте їх економічний ефект слід оцінювати, враховуючи новозбудовані площі, скорочення часу на митне оформлення та виконані замовлення, оскільки на сотий день роботи уряду ці рішення ще не могли продемонструвати свого повного виробничого впливу.
Сучасні економічні умови не дозволяють витрачати час на тривалі процеси адаптації управління. За попередніми даними Міністерства економіки, реальний ВВП у вересні знизився на 2,2% порівняно з вереснем 2025 року, після падіння на 1,8% у серпні. За період з січня по вересень зміна ВВП наближається до нуля. Коригування оцінки зростання у II кварталі зменшилося з 0,6% до 0,4% у річному обчисленні.
Головні фактори, що сприяють погіршенню ситуації, включають знищення енергетичної та транспортної інфраструктури, призупинення роботи підприємств, труднощі з морським експортом та затримки у зборі пізніх культур.
Протягом січня-серпня індекс виробництва в переробній промисловості зріс лише на 0,9%. Тим часом, харчова промисловість показала приріст у 2,9%, а машинобудування - 2,7%. У серпні будівельний сектор продовжував демонструвати спад, зменшившись на 3,7% в річному вимірі, але це падіння відбулося значно повільніше в порівнянні з липнем, коли зниження склало 25,9%.
Водночас річна споживча інфляція у вересні досягла 10%. Поєднання слабкої виробничої динаміки й прискорення цін свідчить про стагфляційний ризик, а воно не доводить, що причиною погіршення стали рішення нового уряду, але визначає умови, в яких він має діяти. У такій ситуації центральне завдання економічної політики - відновлювати спроможність виробляти. Уряду потрібна окрема програма швидкого повернення пошкоджених підприємств до роботи з визначеними строками та джерелами фінансування.
Найбільш яскраво суперечність між фінансовими можливостями та зобов'язаннями проявляється у бюджеті. У проєкті бюджету на 2027 рік, представленому Міністерством фінансів у вересні, заплановано доходи в розмірі 5,648 трлн грн та видатки на суму 7,272 трлн грн, що вимагає міжнародної підтримки в обсязі 52,6 млрд доларів. При цьому, доходи повинні зрости на 8,7%, а видатки — на 13,5% у порівнянні з оновленим планом на 2026 рік. Ці показники є попередніми і можуть підлягати змінам: 28 жовтня проєкт був схвалений у першому читанні.
Проста різниця між зазначеними видатками й доходами становить 1,624 трлн грн. Це авторський арифметичний розрахунок, який не слід ототожнювати ні з офіційним дефіцитом з урахуванням кредитування, ні з валовою потребою у запозиченнях, що охоплює також погашення боргу а для оцінки стійкості важливо бачити всі ці величини окремо. Так само не можна механічно додавати оголошені пакети міжнародної підтримки: частина ресурсів уже врахована в бюджетних розрахунках або надходить через кілька взаємопов'язаних інструментів.
Найбільший ризик полягає у невідповідності між домовленостями щодо фінансування та фактичним надходженням коштів у потрібний момент. Спільна заява Єврокомісії та України від 1 жовтня окреслила джерела для покриття бюджетних та оборонних потреб на 2026 рік, а також передбачила можливість виділення 45 млрд євро на 2027 рік за певних умов. Єврокомісія чітко пов’язує подальші виплати з виконанням узгоджених реформ, тому уряд має ретельно планувати графік законодавчих ініціатив і фінансових виплат так само уважно, як і загальні обсяги допомоги. Таким чином, необхідно підготувати публічний план фінансування принаймні на шість місяців вперед: у ньому мають бути вказані підтверджені надходження, невиконані умови, критично важливі платежі та резервні дії на випадок можливих затримок.
Податкові пропозиції вимагають особливої уваги та обережності. У документах Міністерства фінансів, що супроводжують проєкт бюджету, вказується на наявність ресурсу в розмірі 58,7 млрд грн, призначеного для страхування бізнесу від воєнних ризиків та надання іншої фінансової підтримки. Одним із можливих шляхів фінансування є підвищення стандартної ставки ПДВ з 20% до 21%, для реалізації якого необхідно прийняття окремого законодавчого акту.
Саму потребу страхового захисту заперечувати важко, проте запропонований спосіб фінансування переносить частину його вартості на кінцевих споживачів і масштаб такого перенесення слід пояснювати точно, так як за незмінної ціни без податку й повного перекладання ПДВ на покупця товар вартістю 120 грн подорожчає до 121 грн, тобто приблизно на 0,83% і це розрахунок для товару зі стандартною ставкою, а не прогноз приросту всього індексу споживчих цін. Фактичний ефект залежатиме від структури споживання, пільгових ставок, конкуренції та поведінки продавців, а для родин із невеликими доходами навіть помірне додаткове подорожчання є відчутним.
Додаткові фінансові ресурси можна знайти також шляхом зменшення тіньових економічних потоків. 21 жовтня уряд анонсував ключові ініціативи, спрямовані на боротьбу з нелегальним тютюновим ринком, контрабандою, податковими ухиленнями та зловживаннями в азартних іграх, обіцяючи щомісяця надавати звіти про досягнуті результати. Це правильний підхід, однак майбутні надходження від детінізації не варто вважати гарантованими до отримання конкретних результатів. Основною метою повинні бути стійке розширення податкової бази та рівні конкурентні умови, а не просто збільшення кількості перевірок легальних компаній.
Найближчим практичним випробуванням залишається зима. Наприкінці вересня прем'єр повідомляв про кращу готовність, водночас визнаючи неповне виконання планів стійкості, а 20 жовтня урядовий портал повідомив про розблокування частини видатків, передусім на стійкість громад, і подальше здійснення відкладених платежів. Це не є доказом загальної неготовності країни, проте така послідовність показує, наскільки небезпечно наближати фінансування захисту до початку опалювального сезону.
Продовження дії пільгових тарифів на електроенергію для населення в сезоні 2026/27, про що уряд оголосив 8 жовтня, допомагає зменшити тягар на сімейні фінанси. Однак механізми компенсацій повинні гарантувати фінансову стійкість постачальників та можливість проведення ремонтних робіт. Якщо соціальні рішення призводять до непокритих фінансових зобов'язань в енергетичному секторі, ці проблеми можуть повернутися до споживачів у вигляді зниження надійності послуг. Тому важливо поєднувати підготовку більш адресної підтримки з прозорим обліком цих фінансових зобов'язань.
Ключова проблема економіки і ризик для уряду - низький рівень інвестицій. Капітальні інвестиції (без інвестицій в озброєння) складають близько 10% ВВП, а це в рази менше за світові показники (26% ВВП в середньому у світі).
До кінця 2025 року вимоги щодо відновлення оцінюються в 588 мільярдів доларів (RDNA 5), тоді як річний рівень інвестицій (без урахування витрат на оборону) становить лише 22 мільярди доларів.
Важливим стримуючим фактором для інвестиційних процесів є нестача фінансових ресурсів для їх втілення. Власні кошти підприємств складають більш ніж 70% від загальної вартості здійснених інвестицій. У той же час, залучення фінансування через кредити, іноземних інвесторів, інвестиційні фонди та фондовий ринок залишається вкрай обмеженим, загалом лише 7%.
Незважаючи на зростання депозитної бази банків, рівень кредитування економіки залишається вкрай низьким (15% ВВП) - лише 4% інвестицій реалізовано за рахунок кредитів українських банків. Жорстка монетарна політика НБУ та воєнні ризики перешкоджають залученню кредитних коштів у інвестиції. Крім того, залучення коштів іноземних інвесторів та міжнародних організацій для фінансування інвестицій також залишається невисоким - лише 1% загального обсягу. Частка коштів державного та місцевих бюджетів у фінансуванні цивільних інвестицій за час війни зросла до 14%, основна частина державних інвестицій спрямовується у закупки озброєнь (54% державних інвестицій або 8,5% ВВП).
Динаміка прямих іноземних інвестицій свідчить про суттєве відставання України від сусідніх держав. Серед країн, які прагнуть стати членами ЄС, Україна посідає останнє місце за рівнем залучення інвестицій. Наразі накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні становить всього $62 мільярди (включаючи реінвестовані доходи), що дорівнює 28% від ВВП. Для порівняння, у Чорногорії цей показник досягає 93% ВВП, а в Сербії – 84%.
Щорічний приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні становить лише 1-2% від ВВП, у той час як середні показники для країн-кандидатів до ЄС досягають 5% ВВП. Структура іноземного капіталу в Україні також вказує на наявність суттєвих проблем: більша частина інвестицій спрямовується в галузі з короткостроковим циклом обігу. Основними факторами, що стримують зростання ПІІ в Україні, є інституційна нестабільність, ризики, пов'язані з війною, а також інші перешкоди: необхідність у страхуванні військових ризиків, посилення захисту прав власності, підтримка експорту та кредитування, а також розвиток внутрішнього ринку боргових інструментів.
Ще однією важливою умовою відновлення є можливість отримання інвестиційних кредитів. Наразі облікова ставка Національного банку України складає 16%, і Кабінет Міністрів не регулює цю ставку. Захист гривневих заощаджень та валютного ринку має велике значення для забезпечення стабільності, однак відповідальність за те, чи здатні життєздатні підприємства знайти фінансування для відновлення в умовах сучасної монетарної політики, лежить на уряді.
Необхідні гарантії з обмеженими фінансовими ризиками, а також страхування та часткова компенсація процентних витрат для проектів з підтвердженими економічними результатами. Таку підтримку слід оцінювати з урахуванням додаткових інвестицій, відновленого виробництва та робочих місць, які залишаються після закінчення дії пільг.
Важливими є також прозорі критерії доступу та моніторинг стосунків з афілійованими особами. Співпраця з Національним банком України повинна базуватися на спільній оцінці ризиків, пов'язаних з інфляцією, валютними коливаннями та кредитуванням, при цьому зберігаючи автономію кожної установи у прийнятті рішень. Адміністративна вимога знизити вартість грошей не зможе компенсувати відсутність вирішення тих факторів, які змушують банки вважати інвестиції занадто ризикованими.
Наразі спостерігається зниження рівня технологічної складності в економіці. Аналіз динаміки Індексу економічної складності (ECI) за період з 2012 по 2024 роки вказує на постійну тенденцію до технологічного спрощення в українському виробництві. У 2012 році Україна мала показник ECI на рівні 0,79, але до 2024 року він зменшився майже вдвічі — до 0,40. Хоча цей показник формально залишається в позитивному діапазоні, він свідчить про значну втрату технологічного потенціалу. В умовах війни важко визначити, чим наразі займаються наукові установи, зокрема НАН України, тому уряд повинен зайняти чітку позицію в цьому напрямку.
Діючий показник України значно відстає від середньоарифметичного рівня країн, що належать до Emerging and Developing Europe (0,68), і є нижчим за середній показник країн, що претендують на вступ до ЄС (0,46). Технологічне відставання країни посилилося через зниження обсягів інвестицій та інноваційних розробок.
Війна між Росією та Україною, що триває вже 12 років, жорстка кредитна політика Національного банку України, яка триває 9 років, а також відсутність системного підходу до промислової політики, створили серйозні виклики для української економіки. Зниження інвестиційного попиту та інновацій призвело до того, що в Україні почали активно розвиватися сектори, які не потребують тривалих технологічних циклів — такі як сільське господарство, видобуток сировини, торгівля та надання послуг. Економіка України потребує значного збільшення інновацій, оскільки сировинна модель розвитку не забезпечує майбутнього. Наразі країна не може компенсувати дефіцит технологічного імпорту за рахунок експорту сировини. Для підвищення рівня добробуту та покращення індексу конкурентоспроможності Україні необхідно переосмислити пріоритети державної політики: кредитна політика, залучення іноземного капіталу та структурні зміни мають бути зосереджені на спільній меті — високотехнологічній індустріалізації.
Підтримка виробництва вимагає чітких і зрозумілих правил взаємодії з працівниками. У 2026 році різниця між середньою та мінімальною зарплатою сягнула трикратного рівня (30,5 тис. грн проти 8,6 тис. грн). Це негативно впливає на мотивацію працівників з низькими доходами та сприяє тінізації економіки. Обмеженість бюджетних ресурсів змушує Уряд уникати адекватного підвищення мінімальної зарплати. Для порівняння, в середньому по країнах Європейського Союзу цей розрив складає лише двічі.
Розрив між середніми зарплатами України та ЄС. Середній рівень зарплат в Україні є в 6 разів нижчим рівня ЄС (в євровому еквіваленті). Така ситуація створює загрозу міграції трудових ресурсів під час євроінтеграційного процесу.
Військові умови створюють значний тиск на ринок праці, відволікаючи трудові ресурси для потреб оборони країни та виробництва озброєння. У секторі оборони працює майже 1 мільйон людей, що становить приблизно 11% від загальної кількості зайнятих в економіці, тоді як у виробництві зброї та суміжних галузях зайнято близько 300 тисяч осіб, або 3% від загальної кількості робочих місць.
У першому півріччі 2026 року в порівнянні з 2025 роком чисельність працівників у оборонному секторі збільшилася на 47 тисяч осіб, тоді як у виробництві зброї та суміжних промисловостях – на 37 тисяч. Витрати на зарплати військовослужбовцям перевищують 30% загальних витрат на оплату праці в економіці. Зайнятість у оборонній сфері зростає швидшими темпами, ніж у цивільних секторах (+47 тисяч проти +30 тисяч осіб у 2026 році в порівнянні з 2025 роком). Це створює суттєві перешкоди для економічного розвитку та обмежує потенційний фіскальний простір.
Протягом наступних ста днів уряду доцільно скласти обмежений список досяжних результатів, які можна буде оцінити. Це важливо зробити до настання найскладнішого періоду зими — завершення критичних проектів і здійснення затриманих платежів. Що стосується оборонної промисловості, слід розробити ясний графік укладання контрактів та авансування з контролем за їх виконанням; для забезпечення фінансової стабільності — своєчасне дотримання умов зовнішньої підтримки та наявність резервного плану для платежів. А для відновлення постраждалого бізнесу важливо скоротити час, який потрібен для підтвердження збитків до відновлення його діяльності.
Робити остаточний висновок про успіх чи провал уряду Корецького на сотий день передчасно, але уже можна стверджувати інше: ухвалення потрібних рішень і залучення допомоги ще не забезпечили доказів стійкого економічного перелому. Наступний етап вимагатиме значно вищої дисципліни виконання, тому прем'єр має показати, що бюджетні та міжнародні ресурси своєчасно перетворюються на працюючу енергетику, продукцію підприємств і доходи громадян, бо саме ці результати визначатимуть здатність держави фінансувати тривалу оборону.
