Зрада, інтриги та заплямований імідж: які світові політики опинялися в епіцентрі секс-скандалів?

Влада цього світу, як правило, не обминута людських слабкостей. Багато президентів і прем'єр-міністрів не раз потрапляли в пастки, пов’язані з надмірною чутливістю та зрадою в особистому житті. Проте результати секс-скандалів у політичних колах можуть бути абсолютно різними: деякі здобувають популярність, в той час як інші змушені залишити свої посади з заплямованою репутацією.

ТСН.ua запрошує вас згадати про знаменитостей, які опинялися в центрі сенсаційних скандалів.

Білл Клінтон, Сполучені Штати, 1995-1997 роки.

Зв'язок Білла Клінтона зі стажеркою з Білого дому Монікою Левінськи ледь не вартував йому президентського крісла. Скандальна історія почалася зі справи Поли Джонс, яка в минулому була співробітницею уряду штату Арканзас, яка звинуватила Клінтона в сексуальних домаганнях. Під час суду спливла історія з Левінськи. Клінтон заперечував, що перебував із нею у сексуальному зв'язку. Згодом Левінські віддала прокурору Кеннету Старру плівки із записами своїх розмов із колегою Ліндою Тріпп, під час яких вона розповідає про свій зв'язок із президентом у 1995-1997 роках, а також ту саму знамениту синю сукню зі слідами сперми Клінтона. Клінтон був змушений зізнатися, що займався з Левінськи оральним сексом і, намагаючись протистояти звинуваченням, сказав крилату фразу: "Це залежить від значення слова було".

Дослідження Кеннета Старра стало основою для ініціювання процесу імпічменту проти президента Клінтона, що було здійснено Палатою представників у 1998 році. Клінтону пред'явили звинувачення за чотирма пунктами: два випадки надання неправдивих свідчень, перешкоджання справедливості та зловживання своїм службовим становищем.

19 грудня 1998 року Палата представників визнала його провину за двома пунктами -- лжесвідченням на суді присяжних, який відбувся в серпні 1998 року, та протидії правосуддю у справі Поли Джонс.

12 лютого Клінтона виправдали за всіма пунктами у Сенаті. Пола Джонс відкликала свої звинувачення проти Клінтона після виплати компенсації у розмірі $850 000. Після голосування з імпічменту в Палаті представників рейтинг Клінтона досяг абсолютного максимуму -- 73% (згідно з даними CNN/USA Today/Gallup). Клінтона пробачили і громадськість США, і дружина Гіларі, яка надавала йому офіційну підтримку під час скандалу.

Гаррі Стоунсайфер, компанія Boeing, 2005 рік.

Глава компанії Boeing Гаррі Стоунсайфер залишив свою посаду в березні 2005 року після того, як стало відомо про його зв'язок із підлеглою. Дебра Пібоді обіймала посаду одного з віце-президентів Boeing. Внутрішнє розслідування компанії показало, що роман із підлеглою "мав місце за взаємною згодою, але серйозно порушував ділову етику". У результаті розпався шлюб Стоунсайфера, який тривав 50 років, через деякий час він одружився з Пібоді.

Якоб Зума, Південноафриканська Республіка, 2005 рік.

У 2005 році екс-президент Південноафриканської Республіки Якоб Зума, який тоді обіймав посаду віце-президента, отримав звинувачення у зґвалтуванні 31-річної жінки, що була донькою його покійного товариша. Варто зазначити, що жінка була носієм ВІЛ, і Зума був обізнаний про її стан.

2006 року судом Йоганнесбурга Зума був виправданий із формулюванням, що секс стався "за взаємною згодою". Це рішення базувалося на свідченнях самого Зуми та досить сумнівних психологічних експертиз -- жінка продовжувала наполягати на тому, що її зґвалтували. 2007 року їй надали політичний притулок у Нідерландах.

У судовому процесі Зума, який на той момент очолював національну раду з боротьби зі СНІДом, він заявив, що не скористався презервативом, хоча знав про захворювання жінки. Натомість, за його словами, він прийняв душ для "зменшення ризику інфікування СНІДом". Цей процес викликав критику з боку правозахисних організацій, проте на його політичну кар'єру це не мало жодного впливу: у 2009 році парламент Південної Африки обрав його президентом.

Джуліан Ассанж, засновник Wikileaks, 2010 рік.

Засновника скандально відомого порталу WikiLeaks Джуліана Ассанжа звинуватили у сексуальних злочинах у грудні 2010 року.

У серпні 2010 року дві жінки звернулися до шведських правоохоронців, звинувативши Джуліана Ассанжа в "сексуальних домаганнях" та в тому, що він змусив їх до статевих актів без використання презервативів, незважаючи на їхні заперечення. Ассанжа затримали в Лондоні, після чого він був випущений під заставу.

Сільвіо Берлусконі, Італія, рік 2011.

З січня 2011 року прокуратура Мілана зайнялася справою проти колишнього прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі, який вже пішов з життя. Його звинуватили у зв'язку з неповнолітньою дівчиною на ім'я Карима ель-Маруг, більш відомою як Рубі.

Рубі була однією з 33 жінок, які взяли участь у секс-вечірках, відомих як "бунга-бунга", що проходили на віллі Берлусконі. Прокуратура намагалася притягнути до відповідальності трьох жінок, які організовували ці заходи для прем'єра.

Берлусконі підтвердив, що передав Рубі €45 000 для відкриття власного салону краси, однак категорично заперечує, що між ними відбувалися інтимні стосунки. За словами Берлусконі, він вирішив допомогти дівчині фінансово, аби вона могла уникнути проституції, оскільки її життєва історія справила на нього глибоке враження.

Італійський прем'єр не вперше потрапляв у сексуальні скандали: у березні 2009 року його друга дружина Вероніка Ларіоо вказала, що подасть на розлучення після того, як були опубліковані його фотографії з 18-річною моделлю Наомі Летицією. Крім цього, нею було написано відкритого листа, в якому вона обурювалася тим, що Берлусконі включив до списку кандидатів від своєї партії на виборах до Європарламенту 2009 року надто велику кількість "молодих вродливих жінок", які абсолютно не мають політичного досвіду.

Через скандали, що спалахнули в квітні 2011 року, популярність Берлусконі впала до історично низького рівня – 31%.

Франсуа Олланд – французька версія зради.

Франсуа Олланд вступив на посаду президента Франції в травні 2012 року, але вже через рік, за даними опитування, він був визнаний найменш популярним президентом в історії країни. Неприязнь з боку громадян він викликав не лише своїми політичними рішеннями, а й способом життя.

Коли Франсуа зайняв президентську посаду, він вже мав цивільний шлюб із 48-річною телеведучою та журналісткою видання Paris Match Валері Трієрвейлер. Їхній зв'язок став предметом обговорень, адже вона несподівано виявилася в його житті, забравши його від родини, в якій виховувалися четверо дітей.

Коли журнал Closer написав про роман глави Франції з 42-річною актрисою Жюлі Гайє, ошукану першу леді ніхто не шкодував. Навіть дізнавшись, що зрада чоловіка призвела Валері Трієрвейлер до нервового зриву, їй довелося лягти на реабілітацію в клініку десь під Парижем.

Шістдесятирічний Франсуа Олланд не став затягувати з новинами і офіційно оголосив про своє рішення розірвати стосунки з цивільною партнеркою після семи років спільного життя: "Між мною і Валері Трієрвейлер все завершено. Я все ще відчуваю до неї теплі емоції, але наше розлучення відбулося за взаємною згодою".

Глава держави Ізраїль

Глава держави Ізраїль Моше Кацав -- один із перших, хто поплатився за свої інтриги реальним кримінальним терміном. Влітку 2006 року його звинуватили у зґвалтуванні своєї співробітниці. Подібний скандал став першим в історії Ізраїлю. Протягом кількох місяців ще кілька різних жінок засвідчили проти Кацава. Ізраїльського президента звинувачували у порушенні довіри, шахрайстві та участі у незаконному прослуховуванні телефонних розмов.

Спочатку він вирішив співпрацювати з прокурорами та визнати свою провину в сексуальних злочинах, сподіваючись уникнути більш серйозних обвинувачень. Однак згодом він змінив свою позицію і заперечив звинувачення у зґвалтуванні. Як повідомляють джерела, 65-річний Моше Кацав розплакався в суді, почувши вирок, і вигукнув до суддів: "Ви помилились! Це неправда! Ці жінки знають, що це обман!"

Унаслідок скандалу Кацав 2011 року був засуджений до 7 років позбавлення волі та двох років умовного покарання за зґвалтування, непристойні дії, сексуальні домагання та перешкоджання правосуддю.

Після визнання Кацава винним, ізраїльські ЗМІ охарактеризували цей судовий процес як "політичний землетрус", тоді як прем'єр Беньямін Нетаньяху відзначив, що це "сумний момент для Ізраїлю та його громадян".

З семи років, які йому були призначені, Кацав провів лише п'ять у в'язниці. У 2016 році він отримав можливість вийти на волю.

Домінік Стросс-Кан

Звинувачення у зґвалтуванні стало фатальним ударом для Домініка Стросс-Кана, колишнього керівника Міжнародного валютного фонду, поклавши край його політичній кар'єрі. Хоча ще в 2008 році на нього вже були накладені обвинувачення в сексуальних домаганнях, справжній скандал розгорівся в травні 2011 року, коли Стросс-Кан опинився під підозрою у зґвалтуванні 32-річної покоївки в готелі Sofitel у Нью-Йорку.

У результаті Стросс-Кан залишив свою посаду очільника МВФ. Проте 23 серпня 2011 року всі звинувачення проти Стросс-Кана було знято. Адвокат колишнього глави МВФ стверджує, що це була політична змова. Довести це так і не вдалося і кар'єра Стросс-Кана закінчилася на цьому.

У 2011 році він вважався головним претендентом на пост президента Франції, але гучний скандал, що отримав широке висвітлення в медіа, знищив репутацію Стросс-Кана і повністю зруйнував його перспективи на перемогу.