В даний момент Україна володіє стратегічною перевагою у конфлікті: бесіда з послом Великої Британії Нілом Кромптоном.
Попри стратегічне партнерство на 100 років, відносини України та Великої Британїі неминуче коригуються залежно від перестановок у владних кабінетах обох країн. Зокрема, минулого місяця Енді Бернем змінив Кіра Стармера у кріслі британського прем'єра.
Досліджуйте питання підтримки України з боку нової британської влади, ініціативи у війні, висловлювання Валерія Залужного щодо НАТО, "фінанси Абрамовича" та співпрацю в оборонному секторі в інтерв'ю посла Великої Британії в Україні Ніла Кромптона для РБК-Україна.
РБК-Україна зустрілося з послом Великої Британії в Україні, коли не минуло й місяця з призначення нового прем'єр-міністра в Лондоні. Закономірно, що велика частина розмови з ним була присвячена можливим змінам у зовнішній політиці королівства з приходом Енді Бернема. Але цим не обмежилося.
Велика Британія та інші члени НАТО стикаються з безпековими викликами на всьому східному фланзі НАТО - від Фінляндії до Румунії та Туреччини. Головне їхнє джерело - агресивна позиція Росії з перспективою вторгнення на територію однієї з країн Альянсу, де, до слова, розміщені й війська Великої Британії.
Посол Ніл Кромптон зазначає, що Лондон переважно зорієнтований на те, щоб стримати Кремль від агресивних кроків. Разом з тим, план передбачає, що британські військові, зокрема в Естонії, "вживатимуть усіх необхідних заходів, враховуючи поточні обставини".
Крім того, можливості України у сучасному конфлікті вже давно змінили статус Києва з того, хто потребує військової підтримки, на донора, здатного ділитися власними інноваціями з партнерами.
Тож на додачу до всіх інших вимірів партнерства між обома країнами саме оборонна співпраця залишається пріоритетною, за словами посла Кромптона. Ідея в тому, щоб побудувати "довгострокові партнерські відносини, де частина виробництва відбуватиметься тут, а частина - у Великій Британії".
З приходом нового уряду у Великій Британії, які зміни відбудуться в зовнішній політиці Лондона, а що залишиться незмінним?
- У певному сенсі змін не відбулося - це все ще уряд лейбористів, але, звісно, змінився прем'єр-міністр, і ми маємо новий кабінет міністрів. І ми все ще чекаємо, щоб побачити, де відбудуться певні корективи у внутрішній політиці або, можливо, в деяких аспектах зовнішньої політики. Але я вважаю, що в зовнішній політиці, і особливо в політиці щодо України, акцент робиться на її безперервності.
Гадаю, першим світовим лідером, з яким поспілкувався Енді Бернем, був Дональд Трамп, але першим європейським лідером, з яким він поспілкувався, був президент Зеленський - це сталося в його перший день на посаді, коли всі були дуже зайняті. Першим іноземним лідером, який відвідав Велику Британію, був президент Зеленський позаминулого понеділка. Я був там, і Енді Бернем заявив, що в політиці змін не буде, ми цілком віддані підтримці України.
І, наскільки мені відомо, міністр оборони розмовляв із міністром оборони Хмарою. Міністр закордонних справ мав зустріч з Андрієм Сибігою в Лондоні, він також розмовляв з ним. Тож я очікую на потужну політичну підтримку України не лише з боку партії, а й з боку британської громадськості.
Отже, на мою думку, політичні процеси залишаться незмінними.
- Протягом своєї політичної кар'єри новий прем'єр-міністр більше зосереджувався на внутрішніх питаннях, а не на зовнішній політиці. Чи матиме це якісь наслідки для України?
Особисто я маю певні сумніви щодо цього. Як мені відомо, всі прем'єр-міністри в першу чергу концентрують свою увагу на внутрішніх справах країни, що займає приблизно дві третини їхнього робочого часу. Проте, коли вони починають виконувати свої обов'язки, часто виявляється, що їм доводиться значно більше займатися питаннями зовнішньої політики.
У нашій країні призначили нового міністра закордонних справ, але Енді Бернем вирішив зберегти на посаді радника з питань національної безпеки Джонатана Пауелла, який займав цю роль у попередньому уряді. Пауелл значно вплинув на ключові питання, такі як ситуація в Україні та проблеми на Близькому Сході. Тому я впевнений, що Україні та зовнішній політиці буде приділено таку ж увагу, як і раніше.
- Міністр оборони Вес Стрітінг нещодавно відмовився гарантувати виділення 3% ВВП на оборону до 2030 року. Чи створює це ризики для спільних оборонних проєктів Великої Британії та України?
- Не впевнений. Іншими словами, є зобов'язання забезпечити витрати на оборону на рівні 3% від валового внутрішнього продукту.
Єдине питання, яке залишилося невирішеним, – це терміни нашого досягнення. На мою думку, ми вже пройшли через тривалі та непрості обговорення нашої стратегії інвестицій у оборону, яка наразі вже отримала схвалення. Проте для реалізації цього плану все ще необхідно знайти деякі додаткові фінансові ресурси.
Отже, ми маємо нового міністра оборони та нового міністра фінансів. Коли я ознайомився з коментарями міністра оборони, він не стверджував, що це неможливо. Скоріше, він не бажав брати на себе відповідальність, поки не буде завершено всю необхідну підготовку.
Отже, курс дій визначений ясно.
Чи відомо, чи заплановано відвідання Києва Енді Бернхемом?
Ми маємо надію, що це справді так. Вважаю, що президент Зеленський, безумовно, запросив прем'єр-міністра відвідати Україну. Він займає цю посаду лише три тижні.
Тож йому треба визначитися з пріоритетами. Але, на мою думку, намір полягає в тому, щоб здійснити візит якомога швидше.
Чи є ймовірність, що король відвідає Україну в майбутньому?
Вважаю, що найкраще буде звернутися з цим питанням безпосередньо до короля. Адже він вже мав можливість відвідати Україну багато років тому, коли ще був принцем Уельським. Тож його зацікавленість цією темою цілком зрозуміла.
Я не впевнений, скільки разів він зустрічався з президентом Зеленським. Можливо, таких зустрічей було більше, ніж із будь-якими іншими світовими лідерами. Отже, ця тема має для нього значення. Президент Зеленський, здається, після їхнього останнього візиту до Лондона публічно оголосив, що запросив його. Тож будемо спостерігати.
- Пане посол, раніше ви зазначали, що, на вашу думку, стратегічні позиції Росії слабшають. Тож з точки зору Лондона, хто наразі володіє ініціативою на полі бою та у війні загалом? І на чиєму боці зараз грає час?
Це дійсно цікаве питання. Коли я раніше висловлював думку про те, що стратегічні позиції Росії стають менш значними, я мав на увазі два важливі аспекти. Отже, можна говорити про безпосереднє протистояння між Україною та Росією.
Я прибув сюди наприкінці жовтня торік. Згідно з моїм аналізом ситуації, який поділяють мої колеги в Лондоні, я вважаю, що протягом останніх кількох місяців, зокрема з кінця зими, яка безумовно є дуже важким етапом, хід війни зазнав змін. Тому я вважаю, що це питання має три основні аспекти.
Гадаю, на полі бою, на сході, у Донецькій області, триває війна на виснаження. Але, на мою думку, Україна завдає російським військам надзвичайно великих втрат. Так, я вчора прочитав, що, за словами начальників штабів, лише у липні було вбито або важко поранено 42 700 російських солдатів.
Зображення: Ніл Кромптон, посол Великої Британії (інфографіка від РБК-Україна)
У квітні та травні цей показник досяг 35 000. Я вважаю, що в червні ця цифра могла бути трохи нижчою. Коли листя починає розпускатися, військовим стає трохи легше пересуватися.
Але це надзвичайний показник. Якщо я пошукаю в Google радянські втрати у війні в Афганістані, там вказано, що загинуло 15 000 осіб.
Президент Путін впевнено стверджує, що його зусилля приносять швидкі результати. Проте наш колишній керівник Генерального штабу зазначив, що равлик рухався швидше, ніж російська армія. І це супроводжується величезними витратами. Проте я вважаю, що справжня суттєва зміна полягає у зростанні потужності та впливу українських ударів на середні та великі дистанції.
Наприклад, середньої дальності удари по Криму призвели до того, що президент Путін змушений був ввести надзвичайний стан. Російські туристи більше не відвідують Крим.
Люди вимушені залишати свої домівки, що суттєво шкодить військовим ланцюгам постачання. Крим є важливим стратегічним пунктом для обох сторін з різних причин.
Проте для росіян це є "коштовність у їхній короні" війни. Тому, на мою думку, для Москви це політично непроста обставина. Як свідчать останні новини, ця ситуація вже давно перестала бути секретом.
Існує певний рівень ефективності у зупинці судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці, що, на мою думку, є ще одним суттєвим аспектом подій. Новим елементом стали діп-страйки. Мені імпонує, як цю тему висвітлює президент Зеленський.
Він зазначає, що Україна не має наміру атакувати російських цивільних, проте хоче, щоб вони усвідомили політичні наслідки конфлікту. Тож ми всі стали свідками параду (в Москві 9 травня, - ред.), який був санкціонований указом президента Зеленського.
Зображення: Ніл Кромптон, посол Великої Британії (інфографіка від РБК-Україна)
Вважаю, ми стали свідками подій, які відбулися на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Ці події, безумовно, матимуть політичні наслідки. Раптово війна стала близькою і відчутною для мешканців Москви та Санкт-Петербурга. Окрім того, ми помітили реальні наслідки діп-страйків на російських нафтопереробних підприємствах і "тіньового флоту". Це негативно впливає на російську економіку, і, знову ж таки, це вже не є секретом.
Ми знаємо, що це завдає шкоди російській економіці, бо росіяни говорять про це на повсякденному рівні. Ми бачили черги за бензином у Москві та в інших містах. Тож я вважаю, що ці події мають реальний вплив.
У певному сенсі мешканці Москви трохи відчувають те, що ви відчували протягом останніх чотирьох років. Але, на мою думку, зараз здається, що ініціатива на боці України. Звісно, тут є виклики, пов'язані з протиповітряною обороною, нестачею систем "Патріот" та війною в містах.
Проте війна в урбаністичних зонах - це процес, який не має одностороннього характеру. Коли я вперше відвідав ці місця у жовтні, Путін поширював ідею, що Україна зазнає поразки, і що немає сенсу навіть намагатися щось змінити. Але тепер, щоразу, коли я відкриваю журнал "Foreign Affairs" або інші подібні міжнародні видання, там постійно згадується, що Україна має стратегічну перевагу. Отже, саме так ми сприймаємо цю ситуацію.
Вважаю, що друга частина вашого запиту стосується стратегічного становища Росії. На мою думку, якщо в Москві спостерігати за подіями останніх двох-трьох років, можна помітити, що НАТО раптово значно розширилося. До нього приєдналися Швеція і Фінляндія.
Країни Європи суттєво підвищують свої витрати на військові потреби, аби відповісти на загрозу з боку Росії. Під час нещодавнього саміту НАТО в Анкарі союзники взяли на себе зобов'язання підтримувати оборонний бюджет України протягом наступних двох років. Це рішення не є тимчасовим заходом.
На мою думку, довіра до Путіна в міжнародному середовищі поступово знижується. Люди не тільки сумніваються в його здатності виграти війну, але й вважають, що він зазнав значних втрат. Я вважаю, що його стратегічна позиція стала менш вигідною.
Таким чином, в цілому, як ви вважаєте, чи працює час на нашу перевагу?
Так, я вважаю, що це так. Як на мене, ви зараз маєте деяку вигоду.
Ви є великою нацією, але проти вас виступає потужна держава. Проте я переконаний, що курс України є правильним: необхідно посилювати тиск на Росію, щоб примусити її до серйозних переговорів, показавши, що вона не зможе захопити весь Донбас, як стверджує. Важливо створити достатній військовий тиск, а також, за підтримки союзників, здійснювати економічний тиск через санкції. Це в кінцевому підсумку має спонукати Москву до розуміння необхідності переговорів.
Яким чином можна було б створити ситуацію, що стала б вирішальною для того, щоб Росія почала серйозні переговори?
Ми, представники дипломатичної сфери, вживаємо термін "стратегічне терпіння".
На жаль, ця війна є виснажливим протистоянням на фронті, і я вважаю, що це також певним чином боротьба між двома військово-промисловими системами.
А український оборонно-промисловий сектор за останній рік досяг вражаючих успіхів - як у сфері інноваційного озброєння та вартості, так і в кількісному плані. Гадаю, цього року ви виготовите 10 мільйонів дронів.
Росія, безумовно, відповідає на ці виклики, але у вас є значна перевага. Ви володієте демократичними цінностями та людьми, які здатні мислити креативно. Це не фіксована система. У вас є талановиті особистості, які співпрацюють, діляться ідеями та підходять до справ з нових перспектив. Тому, на мою думку, вам варто продовжувати в тому ж дусі.
Наразі немає жодних свідчень, що президент Путін має намір змінювати свою стратегію. Проте, ми можемо спостерігати, що в соціальних мережах, у "The Economist" та в міжнародних ЗМІ зростає число людей у Росії, які стурбовані витратами на війну.
Матері хвилюються, що їхніх синів можуть мобілізувати. А що стосується стратегії, то з чогось треба починати. Путін не обирається, тому він не переймається опитуваннями громадської думки так, як це мусять робити демократичні лідери, такі як президент Зеленський чи ваші міністри.
Проте, з чогось потрібно розпочати. Ми надіємося, що президент Трамп також згадував про трансформацію ситуації на фронті. Це стане одним з важливих факторів.
Отже, я вірю, що Україна, і я переконаний у цьому, проявить стратегічну витривалість, покаже рішучість і, отримуючи підтримку від партнерів, продовжуватиме чинити тиск. Ми сподіваємося, що в результаті зможемо досягти поставлених цілей.
Як дипломат, я отримую зарплату за те, щоб завжди бачити можливості, але ми також маємо бути реалістами. І я вважаю, що саме в цьому полягає ваша стратегія: намагатися вести переговори, але водночас посилювати військовий тиск.
На мою думку, цього року ви досягли значних успіхів у цьому напрямку.
Зображення: Ніл Кромптон, посол Великої Британії (інфографіка від РБК-Україна)
Росія все частіше вторгається в повітряний простір країн НАТО, зокрема Румунії, Польщі та балтійських держав. Яким чином Лондон розмежовує провокаційні дії, як-от запуск ракети по Польщі, та агресивні акти, що можуть спонукати до військової реакції альянсу?
Ми поділяємо вашу думку щодо того, що спостерігається ряд інцидентів. Хочу зазначити, що це явище не є новим і триває вже кілька років. Люди використовують різноманітні терміни для його опису, такі як гібридна війна, кібератаки та інші.
І я вважаю, що країни НАТО як окремо, так і колективно, певною мірою інвестують у зміцнення своєї оборони - чи то у сфері розвідки, чи то у кіберпросторі, аж до військової сфери. Росія проводить випробування і, так би мовити, "прощупує грунт", і я вважаю, що НАТО колективно регулярно обговорює відповідні заходи реагування.
Вважаю, що під час зустрічі в Анкарі НАТО визначило Росію як тривалу загрозу для європейської безпеки. Тому, на мою думку, громадськість буде ретельно розглядати кожен випадок і визначати найбільш адекватну військову реакцію, щоб запобігти подальшій ескалації конфлікту щодня.
- Чи задоволені ви реакцією НАТО на нещодавню ситуацію в Польщі? Як ви вважаєте, чи вистачить цього, щоб стримати Путіна від подальших провокацій? Він сидить у Кремлі. Він щось зробив. Він бачить їхню реакцію. Чи вистачить цієї реакції - того, що сказали й зробили союзники по НАТО, - щоб утримати його від подальших ворожих дій?
Я усвідомлюю, що в даний момент у Брюсселі, в центрі НАТО, відбувається безліч обговорень стосовно оптимальних варіантів реагування. На мою думку, це нагадує гру між котом і мишкою.
Я переконаний, що Путін може спробувати перевірити обставини в іншій частині світу, і НАТО буде змушене відреагувати. Однак я підкреслюю, що, на мою думку, завдяки зусиллям України та колективним діям НАТО, стратегічна позиція Росії поступово стає менш сильною.
Я, розумієте, це породжує певні труднощі для Москви.
- Як ви оцінюєте ризик і ймовірність прямої російської агресії проти однієї з країн-членів НАТО, особливо в Балтії? У найближчі місяці, роки.
Я маю на увазі, що це лише один з можливих варіантів, який активно обговорюється. Знаєте, я особисто вважаю, що рішучість НАТО у захисті країн-членів Альянсу є надзвичайно сильною, і це могло б стати великою помилкою для Росії. Однак, звичайно, ми не повинні бути наївними – нам потрібно не тільки бути готовими до таких непередбачуваних обставин, але й працювати над їхнім запобіганням.
Отже, я переконаний, що НАТО має чіткий та злагоджений стратегічний план, який спрямований на досягнення цієї мети. Це важкий період, і ви, як ніхто інший, розумієте, наскільки складно зараз взаємодіяти з Росією.
- У Естонії перебуває британський контингент у складі багатонаціональних оперативних сил. Чи готові ці війська негайно вступити в бій у разі агресії, не чекаючи на консультації на рівні НАТО? Як ми знаємо, це може зайняти певний час.
Це питання, яке має гіпотетичний характер.
Конечно.
Вони знаходяться там не лише для вираження солідарності з Естонією, але й для запобігання російській агресії. Отже, мета полягає в тому, щоб вони вживали всіх необхідних заходів, враховуючи актуальні обставини.
Ваш колега, наш посланець у Великій Британії Валерій Залужний, нещодавно став центральною фігурою новинних заголовків. Він висловив різку критику на адресу НАТО, зазначивши, що протягом останніх 12 років постійно чує обіцянки про можливий вступ України до Альянсу, але, за його словами, це так і не здійсниться.
Більше того, він зазначив, що нам це не потрібно, адже стандарти НАТО вже застаріли, і країнам НАТО знадобиться чимало часу, щоб дійти до хоча б теперішнього рівня Росії. Як ви на це реагуєте? Чи вважаєте ви це логічним?
На мою думку, НАТО виступає важливим союзником для України. Історія питання про можливий вступ України до цього альянсу є тривалою. Великобританія підтримує ідею приєднання України, проте серед членів НАТО немає єдиного бачення щодо цього. Тому я вважаю, що на ваше запитання можна дати відповідь з двох різних точок зору.
На мою думку, під час переговорів, що відбулися минулого року, всі учасники погодилися на одну важливу істину: для того, щоб мирна угода була дійсно ефективною, український народ повинен бути впевнений у своїй безпеці від нових атак. Ми повинні вчитися з досвіду Мінська і зробити все можливе, щоб окупація Криму не стала передумовою для нового масштабного вторгнення.
Отже, основою цього є надійні західні гарантії безпеки. На мою думку, генеральний секретар Марк Рютте найкраще пояснив це під час свого візиту до України та виступу у Верховній Раді. Я вважаю, що першим і найважливішим елементом будь-яких гарантій безпеки є потужні Збройні сили України та її оборонна промисловість, які вже тривалий час отримують фінансову підтримку від Європи та інших держав.
Я вважаю само собою зрозумілим, що це відбудеться. У вас найбільші та найдосвідченіші збройні сили в Європі, а політична прихильність Європи є очевидною. Другий аспект, про який він говорив, - це присутність європейських військ на землі та літаків у повітрі.
Ці обговорення тривають у рамках коаліції рішучих, а потім Рютте згадав про підтримку з боку США. Наразі переговори не ведуться, але всім буде зрозуміло, що гарантії безпеки мають бути частиною цього процесу. Існує питання щодо відносин України з НАТО, і, на мою думку, цікавим є те, що сказав посол Залужний.
Він - колишній військовослужбовець, а тепер - досвідчений дипломат. Коли ми вперше започаткували співпрацю між НАТО та Україною, наша країна прагнула впроваджувати стандарти НАТО і досягати взаємної сумісності. Сьогодні, думаю, всі в НАТО усвідомлюють, що Україна може стати цінним джерелом навчання для нас.
Я сподіваюся, що еволюція подій призведе до зміцнення партнерських зв’язків у військовій сфері, а також між різними компаніями, які прагнуть вивчити ваш бойовий досвід. Крім того, ми бачимо, як ваші інженери та війська навчилися швидко впроваджувати інновації та адаптуватися в умовах, які не мали аналогів у останні роки.
- Однією з найважливіших проблем для України зараз є нестача засобів протиракетної оборони, і США поки що не взяли на себе жодних зобов'язань з цього приводу.
Чи могла б Сполучене Королівство сприяти вирішенню цієї ситуації, враховуючи тісні зв'язки між Лондоном і Вашингтоном? Або ж існують інші способи, якими можна оперативно вплинути на вирішення цієї проблеми?
Вважаю, що у сфері протиповітряної оборони Великобританія має намір запропонувати свою підтримку. Проте з практичного боку це може бути дещо ускладнено, адже у нас у країні відсутні системи "Патріот".
Наші системи протиповітряної оборони переважно встановлені на кораблях, що перебувають у Північному морі, тому їх не можна просто перемістити. Існують певні області, в яких ми вже надавали підтримку, наприклад, у сфері озброєння з коротким радіусом дії.
Але Велика Британія має великий досвід у збиванні дронів. Особливою проблемою є балістичні ракети, для протидії яким потрібні ракети PAC-3, і, очевидно, глобальний контекст змінився через війну в Перській затоці. Світове виробництво ще не набрало необхідних обсягів.
Президент обговорював це з нами в Лондоні, і я впевнений, що ми з радістю будемо підтримувати наших партнерів, щоб вони допомогли Україні і забезпечили її захист перед цією небезпекою.
Для мене це трохи особисте. Я чую такі речі (вибухи, - ред.) занадто часто.
Проте існує потужна політична воля надати підтримку. Це питання є одним з тих, де інші учасники, які, можливо, володіють запасами PAC-3 або ліцензіями на їх виготовлення, можуть запропонувати більш дієву допомогу. Але ми готові до переговорів з ними. Тож це завжди залишається важливою складовою наших дискусій.
- Україна розвинула дуже високотехнологічну галузь безпілотників, можливо, навіть найсучаснішу у світі, як відкрито визнають навіть деякі генерали Пентагону. Тож як саме новий уряд Великої Британії планує інвестувати в нашу галузь безпілотників - можливо, створити спільні підприємства або інтегрувати наш досвід у вашу військову доктрину?
Маю враження, що існує потужне прагнення реалізувати це. Ми вже виконали кілька дрібних завдань. Зокрема, одна з наших фірм працює разом з вашою над проектом дронів "Octopus", прагнучи покращити їх швидкість і продуктивність.
Ми поки що не впровадили це на великій площі, але це має велике значення. Я вважаю, що щоразу, коли ми розпочинаємо спільний проєкт, ми стикаємося з правовими аспектами у Лондоні або Україні, які пов'язані з викликами ліцензування експорту, що потребують нашої уваги та вирішення.
На мою думку, ми досягли значного просування в цій сфері. Звичайно, Україна також співпрацює з іншими державами.
Два тижні тому ми презентували систему "Stone Cloak", яка, на мою думку, сприяє покращенню точності ваших дронів. Я сподіваюся, що ці ініціативи стануть каталізаторами для подальшого розвитку. Кількість британських компаній, що приєднуються до нас, лише зростає.
На мою думку, після того як ми погодили наші інвестиційні ініціативи в оборонній сфері, ситуація з бюджетом Великої Британії стала більш прозорою. Відтак, я відчуваю, що існує потужне бажання просуватися в цих напрямках. Я переконаний, що ми можемо багато навчитися у вас, досліджуючи мистецтво інновацій. Ваша експертиза у сфері ланцюгів постачання є дійсно вражаючою.
Впевнений, що кожен з нас пройшов через безліч випробувань - чи то пандемія COVID, чи збройний конфлікт з Росією, чи ситуація в Ірані, або ж інші подібні виклики. Усі ми прагнемо створити надійніші ланцюги постачання з країнами, які поділяють наші цінності.
Я вважаю, що концепція повинна полягати в створенні умов для довготривалого співробітництва, де частина виробничих процесів проходитиме тут, а інша частина – у Великій Британії. Це можна реалізувати таким чином, щоб, як ви зазначили, забезпечити можливість розширення вашого військово-промислового потенціалу.
Звичайно, ви не можете просто так забрати зброю з передової, але потрібно знайти компроміс, який дозволить задовольнити інтереси всіх учасників.
І я вважаю, що цього року в цьому напрямку було досягнуто значного прогресу, а війна в Ірані, в певному сенсі, підкреслила, що Україна є "Кремнієвою долиною" західного оборонного сектору, і люди хочуть переймати досвід.
Зображення: Ніл Кромптон, посол Великої Британії (інфографіка від РБК-Україна)
Вважаю, що деякі західні люди могли бути вражені тим, що Україна не лише звертається за допомогою, але й активно сприяє забезпеченню глобальної безпеки.
Так, я вважаю, що це має велике значення. Я чув, як багато представників західних збройних сил підкреслюють важливість вивчення українського досвіду, але при цьому деякі з них зауважують: "Хоча Україна досягла вражаючих результатів, ми б вели війну по-іншому". Однак українці змушені були адаптуватися та впроваджувати нові технології.
Люди кажуть, що західні країни мали б перевагу в повітрі, але ми щойно побачили війну проти Ірану, де з першого дня була тотальна перевага в повітрі, але потім усі підняли слухавки й запитали: "Чи можемо ми повчитися у вас?"
На мою думку, це дійсно важливий аспект, як ви вже зазначили, і, безумовно, це має позитивний вплив. Україна, замість того щоб лише просити про допомогу і створювати враження безперервної залежності, почала активно долучатися до справи. Я вважаю, що це є суттєвим моментом у комюніке саміту НАТО в Анкарі, де підкреслюється внесок України у забезпечення євроатлантичної безпеки.
- Велика Британія довгий час вважалася своєрідною "безпечною гаванню" для російських олігархів та їхніх грошей - вони багато інвестували в нерухомість та інші сфери.
Безумовно, вже виконано значний обсяг роботи, проте чи обговорюються нові чи додаткові заходи? Наприклад, у певних ситуаціях можливий перехід від простого заморожування активів до їх конфіскації з метою використання для забезпечення безпеки як Великої Британії, так і України, або ж для обох країн?
Ви абсолютно праві, проте, особливо після 2014 року, а ще більше після 2022 року, ми вжили серйозних заходів для того, щоб Лондон не залишався лише прихистком для російських "брудних" грошей. Як мені відомо, значна частина цих фінансів зникла, і, як ви знаєте, багато людей, які раніше могли перебувати в Лондоні, або виїхали в інші регіони світу, або повернулися до Росії.
Але, звісно, ми стежимо за цим, ми не хочемо, щоб це було в нашій системі. Ми, як і інші західні країни, заморозили російські суверенні активи, і триває політична дискусія щодо того, на що слід витратити ці кошти; існує згода щодо того, що ми повинні використовувати отримані доходи.
Ці ресурси були направлені на забезпечення військової допомоги Україні. Ми віримо, що конфлікт скоро завершиться, і не буде потреби вжити додаткових заходів щодо суверенних активів, але це питання залишається у фокусі нашої уваги.
Проте, безсумнівно, це те, що всі західні держави прагнуть реалізувати спільно. Коли виникають ситуації, коли окремі особи зловживають системою в Лондоні, це стає питанням для поліції та судових органів, і саме тоді ми беремо участь у вирішенні цієї проблеми.
Зображення: Ніл Кромптон, посол Великої Британії (інфографіка від РБК-Україна)
Існує один захопливий випадок, відомий як "гроші Абрамовича", пов'язаний із продажем футбольного клубу "Челсі". Чи могли б ви роз'яснити, у чому полягає причина затяжного юридичного колапсу цього року і коли слід очікувати фінального вироку?
Це справді цікаве запитання, і воно є досить непростим. Я не можу стверджувати, що повністю обізнаний у всіх нюансах, але, наскільки мені відомо, існувала угода, що ці кошти можуть бути використані для гуманітарних потреб в Україні.
Ми докладали зусиль, щоб знайти компроміс для реалізації нашого плану, проте він вирішив оскаржити це рішення через суд, і тепер справа зависла в правовій системі. На мою думку, з політичної перспективи уряд вважає, що це їх остання можливість спробувати укласти угоду, але нам залишилось тільки дочекатися результату судового розгляду.
Чи потрібно чекати місяцями або навіть роками?
Не можу надати вам відвертої відповіді на це запитання, оскільки судові процеси зазвичай затягуються більше, ніж ми сподіваємося.
