Виктор Каспрук: Эффективные способы разрешения вопроса с Нобелевской премией для Трампа -- Блоги
Новый Нобель или политический манифест? Основная цель современной элиты.
Трампу до сих пор не вручили Нобелевскую премию мира, и это вполне объясняет его недовольство. Однако, учитывая, что он постоянно утверждает, что сумел прекратить 8 конфликтов, возможно, стоит пересмотреть подход к этому вопросу.
Вот текст на оригинальном языке.
Ні Трамп не гідний Нобелівської премії, ні ця премія не варта Трампа. Як видатний політичний діяч сучасності, Трамп вже давно перевищив її значення. Таким чином, все нарешті стає на свої місця.
У цьому контексті виникає цікава ідея. У зв'язку з величезним впливом Дональда Трампа на сучасну міжнародну політику, пропонується створити нову нагороду. Це може бути престижна Трампівська премія, з призовим фондом, що в десять разів перевищує розмір Нобелівської премії.
На фасаді золотої медалі Трампівської премії повинен бути зображений профіль засновника, Дональда Трампа, а також напис англійською мовою "Trump is with us". На зворотному боці кожної медалі має бути унікальний малюнок, визначений відповідно до категорії премії. Серед зображень буде присутнє зображення маєтку Трампа Мар-а-Лаго, а також ім'я нагородженого.
Якщо, наприклад, Нобелівська премія присуджується у шести сферах: фізика, хімія, фізіологія чи медицина, література, миротворчість, а також в галузі економічних наук, що підтримується Банком Швеції, то премія Трампа повинна була б включати набагато більшу кількість категорій.
До вже згаданих категорій Нобелівської премії можна додати ще кілька важливих напрямів: миротворчість (яка включає досягнення в припиненні конфліктів), геополітичні дослідження, математику, екологічні та кліматичні науки, штучний інтелект і комп'ютерні технології, космологію та вивчення космосу, біотехнології та генну інженерію, музику та сценічні мистецтва, освіту та популяризацію наукових знань, а також військову стратегію.
Необхідність запровадження Трампівської премії виникає додатково ще й з того, що додати нову категорію Нобелівської премії вкрай важко через юридичні обмеження. Воля Альфреда Нобеля чітко прописана в його заповіті 1895 року.
Єдиним винятком стала Премія з економіки, яку в 1968 році заснував та фінансує Банк Швеції, і офіційно вона називається "пам'яті Альфреда Нобеля". Створення нових номінацій вимагатиме або колосальних приватних фондів, або складних юридичних прецедентів.
Однак залучення фінансування для нового проекту, пов'язаного з Трампівською премією, не обов'язково повинно становити труднощів. Є можливість сформувати фонд, запросивши до співпраці впливових американських мільярдерів, які зазвичай підтримують Республіканську партію, а також країни Перської затоки, такі як Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати та Кувейт.
Для них це була б не просто благодійність, а інвестиція у формування нового глобального символічного порядку. Адже якщо Нобелівська премія протягом понад століття визначала, кого світ має вважати найвидатнішим ученим, письменником чи миротворцем, то Трампівська премія могла б поставити значно амбітніше запитання: хто саме визначає правила гри у XXI столітті?
У цьому контексті з'являється найцікавіший аспект цієї ініціативи. Премія, запропонована Трампом, не повинна суперничати з Нобелівською — її мета полягає в тому, щоб радикально переосмислити механізми міжнародного визнання. Нобелівська система базується на припущенні, що найзначнішими досягненнями людства є наукові відкриття, художня творчість, інтелектуальні прориви та зусилля щодо встановлення миру.
Система Трампа може базуватися на іншому підході: вимірюванні впливу. Не завжди потрібно здійснити найзначніше відкриття — важливо, щоб про нього говорив увесь світ. Не варто прагнути написати найкращу книгу — важливіше зрушити політичні пріоритети. Не обов'язково самому припиняти війну — достатньо переконати всіх, що це зробив саме ти.
З цієї причини окремою номінацією Трампівської премії цілком обґрунтовано могла б стати "Стратегічне лідерство", де основним критерієм оцінки була б здатність кандидата впливати на поведінку інших держав, альянсів, корпорацій та навіть значущих міжнародних організацій.
Можна також ввести нову категорію премії під назвою "Глобальний переговорний прорив", що відзначала б політиків, дипломатів або бізнесменів, які домоглися найзначніших успіхів у сфері переговорів.
Іншою важливою категорією є "Інновації в державному управлінні", де аналізувалися б оригінальні підходи до управлінських процесів у державі. Також присутня категорія "За внесок у трансформацію міжнародної торгівлі", яка надає митній політиці визнання, якого вона, можливо, ніколи не отримувала в минулому.
Проте, аби премія імені Трампа не стала лише політичним клубом для шанувальників одного лідера, важливо було запровадити складний механізм номінацій і голосування.
До складу журі повинні входити не лише політики, але й вчені, бізнесмени, дипломати, військові аналітики, представники технологічних компаній, а також, що є особливо важливим, колишні переможці.
У цьому контексті Дональд Трамп, будучи ініціатором премії, не отримав би вирішального голосу. Це створило б необхідну відстань між особистістю засновника та самою інституцією. Проте, зрозуміло, жодна організація не може повністю уникнути обговорення того, наскільки її критерії визначені певною політичною концепцією.
Але саме тут виявився ключовий парадокс. Премія, названа на честь Трампа і спочатку задумана як визнання його значного внеску у світову політику, з часом могла б набути самостійного існування, відокремившись від його особистості.
І ось постає запитання, яке для кожного політичного лідера є значно важливішим, ніж сама винагорода: чи може система, яку він збудував, існувати без нього?
Якщо відповідь була б позитивною, Трампівська премія поступово могла стати своєрідним американським аналогом Нобелівської. Але тільки значно дорожчим, гучнішим і, можливо, менш сором'язливим у визначенні того, що саме вважати історичним успіхом.
Церемонія вручення нагород тепер повинна відбуватися не в Стокгольмі чи Осло, а в актуальній столиці світу - Мар-а-Лаго. Замість звичайної стриманої промови, лауреатам можна запропонувати десятихвилинний виступ, під час якого вони зможуть розповісти, чому саме вони заслуговують на цю відзнаку.
Таким чином проблема Трампа з Нобелівською премією вирішується елегантно. Якщо Нобелівський комітет не готовий присудити Трампу премію, це вже не трагедія. Він просто отримує власну.
Ідеться не про одну окрему нагороду, а про цілу систему відзнак, яка адаптована до сучасного світу, де політика все більше нагадує поєднання дипломатії, бізнесу, технологічних інновацій, інформаційних конфліктів і персонального іміджу. Нобелівська премія продовжуватиме бути символом інтелектуальних і гуманістичних досягнень XX століття, тоді як премія Трампа стане символом політичної реальності XXI століття.
Зрештою, варто було б ввести основну, цілком позаконкурсну нагороду - "За видатний внесок у трансформацію уявлень про можливе".
Ця нагорода має одну важливу відмінність: переможця буде оцінювати не експертна комісія, а сама історія. Якщо через століття історики дійдуть висновку, що Дональд Трамп став одним із тих політичних лідерів, які кардинально трансформували світовий лад, тоді питання про те, чи був він лауреатом Нобелівської премії, втрачатиме свою актуальність.
Найбільша політична нагорода не полягає в медалях або фінансових винагородах. Це уміння створити світ, який уже неможливо уявити таким, яким він був раніше, завдяки твоїм зусиллям.
Першу Трампівську премію за 2026 рік доцільно було б вручити вже в листопаді. Першим лауреатом цієї нагороди повинен стати сам Дональд Трамп. Якщо основним критерієм для отримання премії визначити здатність привертати до себе увагу світової спільноти та перетворювати будь-яку подію на своєрідне шоу. Це шоу, в якому він одночасно виконує ролі головного актора, режисера та найсуворішого критика.
У такому світі новинні стрічки існують лише як декорації для Трампівського чергового виходу на сцену, а будь-яка інша подія стає просто антрактом між його заявами.
Здатність Дональда Трампа привертати увагу мільярдів людей, незалежно від теми обговорення, вже давно зробила сучасну політику справжнім шоу, де грань між дійсністю та реаліті-шоу повністю зникла.
