Віктор Каспрук: Шляхи елегантного вирішення питання Трампа щодо Нобелівської премії - Блогові роздуми
Новий Нобель або політичний декларація? Основний виклик для сучасної еліти.
Трапу досі не присудили Нобелівську премію, і можна зрозуміти його невдоволення з цього приводу. Однак, враховуючи, що він постійно наголошує на тому, що зупинив вже вісім війн, можливо, слід переглянути підхід до цього питання.
Ні Трамп не вартий Нобелівської премії, ні Нобелівська премія не гідна Трампа. Як видатний політичний діяч сучасної епохи, він вже давно вийшов за рамки цього визнання. І тоді все стає на свої місця.
У цьому контексті виникає інша думка. Враховуючи значний внесок Дональда Трампа у сучасну міжнародну політику, варто запропонувати створення нової нагороди. Це може бути престижна Трампівська премія, з призовим фондом, щонайменше у десять разів більшим за фонд Нобелівської премії.
На фронтальній частині золотої медалі Трампівської премії повинен бути зображений профіль засновника нагороди Дональда Трампа, а також напис англійською мовою "Trump is with us". На зворотному боці кожної медалі має міститися унікальне зображення, яке варіюється в залежності від категорії нагороди. Включатиме зображення маєтку Трампа Мар-а-Лаго, а також ім'я нагородженого.
Якщо, наприклад, Нобелівська премія присуджується в шести різних напрямках: фізика, хімія, фізіологія чи медицина, література, миротворчість, а також премія з економічних наук, що підтримується Шведським банком, то премія Трампа повинна включати значно ширший спектр категорій.
І до всіх перелічених категорій Нобелівської премії можна ще додати: миротворство (не менше однієї припиненої війни), геополітику, математику, екологію та кліматичні науки, штучний інтелект і комп'ютерні науки, космологію та дослідження космосу, біотехнології та генетичну інженерію, музику та виконавське мистецтво, освіту та популяризацію науки, військове мистецтво.
Необхідність запровадження Трампівської премії виникає додатково ще й з того, що додати нову категорію Нобелівської премії вкрай важко через юридичні обмеження. Воля Альфреда Нобеля чітко прописана в його заповіті 1895 року.
Єдиним випадком є Премія з економіки, заснована у 1968 році Шведським банком, яка офіційно носить назву "пам'яті Альфреда Нобеля". Введення нових категорій нагородження вимагатиме або значних приватних капіталів, або складних юридичних обгрунтувань.
Однак забезпечення фінансування для нового проекту, пов'язаного з премією Трампа, не обов'язково стане серйозною перепоною. Можливо залучити кошти, залучивши до співпраці провідних американських мільярдерів, які традиційно підтримують Республіканську партію, а також країни Перської затоки, зокрема Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати та Кувейт.
Це не просто благодійна ініціатива, а стратегічна інвестиція у створення нового глобального символічного порядку. Якщо Нобелівська премія протягом більше ста років вказує на тих, кого світ вважає найзначнішими науковцями, митцями або миротворцями, то Трампівська премія могла б підняти ще більш амбітне питання: хто ж насправді встановлює правила гри в XXI столітті?
І тут виникає найцікавіша особливість цієї ініціативи. Трампівська премія не повинна конкурувати з Нобелівською - вона мала б принципово змінити саму логіку міжнародного визнання. Нобелівська система виходить із припущення, що найвищою формою людського досягнення є відкриття, творчість, інтелектуальний прорив або встановлення миру.
Трампівська система могла б виходити з іншого критерію: масштабу впливу. Не обов'язково зробити найкраще відкриття - важливо змусити весь світ говорити про нього. Не обов'язково написати найкращу книгу - важливо змінити політичний порядок денний. Не обов'язково самому зупинити війну - достатньо переконати світ, що саме ти її зупинив.
Тому цілком обґрунтованим виглядає введення окремої категорії Трампівської премії під назвою "Стратегічне лідерство". У цій категорії основним критерієм оцінки стане здатність кандидата впливати на поведінку інших країн, альянсів, компаній та навіть потужних міжнародних організацій.
Також можна розглянути можливість введення нової категорії нагороди за "Глобальний переговорний успіх" – для політика, дипломата або бізнесмена, який домігся найзначніших досягнень у сфері переговорів.
Ще одна важлива категорія – "Інновації в державному управлінні", в якій оцінювались би нетрадиційні підходи до управління країною. А також існує категорія "За внесок у трансформацію міжнародної торгівлі", що надає митній політиці визнання, якого вона, можливо, ніколи не отримувала протягом своєї історії.
Проте, щоб премія Трампа не стала просто політичним об'єднанням прихильників конкретного президента, варто було б запровадити детальну систему номінацій і голосування.
До складу журі мали б входити не лише політики, а й науковці, підприємці, дипломати, військові стратеги, представники технологічних компаній та, що особливо важливо, колишні лауреати.
У цьому контексті Дональд Трамп, будучи засновником премії, не мав би володіти вирішальним правом голосу. Це сприяло встановленню важливої дистанції між особистістю засновника та самою інституцією. Проте, звісно, жодна організація не може повністю уникнути питання про те, наскільки її критерії формуються під впливом певної політичної філософії.
Але саме тут і проявився б головний парадокс. Трампівська премія, створена нібито для того, щоб віддати належне масштабу особистого внеску Дональда Трампа у світову політику, з часом могла б почати існувати незалежно від нього.
І тоді виникає питання, яке для будь-якого політичного діяча є набагато важливішим за саму нагороду: чи здатна створена ним система пережити свого творця?
Якщо б відповідь була ствердна, премія Трампа могла б перетворитися на своєрідний американський еквівалент Нобелівської премії. Проте, вона була б значно дорожчою, більш гучною та, можливо, менш обережною у визначенні критеріїв історичного успіху.
Церемонія вручення нагород тепер повинна відбуватися не в Стокгольмі чи Осло, а в нинішньому центрі світових подій - Мар-а-Лаго. Замість звичної стриманості в промовах, лауреатам можна надати можливість виступити протягом десяти хвилин, аби аргументувати, чому саме вони гідні отримати цю нагороду.
Отже, питання Трампа щодо Нобелівської премії отримує вишукане вирішення. Якщо Нобелівський комітет не має наміру нагородити Трампа, це не є великою проблемою. Він просто створить свою власну нагороду.
Причому не одну номінацію, а цілу систему нагород, спеціально пристосовану до світу, в якому політика дедалі більше нагадує суміш дипломатії, бізнесу, технологій, інформаційної війни та персонального брендингу. Нобелівська премія залишатиметься символом досягнень інтелекту та гуманізму XX століття, а Трампівська - символом політичної реальності XXI століття.
І, врешті-решт, можна було б ввести основну, цілком безконкурсну премію - "За визначний внесок у трансформацію уявлень про можливе".
Її вручення мало б одну принципову особливість: переможця визначатиме не журі, а історія. І якщо через сто років історики справді вирішать, що Дональд Трамп був одним із тих політиків, які радикально змінили світовий порядок, тоді питання про те, чи отримав він Нобелівську премію, взагалі втратить будь-яке значення.
Адже найвища політична відзнака полягає не у медалях чи фінансових винагородах. Це вміння створити навколо себе таку реальність, яку важко уявити в тому вигляді, в якому вона існувала до твого приходу.
Першу премію Трампа за 2026 рік варто було б вручити вже в листопаді. Першим лауреатом цієї нагороди мав би стати сам Дональд Трамп. Якщо основним критерієм для її отримання зробити здатність привертати до себе увагу всього світу та перетворювати будь-яку ситуацію на своє власне шоу. Це шоу, де він виконує ролі головного актора, режисера та найсуворішого критика одночасно.
У цьому світі новини перетворилися на фон для чергового шоу Трампа, а всі інші події лише слугують паузами між його виступами.
Здатність Дональда Трампа привертати увагу мільярдів людей, незалежно від теми, вже давно перетворила сучасну політику на безперервний виступ, в якому кордон між реальністю та реаліті-шоу повністю зник.
