Від теплоти до неприязні: як за три роки змінилися ставлення польського суспільства до українців.

Протягом трьох років, які минули з моменту початку масштабного вторгнення Росії, ставлення поляків до українських біженців зазнало суттєвих змін. Якщо навесні 2022 року дев'ять із десяти поляків були готові надавати допомогу українцям без жодних умов, то наразі цей показник знизився до 48%, а 46% висловлюють відкритий протест проти такої підтримки. Це падіння рівня підтримки, яке стало безпрецедентним за весь період спостережень, можна пояснити кількома факторами, серед яких втома від затяжної війни, економічні труднощі та політичні маніпуляції.

Відповідно до грудневого дослідження, проведеного CBOS, рівень негативного ставлення до прийому біженців досягнув 46%, що стало найвищим показником за останні десять років. Автори звіту зазначають, що ситуація нагадує часи анексії Криму. Також спостерігається зниження загальної прихильності до українського народу: якщо у 2023 році близько половини поляків відчували позитивні емоції щодо українців, то зараз їх кількість зменшилася до приблизно однієї третини.

Читайте також: Трампівська політика коштувала американцям $373 мільярди: аналіз тарифів, війни в Ірані та туризму

Причини зміни ставлення

Зміна громадських настроїв викликана кількома взаємопов’язаними процесами. По-перше, це природна втома від затяжної війни, завершення якої не видно на горизонті. По-друге, значну роль відіграють економічні фактори, пов’язані з витратами на підтримку біженців. По-третє, і це найбільш важливо, політики почали використовувати антиукраїнські гасла як засіб для залучення виборців і здобуття політичних переваг. Це призвело до зростання підтримки раніше маргінальних ідей, таких як обмеження прав українців чи припинення допомоги, до понад 20%.

* Втома від війни: Тривалість конфлікту та невизначеність щодо термінів його завершення спричиняють виснаження серед польського населення.

Економічні фактори: Зростання витрат на соціальні програми та допомогу біженцям викликає певне обурення.

* Політичні маніпуляції: Політичні групи застосовують антиукраїнські висловлювання, щоб активізувати підтримку виборців та отримати вигоду на політичній арені.

Виборчий процес та прийняття конкретних рішень

Минулорічні президентські вибори стали яскравим прикладом використання антиукраїнських гасел. Кандидати, які вимагали обмежити права українців та припинити допомогу, отримали значну підтримку. Один із кандидатів будував свою кампанію на меседжі про надмірну кількість українців, їхню невдячність та те, що поляки їх утримують за власний кошт. Після виборів ця риторика трансформувалася у конкретні законодавчі зміни. У серпні було ветувано урядовий закон про продовження допомоги, а у вересні Сейм ухвалив новий варіант, який прив'язує виплати на дитину та доступ до медицини до офіційного працевлаштування, вимагаючи щонайменше половину мінімальної зарплати щомісяця. Президент публічно заявив, що це останнє продовження допомоги. Крім того, дітей зобов'язали відвідувати польські школи для збереження права на виплати, а загальний пільговий режим для українців поступово згортається.

Президент також висунув ініціативу про кримінальне переслідування пропаганди бандерівщини, прирівнявши її до націонал-соціалізму. Менш ніж за рік перебування на посаді він встановив новий рекорд за кількістю накладених вето – більше 37, перевищивши попереднє досягнення, яке залишалося незмінним протягом 10 років.

Зростання злочинів на ґрунті ненависті

Найбільш тривожним є не лише опитування, а й реальні інциденти. За перші сім місяців 2025 року поліція зафіксувала 543 злочини на ґрунті ненависті проти українців, що на 41% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Фізичні напади зі зростанням тілесних ушкоджень тривають третій рік поспіль. Українці повідомляють про страх говорити рідною мовою в громадських місцях через можливу агресію. Такі випадки, як побиття молодих українців у Варшаві з вигуками "Їдьте додому!", напади на українських учнів у Слупську, побиття кур'єра в Катовіце через мову, підпали автомобілів з українськими номерами та зривання прапорів, свідчать про ескалацію ворожості.

У 26-му році я намагаюся уявити, що може статися. Наприкінці 25-го року в Польщі спалахнув гучний інцидент у відомому Варшавському ліцеї. 15-річна Дарія Гладер стала жертвою цькування з боку своїх однокласників, які надсилали їй погрози та підраховували, скільки людей її ненавидять. У відповідь адміністрація ліцею вирішила відрахувати саме її.

Особливо болючою є ситуація з дітьми. Кожна сьома українська дитина в польській школі стикається з булінгом з боку однолітків, а в сільській місцевості майже половина підлітків не спілкується з польськими ровесниками, живучи за "невидимою стіною". Це призводить до зміни шкіл, переходу на дистанційне навчання або повернення в Україну.

Попри те, що булінг залишається серйозною проблемою в польських навчальних закладах, українські діти стикаються з подвійними труднощами: до підліткової жорстокості додаються національна приналежність і мовний бар'єр. Негативні стереотипи, які вони чують від дорослих або бачать на екранах телевізорів, часто проникають у шкільне середовище.

Російська дезінформація як каталізатор

Військові та представники уряду Польщі відкрито висловлюють занепокоєння стосовно цілеспрямованої кампанії Росії, спрямованої на розпалювання ворожнечі між польським та українським народами. Кремль поширює дезінформацію, наприклад, про зростаюче будівництво розкішного житла для українців, а також намагається покласти провину за диверсійні акти на українську сторону. Троллінгові компанії й клоновані вебсайти активно розповсюджують неправдиві відомості, що зображують українців як "паразитів" і "правопорушників". Ця ситуація вигідна Росії, оскільки, поки Польща та Україна перебувають у стані конфлікту, вона здобуває стратегічну перевагу.

При цьому пропагандисти ігнорують справжні факти: у 2024 році українці внесли 2,7% до польського ВВП (приблизно 100 мільярдів злотих), сплативши близько 15 мільярдів злотих у вигляді податків і внесків, тоді як витрати на дитячі допомоги становили менше ніж 3 мільярди. Це свідчить про те, що на кожен злотий, який отримала держава, українці повернули більше п'яти. Рівень зайнятості серед біженців з України складає 69%, що не призводить до збільшення безробіття або зниження зарплат для поляків. Протягом трьох років українці заснували близько 80 000 приватних підприємств у Польщі.

Заключення

Зростання українофобії в польському суспільстві є комплексним явищем, спричиненим втомою від війни, економічною напругою та цілеспрямованою дезінформаційною діяльністю Росії. Це призводить до зростання злочинів на ґрунті ненависті, особливо щодо дітей, та створює штучний конфлікт між двома народами. Попри це, статистичні дані свідчать, що українці є значним внеском у польську економіку. Для подолання цієї кризи необхідна спільна протидія ворожій пропаганді, усвідомлення реального внеску українців та збереження тверезого погляду на ситуацію, щоб не дозволити ворогам роз'єднати українців та поляків.