Ветеранська політика: виклики, які не слід відкладати на потім.
Які висновки можна зробити з аналізу звернень до Офісу Омбудсмана?
Наша інституція здійснює контроль за додержанням прав ветеранів та їхніх родин. Цьогоріч я вже отримав 1 368 звернень від ветеранів та ветеранок війни. Для порівняння: у 2025 році надійшло 2 077 таких звернень, у 2024 році -- 1 033, у 2023 році -- 614, а у 2022 році -- 678. Бачимо, що статистика лише збільшується, а отже -- проблеми не зникають.
Рекламное сообщение
Серед ключових тем:
* надання житлових умов;
* соціальне та пенсійне гарантоване обслуговування;
* отримання статусу учасника бойових дій та внесення відповідних відомостей до державних реєстрів;
* медична та реабілітаційна допомога;
* оформлення субсидій на комунальні послуги;
* реалізація права на оренду земельної ділянки;
* забезпечення соціальної підтримки для ветеранів та їхніх родин;
* порушення права на подання звернень та випадки дискримінації щодо ветеранів;
* надання одноразової фінансової підтримки сім'ям загиблих Захисників і Захисниць.
Від початкового запиту до відновлення порушених прав.
Наведу кілька прикладів поновлених прав. Ось цьогоріч до мене надійшло 326 звернень щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги родинам загиблих Захисників і Захисниць. За 8 місяців 2026 року завдяки нашому втручанню поновлено право 93 членів родин загиблих за 58 зверненнями.
Одна з історій, яка потребує уваги, стосується пані Олени, яка звернулася по допомогу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина. Жінка ще в червні 2024 року подала запит до ТЦК та СП, але військова частина не надавала необхідні документи більше пів року. Тільки після нашого втручання документи були нарешті передані, і Комісія Міноборони ухвалила рішення виплатити жінці 15 млн грн. В чому ж полягає проблема? Родини подають документи до ТЦК та СП, а Комісія Міноборони ухвалює рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Проте на практиці родини загиблих захисників змушені чекати документи від військових частин по пів року, а іноді навіть цілий рік. Це абсурд! Ще більш тривожним є те, що жоден посадовець військової частини не був покараний за ці затримки! На мою думку, такі питання не дуже хвилювали попереднє керівництво Міноборони.
Ще один випадок — ветеран, який залишив зону активних бойових дій, зіткнувся з труднощами в оформленні довідки ВПО. Лише після того, як він звернувся до мене, йому вдалося отримати необхідний документ.
Інший ветеран звернувся до мене з труднощами у отриманні довідки за формою № 6, яка є обов'язковою для визначення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Завдяки моїм зусиллям військова частина надала необхідний документ, що дозволило ветерану отримати відповідний статус і посвідчення. Проте цей випадок виявляє системну проблему. Я неодноразово підкреслював необхідність покращення процедури визначення статусу, а також розширення списку документів, які можуть підтверджувати право на його отримання. На жаль, зміни досі не були реалізовані. Міністерству у справах ветеранів України слід вдосконалити цю систему та усунути бюрократичні перешкоди для ветеранів.
Актуальні проблеми у галузі захисту прав ветеранів
Зайнятість ветеранів. 57% ветеранів та ветеранок стикаються з різноманітними труднощами під час пошуку роботи. Основними перешкодами є невідповідність зарплатних очікувань, проблеми зі здоров'ям, психоемоційні труднощі, дискримінація та відсутність необхідного досвіду. Важливо не лише створювати нові вакансії, а й забезпечувати ветеранів підтримкою у адаптації до цивільного ринку праці. Це може включати навчання, перекваліфікацію, допомогу роботодавців та супровід на робочих місцях.
Медичні послуги та процес реабілітації. Ветерани стикаються з нерівним доступом до медичних послуг у різних регіонах, нестачею фахівців, тривалими чергами, а також браком необхідного обладнання та медикаментів. Крім того, існують труднощі в отриманні медичних направлень. Важливо, щоб ветерани мали рівні умови лікування та реабілітації, подібні до тих, що отримують військовослужбовці. З 25 серпня 2026 року відповідно до Закону України №4954 буде впроваджено покращене харчування для ветеранів, що відповідатиме нормам для військових. Тепер критично важливо, щоб Кабінет Міністрів та Міністерство у справах ветеранів швидко затвердили механізм реалізації цієї ініціативи.
Вшанування пам'яті. У 2025 році до мене надійшло 26 звернень, а у 2026 році -- вже 18, щодо відмов у вшануванні військових, які померли від отриманих під час служби поранень чи травм. Зокрема, йдеться про відмови розміщувати їхні імена на Алеях Слави та меморіалах. Я порушив це питання перед Мінветеранів, після чого Уряд ухвалив Концепцію вшанування пам'яті загиблих Захисників і Захисниць до 2028 року.
Ветеран не повинен шукати підтримку від держави — держава повинна сама знаходити ветерана.
Рекламное сообщение
Протягом 2023-2026 років Офіс Омбудсмана провів 119 моніторингових досліджень у 13 регіонах України. Результати виявили істотну невідповідність між державними рішеннями та їх фактичним втіленням на місцевому рівні.
Існують певні системні виклики:
* нерівна кадрова спроможність -- у частині громад бракує достатньої кількості або зовсім немає фахівців із супроводу ветеранів;
* офіційний характер деяких місцевих програм;
* обмежений доступ до послуг для сільських, віддалених і прикордонних територій;
* недоступність єдиного базового набору послуг, який повинен бути обов'язковим для всіх громад;
* недостатня інформованість про доступні послуги, програми та способи отримання підтримки.
У місцевих громадах спостерігається значний дефіцит реабілітаційних закладів, а правову підтримку отримують лише 25% населення. При цьому потреба в психологічній допомозі задовольняється лише на 18%.
В кінці минулого року ми провели опитування серед тисячі ветеранів війни та їхніх близьких. Які результати ми отримали?
48,2% людей вважають, що на сьогоднішній день державна підтримка є недостатньою.
Більше ніж третина людей обізнана про державні послуги, але не скористалася ними.
16,5% людей мають негативний досвід у процесі їх отримання.
Чому так відбувається? Навіть якщо допомога офіційно доступна, отримати її може бути вкрай важко: заплутані процедури, бюрократичні перепони, брак інформації та недостатня взаємодія між державними установами ускладнюють процес.
Людині має бути зрозуміло: куди звернутися, що робити далі і хто відповідає за результат.
Після завершення служби ветеран не повинен самостійно шукати свій шлях у системі. Система повинна супроводжувати ветерана на кожному етапі, починаючи з першого звернення і закінчуючи досягненням конкретного результату. Я уявляю цю модель наступним чином: один ветеран — одна оцінка потреб — один маршрут — один координатор, відповідальний за процес — і, зрештою, чіткий результат.
Ветеран вже віддав багато для своєї країни. Тепер настав час, щоб держава відповідно подбала про ветерана. Це питання виходить за межі соціальної політики. Як ми вітаємо людину після служби, впливає на довіру до держави та бажання громадян її захищати.
Необхідні кардинальні перетворення.
Офіс Омбудсмана здійснив аналіз 200 законодавчих пропозицій, пов'язаних з політикою для ветеранів, які були представлені центральними органами виконавчої влади протягом минулого року.
Найбільше з них стосувалися медицини та реабілітації -- 57, питань вшанування пам'яті та поховання -- 33. Водночас лише одна ініціатива стосувалася транспорту, а щодо ЖКП та системної підтримки ветеранських об'єднань -- жодної.
Окрема проблема -- профільний закон про статус ветеранів війни, ухвалений ще у 1993 році. Сьогодні норми щодо ветеранів розпорошені по десятках законів та підзаконних актів.
Цю ситуацію слід трансформувати. Україні вкрай потрібна новітня концептуальна модель ветеранської політики, що включає єдині стандарти обслуговування та чіткий алгоритм переходу від військової служби до цивільного життя.
І найважливіше -- "нічого для ветеранів без ветеранів". Самі ветерани та їхні родини мають бути повноправними учасниками формування цієї політики.
Рекламное сообщение
Складний стан політики щодо ветеранів
Ситуація у сфері ветеранської політики є вкрай тривожною, і зволікати не можна. Нагальні системні проблеми, що накопичувалися протягом багатьох років, вимагають термінового вирішення.
Хто захоче йти воювати, якщо після повернення доведеться проходити нові бюрократичні "фронти" та "війни"?
Стан ветеранської політики ми детально проаналізували у моїй Спеціальній доповіді "Про стан реалізації ветеранської політики в Україні (додержання прав ветеранів війни, членів їхніх родин, членів сімей загиблих Захисників і Захисниць)". https://drive.google.com/file/d/1sLCmgN9TTNXUDIh5P476Q-FdEsKXgaSz/view?usp=drivesdk. Над нею працювали понад два роки. Доповідь ґрунтується на інформації від державних органів, зверненнях громадян та громадянок, результатах моніторингів, а також опитуванні ветеранів та ветеранок. Ми не лише визначили проблеми, а й запропонували конкретні кроки для їхнього вирішення.
Ветеранська політика має працювати для ветерана, а не ветеран -- на подолання недоліків цієї політики. Повернення до цивільного життя має бути не новим випробуванням, а початком нового етапу, у якому людина відчуває підтримку держави. Саме до цього ми маємо прийти -- і саме зараз маємо почати змінювати систему.
