Ультиматум Трампа стосовно Ірану: аналітик розглянув можливі наслідки його дій.
Експерт проаналізував ультиматум, висунутий США Ірану. Він зазначив, що така риторика свідчить про відсутність розуміння сутності іранського режиму та складних взаємин у регіоні.
Про це написав експерт та директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Він підкреслює, що загрози атаками на цивільні енергетичні об'єкти є надзвичайно ризикованими, оскільки їх можна інтерпретувати як дії, що наближають до воєнних злочинів, і це може викликати масштабнішу ескалацію конфлікту в регіоні.
"Загроза завдання ударів по цивільній енергетичній інфраструктурі наближається до межі воєнного злочину. Держави Перської затоки сприймають це з тривогою, усвідомлюючи, що відповідь Ірану може бути спрямована саме на їхні електростанції та установки для опріснення," — підкреслює він.
Це, в свою чергу, може залучити до конфлікту нові сили, зокрема хуситів.
"Іран, ймовірно, відповість на ультиматум ударом по інфраструктурі однієї з арабських країн Затоки, щоб продемонструвати готовність "підпалити регіон". Саме тому, країни Затоки, будучи першочерговими цілями, прискорять власні зусилля щодо деескалації, фактично діючи всупереч стратегії США", -- пояснив експерт.
Семиволос підкреслює, що для Ірану контроль над Ормузькою протокою є важливим стратегічним активом. Це створює класичну ситуацію стримування для США. Проблема полягає в тому, що позиція Ірану залишиться незмінною. Водночас президент США Дональд Трамп опиняється у безвихідній ситуації: йому потрібно або розпочати новий етап ескалації, або відступити, що призведе до остаточного підриву авторитету американського стримування.
"Для Ірану закриття протоки -- це головний політичний актив. Вони не відкриють її добровільно, оскільки саме це дає їм владу в поточному моменті", -- відзначає аналітик.
На його думку, Тегеран може використовувати тактику контрольованого обмеження судноплавства, застосовуючи протоку як засіб постійного тиску. Важливо відзначити, що іранські танкери продовжують курсувати до Китаю через альтернативні шляхи, при цьому деякі судна отримують вибіркові дозволи на прохід.
"Це дає Тегерану постійний важіль без формальної капітуляції і без повної ескалації -- керований клапан тиску, яким можна торгувати в будь-який момент. Саме тому будь-який ультиматум про "повне відкриття" апріорі програє іранській логіці часткових поступок -- і саме це робить стратегічну підготовку США до цього сценарію фундаментально неадекватною", -- каже Семиволос.
На думку експерта, у Вашингтона існує лише два можливі шляхи:
Семиволос підкреслює, що "безрезультатні" погрози з боку Сполучених Штатів лише ілюструють їхнє невміння зрозуміти, що Іран не є Венесуелою. Він налаштований на екзистенційну ескалацію.
Якщо Вашингтон прагне безумовно забезпечити відкриття протоки, йому необхідно буде встановити контроль над береговою лінією. А це означає, що мова йде про сухопутну операцію. Трамп намагається здобути "результат" за допомогою "ракет", але стратегія Ірану вимагає від нього або жертвувати "кров'ю солдатів", або ж відступати.
"Не позаздриш," -- підсумовує Семиволос.
Раніше президент США Дональд Трамп оголосив, що Іран має 48 годин для повного відкриття Ормузької протоки. У випадку ігнорування цього ultimatum, США загрожують завдати ударів по іранській енергетичній інфраструктурі, включаючи електростанції. Трамп підкреслив, що першою мішенню може стати найбільша електростанція в Ірані. У Вашингтоні вважають, що блокування протоки становить серйозну загрозу для глобальної енергетичної безпеки. Вирішення питання щодо протоки Іраном розглядається Сполученими Штатами як ключовий чинник для подальшої ескалації конфлікту.
