"Я не мав жодних сумнівів": молодий українець покинув Словаччину, щоб приєднатися до місії в Україні - noviny.sme.sk
Чи стали ми кориснішими для вас за останній рік?
Поділіться своїми думками про те, що насправді сприяє комфортному життю в Словаччині, а чого, на вашу думку, не вистачає. Участь у конкурсі дає вам шанс виграти один із трьох чудових призів!
Кілька років тому Серафим Колодчук здобував освіту в Банській Бистриці, брав участь у програмах Erasmus і стажувався в молодіжних організаціях по всій Європі. Після завершення навчання він повернувся до Києва через ініціативу Create Ukraine і став членом команди Міністерства культури України, де займається реалізацією проєктів, пов'язаних із культурною спадщиною.
Каже, що давно розглядав повернення в Україну, але не знав, у який спосіб його здійснити. "У мене не було дилеми, повертатися чи не повертатися. Була дилема -- як повертатися, в який спосіб", -- говорить він.
Словаччина відкрила йому двері до міжнародної кар'єри.
Колодчук прибув до Банської Бистриці у 2020 році для навчання в галузі міжнародних відносин. Ідея здобувати освіту за кордоном, насамперед, знайшла підтримку у батьків, а вибір Словаччини був обумовлений спільністю мови та відносною простотою вступу. На той момент він ще не був впевнений, чи планує залишитися тут на тривалий термін.
"Після завершення першого курсу я навіть зателефонував до українського університету, щоб дізнатися про шанси на переведення," -- згадує він.
Зрештою Колодчук закінчив у Словаччині бакалаврат і магістратуру, а паралельно почав їздити на короткострокові Erasmus-проєкти. За кілька років завдяки навчанню, волонтерству та стажуванням він побував у понад 30 країнах Європи.
Перший робочий досвід отримав у молодіжній організації в Кошицях, де займався координацією міжнародних проєктів. Під час волонтерства у Греції працював у проєктах для біженців, пізніше стажувався у Німеччині та в Брюсселі, у пан'європейській політичній партії Volt Europa.
"Більшість мого досвіду була більше про молодіжну роботу та міжнародні освітні проєкти. Перехід саме до політики почався минулого року", -- каже він.
Він не вважає, що така кількість програм є чимось особливим, і зауважує, що конкуренція за стажування та волонтерські позиції в університеті зазвичай була незначною.
"Можливо, я зараз применшую свої таланти, але великою мірою проходив без конкуренції. Організувати таку кількість стажувань було цілком реально", -- говорить молодий фахівець.
Словацький етап, який після завершення першого курсу він навіть хотів залишити, в підсумку виявився для нього шансом на здобуття досвіду, що виходить за рамки університетського життя. "У жодній іншій країні, навіть в Україні, я б не зміг отримати таку кількість міжнародного досвіду", -- зазначає він.
Коли повернення перетворилося на професійний шанс.
Після завершення магістратури у 2025 році українець ще не визначився з напрямком своєї кар'єри. Він вів переговори з організацією в Греції і успішно пройшов відбір на піврічну програму для молодих підприємців. Водночас його все більше почали цікавити питання політики та безпеки. Проте, за його словами, багато з таких посад у європейських країнах відкриті тільки для громадян цих держав.
"Саме з цієї причини я задумався про можливість повернення в середньостроковій перспективі," -- ділиться він. Про проект Create Ukraine молодий спеціаліст дізнався лише за кілька днів до закриття терміну подачі заявок, адже йому надіслала посилання на програму знайома.
Ця ініціатива є спільним проектом України та Литви, що має на меті інтегрувати українських спеціалістів з міжнародним досвідом у державні команди та проекти. Реалізацію програми здійснює Литовський центр міжнародного партнерства за фінансової підтримки уряду Литви та фонду KSE.
Після того, як Колодчук подав свою заявку, він пройшов співбесіду з представниками Київської школи економіки та литовської делегації. Основна увага під час цього процесу приділялася мотивації та комунікаційним здібностям кандидатів. Потім їхні профілі були надіслані до державних органів, які ухвалювали рішення щодо запрошення до своїх команд.
"Це, в певному сенсі, нагадує Сортувальний капелюх з Гаррі Поттера," -- сміється він, коментуючи цей процес відбору. Крім того, на програму могли подаватися ті, хто проживав за межами країни не менше двох років.
Колодчук подав свою заявку у вересні минулого року, а в другій половині жовтня отримав пропозицію від Міністерства культури. Йому надали три дні для відповіді.
Рішення, яке близькі сприйняли не одразу
Найбільше підтримала його рішення повернутися сестра, котра сама нещодавно повернулася в Україну. Батькам він не розповідав про свою заявку і поділився інформацією про своє рішення лише після того, як отримав пропозицію.
"Він розповідає, що одразу ж, отримавши пропозицію, подзвонив і повідомив: 'У мене пропозиція від віцепрем'єр-міністра', -- щоб не виникло жодних заперечень."
Батьки, як зазначив він, "трохи посперечалися", але в кінцевому підсумку погодилися з вибором сина. Близькі друзі та знайомі також переважно не поділяли ентузіазму щодо поїздки до країни, де триває активний військовий конфлікт.
На запитання, чи відчував він страх під час повернення, він ненадовго задумується, перш ніж відповісти. "Не можу сказати точно, я не відчував страху. Це непросте питання".
Він обговорює ризики війни з деякою іронією: "Якщо боятися вовків, то навіщо йти в ліс? Але, незважаючи на вовків, ведмедів та інші небезпеки, а також балістику і "шахеди", все ж таки є бажання відправитися туди".
Після свого досвіду в міністерстві молодий спеціаліст повертався до квартири, що кілька років залишалася без господаря, і займався її відновленням. Іноді цей процес співпадав із російськими обстрілами. "Займатися ремонтом під час балістичних атак та "шахедів" — це справжній прояв оптимізму", — зазначає він.
Він зазначає, що, перебуваючи за межами України, його уявлення про життя в країні було зовсім іншим, в основному через медіа. Проте підкреслює, що більшість часу під час повномасштабного вторгнення провів за кордоном і не має наміру порівнювати своє сприйняття з тим, що пережили люди, які з 2022 року живуть під обстрілами.
Культурна спадщина та евакуація музеїв
До Міністерства культури Колодчук прийшов без профільної освіти у сфері культури. Каже, що швидко зорієнтуватися допоміг попередній досвід роботи з міжнародними проєктами, а в самому міністерстві учасників добре розуміли й знали, навіщо вони прийшли.
"У моєму випадку все склалося вдало. Я працював у міністерстві, яке значною мірою стало одним із каталізаторів цієї програми, тож люди позитивно зустріли наш візит," -- ділиться він.
У рамках ініціативи Create Ukraine немає єдиної формальної посади для учасників; їхні обов'язки визначаються залежно від команди та конкретного проєкту. Фактично, він виконує функції координатора, а нещодавно, за його власними словами, його також почали представляти як продюсера проєктів.
Один із головних напрямів його роботи -- Український фонд культурної спадщини. Тут знадобився досвід, який він отримав раніше у Бельгії, де вже долучався до створення фонду. Значна частина нинішньої роботи, каже він, зводиться до переговорів і координації між різними людьми та установами.
Моя діяльність все ще значною мірою полягає в переміщенні між різними офісами, спілкуванні з різними особами та дипломатичному вирішенні всіх питань.
Інша сфера діяльності стосується евакуації музеїв з регіонів, де їх колекціям загрожує небезпека внаслідок війни. Він просить не розголошувати інформацію про конкретні заклади, кількість музеїв та деталі цього процесу.
"Щодо евакуації, давайте будемо обережними у спілкуванні, адже це питання не лише важливе, а й делікатне," - підкреслює він.
Він лише підкреслює, що внаслідок російських нападів аспекти безпеки торкаються не лише музеїв, розташованих поблизу лінії фронту, але й закладів у Києві.
Свежі вакансії на ринку праці
Коли Колодчук долучився до проєкту, після закінчення університету минуло лише близько пів року. Саме можливість так швидко перейти від навчання до роботи над державними проєктами він називає однією з головних переваг програми.
"Людина миттєво занурюється у нещо величезне, захоплююче, масштабне і, в певному сенсі, місіонерське", -- відзначає він.
Контракт учасників триває рік. Для тих, хто живе за кордоном і думає про повернення, річний контракт, за словами Колодчука, дає можливість спробувати життя і роботу в Україні без рішення залишатися назавжди.
В певний момент на участь у програмі його спонукала розповідь ще однієї українки, яка повернулася з Словаччини до України. "Тож я щиро закликаю вас. Чекаю на вас на старті четвертої групи", -- зазначає він.
До кінця його контракту залишилося всього кілька місяців, але вже надходять нові пропозиції працевлаштування. Колодчук зазначає, що має намір залишитися в Україні та продовжити свою поточну діяльність.
Він не планує подавати заявку на наступну групу цієї ініціативи. "Слід надати можливість іншим. Нехай міністерства поповнюються новими членами".
