Три дружини останнього шаха Ірану: як виглядали королеви та їхня подальша доля.

Мохаммед Реза Пехлеві -- останній шах Ірану, правитель, який намагався перетворити монархію на модерну державу західного типу. Він зійшов на престол 1941 року та правив майже чотири десятиліття, які припали на період стрімкої індустріалізації, нафтового збагачення та масштабних реформ. За його правління відбулася так звана "Біла революція", яка передбачала земельну реформу, розвиток освіти, розширення прав жінок і відділення релігії від держави та суспільного життя. За нього Іран став одним із ключових союзників Заходу на Близькому Сході, однак швидка модернізація супроводжувалася авторитаризмом, суворими репресіями через таємну поліцію, цензурою та глибокою соціальною нерівністю, а відрив від релігійних і культурних традицій тільки посилював невдоволення населення, що в результаті призвело до Ісламської революції 1979 року.

Особисте життя іранського монарха також привертало значну увагу, адже він мав три шлюби. Його першою дружиною була принцеса з Єгипту Фавзія Фуад, другою — представниця іранської аристократії Сорая Есфандіарі-Бахтіярі, а третьою — Фарах Пехлеві, яка в 1967 році отримала звання імператриці.

Вона була дочкою єгипетського монарха і стала першою дружиною шаха Мохаммеда в 1939 році. Проте їхній союз мав не лише романтичний підтекст, а й політичну складову. Шлюб був організований батьком принца, і до весільної церемонії молодята зустрічалися лише один раз. Окрім того, вони не володіли мовами одне одного, тож після одруження могли спілкуватися лише французькою, яку знали обидва.

Її вважали однією з найпривабливіших жінок свого епохи: елегантна, стримана, з аристократичною манерою, вона стала символом розкоші королівських дворищ Сходу. У шлюбі з Мохаммедом у них з'явилася одна дитина — донька, принцеса Шахназ Пехлеві.

Однак шлюб був невдалим -- Фавзія була дуже нещаслива в Ірані та часто сумувала за батьківщиною Єгиптом. Проблеми у стосунках посилювали матір та сестри її чоловіка -- між ними спалахували конфлікти і одна з сестер Мохаммеда навіть розбила вазу об голову Фавзії. Також сам шах вважався бабієм і його постійно бачили з іншими жінками, з якими він зраджував дружині.

В рузельтаті 1945 року Фавзія покинула Іран і переїхала до Єгипту, і, незважаючи на численні спроби шаха переконати її повернутися, вона залишилася в Каїрі. Це розлучення спочатку не визнавалося Іраном протягом кількох років, але зрештою офіційне розлучення було отримано нею 1948 року. Головною умовою розлучення було те, щоб її дочка залишилася на вихованні в Ірані. Вона також повернула собі титул принцеси Єгипту.

28 березня 1949 року в столиці Єгипту, Каїрі, принцеса Фавзія уклала шлюб з полковником Ісмаїлом Чіріним, і в їхній родині з'явилося двоє дітей. Принцеса відійшла у вічність у 2013 році, досягнувши 91-річного віку.

Сорая Есфандіарі-Бахтіярі залишила свій слід в історії як одна з найромантичніших фігур іранського двору. Полу-німецька красуня, вихована в Європі, вона принесла до Тегерана атмосферу повоєнного шику. Її елегантний стиль і вражаюча краса перетворили її на символ 1950-х років, а її весільна сукня від Dior стала справжнім міфом, який продовжує захоплювати уяву людей і сьогодні.

У 1948 році вона зустріла іранського шаха. Їхнє весілля стало одним з найрозкішніших святкувань того часу, зібравши близько двох тисяч запрошених. Палацові зали були вражаюче оздоблені 1,5 тоннами орхідей, тюльпанів і гвоздик, які були доставлені літаком з Нідерландів. Гостей розважав кінний цирк, що додав святу особливого шарму.

Ставлення суспільства до Сораї викликало чимало суперечок, оскільки її виховання відбувалося в німецькому та католицькому середовищі. Це призвело до формування змішаної ідентичності, що зробило її об'єктом підозр у Ірані. Мусульманські священнослужителі висловлювали занепокоєння, стверджуючи, що шаху не слід брати за дружину "напівєвропейську дівчину", яка не була вихована в ісламській традиції.

У жовтні 1954 року Мохаммед висловив свої занепокоєння Сораї, зазначивши, що її нездатність народити спадкоємця його турбує. Він запропонував їй поїхати до Сполучених Штатів, щоб отримати консультацію американських лікарів щодо лікування безпліддя. Після проведених обстежень лікарі повідомили їй, що вона безплідна і не зможе стати матір'ю. Як і в випадку з першою дружиною шаха, мати та сестри Сораї постійно принижували її, що, безумовно, негативно впливало на її стосунки з чоловіком. Мати шаха була дуже авторитарною жінкою і не могла терпіти Сораю, тому постійно тиснула на сина, вимагаючи розлучення через те, що вона не може подарувати йому сина-наступника.

Вона залишила Іран у лютому 1958 року і, зрештою, прибралася до дому своїх батьків у Кельні, Німеччина. Час від часу її чоловік намагався переконати її прийняти його рішення взяти другу дружину, яка могла б подарувати йому сина, запевняючи, що вона залишиться королевою. Проте Сорая відмовилася від цієї пропозиції, що призвело до тривалих конфліктів і зрештою до їхнього розлучення.

Після розлучення Сорая зустрічалась з кількома відомими чоловіками, знімалась у кіно, вела світський спосіб життя, провела решту свого життя в Європі і померла 2001 року з невідомих причин у своїй квартирі в Парижі у віці 69 років.

Вона стала третьою і останньою дружиною шаха, а також єдиною жінкою в історії Ірану, яка була офіційно коронована імператрицею, отримавши титул шахбану.

Фарах вирізнялася своєю освіченістю та сучасним підходом, виявляючи великий інтерес до мистецтва і архітектури. Вона активно сприяла розвитку культурних і соціальних ініціатив, завдяки чому в країні були реалізовані численні великомасштабні мистецькі проєкти та відкриті музеї, що відповідають світовим стандартам.

Вона з'явилася на світ в родині, що належала до заможного класу в Ірані. Освіту здобула на архітектурному факультеті в Парижі. З шахом вона познайомилася під час події в іранському посольстві, а їхнє весілля відбулося в грудні 1959 року. У цей особливий день королева була в сукні, яку створив Ів Сен-Лоран, всесвітньо відомий дизайнер Модного дому Dior, а на її голові красувалася діамантова тіара Нур-ол-Айн.

Оскільки два попередніх шлюби не дали іранському монаршу спадкоємця, на Фарах спричинявся значний тиск. Але у цьому шлюбі у подружжя було четверо дітей -- син та три доньки. Після народження спадкоємця вона активно займалася благодійною діяльністю, якій присвячувала багато часу. Вона стала однією з найпомітніших фігур в імперському уряді та покровителькою 24 освітніх, медичних та культурних організацій і ця гуманітарна роль принесла їй велику популярність. Значення Фарах було підтверджено її участю в коронаційній церемонії 1967 року, де вона була коронована як перша шахбану (імператриця) Ірану.

На початку 1978 року невдоволення світським імперським урядом Ірану зростало. До кінця року ісламісти почали демонстрації проти монархії. Мохаммед та Фарах вилетіли з Ірану літаком 16 січня 1979 року.

Деякий час пара провела у Єгипті, деякий на Панамських островах, після смерті чоловіка Фарах оселилася з дітьми у Сполучених Штатах, а також продовжувала відвідувати деякі королівські публічні заходи, переважно весілля. Нині їй 87 років і вона досі мешкає у США поблизу Вашингтона і навіть має сторінки у соцмережіх, де ділиться робочими та особистими знімками.