Трамп і медіа: від усних конфліктів до юридичних баталій.
Діючи на посаді президента США, він вже на початку свого першого терміну критикував медіа, а зараз залучає юристів, щоб змусити їх бути більш обачними у висловлюваннях щодо політики Білого дому.
Якби Дональд Трамп не стикався зі скандалами, пов'язаними із засобами масової інформації, він, напевно, залишився б зовсім іншим політиком. 24 жовтня президент США висловив думку про можливе переміщення журналістів, які працюють у Білому домі, в менш комфортне для них місце. "Я можу відправити фейкові новини в менш привабливе місце", — зазначив він у своїй соціальній мережі, коментуючи можливість повернення пресцентру до старого басейну.
За інформацією Reuters, Дональд Трамп неодноразово висловлював цю пропозицію, зокрема, щодо перенесення брифінгів за межі західного крила Білого дому. На даний момент остаточне рішення ще не ухвалене. Ця ситуація розвивається на фоні інших конфліктів: адміністрація обмежила доступ до своїх заходів журналістам CNN, MS NOW і Politico, а федеральний суддя визначив, що така заборона, ймовірно, є порушенням конституційних прав медіа. Білий дім оскаржує це судове рішення.
Трамп продовжує спадщину конфліктів із медіа, започатковану ще під час його першого терміну на посаді. Проте тепер до образ і звинувачень у "фейкових новинах" додаються нові елементи, такі як спроби обмежити доступ до президента та використання державних ресурсів у суперечках із журналістами. Це вже не просто черговий епізод протистояння Трампа з пресою, а серйозне питання про те, чи має влада право карати журналістів за неприємні запитання та критичне висвітлення її роботи.
Від "ворогів народу" до обережності власників медіа
Під час виборчої кампанії 2024 року стало очевидно, що Дональд Трамп не має наміру зупиняти свій "хрестовий похід" проти медіа, розпочатий ще під час його першого терміну. Важливо згадати, що наступного дня після своєї інавгурації у 2017 році він відвідав ЦРУ і на зустрічі з розвідниками заявив: "Як ви знаєте, у мене йде війна із засобами масової інформації. Вони є одними з найнечесніших істот на цій планеті". Це був перший випадок в історії, коли президент США відкрито оголосив про намір боротися з журналістами.
Перед виборами 2024 року він знову взявся за перевірену тактику: ЗМІ називаються "фейковими новинами", журналісти стають "ворогами народу", а незручні запитання слугують приводом для особистих нападок.
Здавалося, що його кампанії справді мали свої наслідки. 25 жовтня газета The Washington Post, що належить Джеффу Безосу, засновнику Amazon, оголосила, що вперше за останні десять років не буде підтримувати жодного президента-кандидата. Це сталося, незважаючи на те, що редакція вже підготувала матеріал, в якому висловлювала підтримку Камалі Гарріс.
Це рішення спричинило справжню хвилю обурення: більше 200 тисяч підписників відмовилися від своїх підписок, а кілька журналістів і редакторів подали у відставку або висловили свій протест публічно. Відомі розслідувачі The Washington Post, Боб Вудворд і Карл Бернстайн, охарактеризували це рішення як небезпечний прецедент.
Безос категорично відкинув усі звинувачення в тому, що між ним і Трампом існують якісь угоди. У своїй колонці він зазначив, що рівень довіри американців до ЗМІ продовжує знижуватися, а офіційні заяви на підтримку кандидатів лише поглиблюють переконання про упередженість газет. Він підкреслив, що відмова від підтримки певного кандидата може сприяти відновленню довіри до видання і зменшити сприйняття його політичної упередженості.
Пізніше, вже після перемоги Трампа, Безос зустрівся з ним за вечерею у Мар-а-Лаго, приватній резиденції президента, 18 грудня 2024 року -- разом з Ілоном Маском. Це, очевидно, не могло не привести до запитання: чи не починає власник однієї з найвпливовіших американських газет вибудовувати особливо обережні стосунки з майбутнім президентом.
Подібні підозри підкріплювались тим, що аерокосмічна компанія Blue Origin, заснована Безосом, боролася за багатомільярдні контракти з NASA та Пентагоном, конкуруючи зі SpaceX Ілона Маска та Microsoft. Під час виборчої кампанії 2016 року Трамп висловлював критику на адресу Amazon і Безоса, звинувачуючи його в намірах здобути політичний вплив через покупку The Washington Post. Він також погрожував Amazon труднощами у разі своєї перемоги. Протягом свого першого терміну президентства Трамп неодноразово намагався перешкодити укладенню контрактів Amazon з Міністерством оборони США, мотивуючи свої дії особистою неприязню до публікацій в The Washington Post.
Після інавгурації Дональда Трампа критика на адресу The Washington Post не зникла, а лише змінила свій характер. Тепер закиди спрямовувалися не стільки на редакцію, скільки на власника, Джеффа Безоса. Спочатку він зняв свою підтримку Камали Гарріс перед виборами, потім змінив акцент у розділі думок на "особисті свободи та вільні ринки", і врешті-решт газета зазнала значних скорочень. Журналісти і колишні працівники вбачали в цих діях не стільки управлінські рішення, скільки спробу зменшити напруженість у відносинах з адміністрацією президента.
Хоча немає публічних доказів, що The Washington Post як редакція отримувала прямі вказівки "працювати на Трампа". Але є документована низка рішень Безоса, внутрішні протести, відставки та конфлікти інтересів, які давали підстави аналітикам говорити про прагнення власника знизити напругу з Трампом.
"Фейкові новини" й особисті атаки: як Трамп спілкується з пресою
Особливе місце у взаєминах Дональда Трампа з медіа посідає його унікальна манера спілкування з репортерами. Десятиліттями виплекані інституційні реверанси у бік "четвертої влади" від президентів залишилися під час його першої каденції, а після повернення до Овального кабінету його висловлювання на адресу медіа набули нового, значно експресивнішого забарвлення.
Уважний слухач його презентацій без зусиль виявить певну послідовність. Варто лише в брифінг-румі пролунати запитання, яке виходить за рамки звичних комфортних тем, як відповідь надходить миттєво. Проте, замість надання фактів, часто можна почути оцінки інтелектуальних можливостей журналістів, коментарі про їх зовнішній вигляд або ж загальний перехід до особистих нападок.
Яскравим прикладом став інцидент на борту президентського літака Air Force One, коли кореспондентка Bloomberg News Кетрін Лусі спробувала поставити болюче для Трампа запитання щодо розсекречення "файлів Епштейна" (справи мільйонера-педофіла Джеффрі Епштейна, з яким Трамп колись товаришував). Журналістка поцікавилася, чому адміністрація затягує оприлюднення документів, якщо в них немає компромату на самого главу держави. Замість відповіді по суті Трамп розлютився, навів на неї палець і прилюдно кинув брутальну мізогінну образу: "Тихо. Тихо, свиня" ("Quiet, piggy").
В аналогічних умовах постраждала й головна кореспондентка ABC News Мері Брюс, яка спробувала порушити питання щодо розслідування зв'язків з Епштейном. Трамп влаштував тривалу промову, в якій назвав журналістку "жахливою людиною та жахливим репортером", а потім прямо зі сцени звернувся до Федеральної комісії зі зв'язку з вимогою відкликати ліцензію на мовлення для ABC.
Цей агресивний підхід до спілкування став новою нормою в комунікації адміністрації Білого дому. Під час пресконференції, присвяченій звільненню американського громадянина Стівена Габбарда з-під російського арешту, журналістка ABC News Карен Тревер спробувала з'ясувати деталі угоди, запитавши, чи дійсно США не йшли на компроміси з Москвою, якщо для звільнення Габбарда було вирішено відкласти введення нових антиросійських санкцій. Трамп негайно відреагував гучним запитанням: "Ви справді настільки нерозумні? Для кого ви працюєте?". Того ж дня він також висловився в агресивному тоні на адресу Кейтлан Коллінз із CNN, виголошуючи: "Ти безглузда. У тебе низький IQ. Ти нерозумна, і ти працюєш на CNN".
Протягом свого первісного терміну президентства Трамп демонстрував подібну поведінку. У липні 2017 року медіа стали свідками гучного скандалу, коли ведучі програми Morning Joe на MSNBC, Міка Бжезинська та Джо Скарбороу, відкрито розкритикували президента за повішення фальшивих обкладинок журналу Time у своїх гольф-клубах, на яких зображений його портрет. У відповідь Трамп вдався до відвертих образ та знущань у Twitter, звинувативши Бжезинську в "божевіллі" і "низькому IQ", а також натякнув, що бачив її на святкуванні Нового року з "синцями від підтяжки обличчя". Крім того, він опублікував змонтоване відео, на якому бив чоловіка, замість голови якого був логотип CNN.
Від обвинувачень до судових розглядів: позовні вимоги на мільярди доларів.
Під час своєї другої каденції Дональд Трамп перевів системні суперечки з пресою у формат безпрецедентної "судової війни". Його юридична команда засипала найбільші медіакомпанії позовами про наклеп із сукупними фінансовими вимогами, що перевищують 70 мільярдів доларів. Правозахисні організації, зокрема "Репортери без кордонів", традиційно розцінюють це як спробу залякати розслідувальну журналістику. Проте детальний аудит цих процесів показує: дії Трампа далеко не завжди є безпідставними. У багатьох випадках президент дійсно ловить провідні світові редакції на маніпуляціях, змушуючи їх публічно визнавати свої помилки.
Одним із найбільш вражаючих прикладів є позов Дональда Трампа проти британського суспільного мовника BBC, поданий до федерального суду у Флориді. Президент висунув обвинувачення на адресу телеканалу за "умисний і зловмисний" монтаж документального фільму Panorama, в якому були з'єднані дві різні частини його промови від 6 січня 2021 року, так, що створювалося враження, ніби він прямо закликав своїх прихильників до штурму Капітолію.
У цій ситуації позиція Трампа виявилася беззаперечною. Компанія BBC офіційно визнала, що маніпулятивний монтаж був неправомірним, вибачилася перед Трампом публічно, а керівництво новинного відділу, під тиском скандалу, навіть пішло у відставку. Тим часом юридичний конфлікт продовжується, оскільки мовник відмовляється виплачувати багатомільярдне відшкодування і наполягає на закритті справи. Наразі процес перейшов до етапу розкриття доказів. Федеральна суддя Енжолік Летт висунула жорсткий ультиматум: Трамп зобов'язаний особисто дати свідчення під присягою до 11 грудня 2026 року, інакше позов буде скасовано. Це створює певні юридичні ризики для президента, проте визнання провини з боку BBC стало для нього значною репутаційною перемогою.
Консервативні аналітики й медіаексперти, зокрема представники Media Research Center (MRC), стверджують, що провідні американські телеканали систематично висвітлюють Дональда Трампа в негативному світлі. У квітні 2025 року MRC оприлюднив дослідження, за яким 92,2% оцінних висловлювань про президента та його адміністрацію у вечірніх новинах ABC, CBS і NBC були негативними. Прихильники цієї позиції розглядають судові позови як один зі способів змусити медіа відповідати за недостовірні або наклепницькі повідомлення.
У тих випадках, де судові розгляди наближаються до завершення, Трампу складно досягти бездоганної перемоги через особливості американського законодавства, яке вимагає надзвичайно високого рівня доказів "злого наміру" стосовно політичних осіб.
Дональд Трамп висловив обвинувачення на адресу видання The Wall Street Journal, звинувативши його в поширенні наклепницької інформації через статтю, яка стосується нібито його записки для Джеффрі Епштейна. Епштейн, американський фінансист, який був засуджений за сексуальні злочини, згодом опинився під слідством за звинуваченням в організації експлуатації неповнолітніх дівчат. Він помер у в'язниці у 2019 році.
Згідно з інформацією, опублікованою в газеті, ця записка була частиною альбому, підготовленого у 2003 році спільницею Епштейна Гіслейн Максвелл з нагоди його 50-річчя. У документі містився контурний малюнок оголеної жінки, підпис, що нагадує підпис Трампа, а також фраза, що закликала до того, щоб кожен день приносив "ще одну захоплюючу таємницю". Трамп заперечив своє авторство цієї записки та охарактеризував публікацію як неправду.
Суд першої інстанції відхилив позов на суму 10 мільярдів доларів, оскільки вирішив, що Трамп не представив достатніх аргументів для визнання, що газета опублікувала матеріал з навмисним ігноруванням істини. При цьому суддя не визначив, хто насправді є автором записки. Адвокати президента отримали шанс подати виправлену скаргу, і вони вирішили скористатися цією можливістю, тож справа продовжується.
Дональд Трамп подав судовий позов про наклеп проти газети The New York Times, її журналістів та видавництва Penguin Random House через публікацію книги "Невдаха, якому щастило: як Дональд Трамп розтратив статки батька й створив ілюзію успіху". Автори, журналісти The New York Times Сюзанна Крейг і Расс Бюттнер, детально досліджували фінансову історію Трампа, зосередившись на тому, як він успадкував значні кошти від свого батька Фреда Трампа, а також на податкових схемах, які використовувала родина для зменшення своїх податкових зобов'язань. Крім того, в книзі розглядаються причини, чому багато бізнес-проєктів Трампа не відповідали його образу успішного підприємця. Особливу увагу автори також приділили його телевізійній кар'єрі, зокрема шоу The Apprentice, яке допомогло перетворити його на національну зірку та політичний символ.
Трамп охарактеризував наведену інформацію як свідомо спотворену і вимагав компенсацію у розмірі 15 мільярдів доларів, звинувачуючи журналістів в намаганні нашкодити його президентській кампанії. Тим не менш, у вересні 2025 року федеральний суддя відхилив початковий позов, що складався з 85 сторінок, зазначивши, що він є занадто детальним і більше нагадує політичний маніфест, ніж юридичний документ. Суд дозволив подати нову заяву, обмежену 40 сторінками. Адвокатам Трампа довелося переписувати позов, уточнюючи свої вимоги щодо книги та газетних статей. The New York Times і видавництво відкинули звинувачення, стверджуючи, що справа не має обґрунтування. Важливо зазначити, що відхилення первісного позову не є судовим рішенням щодо правдивості всіх заяв у книзі.
Глобальні угоди з Трампом: визнання невдачі чи плата за мир?
Особливістю другої каденції став підхід медіаконгломератів, які дедалі частіше воліють не доводити справу до суду, а відкуповуватися від президента на етапі досудового врегулювання. Організації з моніторингу, такі як Citizens for Responsibility and Ethics in Washington (CREW), яка займається контролем за етикою влади й викриттям корупції, підрахували, що ця стратегія принесла понад 86,5 мільйона доларів у вигляді приватно-комерційних мирових угод. Зокрема, медіагігант Disney (власник ABC) виплатив 15 мільйонів доларів за врегулювання претензій, а Paramount Global (власник CBS) -- 16 мільйонів.
Цей феномен викликав розбіжності в оцінках аналітиків та експертів із медіаправа. Консервативні аналітики розцінюють виплати як пряме капітулювання медіа перед фактами. Наприклад, у випадку з ABC News ведучий Джордж Стефанопулос в ефірі помилково заявив, що суд визнав Трампа винним у "зґвалтуванні" письменниці Е. Джин Керролл, хоча суд присяжних визнав його винним лише у "сексуальному насильстві та наклепі". У результаті ABC News виплатила 15 мільйонів доларів на Президентську бібліотеку Трампа й опублікувала офіційне виправлення.
Консервативні аналітики розглянули виплату як підтвердження своїх тривалих звинувачень на адресу ліберальних ЗМІ. Вони підкреслювали, що Джордж Стефанопулос неодноразово неправильно інтерпретував рішення у справі Е. Джин Керролл, стверджуючи, що Трампа визнали винним у зґвалтуванні, хоча насправді присяжні лише встановили факти сексуального насильства та наклепу. Для прихильників Трампа ця помилка стала свідченням того, що журналістська політична упередженість може призводити до спотворення юридичних реалій. Виплату в розмірі $15 млн вони розглядали як вимушене визнання серйозності цієї помилки.
Незалежні експерти з медіаправа пояснюють, що у США мирова угода часто є не визнанням провини, а чистою математикою. Наприклад, компанія Paramount погодилася заплатити Трампу 16 мільйонів через монтаж інтерв'ю Камали Гарріс у програмі 60 Minutes. Трамп стверджував, що монтаж інтерв'ю спотворив відповіді кандидатки, створивши сприятливіше враження про неї, і подав позов на $10 млрд, згодом збільшивши вимогу до $20 млрд. CBS категорично відмовилася просити вибачення. Голова CBS Джордж Чікс прямо заявив акціонерам, що це суто "переговорне рішення", яке дозволяє компанії зосередитися на бізнесі, а не грузнути роками в судах із чинним президентом. Для конгломерату з мільярдними оборотами 16 мільйонів доларів -- це просто "ціна спокою" й економія на адвокатах.
The Washington Post повідомляє, що топ-менеджери Disney та ABC вирішили укласти мирову угоду не лише через юридичні ризики, а й через побоювання можливих дій з боку Трампа. Згідно з інформацією трьох джерел, які мають доступ до внутрішніх розмов компанії, керівництво враховувало його загрози щодо переслідування політичних опонентів. Також обговорювалося, що судові розгляди з чинним президентом можуть негативно вплинути на бізнес Disney.
На думку аналітиків, прихильників демократії, медіа-гіганти виплачували Трампу під тиском прихованої загрози знищення їхнього бізнесу. Коли Трамп вів судову справу проти Paramount, яка контролює CBS, компанія була залучена в історичне злиття зі Skydance Media. Цю багатомільярдну угоду мала затвердити Федеральна комісія зі зв'язку (FCC), до якої Трамп призначив лояльного комісара Брендана Карра, що публічно погрожував CBS початком розслідувань. Експерти вважають, що компанія витратила мільйони не через побоювання програти суд за наклеп, а тому, що Білий дім контролював їхню міжнародну корпоративну угоду.
Незалежно від мотивів сторін, дослідники медіа та захисники свободи преси попереджають про небезпечний "стримувальний ефект" (chilling effect) дій Трампа та його адвокатів. Як пише професор журналістики Майкл Соколов у Nieman Journalism Lab при Гарвардському університеті, мирові угоди ABC та CBS можуть спричинити внутрішню самоцензуру: редакції почнуть зважувати, чи варте розслідування ризику багатомільйонного позову. Columbia Journalism Review також повідомляє, що юридичний тиск уже створює такий ефект у редакціях. Коли критика президента може обернутися не лише судовими витратами, а й ризиками для ліцензій і корпоративних угод, виникає небезпека, що медіавласники почнуть обмежувати журналістів, аби не конфліктувати з владою. Головнокомандувач ризикує перетворитися на головного редактора країни -- не через офіційну цензуру, а через страх медіа фінансових і регуляторних наслідків.
Таким чином, Дональд Трамп, продовжуючи свою другий термін на посаді президента, знову вступає у конфлікт з медіа, подібно до того, як це було під час його першого терміну. Він звинувачує журналістів у дезінформації, зневажає їх за незручні питання та має суперечки з редакціями. Однак тепер ця боротьба набуває ще й правового характеру — мова йде про багатомільярдні позови, судові розгляди та мирні угоди з медіа-компаніями. Хоча окремі редакції дійсно робили помилки, поєднання позовів з політичним і регуляторним тиском може призвести до самоцензури: медіа можуть почати уникати висвітлення критичних тем не лише через сумніви в їхній достовірності, але й через побоювання перед дорогими судовими процесами.
