Сепаратизм у Великій Британії: чому внутрішні проблеми Лондона можуть загрожувати НАТО та Україні
Ймовірна політична невизначеність у Великій Британії може стати вигідною для Москви та ослабити позиції Заходу.
14 вересня в Кардіффі лідери Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії уклали угоду про співпрацю, яка стосується підтримки референдуму про самовизначення та потенційного виходу з Британії. Три регіональні уряди, які очолюють прихильники незалежності, фактично об’єднують свої зусилля для здійснення політичного тиску на Вестмінстер.
На перший погляд, це може здаватися внутрішньою справою Великої Британії. Проте, можливі наслідки дестабілізації цієї країни впливають на європейську ядерну структуру стримування НАТО і прямо торкаються інтересів України.
МОСКВА НЕ ПРОПУСТИТЬ ШАНС ЗАВИСТИ СИТУАЦІЮ ДЛЯ СВОЇХ ВЛАСНИХ ЦІЛЕЙ.
Для Росії нинішня ситуація надзвичайно вигідна.
Шотландський націоналізм, валлійський рух за самостійність та питання Ірландії мають свої власні історичні корені та політичні основи. Кремлю не потрібно вигадувати їх з нуля. У такій ситуації завдання російських спецслужб може полягати в іншому: використовувати наявні суперечності, підсилювати їх у цифрових медіа, радикалізувати позиції учасників і перетворювати конституційні дебати на кризу британської державності.
Відсутні публічні свідчення про безпосередню участь Росії в організації зустрічі в Кардіффі. Також немає підстав для твердження, що Москва має контроль над британськими партіями, які борються за незалежність. Проте, вважати, що російські впливові операції в цій сфері неможливі, було б необачно.
Велика Британія вже переживала подібні ситуації. У своєму звіті "Russia Report" парламентський комітет з питань розвідки та безпеки наголошував на надійних даних з відкритих джерел, що свідчать про російський вплив під час шотландського референдуму 2014 року. Наразі MI5 зафіксувала випадки російського шпигунства, диверсійних дій, підпалів, використання посередників та інші форми загрози з боку держави.
Російським розвідувальним службам не потрібно встановлювати безпосередній зв'язок з політиками. Набагато дієвіше поширювати автентичні наративи, що існують в самій Великій Британії, та сприяти загостренню конфліктів між регіонами та Лондоном.
Шотландія: Ядерний Центр Великої Британії
Саме тут сепаратизм переходить із політичної площини у військово-стратегічну.
У Шотландії знаходиться HMNB Clyde, що включає в себе комплекс Фаслейн-Коулпорт, який є основною базою британського атомного підводного флоту.
Королівський флот має 9 атомних підводних човнів: 5 багатоцільових і 4 стратегічні ракетоносці класу Vanguard. Усі чотири SSBN базуються на HMNB Clyde.
Фаслейн є місцем базування для атомних підводних човнів. На відстані близько 13 км знаходиться Коулпорт — спеціалізований об'єкт, що займається зберіганням, обслуговуванням та завантаженням ядерних боєголовок для балістичних ракет Trident II D5. Охорону цього комплексу здійснюють, серед інших, військовослужбовці з 43 Commando Royal Marines.
Це фундамент британської моделі безперервного ядерного стримування на море.
Паралельно Велика Британія замінює чотири Vanguard новими стратегічними ракетоносцями класу Dreadnought, які мають почати входити до складу флоту на початку 2030-х.
Шотландська та північноірландська частини Оборонного ядерного підприємства забезпечують близько 5 тисяч робочих місць, мають понад 800 постачальників у ланцюзі поставок та здійснюють щорічні закупівлі на суму £438 мільйонів.
Отже, можливість незалежності Шотландії поставить перед Лондоном важливе стратегічне питання: де розмістити атомні підводні човни та пов'язану з ними ядерну інфраструктуру?
Перенесення такого комплексу потребуватиме відтворення базування субмарин, спеціальних сховищ, систем обслуговування ядерної зброї, логістики, фізичної охорони та ядерної безпеки. Це роки роботи і значні бюджетні ресурси.
Стратегічна послідовність виглядає наступним чином: нестабільність у Шотландії → труднощі для HMNB Clyde → ускладнення роботи системи Trident → зниження ролі Великої Британії в європейському ядерному стримуванні НАТО.
ЧОМУ ЦЕ СПРИЯЄ ІНТЕРЕСАМ РОСІЇ
Сполучене Королівство володіє ядерною зброєю, є постійним членом Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, займає важливу позицію серед військових сил НАТО та виступає одним із провідних європейських опонентів російської агресії.
За умов менш передбачуваної ролі США в європейській безпеці значення британсько-французького військового та ядерного тандему зростає.
Саме з цієї причини, за даними Інформаційно-аналітичного центру "Андромеда", основною метою можливих дій Росії може бути не стільки розпад Сполученого Королівства, скільки створення тривалої внутрішньої кризи. Для Москви буде достатньо, щоб Лондон був змушений витрачати свої політичні, фінансові та контррозвідувальні ресурси на підтримання стабільності власної державної структури.
Уельс і Північна Ірландія активізують свої політичні зусилля щодо Вестмінстера, проте Шотландія володіє найбільшою військово-стратегічною цінністю завдяки розташуванню британських ядерних підводних сил.
ПЛАН НА БЛИЖЧІ 5-10 РОКІВ
Невірогідно, що Велика Британія швидко розпадеться. Вестмінстер має в своєму розпорядженні значні правові, економічні та політичні інструменти для підтримки єдності.
Найгірший варіант розвитку подій передбачає 5-10 років конституційної боротьби, що включає організацію референдумів, судові розгляди, виборчі кампанії, протести та конфлікти між регіональними урядами та Лондоном.
Для Кремля навіть те, що немає справжнього розпаду, може стати бажаним підсумком. Одна з найбільших держав Європи буде змушена зосередитися не на Україні, Балтійських країнах чи стримуванні Росії, а на забезпеченні власної внутрішньої стабільності.
ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ
Для України це вже не віддалена внутрішня проблема Великої Британії.
Загальний обсяг британських зобов'язань щодо підтримки України сягнув £25 млрд, із них £16 млрд - військова допомога. Лондон зобов'язався забезпечувати військову підтримку на рівні щонайменше £3 млрд щороку до 2030/31 року і надалі, доки це буде необхідно.
У 2026 році планується виділити £3,75 мільярда на військову допомогу, зокрема понад £600 мільйонів на системи протиповітряної оборони, а також постачання близько 150 000 безпілотних літальних апаратів і 350 ракет ППО. У рамках програми INTERFLEX у Великій Британії було навчено більше 63 000 українських військових.
Велика Британія та Франція продовжують залишатися ключовими гравцями у європейській військовій допомозі Україні, а також у розробці майбутніх механізмів безпекових гарантій.
У випадку внутрішньої кризи в Сполученому Королівстві, Україна може зіткнутися з трьома серйозними ризиками: по-перше, це може призвести до зменшення політичної уваги Лондона до протистояння російській агресії; по-друге, можливе загострення конкуренції за військові ресурси; по-третє, зниження ефективності європейських заходів стримування РФ.
Ця ситуація стає особливо критичною в умовах потенційної зміни ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У такому випадку важливість військових і ядерних можливостей Великої Британії для східного флангу НАТО та України буде лише збільшуватися.
За цих умов російським спецслужбам навіть не потрібно підживлювати британський сепаратизм або контролювати його лідерів. Їм достатньо використовувати та посилювати існуючі суперечності та сприяти створенню умов, за яких одна з ключових держав Заходу буде змушена витрачати сили на внутрішню боротьбу.
Для України стабільність Великої Британії в певному сенсі є питанням національної безпеки. Послаблення позицій Лондона призведе до ослаблення європейського стримування Росії, а також до зменшення ролі НАТО і одного з основних військових союзників України.
Тому можна стверджувати, що Росія має можливість використовувати внутрішню ситуацію у Великій Британії для зміцнення своїх позицій у протистоянні з Заходом.
Микола Зенцев, експерт з міжнародної безпеки, генерал-майор запасу ЗСУ
