Російська загроза для Естонії: причини візиту директора ЦРУ до Москви - Фокус
Секретна поїздка директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви могла бути пов'язана не лише з конфліктом в Україні. У Сполучених Штатах підняли питання про можливість нової мобілізації в Росії та ймовірну спробу Кремля "перевірити" НАТО через обмежений військовий удар. Експерти розповіли виданню Фокус, чому найбільші ризики виникають для країн Балтії, з якою метою Москва прагне до ескалації та як це може бути використано для тиску на Захід.
Ще добу тому таємна поїздка директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви виглядала як одна з найзначніших політичних загадок останніх днів. Американський військовий літак, багато годин закритих переговорів, прохання до України утриматися від атак на Москву – і майже повна відсутність офіційних коментарів щодо причин, з яких керівник американської розвідки особисто відвідав Росію.
Тепер з'явилися одразу дві версії, які помітно відрізняються одна від одної.
Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп охарактеризував поїздку Реткліффа як "дуже звичайну" та насправді спростував зв'язок між нею та загрозою війни між Росією та НАТО. Відповідаючи на запитання про можливі переговори стосовно російської загрози для Альянсу, ситуації з Іраном та мобілізації в Росії, Трамп заявив: "Нічого з вищезгаданого". За його словами, головною метою Вашингтона є завершення конфлікту між Росією та Україною, а сама поїздка могла бути складовою цього процесу.
Однак The Wall Street Journal, посилаючись на джерела, знайомі зі змістом поїздки, повідомляє зовсім інше: однією з головних цілей Реткліффа було попередити Москву про неприпустимість нападу на країни НАТО.
За даними видання, візит відбувся на тлі нових оцінок американської розвідки. У Вашингтоні припускають, що протягом найближчих кількох років Путін може спробувати "перевірити рішучість НАТО" не обов'язково великою війною, а обмеженою атакою -- такою, яка поставить союзників перед складним вибором.
Сценарії можуть варіюватися: від великомасштабних кібератак і диверсій до незначних сухопутних інvasій. Одним із найпоширеніших напрямків у такій ситуації вважаються країни Балтії.
Тут постає ключове питання. Кремлю не потрібно вдаватися до повномасштабного вторгнення, щоб перевірити реакцію НАТО. Набагато більшою загрозою може стати ситуація, в якій Росія свідомо провокує обмежену кризу — спостерігаючи за тим, чи готові США та європейські країни дійсно реалізувати принцип колективної оборони заради захисту кількох кілометрів території союзника, диверсії або будь-якого іншого інциденту, який Москва намагатиметься залишити в "сірій зоні".
Додатковим фактором у таких розрахунках може бути стан західних арсеналів. За даними WSJ, запаси частини критично важливих боєприпасів скоротилися через масштабні поставки Україні та витрати під час війни з Іраном. У Москві це можуть оцінювати як можливе вікно вразливості Заходу.
У той же час офіційні повідомлення стосовно подорожі залишаються навмисно нечіткими. Кремлівські представники лише зазначили про "встановлення контактів між службами безпеки". Сам Дональд Трамп асоціює свій візит, перш за все, з наміром завершити конфлікт між Росією та Україною. Тим часом американські джерела з WSJ повідомляють про можливі застереження Москві в контексті НАТО.
Отже, справа вже не тільки в тому, про що насправді повідомляв директор ЦРУ в Москві. Набагато важливіше — чому саме в цей момент у США почали активно обговорювати ймовірність нової мобілізації в Росії та загрозу, що Кремль може вирішити "перевірити" НАТО на витривалість.
Особливий інтерес у цьому контексті викликає Калінінградська область — російський анклав, що розташований поруч із кордонами Альянсу. Саме навколо цього регіону вже тривалий час формуються найбільш ризиковані сценарії можливого загострення конфлікту між Росією та Західними країнами.
Від мобілізаційних заходів до співпраці з НАТО: які причини могли спонукати главу ЦРУ до цього візиту?
Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик та співголова громадської ініціативи "Права справа", акцентує увагу на тому, що його організація ще приблизно за місяць до нещодавніх публікацій американських ЗМІ повідомила про підготовку Росії до нової мобілізації. Він підкреслює, що в той час ці відомості не були озвучені ані Службою зовнішньої розвідки, ані Службою безпеки України. Обговорювалися питання щодо зборів та підготовчих заходів для мобілізації після виборів, а також можливі масштаби призову.
Згодом інформацію про ймовірну мобілізацію в Російській Федерації підтвердили й представники української влади. Як зазначив Снєгирьов, мова йшла про дві хвилі, кожна з яких може охопити кілька сотень тисяч осіб. Тепер подібні оцінки з'явилися і в звітах американських розвідувальних служб.
Проте, фахівець вважає, що несподіваний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви не можна пояснити лише мобілізаційними заходами. Напередодні у Калінінградській області Росії проходили навчання, що стосувалися мобілізаційної підготовки, і, на його думку, саме це місце проведення могло викликати підвищену цікавість з боку Вашингтона.
Калінінград і Сувальський коридор
Снєгирьов вважає, що ці навчання слід сприймати як засіб тиску на НАТО. Калінінградська область знаходиться в ізоляції від решти Російської Федерації, а між нею та Білоруссю розташований Сувальський коридор — важлива територія на межі Польщі та Литви, котра має стратегічне значення для держав Балтії.
За версією експерта, демонстративна військова активність у Калінінграді могла бути сигналом про можливість повернення Росії до сценарію створення сухопутного сполучення з Білоруссю, що означало б пряме зіткнення з територією НАТО.
У цьому ж контексті Снєгирьов згадує висловлювання Лукашенка, в яких він підкреслює, що Білорусь і Росія є "пліч-о-пліч" у протистоянні зовнішнім викликам. На думку експерта, мова йде, перш за все, про Польщу та балтійські держави.
"У Сполучених Штатах проаналізували ці два факти, склали їх і отримали відповідь. Тому візит очільника ЦРУ -- це попередження Російської Федерації про небажаність усіх цих процесів", -- каже Фокусу Снєгирьов.
Однак на цьому етапі виникає важливе запитання: чи може Росія сьогодні не лише загрожувати НАТО, а й здійснити фактичну обмежену військову операцію проти однієї з держав Альянсу?
Військово-політичний оглядач тгрупи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко вважає, що така можливість у РФ є вже зараз. Водночас ризики для різних держав НАТО, за його оцінкою, суттєво відрізняються.
"Обговорюючи ймовірність атаки на Польщу, можна стверджувати, що вона незначна. Щодо Фінляндії, то тут також ризик залишається на низькому рівні. Проте, коли мова заходить про Естонію, ситуація виглядає інакше, адже ймовірність є вищою за середню," -- зазначив Коваленко в інтерв'ю Фокусу.
Саме Естонію він вважає одним із найуразливіших напрямків. Її східний кордон прилягає до Ленінградської та Псковської областей РФ, де, за словами експерта, вже зосереджена значна кількість російських сил. Причому йдеться про підрозділи, укомплектовані танками, бронетехнікою та артилерією, а не лише про піхотні штурмові групи, які Росія активно використовує на фронті в Україні.
Коваленко відзначає, що Балтійське море є особливим джерелом ризику. Він вважає, що Росія здатна не лише завдавати ударів по території Естонії з цього регіону, але й реалізувати обмежену десантну операцію на північному узбережжі країни.
І саме тут тема можливої нової мобілізації набуває іншого значення. Якщо Кремль піде на масштабне поповнення армії, додатковий ресурс може бути використаний не лише для війни проти України.
Коваленко висловив думку, що Росія може ініціювати мобілізацію не лише для підсилення своїх військ на фронті в Україні, а й для формування резерву від 50 до 100 тисяч військовослужбовців, який може бути використаний у потенційній операції проти Естонії. У такому випадку ймовірність виникнення конфлікту суттєво зростає, стаючи надзвичайно високою.
Це не масштабний конфлікт з НАТО, а скоріше маніпуляція.
У висновках двох фахівців можна помітити спільну думку: можливе загострення конфлікту з НАТО для Кремля не обов'язково є кінцевою метою, а радше може слугувати засобом для значного підвищення ставок у конфлікті з Західними країнами.
Снєгирьов вважає, що активність Росії може бути свідомим "контрольованим витоком" інформації, який Москва навмисно демонструє Сполученим Штатам. Він припускає, що таким чином Росія намагається подати умовний сигнал: країна не планує розширення конфлікту на Польщу чи балтійські держави, в той час як США, в свою чергу, повинні збільшити тиск на Київ щодо умов мирних переговорів та територіальних поступок.
Коваленко, в свою чергу, не вважає, що у даному випадку Кремль прагнув би до відкритого конфлікту з усім Альянсом.
За його заявою, Росії не слід "направлятися до Берліна чи Брюсселя". Цілеспрямована атака може мати на меті, в першу чергу, психологічний і політичний вплив — показати європейцям, що війна більше не відбувається десь в Україні, а вже безпосередньо торкається території ЄС і НАТО.
Експерт висловлює припущення, що Кремль може скористатися початковими руйнуваннями та втратами для тиску на західні країни.
"Ви зупиняєте підтримку Україні, а ми залишаємося на своїх позиціях. Ось як можна зрозуміти логіку Москви," — зазначає Коваленко.
Отже, у такому випадку акцент був би не на досягненні військової перемоги над НАТО — адже можливості Альянсу значно перевищують російські ресурси, — а на шокуючому ефекті перших днів війни, страху перед подальшою ескалацією та можливому політичному розколу серед союзників.
І знову на сцені Україна.
Саме тому обидва експерти фактично повертають дискусію про загрозу НАТО назад до війни в Україні.
Снєгирьов вважає, що візит Реткліффа може бути складовою більш широких контактів між Вашингтоном і Москвою, спрямованих на визначення умов завершення війни. Він не відкидає можливості того, що публічні заяви, такі як ймовірний обмін затриманими, можуть слугувати лише "білим шумом", тоді як основні переговори охоплюють набагато більш серйозні питання.
Коваленко також підкреслює, що справжня суть переговорів залишається під покривом таємниці. Він не виключає різні варіанти — від передачі Москві пропозицій про закінчення конфлікту до дискусій про обмін ув'язненими. Тож робити безпосередні аналогії з візитом Вільяма Бернса у 2021 році, коли Вашингтон застерігав Кремль про можливі наслідки вторгнення в Україну, наразі не доцільно.
Однак якщо версія про попередження щодо НАТО відповідає дійсності, то військових підстав повністю її відкидати немає. Росія вже має сили для локальної ескалації, а нова мобілізація може суттєво розширити її можливості.
Які можуть бути реакції Вашингтона?
Снєгирьов вважає, що основним інструментом впливу США є економічний та військово-політичний тиск. Це стосується потенційного посилення санкцій не лише щодо Росії, а й проти країн та компаній, які сприяють Москві в отриманні доходів від експорту енергетичних ресурсів або в обході технологічних обмежень.
Іншим сигналом може стати розширення можливостей України завдавати ударів по російській енергетичній та нафтопереробній інфраструктурі.
Отже, перед Кремлем можуть виникнути спроби створити очевидний вибір: або зменшити напруженість та почати справжні переговори, або ж вартість продовження конфлікту буде зростати.
Цей метод є типовим для Трампа — він відзначається жорсткістю та певною "ковбойською" манерою. Таким чином, неочікуваний візит директора ЦРУ до Москви може бути лише частиною значно більшої стратегії: Вашингтон намагається запобігти новій ескалації конфлікту з НАТО, тисне на Росію щодо ситуації в Україні та прагне зрозуміти, на які кроки Кремль готовий йти, — зазначає Снєгирьов.
Нагадаємо, після візиту представника США речник Кремля Пєсков заявив, що метою візиту Реткліффа до Москви було "налагодження контактів між службами безпеки".
В свою чергу, Андрій Коваленко, який очолює Центр протидії дезінформації при РНБО, висловив думку, що повідомлення ЗМІ про візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви є абсолютно неправдивими. За його словами, 99,9% висунутих версій є вигаданими, хоча він не деталізував, що саме може становити ті 0,01% правди.
