Росія повинна нести відповідальність за свої дії, і це лише питання часу та способу, як її до цього змусити, - зазначає голова Міжнародного реєстру збитків.
Рішення щодо виплат прийматимуть незалежні фахівці.
Заяви до Міжнародного реєстру втрат, спричинених агресією Російської Федерації проти України (RD4U), стануть базою для створення майбутнього механізму компенсацій, які Росія зобов'язана буде виплатити. Перші рішення стосовно обсягу компенсацій можуть бути прийняті вже у 2027 році.
У інтерв'ю для "Телеграфу" виконавчий директор Реєстру Маркіян Ключковський пояснив, хто має право подавати заявки до реєстру та чому це є важливим кроком для кожного українця, який зазнав шкоди.
Поділіться, будь ласка, на якій стадії перебуває процес роботи Міжнародного реєстру збитків?
-- Ми дуже активно ростемо і розвиваємось. На сьогодні маємо 16 відкритих категорій з 43-х передбачених. Дві, відкриті нещодавно, стосуються вимушеного переміщення за межі України і втрати приватного підприємства. Простими словами, мова про ФОПів, які залишилися без прибутку через війну.
На цьому, звісно, не зупиняємось. Розраховуємо, що всі без виключення категорії будуть відкриті до кінця травня.
Серед них також присутня група категорій, що стосується юридичних осіб.
Отже, чи існує акцент на підприємствах, які зазнали збитків внаслідок війни?
Ми зосереджені на всіх аспектах, але просуваємося за чітким порядком.
У минулому періоді ми зосередилися на створенні системи для обробки заявок від громадян, оскільки вони вимагають найвищої уваги та підтримки. Наразі на черзі обробка заяв від бізнесу та державних установ, які стосуються загальних економічних втрат, пов'язаних із втратою активів, а також конкретних випадків, що стосуються руйнування інфраструктури.
Вважаю, що категорія знищення приватної власності є, мабуть, найпоширенішою серед українців за кількістю поданих заяв.
Всі категорії мають свій попит, але найбільше звернень надходить у сферах, пов'язаних з втратою житла та внутрішнім переміщенням.
Трохи менше — у категорії, що стосується виїзду за межі країни.
Це найвища кількість можливих кандидатів, оскільки ця категорія охоплює мільйони осіб, беручи до уваги як внутрішні, так і зовнішні міграційні процеси.
У складних ситуаціях, пов’язаних із втратою життя чи зникненням безвісти рідної людини, ми щодня отримуємо численні звернення. Ці цифри та конкретні випадки жертв війни викликають глибоке занепокоєння і сум.
-- У людей буває нерозуміння, куди саме вони мають подати заяву. Адже є державна програма, за якою можна звернутися через втрату майна. З іншого боку -- Міжнародний реєстр збитків. Яка різниця між ними?
Мова йде про непорозуміння, що стосується, прежде всього, нерухомого майна. В Україні діє програма єВідновлення, яка фінансується державою. Громадяни, які постраждали від пошкодження чи руйнування власного житла, мають можливість подати заявку та отримати фінансування для ремонту або сертифікат на придбання нового житла.
Слід усвідомити, що ця програма не є простим фінансовим відшкодуванням. Держава виступає в ролі підтримки та допомоги своїм громадянам. Після цього Україна зможе зарахувати ці виплати до свого механізму як власні витрати, і відповідальність за це ляже на Росію.
Програма єВідновлення стикається з певними труднощами, зокрема у випадках, коли мова йде про будівлі, розташовані на окупованих територіях, оскільки доступ до них обмежений. Хоча держава має методи для документування руйнувань, такі як обстеження за допомогою дронів, відеозйомка та супутникові знімки, процес цей не відбувається так швидко, як хотілося б.
Наш механізм орієнтований на те, щоб витрати покладалися на Росію як сторону, що спричинила цю шкоду.
Другою і найсуттєвішою відмінністю є те, що в інших категоріях державних програм, таких як єВідновлення, подібних аспектів немає. Натомість, ми враховуємо збитки в усіх можливих напрямках. Це включає заяви про травми та особисті втрати, які пов'язані не лише з фізичними руйнуваннями, а й з втратою доступу до майна на територіях, що знаходяться під окупацією.
Важливий і моральний момент, адже йдеться про відповідальність Російської Федерації за завдану шкоду.
Заяву до Реєстру можна подати за допомогою застосунку Дія, і зазвичай це займає близько 20 хвилин для більшості категорій.
Які вимоги до доказів? Чи стикаються люди з труднощами при їх зборі? Наприклад, не кожен має можливість скористатися супутниковими зображеннями.
-- У кожній категорії є свої вимоги щодо доказів, адже вони дуже різні. Але почнемо з того, що багато доказів підвантажуються автоматично через Дію з інших реєстрів або баз даних.
Наприклад, у категорії щодо внутрішнього переміщення підтягуються дані з реєстру ВПО -- тобто відповідна довідка. І це ключовий доказ, який потрібен.
Звичайно, ми були б вдячні за додаткову інформацію. Опишіть, будь ласка, своїми словами, що спонукало до зміни місця проживання, коли і де ви жили раніше, а також вкажіть, де ви зараз знаходитеся.
У розділі, що стосується нерухомості, інформація збирається з Державного реєстру речових прав на майно. Підтвердження власності є надзвичайно важливим аспектом. Проте, особа може подати будь-які документи, що є у її наявності.
Якщо у вас є документи або фотографії, це чудово. А якщо ви можете детально викласти події своїми словами, це також буде надзвичайно корисним.
Коли люди евакуйовувалися з Маріуполя в лютому чи березні 2022 року з дітьми на руках, не було часу збирати документи та інші папірці. Ми це чудово розуміємо й намагаємось певним чином доповнити інформацію з інших джерел: через супутникову фотографію, співставлення з даними з інших заяв.
Наприклад, коли ми отримуємо дві заяви з близько розташованих будинків, і одна з них має чітке обґрунтування, а інша є абсолютно порожньою, це може дати нам певні підстави для висновків. Ми впровадили систему, що відзначається високою гнучкістю та враховує людський аспект, якщо можна так сформулювати.
Щодо міст, таких як Бахмут, Вугледар та Вовчанськ, можна стверджувати, що внаслідок військових дій ці населені пункти зазнали суттєвих руйнувань і фактично знищені.
-- Який наступний етап? Має почати роботу компенсаційна комісія за участі також наших європейських партнерів?
Компенсаційна комісія є наступним етапом у великій системі, що слідує за реєстраційним процесом.
Комісія буде детально розглядати подані заяви та визначати, яка компенсація має бути виплачена в кожному випадку. У грудні минулого року під час дипломатичної конференції в Гаазі 35 країн та Європейський Союз підписали конвенцію, яка передбачає створення цієї комісії. Наразі ми очікуємо на завершення процесів ратифікації, що завжди займає певний час, оскільки ухвалення відповідних рішень відбувається в національних парламентах багатьох країн.
Проте ми маємо надію, що до кінця цього року конвенція буде реалізована, а вже в 2027 році комісія почне свою діяльність.
До речі, ми з вами спілкуємося у Раді Європи, і один з великих напрямів її діяльності -- створення міжнародних договорів. Згадана конвенція в історії Ради Європи стала міжнародним договором №229. Ніколи в історії стільки держав не підписували конвенцію в перші дні.
Цей факт підкреслює значну політичну, правову та фінансову підтримку, яку отримав цей процес від наших закордонних партнерів, які виявили готовність працювати в надзвичайно інтенсивному режимі. Вся діяльність тривала 18 місяців, що є вражаючим терміном для укладення міжнародних угод.
-- За що саме вона відповідатиме -- ухвалення рішень щодо розміру виплат, які має отримати та чи інша постраждала людина? Розкажіть докладніше.
-- Комісія буде оцінювати заяви по суті, розглядати всі докази, збитки, давати їм оцінку і визначати розмір грошової компенсації в тих випадках, де заявник має на неї право.
Це ще не гарантія самих виплат. Це вже третій елемент механізму, відомого як компенсаційний фонд, і залишається багато запитань щодо джерел фінансування. Проте комісія робить значний прогрес, перетворюючи заяви у конкретні рішення та суми, які потрібно буде виплатити.
Чи включатимуть до складу комісії експертів з України та Європи?
-- Україна буде одним з учасників комісії, ми підписали конвенцію і вже подала законопроєкт про її ратифікацію до Верховної Ради.
Розгляд рішень здійснюватимуть спеціально призначені комісари — незалежні експерти в своїх сферах, які не представляють державні інтереси. Конвенція визначає особливу процедуру для їхньої номінації та призначення.
Звісно, політичний контроль і нагляд за цим процесом буде, але основну роботу виконуватимуть саме незалежні експерти.
Головна концепція полягає в тому, що Росія повинна нести відповідальність за всі свої дії. Як ви вважаєте, чи готові європейські союзники застосувати заморожені російські активи для створення майбутнього фонду компенсацій? Адже ми вже стали свідками того, як одна з пропозицій щодо їх використання не знайшла підтримки.
-- У тексті конвенції прямим текстом йдеться про те, що репарації має заплатити Російська Федерація і ніхто інший. Це вже не просто якась декларація, це міжнародний договір. Наші партнери не тільки з цим погоджуються, але і під цим юридично підписалися.
Друге питання -- як на практиці забезпечити надходження коштів до компенсаційного фонду.
Російські активи є одним з варіантів. Гадаю, на цей момент всі розуміють, наскільки це питання є складним юридично і політично. Можливо, для цього прийде свій час, але є й інші механізми, над якими можна працювати.
Історія надає нам важливі уроки, до яких ми не раз зверталися. У 1990 році, коли Ірак захопив Кувейт, була створена Комісія ООН з компенсацій, яка забезпечувала фінансові виплати з фонду, що формувався за рахунок відсотків від експорту іракської нафти. Немає жодних підстав вважати, що подібна модель не могла б бути застосована й у нашій ситуації.
Отже, існує безліч альтернативних рішень. Ключовим є те, що ми просуваємось поступово - саме це було узгоджено з нашими партнерами.
На початку ми організували реєстр, який вже функціонує. Потім ми заснували комісію, що розпочне свою діяльність після ратифікації. І тепер ми детально обговорюємо, якими шляхами можна забезпечити наповнення компенсаційного фонду.
