Військова риторика та дипломатичні стратегії: де проходить межа?
Заява Володимир Зеленський: можливі політичні та дипломатичні наслідки.
Я спостерігаю за обговоренням, яке виникло навколо недавнього висловлювання президента, і не можу не здивуватися, чому так багато людей не усвідомлюють основних моментів.
Йдеться про слова Володимира Зеленського про те, що якщо одна особа буде блокувати 90 мільярдів євро допомоги Україні, то адреси цієї особи передадуть ЗСУ.
Тут можна виділити кілька цілком очевидних аспектів.
По-перше, у квітні в Угорщині плануються вибори. Немає нічого, що так підвищує популярність Віктора Орбана в країні, як різкі або образливі коментарі з боку українських чиновників. Це базова політична стратегія. Ми можемо спостерігати, що коли хтось з-за кордону різко критикує нашого президента, його популярність в Україні часто зростає. Аналогічно це відбувається і в Угорщині.
Тому робити таку заяву саме зараз, перед виборами, -- це, по суті, пряма політична послуга Орбану. І, можна не сумніватися, він зараз цим користується.
По-друге. У цій фразі фактично звучить втягування Збройних сил України у міжнародні політичні конфлікти. А це дуже небезпечна логіка. Тому що якщо говорити прямо: коли керівник держави натякає на можливість військових дій проти лідера іншої країни через політичний конфлікт -- це руйнує саму логіку міжнародних відносин.
І в цій ситуації постає досить дискомфортне запитання. Якщо нам дозволено діяти подібним чином, то чим, зрештою, це відрізняється від аргументації, яку застосовує Росія для виправдання своєї агресії?
По-третє, в контексті світової та європейської дипломатії така риторика є абсолютно недопустимою. Відомо, що численні європейські політики відреагували на цю заяву з явним здивуванням, а іноді навіть шоком.
Чому?Тому що Європа допомагає Україні не просто у війні. Вона допомагає Україні стати частиною демократичного світу. І коли звучать такі заяви, у партнерів природно виникає питання: яку саме політичну систему вони допомагають будувати?
Європейці вже пережили один важкий урок: протягом багатьох років вони не звертали уваги на зміни в Росії, внаслідок чого отримали агресивний режим, що тепер становить загрозу для всього континенту.
Отже, цілком зрозуміло, чому сьогодні вони прагнуть уникнути ситуації, коли, через кілька років, їм потрібно буде виправдовуватися за те, що підтримували становлення ще одного автократичного керівника.
Тому я щиро здивований, коли певна частина українського суспільства з ентузіазмом підтримує подібні висловлювання і стверджує: "саме так і слід було висловитися".
Це дійсно обмежене бачення.
Бо в міжнародній політиці слова мають наслідки. І дуже велике питання, як саме така риторика може вплинути на подальшу підтримку України з боку наших партнерів.
