Політичні новини України та світу

"Молодий Путін", "норовливий" Зеленський та зрада зсередини: що Байден розкрив у своїх спогадах.

17 листопада на книжкові полиці надійдуть мемуари 46-го президента США Джо Байдена, озаглавлені "Promise Me, America" ("Пообіцяй мені, Америко"). У цій книзі він поділиться спогадами про чотири роки свого президентства, висвітлить взаємини з союзниками та опонентами, а також розгляне свої зустрічі з Володимиром Путіним, складні стосунки з Володимиром Зеленським і суперечки з Біньяміном Нетаньягу.

За словами видавництва, Джо Байден створив цю книгу з метою роз'яснити свої рішення в один із найскладніших етапів сучасної історії Сполучених Штатів. У ній він також щиро ділиться своїми досягненнями, труднощами, з якими йому довелося боротися, та особистими втратами, що стали частиною його шляху.

Американські медіа, які ознайомилися з книгою до її офіційного випуску, наголошують на тому, що Байден все ще вважає: більшість його рішень були вірними. Зокрема, він не змінює свого ставлення до двох найбільш контроверсійних дій під час свого президентства. Мова йде про виведення американських військових з Афганістану та намір знову балотуватися на виборах 2024 року. Проте врешті-решт він вирішив не брати участі у цих виборах.

Проте, ряд найзахопливіших фрагментів спогадів стосується не так особисто Байдена, як світових керівників, з якими йому довелося взаємодіяти.

Путін виглядає як "підліток", тоді як Зеленський постає "серйозним і непоступливим".

Найбільше враження від зустрічей з Володимиром Путіним на Джо Байдена, ймовірно, справила манера дій російського лідера.

Згідно з інформацією, наданою Wall Street Journal, Байден характеризує манеру спілкування Путіна як "дратівливу і вередливу". Він зазначає, що під час зустрічей російський лідер часто зручно влаштовувався в кріслі, демонструючи байдужість. Його поведінка нагадувала поведінку підлітка.

Не менш щиро Байден згадує і про Володимира Зеленського.

Колишній президент США визнає, що акторський досвід Зеленського добре підготував його до ролі глави держави під час війни. Водночас особисте спілкування з українським президентом, судячи зі спогадів Байдена, не завжди було легким.

Він згадує, що під час приватних розмов Зеленський часом був "похмурим і впертим", а дякував американському лідерові рідше, ніж той очікував.

Ці спогади вражають також тим, що йдеться про двох президентів, чиї стосунки суттєво вплинули на зовнішню політику адміністрації Байдена. Проте в мемуарах вони представлені не лише як політичні союзники чи суперники, а й як особистості, з якими колишньому президенту США доводилося контактувати на особистому рівні.

У своїй книзі Байден розкриває причини, чому вважає, що у 2024 році має можливість знову балотуватися на пост президента.

Як зазначає оглядач Atlantic Метт Вайзер, Байден розповідає про два випадки, які довели йому, що стурбованість щодо його віку та фізичного здоров'я є перебільшеною.

Першою подією стало щорічне звернення до Конгресу в 2023 році. Другою - раптовий візит до Києва, що відбувся через два тижні.

Візит до столиці України під час активної війни став для Байдена підтвердженням його здатності виконувати президентські обов'язки.

У своїх спогадах про цей візит він також згадує про різноманітні дрібниці з повсякденного життя. Наприклад, сендвічі з арахісовою пастою та варенням, які він прихопив із собою в подорож, а також своє захоплення українськими залізницями. Atlantic зазначає, що Байден давно має пристрасть до подорожей поїздами.

Провал на теледебатах із Дональдом Трампом у червні 2024 року, після яких у Демократичній партії почали вимагати замінити кандидата, Байден пояснює кількома причинами.

Як пише Atlantic, Байден скаржиться, що за кілька днів до дебатів погано почувався. Щоправда, підозри на коронавірус не підтвердилися. До того ж він був виснажений тривалими поїздками й переживав важкий період через судовий процес над сином Гантером.

У своїй книзі Байден зізнається, що під час дебатів відволікався від теми, проте не розглядав це як серйозну проблему. Він був сповнений надії, що зможе продемонструвати свої здібності на наступних етапах виборчої кампанії.

Проте його товариші по партії почали чинити на нього тиск, вимагаючи піти з боротьби. Хоча публічно вони стверджували, що остаточне рішення залишають за Байденом, за кулісами вони настійно переконували його відмовитися від участі у виборчому процесі.

За словами Байдена, особливу активність проявляли тодішня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі та лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер.

Байден зізнається, що сприйняв дії давніх союзників як особисту зраду.

Atlantic також акцентує увагу на детальному списку телефонних розмов, які Байден здійснив після оголошення про свій вихід з президентських перегонів.

Серед осіб, з якими він зв'язувався по телефону, виявилися Білл Клінтон, члени Конгресу та губернатори штатів.

Проте в цьому переліку відсутні два особливо видатні імена - Ненсі Пелосі та Барак Обама.

Трамп: то супротивник, то майже союзник.

У своїх спогадах Байден багато говорить про свого основного політичного опонента - Дональда Трампа.

Згідно з фрагментом з книги, опублікованої виданням Atlantic, Байден переконаний, що Трамп несе особисту відповідальність за події 6 січня 2021 року, коли прихильники республіканської партії атакували Капітолій.

Байден вважає, що Трамп став на чолі спроби перевороту, і те, що він здійснив, "повинно переслідувати його до кінця його днів".

Байден також критикує перші кроки Трампа після повернення до Білого дому. Зокрема, перегляд кліматичної політики та помилування учасників штурму Капітолія. Усе це, а також інші рішення Трампа, на переконання Байдена, становить загрозу для американських державних інституцій і демократичних принципів.

Проте в мемуарах відкривається зовсім інша версія Трампа.

Байден зазначає, що після того, як Трамп виграв вибори 2024 року, вони зустрілися в Овальному кабінеті. Дональд тоді виявив незвичну доброзичливість і навіть висловив думку, що якби не політичні обставини, вони могли б стати близькими друзями і разом грати в гольф.

Байден визнає, що поведінка його політичного опонента його дуже здивувала. Зустріч, яка спочатку планувалася на півгодини, врешті-решт затягнулася майже на дві години.

У мемуарах міститься також лист, який Трамп написав Байдену в Білому домі після закінчення свого першого терміну на посаді президента.

Хоча сам Трамп і його прихильники не визнали результатів виборів, у листі він тепло відгукується про наступника, дякує йому за службу американському народу та бажає успіхів на посаді президента.

Байден називає тон цього листа надзвичайно приязним і теплим.

Складні моменти міжнародної політики: Ізраїль та Афганістан

У своїх роздумах про відносини з одним із головних партнерів США – прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу – Байден не виявляє особливої прихильності.

Як повідомляє Wall Street Journal, екс-президент США визнає, що між ними не існувало значної довіри.

Деякі тактики ізраїльського прем'єра Байден ставить у один ряд з прийомами Трампа. Він вважає, що Нетаньягу може маніпулювати фактами та використовувати демократичні структури на свою користь.

Оглядачка New Yorker Емі Девідсон Соркін аналізує випадок, коли Байден ділиться своїми розмовами з Нетаньягу після 7 жовтня 2023 року. У цих бесідах американський президент підкреслював важливість гуманітарної ситуації в Газі, тоді як Нетаньягу, за словами Байдена, надавав обіцянки, які не мав наміру виконувати.

За словами Девідсона Соркіна, цей інцидент підіймає питання не лише щодо дій прем'єр-міністра Ізраїлю, а й про те, чи був Байден здатний в той момент змусити його виконати свої вимоги.

Замість цього, Байден говорить про рішення вивести американські війська з Афганістану з відчуттям гордості. Він визнає, що цей крок викликав критику як з боку його опонентів, так і союзників.

Супротив він відчув навіть серед своїх співробітників. Проте Байден стверджує, що якби йому знову довелося приймати це рішення, він би вчинив так само.

Перші враження від книги

Видання, які вже встигли прочитати книжку, у своїх рецензіях сходяться на думці: відвертості в ній значно менше, ніж можна було очікувати.

Метт Вайзер з Atlantic характеризує мемуари як оповідь політика, який продовжує вірити у свою правоту, майже не відчуває жалю та болісно реагує на дії своїх колишніх партнерів.

У Wall Street Journal зазначають, що Байден використовує цю книжку, щоб вирішити старі політичні суперечки. Водночас, він практично не аналізує свої рішення щодо найбільш спірних питань.

Емі Девідсон Соркін з видання New Yorker надала своїй рецензії ще більш виразну характеристику: "Джо Байден продовжує ігнорувати дійсність".

Вона вважає, що екс-президент здатен створити значущу книгу, в якій розгляне, як старіння впливає на особу, котра звикла до великої влади, і як непросто визнати, що з роками твої сили та можливості стають обмеженими.

Але замість цього, пише журналістка, Байден переважно викладає власну версію подій і категорично відмовляється серйозно говорити про те, чому його однопартійці почали сумніватися в його здатності й далі виконувати обов'язки президента.

Оглядачі вважають особливо вражаючим момент, коли Байден говорить про свою реакцію на результати розслідування спеціального прокурора Роберта Гура, який займався справою про неналежне зберігання конфіденційних документів.

У своєму звіті Гур назвав Байдена літньою людиною з поганою пам'яттю. У мемуарах колишній президент обурюється цими словами й вважає їх безпідставною образою.

Виходить, що книжка, яка мала пояснити рішення Байдена за чотири роки президентства, водночас показує, наскільки його власне бачення тих подій відрізняється від оцінок інших людей.

І якщо про Путіна, Зеленського, Нетаньягу та Трампа Байден охоче розповідає з критичними зауваженнями, то до власних рішень він значно поблажливіший.

Читайте також