Політичні новини України та світу

Які наслідки для Києва, якщо Росія розбомбить мости через Дніпро?

Два береги одного міста: чи здатна Росія "поділити" Київ на дві частини?

Протягом останніх місяців Росія систематично посилює атаки на Київ, зосереджуючи свої удари на мостах через Дніпро. Ці напади вже призвели до значних пошкоджень Північного та Південного мостів — ключових транспортних артерій, якими щодня користуються сотні тисяч людей і перевозяться вантажі між правим і лівим берегами. Наслідки цих дій стали очевидними: утворилися багатокілометрові затори, зупинки руху метро між берегами, обмеження на проїзд і, в цілому, ускладнене переміщення з одного берега на інший. Це вже не просто незручності в транспорті, а тривожний сигнал, що місто, яке звикло функціонувати як єдине ціле, поступово адаптується до життя в умовах розділеності.

На фоні цих подій у публічному житті України все більше поширюються думки про можливий поділ столиці на два окремі міста — умовно кажучи, Київ традиційний та Київ Лівобережний. Це питання активно обговорюють як фахівці, так і деякі парламентарі. Виникає асоціація з розділеним Берліном, але ситуація тут зовсім інша: йдеться про економічну, енергетичну та соціальну сегментацію всередині одного міста, що може бути наслідком фізичного знищення мостів. Чи реально це, і яким чином це може проявитися — політичний аналітик UA.News Микита Трачук разом із експертами детально вивчав це питання.

Що відбувається в Києві станом на зараз

Мости через Дніпро — це не просто переходи, а основа, яка підтримує цілісність міста. Вони забезпечують рух громадського транспорту, щодня приймаючи тисячі автомобілів, а також слугують шляхами для комунікацій, таких як теплові мережі, електричні проводи та зв'язок. Коли мости зазнають ушкоджень чи закриваються, це впливає не лише на транспортні потоки, а й на всю інфраструктуру життєзабезпечення.

Після атак на Північний та Південний мости, рух через них було зупинено, що призвело до утворення численних заторів у місті. Найгірша ситуація спостерігається на лівому березі, де розташовані численні житлові райони. Раніше, через удари по мостах, вже вводилися обмеження на кількох переправах, а "зелена" лінія метро, що з'єднує береги, вже давно не функціонує в нормальному режимі і не перевозить пасажирів на лівий берег. Водночас, місцева влада розпочала роботи з будівництва понтонних мостів, які, за прогнозами, можуть бути готові протягом трьох до шести місяців.

Це питання не лише зручності пересування, а й економічного стану міста. Бізнес, який покладається на доставку товарів між берегами, страждає від збитків. Працівники, які живуть на одному березі та працюють на іншому, змушені витрачати години на дорогу або ж взагалі не можуть дістатися до своїх місць праці чи навчання. Комунальні служби змушені змінювати маршрути, шукати альтернативні шляхи та залучати додаткові ресурси. Усе це відбувається на фоні постійних тривог, які паралізують місто, призводячи до мільярдних втрат.

Окрема проблема -- стан мостів, який був, м'яко кажучи, далеким від ідеалу ще до початку активних ударів. Усі мости Києва, крім хіба що Подільсько-Воскресенського та Північного, потребують капітального ремонту. Найпроблемнішим є міст Патона, який уже не витримує навіть звичайного транспортного навантаження -- там встановили обмежувачі та зменшили інтенсивність руху. Станом на 2026 рік міст Патона та міст Метро мають статус аварійних, тоді як Північний і Південний -- статус обмежено працездатних. Тобто навіть без нових ударів інфраструктура перебуває в стані, який викликає дуже серйозне занепокоєння, і викликав він його ще задовго до війни. А удари РФ лише погіршують цю картину.

Саме тому дискусії про те, що береги столиці можуть опинитися фактично ізольованими один від одного, вже не виглядають як щось неможливе. Хоча уявити повне знищення всіх мостів на даний момент важко, сам факт, що ця тема почала обговорюватися, свідчить про багато що. Місто існує в умовах, коли відстань між берегами вимірюється не в кілометрах, а в годинах заторів і рівні небезпеки від обстрілів.

Два обличчя Києва: яким це може бути?

Якщо уявити собі найгірший сценарій -- коли внаслідок ударів більшість мостів стають нефункціональними на тривалий час -- то Київ справді може опинитися в ситуації, яку вже зараз описують експерти. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко сформулював це гранично прямо:

"Реально місто буде розділене на два береги. Одне місто називатиметься Київ, а друге так і назвемо -- Лівий Берег".

Це, авжеж, не означає, що з'явиться якась нова територіальна громада чи адміністративний район. Йдеться про те, що повсякденне життя на лівому березі почне будуватися за власною логікою, відмінною від правого. Що це може означати на практиці?

По-перше, транспортна ізоляція. Якщо мости недоступні, єдиними шляхами сполучення залишаються об'їзні маршрути через околиці, які й без того перевантажені, або альтернативні види переправ -- понтони, пороми, можливо, тунель у якійсь віддаленій перспективі (хоча ця ідея звучить відверто сумнівно).

По-друге, існує проблема комунальної фрагментації. Мости виконують не лише функцію автомобільних шляхів, але й слугують важливими комунікаційними ланками. У разі пошкодження переправи, під загрозу потрапляють системи теплопостачання, водопостачання та електрики в кількох районах. Це стає особливо актуальним у зимовий період.

Третім аспектом є соціальна та економічна диференціація. Лівий берег Києва переважно складається з житлових районів, де мешкає велика кількість людей, які працюють на правому березі. З часом може виникнути ситуація, коли лівий берег розвине своє власне економічне життя, відокремившись від правого.

Чому не відбудеться повного розділення Києва?

Незважаючи на всю серйозність обставин, важливо об'єктивно оцінити ймовірність "напіврозпаду" Києва на дві автономні частини. У цьому контексті, варто зазначити, що перспективи ворожих намірів виглядають досить оптимістично: малоймовірно, що ворог зможе реалізувати свої плани.

У Києві існує безліч мостів, і кожен з них являє собою складну інженерну конструкцію, яку важко повністю зруйнувати. Щоб позбавити місто з'єднань, необхідно вивести з ладу не один чи два мости, а практично всі переправи. Це вимагатиме не лише фізичних ударів, але і точних, систематичних та надзвичайно потужних атак, які триватимуть тривалий час. Більше того, навіть якщо уявити, що всі ключові мости знищені, залишаться альтернативні маршрути, залізничне сполучення, річковий транспорт і навіть понтонні мости. Таким чином, повна ізоляція лівого берега від правого, скоріш за все, не відбудеться.

Те, що ми спостерігаємо нині, не є розпадом, а скоріше фрагментацією столиці. Київ існує в умовах, коли кожен переїзд через Дніпро перетворюється на маленьку операцію, що вимагає ретельного планування. Однак не слід недооцінювати цю фрагментацію. Навіть незначні порушення сполучення між берегами можуть завдати серйозної шкоди економіці не тільки Києва, а й усієї України. Через столицю проходять основні логістичні маршрути, які з’єднують правий і лівий береги країни. Товари, що рухаються зі сходу на захід або з півночі на південь, часто використовують київські мости. Якщо ці мости стають недоступними, це негативно впливає на всю державу. Тому це питання стосується не лише місцевих жителів, а є важливим викликом для всієї нації.

Міркування фахівців

Політолог і керівник Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає, що Київ не здатен повністю розділитися на дві великі частини. Він зазначає, що неможливо цілковито припинити сполучення між різними районами столиці. Навіть якщо багато мостів або всі основні транспортні артерії стануть непридатними, зв'язок залишиться. Окрім того, район Оболонь ризикує залишитися без опалення і водопостачання внаслідок пошкодження комунікацій, розташованих під мостами.

"Але я думаю, що більшою мірою відбуватиметься ізоляція соціально-економічного життя. І лівий, і правий береги Києва набуватимуть дедалі більшої автономності, а зв'язок між ними буде мінімальним. Водночас пасажирський потік між обома берегами збережеться. Люди більше працюватимуть з дому, частина компаній переноситиме свої офіси на правий берег, частина -- на лівий, залежно від того, де їм зручніше працювати і де розташовані їхні ринки. Тобто відбуватиметься соціально-економічна ізоляція, фактично формуватимуться два окремі соціально-економічні суб'єкти. Що стосується безпеки та роботи екстрених служб, то вони продовжуватимуть користуватися мостами, поромними переправами чи іншими способами сполучення, які тією чи іншою мірою все одно функціонуватимуть.

На даний момент великої катастрофи не спостерігається. Сьогодні люди все ще подорожують з правого берега на лівий, хоча доводиться витрачати близько години в заторах. Завдяки Дарницькому та Подільському мостам зв'язок між різними районами міста залишається досить стабільним. Однак, ми спостерігаємо проблеми з транзитом вантажівок через Київ, які тепер змушені шукати альтернативні маршрути в інших містах. Існують також труднощі для трудової міграції, адже щоденні поїздки з одного берега на інший стають складнішими. Якщо Росія зруйнує або пошкодить ключові мостові переходи, це призведе до того, що зв'язок залишиться лише для критично важливих служб і військових потреб, а спільне соціально-економічне та культурне життя міста буде значно ускладнене, — вважає Руслан Бортнік.

Політолог Андрій Золотарьов, який очолює центр "Третій сектор", підкреслює: незалежно від того, чи подобається нам це, у багатьох серіалах і художніх фільмах часто представлена певна концепція майбутнього. На жаль, таку концепцію можна спостерігати в серіалі "Слуга народу", де персонаж Зеленського, повернувшись з-за кордону, спостерігає за змінами на карті України, де він помічає Королівство Троєщина.

На жаль, цей сценарій вже не є лише теоретичним. Ситуація вкрай складна. Хоча я не можу стверджувати, що вона катастрофічна або смертельна, проте вона дійсно є важкою. Наприклад, лише в Троєщині проживає така кількість людей, що дорівнює населенню деяких обласних центрів. І те, що вони зіткнулися з проблемами у транспортній інфраструктурі, — це лише частина проблеми. Значно серйознішим є те, що з фактичним закриттям Південного та Північного мостів — особливо Південного, який має критичне стратегічне значення — ми стикаємося з кардинальною зміною в транспортних маршрутах. Наприклад, для доставки вантажу з Львова до Харкова тепер доводиться об'їжджати через Черкаси. Це подовжує час у дорозі в півтора раза і значно збільшує витрати на паливо. Повністю знищити мости — це дуже складне завдання. Пошкодити їх — так, це можливо. І ці ушкодження, насамперед, виступають деморалізуючим чинником, адже їхні наслідки відчувають мільйони киян та жителів інших регіонів.

Логістична ситуація зазнала різкого погіршення. Це вплине не лише на тих, хто проводить години в заторах, чекаючи можливості продовжити свій шлях. Якщо раніше подорож з лівого берега на правий займала 20-25 хвилин, то тепер цей час зріс до 1,5-2 годин — і це в найкращих умовах. Проблеми з логістикою відчують жителі обох берегів, але найбільше мене турбує ситуація з енергетичним забезпеченням та комунальною інфраструктурою. Якщо протягом трьох днів зупиняться насоси, які відповідають за водопостачання та функціонування каналізації міста, це може призвести до екологічної катастрофи, наслідки якої важко навіть уявити, — застерігає експерт.

На думку спеціаліста, з огляду на ситуацію з мостами, наступні зимові місяці можуть виявитися досить важкими. Золотарьов зазначає, що не варто навіть обговорювати нереалістичні концепції, такі як тунель під Дніпром, адже ми не є Китаєм, щоб реалізовувати подібні проекти за короткий термін.

"Понтонні переправи також не вирішать цієї проблеми. Вони дійсно можуть сприяти покращенню військової логістики. Але якщо ви колись заїжджали на понтонну переправу легковим автомобілем, то знаєте, що це, скажімо так, не для слабких нервів... Тому ситуація надважка, але не смертельна. Покладаємося на себе, сподіваємося на краще, але готуємося до найгіршого", -- резюмував Андрій Золотарьов.

Підводячи підсумки, розмови про можливий поділ Києва на два окремі міста вже не здаються фантастичними. Ракетні обстріли мостів, величезні затори, труднощі з роботою метро та обмеження руху — все це поступово формує у мешканців усвідомлення, що два береги Дніпра можуть стати недоступними один для одного. Хоча повного розділу столиці на два автономні райони, ймовірно, не відбудеться, сильна фрагментація вже стала реальністю, і ця тенденція може посилитися, якщо атаки триватимуть.

Проте основний висновок виявляється іншим. Ситуація з мостами в Києві служить ще одним доказом того, що війну необхідно завершити якомога швидше. Кожен новий напад на інфраструктуру ускладнює, здорожчує та робить життя мільйонів людей більш небезпечним.

Мости можуть бути відремонтовані, відновлені або навіть побудовані заново. Однак для цього необхідно досягти миру. Чим скоріше дипломатичні зусилля принесуть плоди, тим більше мостів збережеться в цілості, а Київ залишиться єдиним містом, яким він має бути.

Читайте також