Потап і Кіста вирушили в тур, Арахамія змінив Єрмака, і завершення війни. Аналіз YouTube з 8 по 13 серпня.
А також зв'язки між Україною та Канадою, а також розповідь про одне велике кохання.
Початок тижня продемонстрував, що українці в соціальних мережах все ще здатні на вражаючу єдність. Цього разу об'єднання відбулося навколо висловлювань, які прозвучали в інтерв'ю російської блогерки Катерини Гордєєвої на її ютуб-каналі, де українські артисти Потап і Настя Каменських обговорювали різні теми. Навіть якщо б Настя не виголосила вже відому фразу про своє ставлення до української мови, навряд чи реакція глядачів на цю передачу була б позитивною. Адже все, що говорили учасники колись популярного дуету російській блогерці, звучало настільки безглуздо, що викликало лише розчарування з першого до останнього слова.
Скандальне кар'єрне самогубство, яке нарешті вчинили давно компрометовані Потап і Настя Кіста (тепер вже нічого не зміниш, її нове ім'я навіть потрапило до бази "Миротворця"), хоча й виглядає прогнозованим, для частини аудиторії стало несподіванкою. Блогерка та психолог Аліна Дейнека навіть створила окреме відео, в якому намагається розібратися, чому ж артисти вирішили так зганьбитися.
"Я впевнена, що Потап і Настя розуміють, що вони відрізали собі шлях до України й не дуже з цього приводу хвилюються. Вони давно не в українському контексті й хотіли десь в іншому місці себе проявити, щоб більше заробляти. Але з цим інтерв'ю вони і не надбали нічого. Його адресат незрозумілий. Якби вони хотіли завоювати якусь російську публіку, то їм це не вдалося. Ви почитайте коментарі -- там росіяни пишуть, що це був жах", -- сказала вона.
Протягом лише півдоби цей аналіз переглянули більше 80 тисяч людей.
Те саме питання обговорював Слава Дьомін із продюсером Михайлом Ясинським на своєму каналі. Останній озвучив найбільш логічне пояснення, чому це інтерв'ю вийшло саме таким, яким воно є.
-- Вони так думають, -- висунув версію він.
У якихось інших, більш досконалих світах цю бесіду, яку за чотири дні переглянули більше 144 тисяч осіб, підтримав би філософ Вільям з Оккама.
А засновниця ініціативи "Як не стати овочем" Оксана Мороз на прикладі Потапа і Насті записала інструкцію для глядачів, як розпізнавати публічних людей-паразитів. Вийшло корисне відео, яке за чотири дні подивилися понад 150 тисяч разів.
В кінці кінців, українці можуть навіть бути вдячними цьому дуету, адже меми про кісту та її власницю хоч і ненадовго, але допомогли відволіктись від безперервного російського терору. Олександр Нотевський присвятив свій новий випуск каналу темі залякувальної тактики Росії та відповідної реакції суспільства. Через свою службу в армії журналіст не так часто випускає огляди, тому це відео стало справжньою подією для його шанувальників. І тема справді важлива. "Що, всі засмутились?" – запитав Нотевський у заголовку, після чого детально пояснив, які цілі переслідує країна-агресор і як з цим слід боротися.
"Це масштабна стратегічна комбінована атака, кампанія проти нормального життя цивільних українців. Але ще глибша задача полягає у тому, щоб змінити погляд українців на майбутнє і те, як ми прораховуємо свої дії. Простою відповіддю було б сказати, що росіяни хочуть досягти мети у вигляді нашого постійного страху. Але це занадто просто. Важливішою ціллю є зробити так, щоб безперервна фізична загроза, яку ми всі на собі відчуваємо, безперервні руйнування та накопичувальне безперервне виснаження досягли такого рівня, щоб думка про те, що продовження опору спричиняє ще більші страждання, стала постійною. І опір не може покращити наш результат. Опір України і продовження оборони має асоціюватися зі збільшенням страждань і безнадією. Тобто політичний продукт цієї кампанії -- це не терор сам по собі, це відчуття марності і беззмістовності будь-якого опору", -- сказав Нотевський.
Він підкреслив, що регулярні атаки супроводжуються зростанням інформаційних кампаній.
Відео, як на мене, вийшло програмним та обов'язковим для перегляду геть усім українцям, які зараз перебувають на нашій території. І тим, хто виїхав, теж не завадить, бо з-за кордону, як показує практика, ситуація в Україні виглядає ще гірше, ніж вона є.
За шість днів відео подивилися 227,3 тисячі глядачів.
Цього тижня на українському YouTube з'явилося більше аналітичного контенту. Журналіст і колишній виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко започаткував власний канал. Раніше він здебільшого ділився своїми думками та висновками в Facebook.
У коментарі "Детектору медіа" Вадим Денисенко розповів, що тривалий час вагався, чи доцільно створювати нову платформу, адже "українському споживачеві потрібно багато хайпу і багато речей, які мало корелюються з реальністю". Дуже сподіваюся, що глядачі розчарують автора у цьому моменті. Тим більше, що випуски вже зі старту набирають по 7 тисяч переглядів.
Протягом п'яти днів на каналі було опубліковано п'ять відео. Кожен з них являє собою короткий аналіз (тривалістю до 15 хвилин) актуальних питань, що стоять на порядку денному як в Україні, так і у світі. Серед тем — мирні переговори у контексті російсько-української війни, випадки підкупу виборців з боку Дональда Трампа, а також проблеми з дефіцитом українського бюджету. На даний момент аналітик виступає в кадрі сам, але в майбутньому планується можливість проведення інтерв'ю.
Цього тижня на нашому YouTube-каналі відбулася ще одна, так би мовити, прем'єра. Журналістка "Української правди" Тетяна Даниленко, яку можна побачити у багатьох відеоматеріалах медіа, цього разу опинилася по інший бік камери і сама стала героїнею інтерв'ю. Вона зустрілася з Марічкою Падалкою на її каналі. Для тих, хто не в курсі, Тетяна Даниленко – це не лише досвідчена журналістка, але й дружина командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького. Тому зрозуміло, чому Марічка захотіла поспілкуватися з такою цікавою особистістю. Однак залишається відкритим питання, чому сама Тетяна погодилася на це інтерв'ю – Марічка навіть безпосередньо запитала її про це.
— Я пам'ятаю, що тобі пропонували участь у таких бесідах. Чи це було не на твоєму настрої, чи, можливо, момент не був вдалим? — запитала вона, звертаючись до гості.
— Знаєш, важко висловити свої відчуття, але це дійсно дивно для мене. Зазвичай я просто сідаю на цей стілець і починаю задавати питання, — пожартувала Даниленко.
Досить складна ситуація, але вихід дружини генерала та політика з тіні, ймовірно, викличе хвилю конспірологічних теорій щодо наближення виборів. Проте Даниленко вже заздалегідь спростувала всі чутки.
-- Ситуація в Україні як ніколи близька до того, що а) цих виборів, можливо, ніколи й не буде; б) що ми можемо з дуже великою вірогідністю втратити шанс на українську державність, як це не раз уже було в українській історії, -- сказала гостя.
У будь-якому випадку, результат виявився досить захопливим. Півторагодинне інтерв'ю вдало поєднало обговорення професійних журналістських аспектів, спогади про початок великої війни та прогнози на майбутнє з елементами жіночого роману. Історія знайомства персонажів має справді казковий характер, як і годиться для будь-якої розповіді про кохання з першого погляду. Проте ці деталі варто почути безпосередньо. Додам лише, що Марічка навіть змогла знайти відеозапис тієї самої зустрічі, адже все це трапилося під час ефіру на студії 5 каналу.
Відео за п'ять днів подивилися 471,5 тисячі глядачів.
Є велика ймовірність, що в світі знайдеться хоча б одна особа, яка переконана, що подібні бесіди лише відволікають нас від корупційних скандалів і політичних криз, які охоплюють Україну. Однак насправді ці питання залишаються в центрі уваги. На мою думку, одним із найцікавіших відео на цю тему стало те, що представила "Українська правда".
У програмі "УП. Чат" цього разу зібралися: керівник відділу журналістських розслідувань медіа Михайло Ткач, голова Комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна, виконавча директорка Центру протидії корупції Дар'я Каленюк та політичний аналітик "УП" Роман Кравець.
Обговорювали нову операцію НАБУ під назвою "Карфаген", діяльність Офісу генерального прокурора, відставку Руслана Кравченка з посади генпрокурора (це сталося ще до його раптового виїзду за кордон), а також питання кол-центрів, уповільнення реформ, зокрема в Державному бюро розслідувань, і зростання впливу Давида Арахамії, голови фракції "Слуга народу" у Верховній Раді.
З відгуків різних осіб, які спілкуються з Арахамією ("ДМ"), стає очевидним, що його поведінка суттєво змінилася в останній час. Давид, за їхніми словами, втратив нервовість, ніби заглиблений у свої думки, і почав діяти так, як це роблять олігархи, -- зазначив Роман Кравець.
Раніше він вважав своєю перевагою те, що, незважаючи на зростання, залишався найбільш наближеним до реальних обставин серед усіх керівників. Але тепер це, так би мовити, Єрмак 2.0, -- висловив думку Михайло Ткач.
— Чи чув ти, як його зараз описують? Кажуть, що Давид став недбалим. На мою думку, це найбільш влучне визначення, — відповів Кравець.
На сьогоднішній день, як відзначили учасники бесіди, Арахамія фактично займає позицію другої особи в державі. Наприклад, він дивним чином опинився на зустрічі президента Володимира Зеленського з представниками НАБУ та САП, а також з генеральним прокурором Кравченком напередодні його звільнення.
Іншими словами, святе місце Єрмака справді завжди залишається заповненим, хоча сам колишній керівник Офісу президента не зовсім зник з політичної арени.
-- У нього є мобільний телефон, -- нагадав Кравець.
Протягом чотирьох днів відео переглянули близько 313,5 тисячі разів.
Оновлений випуск спецпроєкту Українського медіацентру "Геополітичні діалоги з Валерієм Чалим" заслуговує на титул "відео тижня". У ньому ведучий веде жваву дискусію з дипломатом, колишнім міністром закордонних справ та віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Вадимом Пристайком, піднімаючи питання, що спонукають до глибоких роздумів про маловідомі аспекти.
Бесіду розпочали з теми попередження, яке Володимир Зеленський надіслав міжнародним авіакомпаніям, в якому йдеться про ризики, пов'язані з перебуванням в повітряному просторі Росії.
Багато хто вже забув про ці слова, адже масованої атаки дронів на російські аеропорти з того часу не відбулося і ніби вона залишилася без наслідків. Але Пристайко пояснив, що наслідки вже є і будуть тільки зростати. Бо Росія за Чиказькою конвенцією про цивільну авіацію має відреагувати на повідомлення президента України -- і тут для них наступає цугцванг. Попередять про небезпеку польотів -- принаймні міжнародне авіасполучення зупиниться. Не попередять -- беруть на себе відповідальність за надзвичайні ситуації з літаками. Це у будь-якому разі б'є по репутації країни. А на додаток авіакомпанії насправді самостійно ухвалюють рішення про заборону сполучення у небезпечних зонах. Для великих компаній це питання без вибору -- вони почнуть скасовувати рейси та будувати інші шляхи сполучення, інакше продемонструють нездатність забезпечити безпеку польотів.
Ще однією захопливою темою, яку порушили учасники бесіди, стала динаміка відносин між США та Канадою. Трамп свого часу охарактеризував Канаду як 51-й штат Америки. Це викликало асоціації з відносинами між Україною та Росією, які виникають майже автоматично.
По-перше, Сполучені Штати Америки і Канада з'єднані міцними економічними, промисловими, сімейними та трудовими зв'язками, проте це не завадило виникненню політичного конфлікту, який, на щастя, поки що не досяг критичної точки.
По-друге, Канада витратила свій військовий потенціал і нині залежить від підтримки Сполучених Штатів.
Делегування власної безпеки є фундаментально неправильним кроком. Канадці настільки повністю передали нагляд за своїм захистом, що їхня армія викликає іронічну усмішку навіть у європейських військових. Після завершення Другої світової війни Канада стала другою найбільшою повітряною силою у світі, однак згодом вирішила переорієнтувати свої бюджетні витрати на соціальні та екологічні програми. Декілька європейських країн пішли цим же шляхом, досягнувши стану, коли повністю залежать від американської підтримки, що може обірватися в будь-який момент, і виявилися нездатними протистояти експансіоністським режимам, таким як Росія та Китай, зазначив Вадим Пристайко.
Він зазначив, що канадці витрачають менше коштів на військові потреби, ніж на підтримку двомовності в країні.
-- Усім шанувальникам двомовності в Україні я завжди радив: подивіться, будь ласка, ця країна витрачає кожен четвертий долар на те, щоб підтримувати доволі штучну в багатьох випадках двомовність. Це точно більше, ніж на зброю, -- сказав гість.
В результаті обговорення було зазначено, що Канада має значні запаси корисних копалин, а також стикається з проблемою дефіциту питної води. Саме це, ймовірно, і є справжнім мотивом Дональда Трампа. Не слід виключати можливість, що Сполучені Штати можуть врешті-решт вдатися до силових дій, щоб отримати ці ресурси.
Також поговорили про проблеми НАТО, оптимальну для України безпекову модель, участь України у відбудові наступного світового порядку тощо.
Можливо, деякі вважають, що ці питання не є актуальними в даний момент. Більш важливо дочекатися закінчення війни, щоб знайти відповіді. Проте я переконаний, що якщо ми дамо відповіді на всі питання, які обговорювали, ми зможемо чітко визначити терміни, пов'язані з війною та міжнародною безпекою, – підкреслив у завершенні Валерій Чалий.
Протягом п'яти днів відео набрало 48,3 тисячі переглядів.
Цього тижня Соня Кошкіна запитала командувача Національної гвардії України Олександра Півненка про те, коли ж може закінчитися війна, або, точніше, чи є шанс на її швидке завершення. Це питання було озвучене під час інтерв'ю, яке можна переглянути на каналі LB live.
— Ви висловлюєте думку, що конфлікт може затягтися на тривалий термін, — сказала ведуча, звертаючись до співрозмовника.
Звичайно, ви можете побачити позицію Російської Федерації. Противник не змінює свій план, якщо бачить успіхи. В глобальному сенсі ми не просуваємося вперед, а скоріше стримуємо наступ. На деяких ділянках фронту ми тримаємо оборону вже півтора-два роки, у той час як в інших місцях наша позиція зазнає серйозних втрат. Це стає важливим моментом для ворога. Якби ми не зазнавали фіаско, їм було б важче пояснити своїм громадянам, чому їхні співвітчизники гинуть на війні. Це величезні втрати — тисячі, мільйони людей...
— Чи потрібно щось пояснювати їхнім людям? — запитала Соня з зацікавленням.
— Я вважаю, що це слід роз’яснити, — зазначив Олександр Півненко.
Отак і не знаєш, де знайдеш, а де втратиш. З одного боку, новини неприємні. Але впевненість командувача, що російська влада все ще змушена щось пояснювати своїм підлеглим, вражає.
Протягом шести днів розмову переглянули 38,5 тисячі людей.
