Після успішного завершення виборів Путін готує Росію до тривалої конфліктної ситуації: які будуть зміни?
Вересневі вибори до Держдуми Росії завершилися саме так, як і прогнозувалося: "Єдина Росія" зберегла конституційну більшість, а Кремль отримав потрібну йому картинку майже одностайної підтримки
Проте найзахопливіші події розгорнулися після завершення голосування. Через кілька днів Москва анонсувала нові податкові ставки, представила бюджет з величезними витратами на військові потреби та безпеку, а питання мобілізації залишалося актуальним. Водночас Росія продовжує збільшувати виробництво озброєнь, здійснювати терористичні акти в Україні та перевіряти межі витривалості Європи. Проте власна економіка країни все більше страждає від такої політики.
Чи означає це, що після виборів Кремль переходить до нового етапу війни - і чому Москва знову й знову ставить собі дедлайни на кілька місяців, які не виконує? Більше про це в матеріалі Еспресо.
Вибори: зображення, яке було замовлено та створено художником.
Вибори до Державної Думи, які проходили з 18 по 20 вересня, стали першими парламентськими виборами після початку масштабного вторгнення. Президент Путін чітко асоціював процес голосування з підтримкою російських збройних сил.
Офіційно росіяни обирали 450 депутатів, але насправді Кремль ще до початку голосування суттєво обмежив можливості для політичної боротьби. Єдину партію, яка відкрито виступала проти війни — "Яблуко", виключили з участі у федеральних виборах. Критика військових дій залишалася під кримінальним переслідуванням, а незалежні медіа та опозиційні політики були переважно витіснені або знищені як впливовий політичний елемент. Крім того, "вибори" відбулися і на окупованих територіях, де людей примушували голосувати під загрозою зброї.
Отже, результати "Єдиної Росії" не можна вважати справжнім відображенням суспільних настроїв. Згідно з офіційними даними, партія здобула 349 із 450 місць у Держдумі, а явка виборців склала приблизно 59,8%. Це показник вищий, ніж у попередні роки: у 2021 році явка була 51,72%, і партія отримала 324 мандати. Для формування конституційної більшості необхідно щонайменше 301 голос. Важливо зазначити, що всі партії, які пройшли до парламенту, підтримують позицію влади щодо війни.
Отже, Кремль отримав не лише більшість, а й надзвичайно контрольований парламент, де системні партії продовжують не створювати істотного політичного перешкоди для ключових рішень влади. Це є суттєвим, оскільки перед виборами основним питанням було не те, хто займе депутатські крісла, а які кроки зробить Кремль після завершення виборів.
Чому всі очікували саме на період після виборів?
Протягом літнього періоду неодноразово висловлювалися припущення, що після завершення голосування Кремль може вжити непопулярні заходи, яких намагався уникати перед виборами.
Серед ймовірних варіантів розглядалися:
* новий етап мобілізації;
* збільшення комплекту контрактників;
* підвищення податкового тягаря;
* подальша адаптація економіки під військові вимоги;
* підвищення нагляду за інформаційним середовищем;
* нові обмеження для виїзду чоловіків;
* посилення законодавчих репресій.
Причина є досить зрозумілою: вибори слугували для Кремля певним політичним затишшям. Перед голосуванням не було бажано оголошувати рішення, що можуть негативно вплинути на фінансове становище або стурбованість громадян. Після виборів ж вартість таких рішень суттєво знижується.
Саме тому ще до виборів експерти звертали увагу на їхню потенційну роль як своєрідного "рубежу". Наприклад, Belfer Center зібрав оцінки російських, українських та західних джерел, де обговорювався сценарій можливого розширення мобілізації після виборів та посилення контролю над населенням.
Нестача фінансів: після виборів в Москві миттєво почали обговорювати введення нових податкових зборів.
Image credit: geyytimages
24 вересня видання Moscow Times повідомило, що лише через чотири дні після закінчення голосування російське Міністерство фінансів представило уряду проект бюджету на 2027-2029 роки разом із набором змін до податкової системи.
Пропонується збільшити податкові ставки на пасивні доходи, зокрема на відсотки з депозитів, дивіденди, угоди з цінними паперами та продаж нерухомості. Нові ставки планується встановити в межах від 13% до 22% в залежності від розміру доходу, натомість діючі ставки коливаються від 13% до 15%. За оцінками Міністерства фінансів Росії, ці зміни вплинуть приблизно на чотири мільйони громадян.
Також уряд має намір запровадити нові податкові зміни, які передбачають підвищене оподаткування підприємств та певних категорій доходів.
Російські незалежні медіа оцінюють сукупний ефект нових зборів приблизно у 1,1 трлн рублів.
Звісно, формально Москва пояснює ці гроші потребами бюджетної стабільності, але неофіційно всі розуміють, що з'явиться новий "податок на війну". Тобто з кишень росіян братимуть ще більше грошей, щоб продовжувати воювати. Зрештою, сам Мінфін називає оборону та безпеку стратегічним пріоритетом нового бюджету, а додаткові кошти потрібні, зокрема, для оснащення армії, модернізації оборонних підприємств і виплат військовослужбовцям тощо.
За інформацією Reuters, у 2026 році очікується, що дефіцит бюджету Росії становитиме близько 3% від ВВП, хоча спочатку передбачалося, що він складе лише 1,6%. Однією з основних причин цього збільшення Міністерство фінансів Росії вказує на підвищення військових витрат. Внаслідок цього Москва має намір збільшити обсяги запозичень. У проекті бюджету на 2027 рік заплановані витрати на приблизно 48,8 трлн рублів, тоді як доходи оцінюються у 43,3 трлн рублів. Дефіцит у цьому випадку прогнозується на рівні близько 2,2% від ВВП.
Цей момент є ключовим для розуміння стратегії Росії. Москва не опинилася в ситуації, коли брак коштів призведе до автоматичного завершення війни. Навпаки, вона демонструє готовність продовжувати фінансувати військові дії, незважаючи на погіршення економічної ситуації в країні. Тому поширене твердження, що "Росія економічно виснажується, отже, скоро припинить війну", є надто спрощеним. Як ми бачимо, вона здатна вести бойові дії тривалий час, особливо в умовах невизначеності навколо Ормузької протоки, навіть зазнаючи суттєвих втрат від українських дронів, скорочення робочих місць та зростання витрат на війну.
Отже, основне питання полягає в іншому: яку ціну це має і наскільки це результативно?
Що відбувається з мобілізацією: офіційного наказу ще не видано, проте існують таємні заходи.
російські окупанти, фото: Getty Images
На сьогоднішній день Кремль не анонсував нову масштабну публічну мобілізацію, подібну до тієї, що відбулася у вересні 2022 року. Проте в Російській Федерації вже тривалий час спостерігається приховане посилення мобілізаційних заходів. Проблема з комплектуванням російської армії залишається актуальною і не вирішена.
Згідно з оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), Росія стикається з серйозними проблемами у системі набору контрактників, що ускладнює їй заміщення втрат. Українська розвідка повідомила, що щоденно Росія завербовує близько 1000-1200 осіб, у той час як Генеральний штаб України оцінює середні втрати російських військ з початку липня приблизно у 1374 особи на день. Це означає, що щомісяця РФ втрачає на фронті приблизно на 6 тисяч військових більше, ніж їй вдається набрати.
Це не означає, що завтра в Російській Федерації відбудеться офіційне оголошення мобілізації, адже з інформаційної перспективи це не є вигідним для Кремлю. Однак це свідчить про те, що чисельні виклики, з якими стикається російська армія, стають усе більш складними, тому методи прихованої мобілізації лише набуватимуть більшого розмаху.
Саме тут може проявитися ключова характеристика наступного етапу. Замість єдиного масштабного указу Москва, ймовірно, продовжить таку ж розподілену та приховану мобілізацію. Йдеться про кілька чинників, які можуть вплинути на "сприйняття" призову: значні одноразові виплати, контракти, регіональні заохочення, тиск на потенційних призовників із соціально вразливих груп, а також розширення цифрового контролю. Всі ці фактори можуть призвести до поступового зростання чисельності армії.
ISW та інші аналітичні установи вважають, що через труднощі з підготовкою та управлінням Кремлю буде важко одночасно прийняти сотні тисяч новобранців. Тому поступове посилення прихованої мобілізації може виявитися для Москви більш зручною стратегією, ніж повторення шокового сценарію 2022 року, коли велика кількість росіян почала масово виїжджати за кордон. З іншого боку, Путін завжди може видати відповідний указ, якщо переконається, що всі чинники 2022 року були нейтралізовані його адміністрацією.
"Мобілізація, котра станом на сьогодні вже запущена, але в прихованому вигляді, із завтрашнього дня набере легальний статус і Путін нею скористається, бо в нього не залишиться ніяких "спотикачів", котрі обмежать його від агресивних дій. Ми очікуємо суттєве збільшення живої сили на смузі противника на фронті, вже починаючи з наступного місяця: близько 300 тис. одиниць живої сили, лише до кінця 2026-го року, жовтень-листопад-грудень", - відзначив Командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді, коментуючи The Telegraph, чого очікувати після виборів.
Російська влада діє так, немов очікує найгірші наслідки. Зокрема, як повідомляє Bloomberg, держслужбовці та співробітники військових комісаріатів активізують відкриття рахунків за межами країни та рекомендують своїм родинам виїзд. Водночас у мережі спостерігається зростання запитів, пов'язаних із повістками та мобілізацією.
У Державній думі вводять нову політичну категорію - ветерани бойових дій.
Ще один яскравий приклад фальшивих "виборів" в Росії - це впровадження ветеранів війни в політичну систему країни.
До складу нової Держдуми увійшли десятки осіб, які брали участь у війні проти України. Згідно з інформацією ЦВК РФ, 46 учасників так званої "спеціальної військової операції" вперше стали депутатами, з яких 41 представляє партію "Єдина Росія".
Financial Times вважає це елементом більш масштабної стратегії Кремля, спрямованої на формування нової політичної еліти з числа ветеранів. Це не лише символічне визнання заслуг військових, а й їх інтеграція в державний апарат, що ще більше закріплює стан війни в свідомості росіян.
Це матиме тривалі наслідки. Кремль насправді формує коло осіб, чия соціальна, кар'єрна та політична історія тісно переплетена з війною. Це може призвести до того, що сама війна стане ще важливішим елементом російської національної ідентичності, що активно пропагується в освітніх установах, створюючи тим самим резерв для майбутньої армії.
Логіка Путіна: "залишилося лише пів року до тріумфу"?
Image credit: Getty Images
Кремль не погоджується йти на поступки і зупиняти війну, продовжуючи ту саму риторику. І тут виникає головне питання: чому Путін далі думає, що наступні кілька місяців усе змінять?
Це одна з характерних рис сучасної стратегії Росії.
У вересні Зеленський заявляв, що російське керівництво знову виходить із припущення, що для повного захоплення Донбасу йому знадобиться близько шести місяців.
"Він прагне захопити Донбас. Його основна ціль, як він вважає, - це повна окупація цього регіону. Він намагається переконати своє населення, посилаючись на дані розвідки та військових, зокрема військову інформацію, стверджуючи, що нам знадобиться один місяць, потім два, три, а зрештою пів року для досягнення цієї мети," - зазначив Зеленський.
ISW також звертав увагу на те, що російське керівництво вже багато разів встановлювало дедлайни для захоплення всієї Донецької області - і вони не виконувалися. За оцінкою інституту, таких дедлайнів від початку повномасштабної війни було щонайменше 15! Наприклад, у липні Москва очікувала досягнення своїх цілей у Донбасі до кінця 2026 року, хоча фактичні темпи російського просування цього не підтверджували.
В цілому, це не є випадковим явищем, оскільки воно відображає характер російського мислення. Чому так відбувається? Одна з причин полягає в інформаційній ізоляції, в якій перебуває Кремль, зокрема, сам Володимир Путін. Нещодавно голова ЦРУ навіть здійснив особистий візит до нього, щоб роз'яснити прості арифметичні істини про війну, але диктатор виявився неготовим вислухати ці доводи.
Якщо нижчі рівні командування зацікавлені у тому, щоб показувати начальству позитивну картину, то нагору рухається інформація приблизно такого типу: "Ще трохи натиснемо - і оборона противника посиплеться". Але по факту, росіяни по декілька разів захоплюють ті самі села, оскільки українська сторона також проводить свої контрнаступальні дії (та ж операція "Вівальді"). Тобто війна давно зайшла в глухий кут на фронті, але це не заважає Путіну думати, що "ще пів року" терору і всі цілі буде досягнуто. А будь-які "успіхи", як відсутність ракет для "Петріот" в України, проблеми з протидією реактивним-дронам, знищення української логістики, світова політична кон'юнктура і навіть заклики Зеленського та Трампа до тристоронньої зустрічі - сприймаються Путіним як слабкість опонентів і лише підживлюють його імперські амбіції. Про це, зокрема, зауважував політолог та журналіст Віталій Порников.
Таким чином, Кремль не сприймає час як свого супротивника, адже, маючи значні ресурси, прагне досягти своїх цілей в цій війні на виснаження. Західна логіка часто базується на уявленні, що Росія втрачає людей, фінанси, технології та економічні можливості, отже, в якийсь момент вона повинна втомитися. Проте Кремль може бачити ситуацію зовсім по-іншому: Україна також зазнає виснаження, Захід теж втрачає сили, політичні цикли в Європі та США змінюються, тож достатньо просто протриматися довше, щоб досягти своїх цілей.
Саме тому в більш широкому контексті російська стратегія може полягати не в тому, щоб «зламати Україну за півроку», а в регулярних спробах кожні шість місяців створити такі обставини, які змусили б Україну або Захід прийняти менш вигідні для Києва умови. Отже, невдача одного наступу не завжди розглядається Кремлем як стратегічна поразка, а скоріше як один з епізодів у тривалій війні.
Росія також підготовлюється до тривалої конфронтації з Європейським континентом.
Це ще один процес, який посилився цього року і, вірогідно, збереже свої тенденції. Військові аналітики чітко виокремлюють головну стратегію Кремля, яку можна описати загалом у п'яти пунктах:
* змусити Україну прийняти умови капітуляції;
* послабити та залякати європейські держави;
знизити рівень європейської допомоги Україні;
* зменшити тиск санкцій;
* використати економічні та політичні інтереси Заходу для повернення Росії до вигіднішого для Москви порядку.
Тобто війна для Кремля вже давно не обмежується лінією фронту. Європейські спецслужби та уряди дедалі частіше пов'язують із Росією диверсії, саботаж, інформаційні операції та інші дії, які залишаються нижче порогу прямої війни.
Представники східної частини НАТО давно попереджали про можливі спроби Росії перевірити готовність альянсу реагувати на атаки на європейській території. Йдеться саме про так звану "сіру зону": саботаж, дезінформацію, підпали, кібератаки та інші операції, які складніше трактувати як відкритий акт війни. Всі ці російські гібридні операції є частиної ширшої кампанії, спрямованої на формування психологічних та інформаційних умов для майбутнього тиску як на НАТО, так і виборців цих країн, щоб отримати у підсумку уряди на зразок екс-прем'єра Угорщини Віктора Орбана.
Отже, в майбутньому не слід очікувати обов'язкового відкриття ще одного великого фронту. Хоча така можливість залишається, швидше за все, ми станемо свідками активізації кількох менших фронтів, які діятимуть одночасно в рамках "гібридної війни" проти Заходу.
Росія також налаштовується на тривалу технологічну війну. Яскравим прикладом є виробництво бойових безпілотників. Як повідомляє видання Politico, країна розширює свої виробничі потужності в Татарстані та має намір значно збільшити обсяги виробництва компонентів для дронів. За оцінками журналістів, це може призвести до збільшення виробничих можливостей на десятки тисяч апаратів щорічно в майбутньому.
Отже, Росія може планувати як короткострокові військові кампанії для безпосереднього захоплення нових українських земель, так і довгострокову стратегію мілітаризації для підготовки до майбутнього протистояння із Заходом.
Тут виявляється парадокс російської системи: з одного боку, Москва безперервно підкреслює свою впевненість у швидкому досягненні переваги, а з іншого - активно готується до тривалої війни. Це чітко прослідковується в бюджетних планах, адже на 2027-2029 роки заплановано значні витрати на оборону та забезпечення безпеки.
