Окупантами виснажуються запаси прісної води на Кримському півострові, що призводить до його перетворення на безводну територію.
Окупантська політика Росії сприяє загостренню водної та екологічної кризи в Криму. Півострів швидко втрачає свої стратегічні запаси прісної води, а зусилля з компенсації цього дефіциту шляхом видобутку підземних вод можуть призвести до виснаження водоносних шарів, засолення ґрунтів і подальшого опустелювання територій.
Згідно з інформацією ГУР, адміністрація, що окупувала територію, намагається вирішити проблему нестачі води, збільшуючи видобуток з підземних водоносних шарів. Проте така діяльність порушує природний баланс водних ресурсів на півострові, сприяє проникненню солоної води в прісні резервуари і викликає серйозні довгострокові екологічні ризики.
На початку жовтня 2026 року середній показник заповненості водосховищ Кримського півострова досягнув приблизно 45%. Цього результату вдалося досягти завдяки відносно значним опадам та процесу танення снігу в зимові та весняні місяці.
Запаси води у природних водосховищах продемонстрували значне зростання. На 9 жовтня в них було накопичено 148,4 мільйона кубометрів води, що перевищує минулорічний показник більш ніж удвічі за аналогічний період.
Проте, коли розпочався сухий період, запаси води знову почали скорочуватися. Природне наповнення водойм вже не здатне покрити потреби у воді.
Щодня у водосховища природного стоку потрапляє близько 138 тисяч кубометрів води, тоді як загальні витрати досягають 455 тисяч кубометрів. З цього обсягу:
* 81% застосовують для забезпечення водою.
* 19% втрачається через випаровування та просочування в ґрунт.
Отже, витрати води відбуваються більш ніж у три рази швидше, ніж її поповнення.
Ситуація з наливними водосховищами є ще більш ускладненою, оскільки їх наповнення залежить від зовнішніх джерел. На початку вересня 2026 року загальний обсяг запасів цих водосховищ складав близько 35 мільйонів кубометрів, але до початку жовтня він зменшився до 31,6 мільйона кубометрів. Таким чином, за всього один місяць ці водойми втратили приблизно 10% своїх запасів.
За інформацією ГУР, повідомляється:
Щоденно з наливних водосховищ відбирається приблизно 72 тисячі кубічних метрів води. З цього обсягу близько двох третин іде на потреби водопостачання, тоді як решта третина або випаровується, або поглинається ґрунтом. Приплив води до наливних водосховищ практично не спостерігається, що пов'язано з недостатньою водністю джерел підживлення, зокрема, Білогірського та Тайганського водосховищ, а також загальним сезонним спадом водності.
Яскравим прикладом є водосховище в Міжгірному, яке заповнене лише на 0,2% від запланованого обсягу. Насправді, воно вже не може виконувати свою первісну роль джерела водопостачання.
Крім того, навіть наявність води у водоймах не гарантує можливості її ефективного використання. Коли рівень істотно падає, водозабір ускладнюється через замулення, а якість води в придонних шарах погіршується.
Таким чином, короткочасне зростання запасів після дощів не вирішило основну проблему. Забезпечення водою Криму стає все більше залежним від непостійних природних умов і додаткових джерел, які також знаходяться на межі вичерпання.
Ситуацію додатково погіршила втрата можливості повноцінно використовувати Північнокримський канал. Після того як російські війська в червні 2023 року зруйнували греблю Каховської ГЕС, Каховське водосховище зникло, а канал утратив основне джерело наповнення.
Через відсутність необхідного гідростатичного тиску, замулення водозаборів і пошкодження гідротехнічної інфраструктури можливості експлуатації каналу суттєво обмежені.
Основна частина каналу та його північний відгалуження до Джанкоя залишаються без водопостачання. У той же час, східний відділ використовує окупаційна влада для транспортування води з артезіанських свердловин у бік Феодосії та Керчі.
В ГУР зазначають, що даний підхід має вагомий недолік:
"Утім така схема має принциповий недолік. Північнокримський канал проектувався для транспортування великих обсягів дніпровської води. Використання цієї інфраструктури для перекидання значно менших обсягів підземних вод супроводжується величезними втратами -- через випаровування та фільтрацію втрачається до 40-45% води, що транспортується каналом".
У результаті значна частина дефіцитної води не доходить до споживачів. Щоб компенсувати втрати, окупантам доводиться збільшувати водозабір, створюючи додаткове навантаження на підземні джерела.
Саме артезіанські свердловини стали одним із головних резервів, за допомогою яких російська адміністрація намагається підтримувати водопостачання півострова.
На початок жовтня 2026 року загальний обсяг води, отриманої з трьох ключових водозаборів – Ніжинського, Просторненського та Новогригорівського – досягнув 19,6 мільйона кубометрів.
За даними української розвідки, інтенсивне використання підземних ресурсів може мати серйозні довгострокові екологічні наслідки.
Надмірне відкачування води знижує рівень водоносних горизонтів і створює умови для проникнення солоної води до прісноводних підземних резервуарів. Особливо вразливими є прибережні райони, де порушення природного водного балансу прискорює засолення підземних джерел.
Отже, ситуація виходить за межі простої нестачі прісної води: якість самих водних ресурсів також погіршується. Відновлення таких джерел може зайняти десятиліття, а в деяких випадках це може бути майже неможливо.
Підвищена мінералізація та жорсткість води також негативно впливають на водопровідні мережі, насосне обладнання та іншу комунальну інфраструктуру, станом якої окупаційна адміністрація належним чином не займається.
У ГУР підкреслюють, що російські загарбники фактично сформували замкнуте коло: нестача поверхневих вод спонукає до збільшення видобутку з підземних резервуарів, виснаження свердловин погіршує якість води, а значні втрати під час транспортування вимагають ще більшого обсягу водозабору.
Найскладніше становище з водопостачанням зберігається у східній частині окупованого Криму. Цей регіон значною мірою залежить від перекидання води через систему Північнокримського каналу.
Окупаційні органи влади вже ввели в регіоні режим суворої економії прісної води та обмежили її постачання, зокрема для промислових і рекреаційних об'єктів. У періоди посухи, аварій на водопроводах або значного зменшення запасів деякі населені пункти вимушені забезпечуватися водою за допомогою автоцистерн.
Перспектив суттєвого поліпшення ситуації за умов російської окупації наразі немає. За даними ГУР, проєкти будівництва нових водосховищ залишаються переважно пропагандистськими заявами Кремля. Вони не мають ані необхідного фінансування, ані реальних перспектив реалізації.
Крім того, подібні проєкти не вирішують основне питання: звідки ж отримувати воду для заповнення нових резервуарів.
Вплив водогосподарської стратегії російських загарбників може мати набагато ширші наслідки, ніж просто проблеми з водопостачанням.
Згідно з інформацією розвідки, зменшення рівня підземних вод і підвищення їхньої мінералізації становлять небезпеку для повторного засолення ґрунтів, погіршення стану сільськогосподарських угідь і порушення природних екосистем.
"У посушливих районах Криму такі процеси особливо небезпечні. За тривалого дефіциту прісної води та накопичення солей раніше продуктивні ґрунти втрачають родючість, а окремі території набувають ознак солончаків -- держава-агресор Росія фактично опустелює тимчасово окупований Крим", -- стверджують у ГУР.
Замість системного управління водними ресурсами окупаційна адміністрація намагається покривати поточний дефіцит за рахунок виснаження стратегічних природних запасів півострова.
Якщо ця ситуація продовжиться, Крим може опинитися не тільки в умовах постійної нестачі прісної води, але й зіткнутися з тривалою деградацією земельних угідь та водних екосистем, зазначили в українській розвідці.
Цю інформацію надає пресцентр Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Нещодавно хімічний завод "Кримський титан", що знаходиться в окупованому Армянську, зупинив свою виробничу діяльність. Російська адміністрація, яка контролює цей регіон, стверджує, що причина зупинки полягає в аварійній ситуації, проте деталі не розкриваються. Тим часом, фахівці вказують на можливий зв'язок між призупиненням роботи заводу та енергетичною кризою, що спостерігається на території Криму.
Уряд Росії оголосив про впровадження програми пільгової іпотеки з річною ставкою 8% для придбання житла в окупованих Криму та Севастополі. Ця ініціатива стартує 1 листопада 2026 року і триватиме до 30 квітня 2027 року. Запуск програми відбувається на фоні значного зниження обсягів продажів нових квартир на півострові.
