Енергетичний сектор на ринку: чому українському населенню слід буде сплачувати ринкову вартість за газ, опалення та електрику.
Пересічна родина в Республіці Молдова цієї зими платитиме за кубометр газу близько 66 грн (26,24 молдовського лея). Це реальна ціна. Пересічна родина в Україні платить увосьмеро менше -- 7,96 грн. Це штучно встановлена ціна. Ціновий розрив між реальним і встановленим в Україні покривають наші державні компанії, накопичуючи борги. Ці борги лягають на державний бюджет, тобто всіх українців. Наступного року тарифи на газ, тепло та електрику, найімовірніше, піднімуть. Та реформа має полягати не в зміні цін, а в переході до ринкового ціноутворення й незалежного регулювання. Розповідаємо, як це працює в Європі й навіть у Молдові.
На початку листопада Європейська комісія, що представляє уряд Євросоюзу, опублікувала свій щорічний звіт щодо розширення ЄС. У документі Молдові рекомендують підтримувати темп реформ, аби завершити переговори про вступ до Євросоюзу на початку 2028 року. Україні ж радять активізувати зусилля, щоб встигнути приєднатися до ЄС хоча б до кінця 2028 року. Раніше Молдову часто порівнювали з "причепом" України, а тепер вона виступає в ролі локомотива, що рухається попереду та незалежно від нас. Що ж насправді відбувається?
Рівняння на Молдову
Офіційно дві країни мають однакові умови. Обидві відкрили по чотири переговірні кластери для вступу до Європейського Союзу. Проте Молдова вже майже виконала проміжні вимоги щодо верховенства права, що дозволяє завершувати переговорні розділи, тоді як Україна цього досягти не змогла. Європейська комісія прямо зазначає: корупція залишається серйозною проблемою для України в сферах енергетики, оборони та будівництва.
Зауважимо, першою в корупційному списку стоїть енергетика.
В той самий день Національне антикорупційне бюро України завершило своє розслідування у справі "Мідас". За інформацією слідства, посадовці отримували відкат у розмірі 10-15% від контрактів, укладених між Енергоатомом та підприємствами Міністерства енергетики. Одним із підозрюваних є колишній міністр енергетики Герман Галущенко.
Завжди знайдуться ті, хто на цьому заробить
Ціни на енергоресурси, корупційні схеми та наші перспективи приєднання до Європейського Союзу тісно пов'язані між собою. Коли влада тривалий час підтримує тарифи нижче ринкових, різницю компенсують державні підприємства, а великі фінансові потоки контролюються вручну. В таких умовах завжди знайдуться особи, які зможуть на цьому виграти.
Молдова стала епіцентром корупційних схем. Окрім того, що ціна газу тут визначена ринковими умовами, вартість кіловат-години електроенергії в країні становить 9-10 гривень, тоді як в Україні ця сума складає лише 4,32 гривні. Державна компанія Energocom закупила газ для зимового сезону на 40% дорожче, ніж у минулому році, і регулятор негайно врахував це при формуванні тарифів для споживачів.
У Кишиневі реформи були неминучими. Країна не володіє жодними джерелами видобутку газу, атомними електростанціями, а також партнерами, які б компенсували витрати на споживання. В Україні ж ці ресурси присутні. Проте Україні ще належить вирішити цей складний вузол.
"Енергетичний заповідник"
Механізм, який дозволяє в Україні підтримувати низькі ціни на газ і електроенергію, офіційно називається "покладанням спеціальних обов'язків". Держава зобов'язує компанії Енергоатом та Нафтогаз постачати енергію населенню за цінами, нижчими за ринкові. Це не дивно, адже на сьогоднішній день група "Нафтогаз" має борг перед своїми акціонерами та кредиторами в розмірі 222 мільярдів гривень. Після закінчення наступної зими ця сума, ймовірно, лише зросте.
Яка ж ринкова ціна електроенергії? У жовтні середня торгова вартість становила 4,91 грн за кіловат-годину без урахування ПДВ та витрат на доставку. Проте, після атак на електростанції та початку холодів, вона зросла на початку листопада до понад 9 грн.
Ситуація з газом є аналогічною. На біржових торгах у жовтні ціна за кубометр коливалася в межах 22-26 гривень. Для населення та теплопостачальних підприємств газ реалізується за ціною 7,96 грн та 7,42 грн відповідно. Проте тепловики також мають борги: хоча газ вони отримують за зниженою ціною, їм доводиться продавати тепло практично безкоштовно.
Дотації отримують і пенсіонери в хрущовках, і власники маєтків
Чому тотальні дотації на світло, газ і тепло -- зло?
По-перше, ці виплати отримують всі без винятку: як пенсіонери, які мешкають у звичайних хрущовках, так і власники розкішних маєтків з басейнами. По-друге, енергетичні компанії опиняються в збитках, не сплачуючи необхідних податків і не отримуючи коштів для оновлення обладнання. По-третє, на ринку енергетики накопичуються борги, які зрештою доведеться покривати за рахунок коштів платників податків.
Найбільш прикро, що замість "безкоштовної зрівнялівки" існує ефективніша альтернатива: адресна підтримка для тих, хто її дійсно потребує, і ринкові ціни для інших. Відомий механізм — це субсидії. Однак вони розраховані на нинішні, штучно занижені тарифи, тому при переході до ринкових цін систему потрібно буде адаптувати. Фінансові ресурси знайдуться. Державні енергетичні компанії, які зараз реалізують енергію населенню зі збитками, почнуть отримувати прибутки. Частина з цих коштів через податки та дивіденди потрапить до бюджету — для підтримки тих, хто не зможе впоратися самостійно.
Цінові коливання
Україна інтегрована в європейську електричну мережу. Наступним етапом стане об'єднання ринків. Це є однією з ключових умов нашої інтеграції до Європейського Союзу. У результаті електроенергія буде направлятися туди, де за неї готові платити більше, а ціни поступово вирівнюватимуться, подібно до рівня води в сполучених посудинах.
Такий поворот євроінтеграції українцям навряд чи сподобається. Ціни в нас зростуть, хоч і не сягнуть рівня Молдови чи Польщі.
Підвищення тарифів -- питання часу. Міжнародний валютний фонд (МВФ) уже порахував два сценарії. Жорсткий: 9,7 грн за кіловат-годину і 22 грн за кубометр газу (без доставки). М'який: 6 грн і 17,2 грн.
Київ зобов'язався перед МВФ та Євросоюзом впровадити ринкову цінову політику.
Уряд зазвичай запевняє, що ціни на тарифи взимку залишаться без змін. Проте, Київ уже дав обіцянку МВФ та Європейському Союзу про поступовий перехід до ринкових цін. Як правило, цей процес розпочинається наприкінці весни або на початку літа, коли споживання енергоресурсів значно знижується.
Я вважаю, що уряд обере помірний підхід до зростання з травня 2027 року, принаймні у сфері газу. Проте це не вирішить основних проблем енергетичного ринку. Влада залишить їх розв'язання наступникам, які прийдуть на їх місце.
Мотивація до заощадження та виробництва
Недостатня ефективність ринкових механізмів та процесів ціноутворення на існуючих енергетичних ринках має дві тривалі проблеми. По-перше, це створює плутанину для енергетичних виробників. Ринок повинен надавати чіткі сигнали виробникам електроенергії, вказуючи, де і коли необхідно генерувати, і пропонувати за це вищі ціни. Проте Україна досі не впоралася з цим завданням.
Розглянемо невелику газову електростанцію. Вона генерує електричну енергію, використовуючи газ, який закуповує за ринковими цінами. Особливо яскраво її функція проявляється на балансуючому сегменті ринку електроенергії, що працює в реальному часі. Саме тут Укренерго здійснює термінові закупівлі електрики, коли споживачі стикаються з дефіцитом з різних причин. Теоретично за цю послугу платять найбільші ставки. Однак в Україні цей ринок опинився в борговій ямі.
Укренерго не має фінансових ресурсів для виконання зобов'язань перед виробниками електричної енергії.
Державні підприємства, які не можна відключити від електропостачання, і далі споживають електроенергію, але не платять за неї. Значна частина їхнього споживання зрештою покривається закупівлями на балансуючому ринку. У результаті Укренерго не має коштів на те, щоб розрахуватися з виробниками.
Для невеликої газової станції це означає парадоксальну ситуацію: вона спалює дорогий газ, часом рятує енергосистему, але потім може чекати на оплату за вироблену електроенергію до 14 місяців. А кредити, потреба купувати новий газ і платити зарплати працівникам нікуди не зникають.
Виходить, що чим активніше станція бере участь у балансуванні енергосистеми, тим більше виникають у неї фінансові труднощі. Як результат, невеликі газові станції або намагаються уникати балансуючого ринку, хоча теоретично могли б там непогано заробити, або зовсім не реалізуються: банки не готові фінансувати бізнес, який не здатен своєчасно отримувати оплату за надані послуги.
Інша проблема полягає в тому, що в сучасних умовах для людей немає особливого стимулу економити ресурси. Це особливо помітно не стільки у споживанні електроенергії, скільки в системі опалення. Чому варто утеплювати свій дім, якщо вартість тепла залишається низькою?
"Суть питання полягає в мотивації, -- зазначає голова Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин. -- Середні витрати домогосподарства на опалення становлять 1500-2000 гривень на місяць, що лише є однією третиною від реальної вартості. Якщо ж провести утеплення помешкання, можна зекономити приблизно 300 гривень щомісяця. Чи варто цим займатися? Люди зазвичай починають замислюватися над утепленням, коли рахунок за опалення перевищує 3000 гривень."
Справжні ціни не свідчать про те, що ринок зможе самостійно знайти рішення.
Справжні ціни не свідчать про те, що вільний ринок сам по собі впорається з усіма проблемами. Навпаки, державні органи повинні встановлювати справедливі правила гри та контролювати ситуацію на ринку. Наприклад, якщо хтось отримав секретну інформацію про те, що великий енергоблок планується на ремонт, що призведе до зростання цін на електроенергію, і закуповує її за зниженою ціною, щоб згодом продати дорожче, така поведінка має бути покарана. Адже електрична енергія продається за контрактами на кілька тижнів або місяців вперед, а на біржі - за день до постачання. В день постачання її можна перепродати на внутрішньодобовому ринку, де ціни миттєво реагують на будь-які аварії або зупинки. Той, хто дізнається про дефіцит раніше за інших, здобуває можливість купити дешевше сьогодні і продати дорожче завтра. Інсайдерська інформація стає тут головним ресурсом.
Чому регулятор важливий
Завданням державного регулятора, а саме Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг, є протидія маніпуляціям. Саме тому Європейська комісія та Міжнародний валютний фонд приділяють особливу увагу незалежності українського регулятора від політичного впливу. Основна мета комісії полягає в захисті ринкових правил, а не в задоволенні примх уряду та Офісу президента.
Гравці на цьому ринку -- своєрідна публіка. Рейдери здебільшого мають технічну чи юридичну освіту, не обділені нестандартним способом мислення. Вони знають теперішню модель ринку від її запуску в 2019 році й росли разом із нею. Тому розуміються на ринку краще за будь-кого в країні.
Ці люди далекі від кіношних образів торгівців чи бандитів 1990-х. Але це не означає, що зловживань тут не може бути. Вони бувають великими й дуже витонченими. Енергоринок складний, тож і корупція тут "інтелектуальна". Довести її важко, а часом узагалі неможливо. Тому стерегти такий ринок має регулятор із людей того самого рівня. І, що дуже важливо, незалежний від політичної влади.
Згідно з умовами співпраці з Міжнародним валютним фондом, законопроект про незалежність регулятора мав бути ухвалений до кінця жовтня 2026 року. Основним питанням є те, хто відповідатиме за відбір членів регулятора. МВФ наполягає на створенні конкурсної комісії, до складу якої повинні увійти шість осіб, з яких троє — представники міжнародних партнерів. Це означає, що українська влада не матиме змоги повністю контролювати регулятора. Однак, попри терміни, Верховна Рада змогла прийняти законопроект лише на етапі першого читання.
Енергетика як сфера зосередженої політики.
Підвищення тарифів обвалить рейтинг будь-якої влади. Це удар і по Володимиру Зеленському, і по його парті. Українцям буде легше змиритися з ринковими тарифами, якщо вони бачитимуть, що влада встановлює їх не під себе. Одна справа -- платити за здорову енергетику, інша -- за відкати, які ми бачимо в операції "Мідас". Та й узагалі корупція підриває віру в державу. І коли випливає новий "Карфаген" чи ще щось подібне, то це автоматично посилює переконання людей, що весь прибуток від підвищення цін піде якомусь чиновникові прямо в кишеню.
Для того щоб непопулярні реформи реалізовувалися без значних перешкод, президенту слід дуже обережно підходити до призначення кандидатів на ключові посади (оскільки він має більшість у Верховній Раді, це також стосується і Кабінету Міністрів). Важливо, щоб він обирав тих, хто має міцні моральні принципи і не піддається спокусам корупційних схем.
Перехід до ринкових цін є неминучим процесом. Чим швидше це відбудеться, тим легше буде для країни та її громадян. У 1990-х роках Україна отримувала "безкоштовний" російський газ, розплачуючись за нього стратегічними бомбардувальниками та крилатими ракетами, які тепер падають на наші голови.
Сьогоднішні борги -- це завтрашні податки
Шлях домогосподарств до ринкових цін на енергоносії, такі як тепло, газ і електрика, є складним, як і вирішення проблеми боргів на балансуючому ринку. Швидше за все, ми зможемо подолати ці виклики лише після завершення бойових дій. Однак затягування цього процесу призведе до ще більших витрат. Консервативні економісти не дарма попереджають: сьогоднішні борги можуть стати завтрашніми податковими зобов'язаннями. А, як з легким жартом зазначають працівники супермаркетів, в кінці завжди чекає каса!
