Сучасна політика США ставить під сумнів ключове питання: чи усвідомлює Вашингтон, які наслідки цього рішення? - Новости Весь Харьков

Цей текст має велике значення! Це відкритий лист, підписаний кількома колишніми послами США в Румунії, Бельгії, Європейському Союзі та ОБСЄ, присвячений Україні. Останнім часом я часто публікую довгі матеріали, і, можливо, це комусь може не подобатися. Проте прості рішення більше не актуальні, а короткі висловлювання не завжди підходять для складних питань. Ситуація в Україні дійсно викликає серйозні занепокоєння.

Стаття була опублікована на сайті Politico (https://www.politico.eu/article/former-united-states-ambassadors-say-america-must-stand-with-ukraine/). Вона містить не лише звернення до Трампа, а й до всіх, хто втратив з виду, що робило Америку сильною. Рекомендую ознайомитися з цим матеріалом.

Сучасна політика Сполучених Штатів піднімає ключове питання: чи усвідомлює Вашингтон, які ризики насправді існують? США не в змозі ефективно відстоювати свободу на глобальному рівні, якщо при цьому готові розглядати виживання демократії, що опинилася під загрозою, як предмет для торгівлі.

Війна росії проти України -- це не просто територіальна суперечка. Це перевірка того, чи захистять демократичні держави принципи, на яких тримається їхня свобода, -- або ж дозволять авторитарному агресору знищити ці принципи за допомогою військової сили, терору та економічного примусу.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну було незаконним. Дії росії включали напади на цивільних осіб та цивільну інфраструктуру, а в березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента росії Владіміра путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової у зв'язку з імовірними воєнними злочинами -- незаконною депортацією та переміщенням українських дітей. Усе це -- серйозні звинувачення, що вимагають притягнення винних до відповідальності.

Поки Україна веде боротьбу за своє існування, актуальна політика Сполучених Штатів ставить перед нами важливе питання: чи усвідомлює Вашингтон, які наслідки можуть бути на кону?

Якщо Москві вдасться захопити Україну, це може спонукати інших авторитарних лідерів переглянути свої амбіції щодо військових завоювань. Чи варто довіряти американським гарантіям? Чи зможуть демократичні країни залишитися солідарними, коли підтримка стане занадто дорогою з політичної точки зору?

Оборона України -- це не благодійність. Це стратегічна інвестиція в безпеку Америки та Європи, у довіру до Вашингтона, а також у стримування майбутніх конфліктів.

Після завершення Другої світової війни Сполучені Штати зрозуміли, що міжнародна система, що базується на принципах суверенітету, свободі та верховенстві права, відповідає їхнім стратегічним інтересам. Усі наступні адміністрації, незалежно від партійної приналежності — республіканці чи демократи — усвідомлювали, що неконтрольоване розширення авторитаризму становить загрозу для безпеки США та автономії їхніх союзників.

Це усвідомлення повинно бути основою американської політики стосунків з Росією в сучасних умовах.

Дипломатія має бути пріоритетом. Серйозність переговорів щодо припинення конфлікту є вкрай важливою. Однак мир не може передбачати підтримку агресії, примушення України відмовитися від її суверенітету чи надання москві можливості підготуватися до нової агресії.

Політика "умиротворення" не завжди здатна запобігти виникненню конфліктів. Наоборот, вона може спровокувати агресію, вселяючи у диктаторів впевненість у тому, що вільний світ не має рішучості чинити опір. А угода про припинення вогню без надійних гарантій безпеки може виявитися лише тимчасовою паузою перед новим наступом. Врегулювання, яке залишає Україну вразливою, лише відсуває проблему на потім, не вирішуючи її.

Світ слід оцінювати не лише за швидкістю укладення угод, а за їхньою здатністю забезпечити незалежність України та знизити ризик нових конфліктів. Економічний тиск виступає одним із ключових невійськових засобів, які можуть використовувати США в цьому контексті, адже можливість Росії вести військові дії значною мірою залежить від доходів від енергоресурсів, а також доступу до міжнародних ринків і мереж, які допомагають обходити санкції.

18 вересня президент США Дональд Трамп офіційно затвердив законодавчий акт, відомий як закон Ліндсі О. Грема "Про запровадження санкцій проти Росії та Ірану" (2026 рік). Потім, 16 жовтня, він підписав виконавчий указ, у якому, посилаючись на національні інтереси, призупинив дію деяких санкцій, обмежень і мит, встановлених цим законом. Цей крок піднімає цілком обґрунтоване питання: яким чином Вашингтон має намір використовувати економічні інструменти впливу, надані Конгресом?

Необхідно роз'яснити, яких конкретних цілей мають допомогти досягти ці винятки, чому вони відповідають національній безпеці США, а також за яких умов їх застосування може бути переглянуто.

США повинні послідовно забезпечувати дотримання обмежень, перекривати шляхи їх обходу та притягати до відповідальності країни чи компанії, які свідомо надають матеріальну допомогу російським військовим зусиллям у порушення чинного законодавства.

Це зовсім не свідчить про відмову від дипломатичних зусиль. Навпаки, така ситуація потребує чіткої та послідовної стратегії, в рамках якої посилення економічного тиску сприятиме досягненню конкретних цілей у сфері безпеки.

Якщо Вашингтон зменшить свій тиск без отримання значних поступок, це може призвести до втрати впливу, залишивши російську агресію без відповіді. Кожен фінансовий ресурс, що сприяє Москві у підтримці її військових дій, має серйозні наслідки для українських цивільних: знищені житла, розбиті сім'ї та загиблі люди.

Політика США не повинна полегшувати росії фінансування війни, яку, за словами Вашингтона, він прагне припинити.

В історії США існує традиція двопартійного лідерства, яка інтегрує охорону свобод з міркуваннями стратегічного планування.

Гаррі Трумен усвідомлював, що безпечність США безпосередньо пов'язана з протидією розширенню авторитарних режимів. Під час Карибської кризи Джон Ф. Кеннеді показав, що сила і дипломатія можуть співіснувати, а не бути взаємовиключними. Рональд Рейган розумів, що свободу потрібно захищати від тих, хто намагається її знищити. Джордж Г. В. Буш був переконаний, що суверенітет і міжнародні альянси становлять основу світового порядку, у якому держави не мають права силою змінювати кордони інших.

Незважаючи на те, що ці президенти належали до різних історичних періодів, їхнє управлінське підходи спільно базувалися на одному важливому принципі: безпека Сполучених Штатів зміцнюється, коли країна об'єднує військову потужність, міжнародні альянси, дипломатичні зусилля та відданість свободі народів.

Політика, що створює більший тиск на Україну, ніж на росію, пропонує москві економічні вигоди без значних компромісів, або ж вимагає від українців прийняти майбутнє, вільне від безпеки. Однак така стратегія не веде до досягнення стабільного миру. Вона може стати винагородою за агресію і спровокувати нові спалахи конфліктів.

І, що найважливіше, майбутнє України не повинно вирішуватися без участі самих українців.

Демократичні інститути можна зруйнувати й демонтувати значно швидше, ніж відбудувати. Тому боротьба України -- це дещо більше, ніж просто одна війна. Йдеться про те, чи залишиться демократичний світ спільнотою націй, об'єднаних спільними принципами, чи перетвориться на сукупність держав, змушених самотужки домовлятися з авторитарними режимами.

Історія оцінюватиме політику США не лише за тим, скільки коштувала зброя, енергоносії чи санкції. Вона оцінюватиме, чи підтримала Америка народ, який бореться за своє виживання; чи відстоювала вона принципи, дотримання яких вимагає від інших; і чи допомогла вона запобігти майбутнім війнам, продемонструвавши, що агресія не приносить вигоди."

Адріан Цукерман - це колишній дипломат США, який займав посаду посла в Румунії з 2019 по 2021 рік. Марк Гітенштейн також був послом США в Румунії, проте його термін тривав з 2009 по 2012 рік; він також представляв США в Європейському Союзі з 2022 по 2025 рік. Рон Гідвіц виконував обов'язки посла США в Бельгії з 2018 по 2021 рік, а також тимчасово керував посольством США в ЄС в період з 2020 по 2021 рік. Джим Гілмор обіймав посаду посла США при ОБСЄ з 2019 по 2021 рік. Кетлін Кавалек стала послом США в Румунії в 2023 році і працювала на цій посаді до 2025 року. Також варто згадати Джима Росапепе, який представляв США в Румунії з 1998 по 2001 рік.