Недільна розмова: Кремль зміцнився, що далі?
Після виборів в Росії нічого не змінилося в умовах гри.
Росіяни знову взяли участь у виборах. Точніше, у тому, що в Росії називають виборами. Результати були прогнозованими: "Єдина Росія" здобула 349 із 450 місць у Держдумі, і реальної політичної конкуренції, яка могла б виступити проти кремлівського курсу, на цих виборах фактично не існувало. Серед нових депутатів 46 — ветерани війни з Україною. Це, напевно, найбільш важливий висновок з російської виборчої кампанії: система не лише збереглася, але й продовжує зміцнюватись навколо однієї особи, однієї політичної ієрархії та одного світогляду.
Путін уже давно вийшов за межі політичних маневрів, які потребують переконання виборців у чомусь. Вибори в Росії все більше набувають характеру формального підтвердження раніше прийнятих рішень. Європейське агентство з питань притулку прямо характеризує російську політичну систему як таку, що перебуває під контролем Путіна, при цьому опозиційні партії знаходяться під суворим наглядом.
А які новини у світі?
Тому після цих виборів навряд чи варто чекати від москви якогось раптового прозріння. Навпаки, Кремль отримав чергове внутрішнє підтвердження того, що може продовжувати ту саму політику. І тут важливий момент: путін, схоже, не сприймає нинішнє протистояння як ситуацію, де потрібно терміново домовлятися. Зі США москва продовжує торгуватися й вести переговори, але паралельно нарощує військові можливості. Європу кремль неодноразово намагався залякати ескалацією, енергетикою, гібридними атаками та економічним тиском. Сьогодні росія навіть посилила тиск на європейський бізнес у відповідь на підтримку України та санкції.
Але не можна забувати про Китай. Тут немає сенсу створювати ілюзії щодо великої дружби між двома рівноправними партнерами; Росія стає дедалі більш залежною від Китаю у якості покупця енергетичних ресурсів, постачальника промислових товарів і важливого економічного каналу. За даними Комісії США, що аналізує економічні та безпекові відносини з Китаєм, після початку повномасштабної війни китайська економіка стала одним із основних зовнішніх ресурсів для Москви, допомагаючи їй впоратися з наслідками санкцій. Однак аналітики з Chatham House зазначають, що хоча Пекін підтримує Москву в складних обставинах, це не означає, що Китай готовий вести війну за російські інтереси в Україні.
Частка України
Тож, далі ми переходимо до України. Нажаль, наша ситуація не залишає багато простору для естетичних експериментів. Росія здобула можливість вести тривалу війну, адаптувала свою економіку до військових потреб і продовжує шукати ресурси для підтримки фронту. Тим часом сама Європа зазнає політичних змін. Праві та правопопулістські сили зміцнюють свої позиції в деяких країнах, а ставлення виборців цих партій до Росії та Зеленського в цілому відрізняється від поглядів виборців інших політичних сил. Однак було б помилково зводити всю Європу до простого протистояння "праві проти України": позиції партій є досить різноманітними, і ЄС продовжує надавати підтримку Україні.
Саме тому нинішня українська політика виглядає досить парадоксально, адже всередині країни розгортається новий етап змагань за популярність, посади, медійну увагу та популістські обіцянки.
Зараз головний український політичний актив -- це не красивий ефір, не гучний пост і не чергова кампанія. Це ЗСУ, оборонна промисловість, зброя, боєприпаси, технології, гроші, міжнародна підтримка і здатність держави нормально працювати..
