Не лише позиції Трампа: що насправді вплине на підсумки виборів у США.
Перші 100 днів другого терміну Дональда Трампа були періодом заздалегідь спланованого "шоку й трепету". Новому старому президенту вдалося деморалізувати опонентів, нав'язати їм свій порядок денний, умови та правила політичної гри, сконцентрувати у своїх руках основні важелі влади в дусі "імперського президенства". За загальним визнанням, жоден із його попередників не піддавав таким жорстким випробуванням на міцність Конституцію країни, її основні інституції та засади функціонування системи державного управління.
За сто днів до проміжних виборів у Конгрес США політичний ландшафт виглядає набагато більш складним, ніж на початку нинішнього терміну президента Трампа. Образ "Дональда Всемогутнього" втратив свою стійкість, і на його все ще вражаючій оболонці з'явилися помітні тріщини. На фоні майбутніх виборів у листопаді, Трамп може ризикувати стати "кульгавою качкою" ще до завершення свого терміну. У контексті токсичного політичного клімату, здобуття демократами більшості хоча б у Палаті представників може суттєво ускладнити ухвалення нових законодавчих ініціатив президента, а також надасть демократичній опозиції можливість "переслідувати" адміністрацію Трампа численними слуханнями, розслідуваннями, запитами документів, аж до ініціювання нової процедури імпічменту.
Ось яка "вартість" політичного вибору. Незважаючи на звичну самовпевненість, Трамп це добре розуміє. Тому він прагне зробити життя Демократичної партії якомога важчим, запобігаючи активізації її виборців, впроваджуючи законодавчі та інституційні бар'єри, такі як ускладнення голосувального процесу та маніпуляції з кордонами виборчих округів.
Давайте розглянемо, які позиції займають демократи та республіканці напередодні значних політичних вихідних у США (конгресмени вже вирушили на літні канікули), після яких виборча кампанія набере обертів і наблизиться до свого завершення.
Навесні здавалося, що лише якісь екстраординарні події можуть завадити демократам перемогти на виборах до Палати представників. Не виключалося навіть отримання ними контролю над Сенатом. Наразі ситуація виглядає заплутанішою, і матеріалізація так званої блакитної хвилі (за традиційним партійним кольором демократів) є малоймовірною, попри збереження сприятливої для Демократичної партії політичної кон'юнктури.
Падіння популярності Дональда Трампа продовжується: за результатами нещодавнього опитування, яке провів журнал The Economist, 60% американців висловили незадоволеність його президентською діяльністю. Інші дослідження також вказують на зниження підтримки його політики серед республіканців та навіть серед його традиційного електорату. В контексті майбутніх виборів особливу увагу варто звернути на зростаюче невдоволення чинним президентом серед незалежних виборців, яке становить 51%, згідно з опитуванням, проведеним за замовленням газети The Washington Post.
Хоча Трамп створив собі репутацію ефективного менеджера економіки, зараз найнижчі оцінки американців отримує саме його робота з подолання інфляції, створення нових робочих місць та в галузі економіки загалом. Ці питання (разом із охороною здоров'я) очолюють перелік пріоритетів мешканців США. Намагання Трампа та його команди перекласти відповідальність за зниження купівельної спроможності на "папєрєдніків" більше не справляють враження на американський загал, навіть на частину його "фанатів". Навпаки, відбулася своєрідна зміна ролей, коли більшість американців вважає, що здійснити зрушення в питаннях боротьби з інфляцією та зростання вартості життя здатні не республіканці, а демократи.
До трійки антидосягнень Трампа належить також його зовнішня політика. Війна в Ірані стала головною причиною падіння популярності президента протягом останніх місяців. За даними опитування CNN, близько двох третин американців вважають, що війна завдала шкоди інтересам США. Головною проблемою для Трампа та Республіканської партії є те, що війна посилила інфляційні тенденції, насамперед через різке підвищення цін на пальне (74% опитуваних повідомили, що потерпають від цього).
Серед факторів, що можуть позитивно вплинути на демократів, слід відзначити вищий рівень мотивації, а навіть ентузіазму в їхньому традиційному електораті, порівняно з республіканцями. Також спостерігається зростаюче розчарування політикою Трампа серед представників тих груп, які зазвичай голосують за демократів, таких як іспаномовні громадяни та молодь з етнічних меншин, які раніше підтримували його на виборах 2024 року. Ті, хто колись був зацікавлений у його політиці, знову повертаються до лав тих, хто виступає проти Трампа.
Загалом, моделювання майбутніх виборів до Конгресу, в рамках якого респонденти висловлюють свою підтримку політичним партіям, а не конкретним кандидатам, свідчить про невелику перевагу демократів, яка коливається в межах від 5 до 11%.
Утім, реальні результати народного волевиявлення залежатимуть від того, наскільки Демократичній партії вдасться подолати або принаймні мінімізувати вплив перешкод, якими нашпигований її шлях до омріяної перемоги.
Передусім, за ініціативою Білого дому, Республіканська партія провела безпрецедентну ревізію меж виборчих округів, спираючись на рішення Верховного суду США та підтримувані республіканцями законодавчі органи в декількох штатах. Зазвичай такі зміни вносяться після проведення перепису населення, який відбувається раз на десять років (наступний запланований на 2030 рік). В результаті цього процесу було утворено десять округів, де домінує електорат, який підтримує республіканців. Відтак, кандидатам від демократів тепер доведеться боротися за переобрання у двадцяти трьох округах, де Трамп здобув перемогу у 2024 році, що є значним збільшенням порівняно з тринадцятьма на початку цього виборчого циклу. Це істотно ускладнює їх завдання отримати більшість у Палаті представників, оскільки їм потрібно буде додати щонайменше три депутатські місця до свого поточного складу. Водночас, кількість округів, де демократи можуть змагатися з республіканцями, які зараз представляють ці округи в Конгресі, є досить обмеженою.
Для того щоб забезпечити собі більшість у Сенаті, демократам необхідно зберегти всі 13 мандатів у виборних округах, а також відібрати чотири додаткові місця у республіканців. Відповідно до Конституції, на переобрання підлягає весь склад Палати представників та третина Сенату. У зв'язку з цим, їхня стратегія наразі зосереджена на таких штатах, як Мічиган, Нью-Гемпшир та Джорджія (збереження мандатів), а також на Північній Кароліні, Мейні, Огайо, Алясці, Айові та Техасі (відвоювання). Навіть досягнення паритету в Сенаті не задовольняє демократів, адже республіканці все ще зберігатимуть додатковий голос віцепрезидента США, який є конституційним головою Сенату.
Республіканська партія значно переважає політичних конкурентів за обсягом коштів на ведення виборчої кампанії. Позитивне для республіканців сальдо становить приблизно 600 млн дол., які можуть бути спрямовані на підтримку партійних кандидатів відповідно до недавнього рішення Верховного Суду США. Внески республіканських мегадонорів майже втричі більші за надходження від аналогічних симпатиків демократів.
Серйозною викликом для демократів у поточному політичному циклі є загострення внутрішньої кризи в партії. Це пов'язано з помітним зміцненням позицій лівого та крайнього лівого крил, частина яких ідентифікує себе як демократичні соціалісти. Погляди кандидатів, що позиціонують себе як "соціалісти", варіюються, але в цілому вони виступають за фактичну націоналізацію системи охорони здоров'я, значне підвищення податків для заможних американців та корпорацій, передачу під державний або місцевий контроль ключових комунальних та соціальних послуг, контроль суспільства над житлом, а також істотне скорочення військових витрат. Деякі пропонують різке зменшення фінансування поліції і навіть ліквідацію в'язниць та імміграційних служб, таких як ICE, а також максимальну лібералізацію імміграційної політики в США. Демократичні соціалісти також підтримують антиізраїльські та пропалестинські погляди.
Найзначнішим успіхом демократичних соціалістів стало обрання Зохрана Мамдані на посаду мера Нью-Йорка. Їхні кандидати також отримали перемогу в ряді праймеріз і представлятимуть Демократичну партію на майбутніх проміжних виборах. Ця політична течія виникла як реакція з "лівого" флангу на актуальні соціально-економічні виклики, які негативно впливають на становище найбільш вразливих груп населення в США.
Посилення впливу лівих сил представляє собою відповідь на ексцеси "імперського президентства" Трампа, зокрема на його жорсткі репресії щодо іммігрантів, а також на розчарування їхніх прихильників у "кволій" і неефективній реакції демократичного істеблішменту на трампістські виклики. У свою чергу, представники демократичної партії висловлюють занепокоєння, що радикальні вимоги прогресивних рухів можуть відштовхнути від них поміркованих незалежних виборців та "ліберальних" жителів передмість. Яскравим прикладом є зауваження одного з найвпливовіших демократів Рама Емануеля: "Ці вибори мають критичне значення, оскільки ми можемо оголосити Дональду Трампу 'шах і мат', але ризикуємо втратити цю можливість через ексцентричні вимоги американських демократичних соціалістів". Республіканці вже активно використовують наратив про нову "комуністичну загрозу", яку нібито представляють демократи. Трамп, в свою чергу, активно маніпулює цим страхом серед американського населення.
Очевидно, що в контексті цьогорічних проміжних виборів і "великих" виборів 2028 року Демократична партія повинна перейти від критики Трампа і трампізму до пропозиції реальних альтернатив для вирішення нагальних проблем, що хвилюють Сполучені Штати. Ці рішення повинні враховувати потреби більшості населення країни, а не лише підтримку партійної "бази". Неприємна істина для демократів полягає в тому, що близько 75% дорослих американців незадоволені діяльністю партії. Подібна ситуація спостерігається й щодо Республіканської партії. Це вказує на кризу двопартійної системи в США, яка, на мою думку, може зазнати суттєвих змін у найближчому майбутньому.
Станом на сьогодні, перед фінішним ривком, більшість американських експертів -- попри наявні складнощі -- прогнозує перемогу демократів на виборах до Палати представників Конгресу США. Втім, їхнє переважання над республіканцями, ймовірно, буде незначним. Здобуття демократами більшості в Сенаті виглядає теоретично можливим, але дуже складним у реалізації.
Часу до проведення виборів достатньо для того, щоби в розкладі політичних сил відбулися зміни. Насамперед це залежатиме від характеру розвитку економіки, особливо від чинників, які безпосередньо впливають на вартість життя пересічних виборців. Питання зовнішньої політики традиційно розташовані на нижчих щаблях їхніх пріоритетів. Мабуть, за винятком війни в Ірані з огляду на те, що вона негативно впливає на рівень цін, уже спричинила великі фінансові витрати та ризикує перетворитися на чергову "вічну" війну на Близькому Сході, втома від яких в американському суспільстві стала хронічною.
На фоні подій, що розгортаються у секторі Газа та на півдні Лівану, у Сполучених Штатах активізувалась дискусія про підтримку Ізраїлю та співпрацю з урядом Беньяміна Нетаньягу. Це особливо вплинуло на Демократичну партію, в якій виник істотний розкол з приводу цієї теми.
Малоймовірно, що війна в Україні стане важливою темою під час американських виборів. Очевидно, основна увага всіх політичних акторів, включаючи президента Трампа, буде зосереджена на питаннях, які можуть істотно вплинути на результати конгресних перегонів, як на позитив, так і на негатив. Тим часом нам і нашим прихильникам у США слід докласти максимальних зусиль, щоб американські та українські політичні настрої не знищили ті крихкі паростки позитивних змін в українському ставленні, які ми помічаємо в останні часи у президента США та у "трампівських" колах. Адже незалежно від результатів проміжних виборів, його вплив на українську політику залишиться визначальним до січня 2029 року.
