Між секретами військової справи та німецьким правосуддям: історія українського офіцера та "Північних потоків"
У Вищому земельному суді Гамбурга триває розгляд справи, пов'язаної з підривом "Північних потоків". На лаві підсудних знаходиться український офіцер Сергій Кузнєцов, якого звинувачують, серед іншого, у вчиненні воєнного злочину. Він утримується від коментарів. У процесі розгляду справи виникає суперечка щодо того, як слід трактувати російські газогони в контексті великої війни: чи є вони цивільною інфраструктурою, чи ж об'єктами, що підтримують державу-агресора?
Журналістка ZN.UA відвідала судові засідання 14 та 27 жовтня. Під час слухань обговорювалися питання, пов'язані з вибухівкою, військовими секретами та правом обвинуваченого на захист. Проте за цими юридичними дискусіями прихована ще одна історія — про людину, чия доля опинилася на перетині війни, правосуддя іншої країни та великої політики. Оскільки ми не можемо бути впевненими в її причетності до вибуху, немає підстав говорити ані про її провину, ані про героїзм.
Слово офіцера
Підслуховування чужих розмов є недоречним. У Вищому земельному суді Гамбурга це особливо ускладнено: звуки, що лунають з усіх боків, викликані журналістами, які активно працюють на своїх ноутбуках, публікуючи новини про справу, пов'язану з підривом "Північних потоків".
Незалежно від того, що відбувається в залі, увага всіх присутніх зосереджена на одній особі. Це високий, стрункий чоловік, повністю поголений, із яскравою білосніжною усмішкою. Світ знає його з двох знакових знімків: на одному він зображений як офіцер Збройних сил України, боєць Сил спеціальних операцій, у камуфляжі та касці. І в цій фотографії він також усміхається.
На другому знімку можна побачити профіль Кузнєцова. Він одягнений у цивільний одяг, а поруч із ним стоять двоє представників поліції. Це фото було зроблено в серпні 2025 року, коли його затримали в Італії, а пізніше екстрадували до Німеччини.
Тепер офіцер української армії стоїть посеред зали і в перерві про щось розмовляє з перекладачкою, яка пояснює йому та тим, хто не розуміє німецької, про що йдеться в суді. Ніхто з присутніх не чує, про що вони спілкуються, та все ж уважно продовжують спостерігати.
Як тільки судді в мантіях входять до зали і займають свої місця, Кузнєцов замовкає. У своїх навушниках для перекладу він лише слухає, не відповідаючи на запитання. Його захищають адвокати з Італії, Німеччини та України. Один з них, Ілля Новіков, повідомив, що відбулася єдина спроба допиту обвинуваченого. Під час цього допиту він заявив, що не буде давати свідчень, і на цьому процес завершився.
Мовчання Кузнєцова -- не відповідь на питання про його винуватість. Захист пояснює його ще й обмеженнями, які діють для українського військовослужбовця. Чи заважають вони ефективно захищатися -- стало предметом окремого спору в суді.
Секрет, який не підлягає обговоренню.
Час і події, які аналізуються судом у процесі розгляду, співпадають із періодом служби підсудного в підрозділі Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Адвокат Кузнєцова Новіков зазначає, що українське законодавство охоплює державну таємницю, яка також стосується операцій ССО та інформації про особовий склад цього підрозділу.
Перед початком судових слухань полковник Збройних Сил України та безпосередній начальник Кузнєцова, Роман Червінський, через своїх адвокатів направив до суду листа. У цьому документі Червінський зазначає, що у вересні 2022 року обвинувачений підпорядковувався йому безпосередньо і ніколи не залишав місце служби без дозволу.
Схожий лист також був відправлений полковником Юрієм Семенюком, який очолював військову частину, де проходив службу Кузнєцов. У цьому документі також підкреслюється важливість кримінальної відповідальності за розкриття державної таємниці.
Виходячи з наведених листів, 14 жовтня адвокати звернулися до суду з проханням закрити справу, оскільки Кузнєцов не здатний давати свідчення вільно.
На наступному засіданні, коли в суді були озвучені листи Червінського та Семенюка, прокурор підкреслив, що не існує жодних перешкод для продовження розгляду справи, зокрема у контексті забезпечення права на належний захист. "Державні органи не вчинили жодних порушень", — заявила представниця обвинувачення. Вона також додала, що листи, які надіслали командири Кузнєцова, не викликають довіри.
Зрештою, суд відхилив клопотання захисту. "Зберігати таємницю не перешкода для провадження", -- додала суддя Анна Маєр-Герінг.
Це рішення свідчить про те, що процес розгляду справи продовжиться. Проте воно не вирішує інше важливе питання: які конкретно дані адвокати Кузнєцова зможуть застосовувати для його захисту, якщо вони пов’язані з його службовою діяльністю, і чи існує можливість забезпечити необхідні юридичні гарантії без їх відкритого розголошення.
Що саме інкримінують Кузнєцову
Згідно з інформацією слідства, восени 2022 року Кузнєцов разом із шістьма спільниками, серед яких були водолази, орендували яхту в німецькому місті Росток і вирушили в Балтійське море. Неподалік від данського острова Борнгольм вони, як стверджується, здійснили закладку вибухового пристрою.
26 вересня того року з перервою приблизно в 17 годин поблизу Борнгольма сталися два вибухи -- о 02:03 та 19:04. Внаслідок вибухів пошкоджено три з чотирьох ниток газогонів "Північний потік-1", який на той час не транспортував газу, та "Північний потік-2", якого не ввели в експлуатацію, але який містив газ.
Кузнєцова звинувачують, зокрема, у вчиненні воєнного злочину. Ще в липні адвокат Ілля Новіков повідомив, що прокуратура затвердила обвинувальний акт стосовно українського ветерана. Він зазначив, що Кузнєцову звинувачують у порушенні міжнародних норм ведення війни, знищенні будівель, викликанні вибухів та порушенні роботи ключових об'єктів інфраструктури. Згідно з позицією обвинувачення, ці дії були скоєні групою осіб.
У цьому контексті судовий процес перестає бути лише технічним питанням щодо того, хто встановив вибухівку. Захист стверджує, що газопроводи були елементом російського політичного та фінансового впливу.
Газогони, "Газпром" і межа між двома правовими позиціями
Адвокати Кузнєцова з самого початку слухання наполягають на тому, що Росія використовує газопроводи для реалізації своїх політичних та фінансових інтересів. Зокрема, захист українського офіцера стверджує, що компанія "Газпром" безпосередньо фінансує військові угруповання, які беруть участь у конфлікті з Україною. Одне з таких угруповань має назву "Потік", або російською "Поток".
Газопровід "Північний потік-1" управляється компанією Nord Stream AG, в якій "Газпром" володіє 51% акцій, а решта часток належить європейським підприємствам. Натомість Nord Stream 2 AG повністю контролюється "Газпромом".
У жовтні 2025 року на платформі ZN.UA юристи Микола Катеринчук і Світлана Кустова представили свою правову точку зору, згідно з якою газопроводи можуть бути визнані законними військовими цілями внаслідок їхньої участі у фінансуванні російської агресії. Це є позиція авторів статті, а не остаточний висновок суду.
Водночас, у справі про підрив "Північних потоків" вже існує судове рішення, яке свідчить про альтернативний підхід до оцінки цих подій. У жовтні минулого року суддя Окружного суду Варшави відмовив у запиті про екстрадицію українського дайвера Володимира Журавльова до Німеччини. Слідство вважає, що він міг бути залученим до підриву газопроводу в Балтійському морі. Суддя обґрунтував своє рішення тим, що Україна веде оборонну війну проти російської агресії, і дії, що спрямовані на критичну інфраструктуру противника, повинні розглядатися в цьому контексті. Однак варшавський суд розглядав питання екстрадиції, а не провини Журавльова.
І хоча тоді Журавльова не передали до Німеччини, у серпні цього року його знову затримали -- цього разу в Хорватії. 18 вересня суд у хорватському місті Пула дозволив його екстрадицію до Німеччини. Захист заявив про намір оскаржити це рішення. Отже, питання видачі Журавльова залишається відкритим.
Міжнародне гуманітарне право оцінює військовий характер об'єкта за конкретними обставинами: чи робить він ефективний внесок у воєнні дії та чи дає його знищення визначену воєнну перевагу. Сам факт російської власності або сплати податків до бюджету РФ не замінює такого аналізу. Саме тому позиції обвинувачення і захисту потребують судової оцінки, а не політичного вироку наперед.
2 жовтня стало відомо, що суд відхилив прохання компаній Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG про те, щоб долучитися до процесу в ролі додаткових обвинувачів. Це рішення було ухвалене Вищим земельним судом Гамбурга і датоване 30 вересня.
Суд також підкреслив, що основна мета кримінального процесу полягає у встановленні фактів, пов'язаних з інкримінованими діями, а також у визначенні провини обвинуваченого, а не в розгляді можливих підстав для репараційних претензій Росії до України.
Що з'ясував фахівець – і що залишилось невизначеним.
Після цього суд розпочав допит спеціаліста, що аналізував наслідки вибухів у Балтійському морі.
63-річний Томас Форстер володіє 20-річним досвідом у сфері криміналістики, зосереджуючи свою увагу на вибухових матеріалах. Як експерт, він розповів, що федеральне кримінальне управління поліції проводило аналіз пошкоджень газопроводів у Балтійському морі. В рамках цього дослідження були вивчені сонарні дані та відеозаписи підводних досліджень.
В поясненні наслідків вибуху, Форстер наводив деталі щодо труб "Північних потоків". Кожна з цих труб має товщину 26 мм, оснащена корозійною захистом і покрита бетонним шаром. Однак у місцях з'єднання труб, де розташовані шви, бетонного покриття немає. Саме в цих точках, на думку криміналіста, могли бути встановлені вибухові заряди.
За його інформацією, вибухівку було закріплено зовні, а в окремих ділянках газопроводу виявили вибухову речовину — октоген. Після detonaції газ почав витікати під значним тиском, що призвело до сильного руху труби.
Форстер повідомив, що труби "Північного потоку" були пошкоджені в шести точках, причому в чотирьох з них відбулося витікання газу. За його інформацією, з боку Росії газ витікав протягом п'яти днів.
Під час бесіди з суддею експерт визнав, що точно вказати на місце, де була закладена вибухівка, не вийшло. "Це надзвичайно складно, можна лише робити припущення," -- зазначив Форстер.
Між двома крижинами
Ця справа містить в собі більше, ніж просто конфлікт навколо газопроводів. Для німецької системи правосуддя це кримінальний процес, метою якого є визначити, чи скоїв конкретний підозрюваний злочин. Водночас для України це розповідь, що розгортається на фоні подій осені 2022 року, коли країна невтомно протистояла повномасштабному російському вторгненню.
Чи могли ці газопроводи стати законною військовою метою? Це питання піднімає захист Кузнєцова, а також один з польських суддів. Проте відповідь на нього не зводиться лише до власності труб і напрямку фінансів від продажу газу. Це проблема міжнародного гуманітарного права, що вимагає уважного аналізу конкретних обставин. Це одна з юридичних дилем, з якими суду належить розібратися.
Є і політичний вимір. Україна має захищати права свого громадянина, який під час подій, що розглядаються, був військовослужбовцем. Однак така підтримка не означає визнання його причетності до вибухів і не дає Києву права втручатися в незалежне німецьке правосуддя. Німеччина ж, залишаючись одним із ключових партнерів України у війні, водночас розглядає справу про знищення інфраструктури, в якій мали інтерес і німецькі компанії.
Між цими двома крижинами розгорталася доля Сергія Кузнєцова — українського офіцера, який у 2022 році віддано служив своїй Батьківщині. Наразі невідомо, чи мав він будь-яке відношення до вибухів на "Північних потоках", і немає підстав приписувати йому мотиви, які він не підтверджував. Сьогодні його життя та майбутнє виявилися на перетині двох важливих логік: боротьби України за своє виживання та німецького правосуддя, яке має визначити, чи несе він відповідальність у цій справі.
Якщо поглянути на події вересня 2022 року з перспективи держави, яка бореться за своє виживання, ця історія відкриває нові грані, що перевищують рамки кримінального провадження. Однак історичний контекст не може бути заміною для доказів, так само як кримінальна справа не може відобразити всю складність ситуації, в якій на той час опинилася Україна.
Для Києва й Берліна ця справа -- одна зі складних сторінок двосторонніх відносин. Для Сергія Кузнєцова -- питання свободи й майбутнього.
У судовій залі Гамбурга він уважно слухає переклад через навушники, залишаючи свої думки при собі. Попереду його чекають нові слухання, свідчення та докази. І вирок, що визначить його подальшу долю.
