Синій шторм. Чому Трамп зазнав катастрофічної поразки на виборах у США та які наслідки це матиме для України.
Вибори до Конгресу США завершилися нищівною поразкою для Республіканської партії. Дональд Трамп, який раніше вважався "президентом-переможцем", тепер став "кульгавою качкою".
Досліджуючи причини, чому його політична сила не досягла успіху на виборах, а також те, як це вплине на розстановку сил у Вашингтоні і які наслідки це матиме для України, читайте в статті журналіста РБК-Україна Мілана Леліча.
Головне:
* Проміжні вибори 3 листопада 2026 року стали справжньою катастрофою для республіканців, які зазнали нищівної поразки в Конгресі. Демократична перемога приголомшила усіх, перетворившись на справжнє "синє цунамі".
* Вартість конфлікту: одним із найгірших рішень адміністрації Трампа стало оголошення війни в Ірані, що призвело до зростання інфляції в країні та підриву його основних обіцянок.
* Містер вето: Трамп матиме можливість впливати на ситуацію завдяки своєму праву накладати вето, однак новий Конгрес розпочне широку перевірку роботи його адміністрації.
* Виклик для Києва: треба бути готовими до нових витівок Трампа в найближчі два місяці, далі - лавірувати між демократичним Конгресом і Білим домом.
"Чи ви все ще готові до нових перемог?!" - саме це запитував Дональд Трамп у американців два роки тому. Проте 3 листопада 2026 року виявилося, що вони втомилися як від Трампа, так і від його безкінечних заяв про "перемоги".
Значна частина його старих прихильників також виявилася втомленою. У кількох штатах республіканці використали тактику, знайому в Україні, що полягає у штучному зміні меж виборчих округів, орієнтуючись на результати виборів 2024 року. Однак це не принесло бажаних результатів: на цих виборах чимало виборців, які два роки тому підтримали Трампа на пост президента, віддали свої голоси демократам.
Наприклад, республіканці втрачають значну частину підтримки серед афроамериканців і латиноамериканців, чиї голоси у 2024 році стали ключовими для впевненої перемоги Трампа.
Спроби поставити під сумнів результати виборів у Білому домі були швидко відкинуті в процесі підрахунку голосів. Різниця в голосах була настільки значною, що не дозволяла серйозно ставити під сумнів підсумки. Врешті-решт, навіть сам Трамп визнав перемогу опозиції.
Незабаром як для нього, так і для всіх, хто активно співпрацює з американцями, настали зовсім нові часи. "Синя хвиля" – так її називали соціологи напередодні виборів – насправді перетворилася на справжнє "синє цунамі".
Причини поразки республіканців можуть бути різноманітними.
* Війна в Ірані
Ще на початку цього року подібних результатів на осінніх виборах не очікував ніхто: ні деморалізовані провалом 2024-го демократи, ні тим паче Трамп з його однопартійцями.
У Сенаті республіканці змогли без особливих зусиль зберегти кілька позицій у штатах, які зазвичай підтримують їх, позначених червоним кольором. Щодо Палати представників, ситуація була більш складною, проте республіканці розраховували, що зміна меж округів дозволить їм зберегти навіть незначну перевагу в цій інституції.
Фатальним стало одне-єдине рішення - початок війни в Ірані. Після видимих перших успіхів, на кшталт ліквідації верховного лідера Алі Хаменеї, незабаром стало зрозуміло, що режим вистояв.
Війна, що не має чітко визначеної мети та потребує значних витрат, призвела до певних наслідків: підвищення світових цін на нафту, що, у свою чергу, спричинило зростання цін у магазинах США.
Одним ударом Трамп завдав собі шкоди, порушивши ключові передвиборчі зобов’язання: уникати глобальних конфліктів та підвищувати добробут американців.
Далі все пішло по похилій. Чим більше Трамп вихвалявся тим, як він майже розгромив Іран, і применшував значення інфляції, тим більше це дратувало виборців, показували соціологічні дослідження.
* Недостатньо сильні претенденти
Проте навіть це не обов'язково спричинило б таку виборчу катастрофу, якби президент США не мав такої великої впевненості у своїй політичній інтуїції.
У ряді виборчих кампаній він фактично виставив проти демократів явно непотужних кандидатів. Наприклад, у Техасі, де традиційно домінують республіканці, демократ Джеймс Таларіко здобув переконливу перемогу над Кеном Пакстоном. Або ж випадок з Дарлін, сестрою покійного сенатора Ліндсі Грема, яка не має політичного досвіду і програла демократці Енні Ендрюс у Південній Кароліні.
У Канзасі Дональд Трамп не втручався у процес вибору кандидата, але навіть це не принесло результату – вперше з 1932 року штат матиме сенатора від Демократичної партії.
Протягом кількох останніх місяців перед виборами Трамп вирішив особисто взятися за вирішення проблеми, почавши масштабне турне по штатах. Однак не можна стверджувати, що цей крок позитивно вплинув на партію, враховуючи надзвичайно низькі рейтинги самого президента США.
Згідно з інформацією, опублікованою американськими медіа, стратегі партії намагалися переконати Трампа утриматися від участі в певних мітингах, або хоча б проводити їх у регіонах, де можуть виникнути проблеми. Вони усвідомлювали, що активність президента в таких місцях може вплинути на результат виборів на користь їхніх супротивників. Крім того, деякі з них свідомо уникали згадок про президента в своїй агітаційній кампанії — ще кілька років тому це здавалося б неможливим.
"Уявіть, що в бюлетені - я!" - постійно закликав виборців Трамп під час турне. Виборці уявили. Зрештою, проміжні вибори перетворилися на референдум про довіру Трампу. Який він і програв.
Як результати виборів змінять політичну ситуацію в США
Невдовзі після виборів Трамп, визнанням поразки своєї політичної сили, оголосив, що "збирається співпрацювати з демократами у Конгресі".
Проте більш ймовірним виглядає інший сценарій, який він висловив кілька днів перед голосуванням — що він стане "містером вето".
Справді, навіть без Конгресу в президента США залишається безліч повноважень. Одне з головних - саме право вето на будь-які ухвалені законопроєкти. Для його подолання потрібно по дві третини голосів в обох палатах Конгресу - стільки місць демократи навіть на настільки вдалих виборах не зберуть.
Замість цього демократи отримають шанс активно дослідити дії Трампа та його команди, які мали місце протягом останніх двох років. І нехтувати цими запрошеннями на слухання в Сенат і Палату не вдасться.
Отже, в найближчій перспективі політична ситуація в США може зіштовхнутися з серйозними труднощами, адже як прихильники Трампа, так і його противники будуть поглинені розслідуваннями, слуханнями та взаємними звинуваченнями. У такій обстановці на інші важливі питання просто не залишиться часу.
У найгіршому випадку ситуація може призвести до процедури імпічменту, і це може стосуватися не лише Трампа. Демократи вже двічі ініціювали імпічмент у Палаті представників, але для того, щоб президента усунули з посади, Сенат має підтримати ці обвинувачення, набравши 67 голосів з 100 можливих. Найоптимістичніший сценарій для демократів передбачає, що у них буде лише 56 голосів.
А щодо деяких членів його команди, можливість імпічменту виглядає цілком реальною. Зокрема, міністр оборони Піт Гегсет викликає відкрите незадоволення не лише серед демократів, але й у значної частини республіканців.
Проте результати виборів надають Трампу певні можливості для дій. Тепер він не є єдиним, хто несе відповідальність за ситуацію в країні. У здатності перекладати провини на інших президенту США немає рівних, хоча цього разу це не стало йому в нагоді.
Однак, якщо американці насправді не відчують покращення свого життя, то через кілька років, до президентських виборів 2028 року, від "синього цунамі" не залишиться і сліду.
Головні питання після виборів
Подальші сценарії розвитку подій залежать від відповідей на кілька ключових питань.
Чи зможе Трамп зберегти владу над Республіканською партією?
За останнє десятиліття Трамп зробив усе, щоб зробити Республіканську партію повністю підконтрольною. Майже всі партійці, навіть старі, авторитетні представники партійного істеблішменту прийняли ці правила гри.
Проте їхня діяльність триває доти, поки Трамп залишається впливовим, і поки співпраця з ним сприяє особистому просуванню певного конгресмена або сенатора.
Вражаючим став 2020 рік, коли після програшу на виборах президента Трампа від нього відсторонилися практично всі, за винятком його найближчого оточення.
Наразі обстановка виглядає менш напруженою, оскільки у нього попереду ще два роки на посаді президента. Існує чимало, хоча й менш численних прихильників, які залишилися вірними йому.
Але буквально з ранку 4 листопада республіканський політикум переніsся думками в 2028 рік, до президентських виборів, на які Трамп не піде, - і до чергових виборів до Конгресу.
Чи варто зберігати Трампу лояльність, чи краще вже зараз дистанціюватися від нього - від цього питання залежатиме і те, чи знайдуться голоси на подолання президентських вето або навіть на імпічмент.
Хоча Трамп уже заявив, що за підсумками виборів не варто очікувати перестановок у його кабінеті, нікого не здивує, якщо багато членів його команди вже зараз віддадуть перевагу піти, не чекаючи виклику до Конгресу, а то й кримінальних переслідувань.
Звісно, президент США вправі видавати навіть превентивні помилування (коли людину не можна притягнути до відповідальності в майбутньому за вже скоєні федеральні злочини), але з огляду на стиль роботи команди Трампа, йому доведеться штампувати їх постійно, одним і тим самим людям. Імовірно, це теж сподобається не всім.
Куди Трамп направить свою енергію в другій частині свого президентського терміну?
Безумовно, значна частина часу в Трампа йтиме на те, щоб відбиватися від нападок з боку демократичного Конгресу.
В умовно "конструктивній" частині його повноваження будуть помітно обмежені. Трамп, безумовно, намагатиметься кермувати країною в колишньому стилі, видаючи президентські укази й виходячи за межі повноважень. Але навіть у минулі два роки їх постійно блокували суди, що вже казати про майбутнє. Втім, у зовнішній політиці в Трампа апріорі буде ширше поле для маневрів.
Насправді, основне питання, яке Трамп повинен задати самому собі: які його справжні цілі на залишок двох років президентства? Чи прагне він захистити себе та своє найближче оточення від можливих переслідувань? Чи планує продовжувати заробляти на всьому, від реалізації Біблій до реалізації енергетичних проектів на Близькому Сході? Чи має намір забезпечити перемогу кандидата від Республіканської партії на виборах 2028 року? Або ж він хоче залишити після себе значущу спадщину?
Якщо це так, то мова не обов'язково йтиме про великі досягнення, такі як встановлення миру в Україні або на Близькому Сході. Для Трампа набагато більше значення мають матеріальні питання, зокрема реконструкція Білого дому та його околиць.
Навіть у своїй фінальній промові перед виборами до Конгресу, яка повинна була надихнути республіканців активно брати участь у голосуванні, він значну частину свого виступу присвятив обговоренню ремонту басейну поблизу Меморіалу Лінкольна та усуненню проблем з іржавими трубами.
* Як Трамп використає два місяці до складання присяги новим Конгресом?
Обрані конгресмени та сенатори принесуть присягу 3 січня наступного року. Таким чином, у Трампа залишаються точно два місяці, коли він матиме повну владу, принаймні в теорії.
Існує ймовірність, що в цей час він намагатиметься всіма можливими способами завершити свої амбітні проєкти: зупинити іранську ядерну програму або покласти край конфлікту між Росією та Україною.
Відтак теоретично ризик різних ескалацій, військових чи дипломатичних, зараз може зрости. З іншого боку, хоча новий Конгрес збереться лише через пару місяців, "кульгавою качкою" для американського політикуму Трамп став уже зараз. І не лише для нього.
Чого чекати Україні після виборів
"Вітаємо добрих демократів з перемогою над поганим Трампом, ура!" – подібна оцінка подій з Києва була б значним спрощенням ситуації.
З одного боку, після всіх "перипетій", які Трамп створив для України протягом останніх двох років, і особливо впродовж останніх кількох тижнів, радість від його поразки, особливо такої помітної, є цілком зрозумілою.
З іншого боку, його та його універсальних партнерів, таких як Стів Віткофф і Джаред Кушнер, доведеться враховувати і в майбутньому. Зокрема, наступного тижня заплановані переговори в Абу-Дабі.
Проте на даний момент ці переговори виглядають навіть менш перспективними, ніж раніше. Причина в тому, що Трамп тепер сприймається як "кульгава качка" не лише у Вашингтоні, а й у Москві.
Згідно з інформацією, наданою Bloomberg, у Росії в даний момент зосереджені виключно на пошуках шляхів для зменшення впливу американських санкцій та продовження військових дій.
В кремлівському геополітичному словнику Трамп наразі, ймовірно, сприймається як "наївний", який "не зумів вирішити питання з виборами". З наївними не ведуть переговори (щодо глобальних змін), їх просто "експлуатують" (послаблюючи санкційний тиск).
У крайньому разі Кремль може й далі пробувати спокушати Трампа "взаємовигідними угодами". Втім, якщо й за "червоного" Конгресу такі спроби викликали серйозний опір, то за "синього" опції для маневру в Трампа будуть серйозно обмежені.
Однак не слід ілюзійно вважати, що всі демократи одностайно підтримують Україну. Подібно до Республіканської партії, у лавах демократів також існує радикальне крило, до якого належать різноманітні "демократичні соціалісти" та інші представники лівих або навіть ліворадикальних течій.
Щодо надання допомоги Україні, їхня позиція іноді виглядає навіть більш критичною, ніж у відвертих опонентів — праворадикальних MAGA-республіканців. У новому складі Конгресу вплив лівого крила демократів стане помітно більшим.
Отже, в обох партіях Конгресу можна виявити як проукраїнських, так і антиукраїнських представників, коли йдеться про Київ. На жаль, деяких з них Україна не зможе врахувати.
Отже, "синя хвиля" в Конгресі змела не лише антиукраїнську представницю Вікторію Спартц, але й, скажімо, відданого проукраїнського республіканця Браяна Фіцпатріка. Він неодноразово відвідував Київ і активно намагався зірвати "дизельну угоду".
Однак, існування конфлікту між "президентом США" та "Конгресом США" створює значний простір для маневру. Парламентарі все ж змушені будуть шукати компроміси з адміністрацією, навіть якщо на чолі останньої стоїть така особа, як Дональд Трамп.
Зазвичай це реалізується шляхом компромісів та створення законопроєктів, які об'єднують різноманітні інтереси — як парламентської більшості, так і адміністрації президента. Підтримка України або продовження антиросійських санкцій можуть стати складовими частинами цих комплексних угод.
Ми лише нещодавно освоїли мову демократії, обговорюючи цінності, місії, захист свободи та інші важливі теми. Але тепер нам доводиться відмовлятися від цього підходу і переходити до республіканського дискурсу, зосереджуючись на взаємних вигодах: "ми вам це надаємо, а ви нам те", - зазначив один із членів української влади в інтерв'ю для РБК-Україна незабаром після виборів 2024 року. Тепер знову потрібно буде нагадати собі про те, що ми вже вивчили.
