Київ використовує безлад для посилення своїх позицій.
Атака на Іран призвела до зростання цін на нафту, що сильно вдарило по багатьох країнах Заходу, а також по Україні. Росії це на руку, оскільки її бюджет сильно залежить від доходів від експорту енергоносіїв. Частина коментаторів вважає, що бойові дії на Близькому Сході відвернуть увагу ЗМІ від України, а також призведуть до перенаправлення частини європейських ресурсів на захист арабських держав у Перській затоці (зокрема, на захист судноплавства через Ормузьку протоку). Також зростають побоювання, що США відмовляться від посередництва в українсько-російських переговорах, що може послабити позиції Києва. Але чи є ці побоювання цілком обґрунтованими?
Чи хоче Трамп врятувати Росію?
12 березня Міністерство фінансів США оголосило про видання загальної ліцензії, що дозволяє реалізацію та постачання російської нафти, яка вже була завантажена на танкери, що належать до так званого "тіньового флоту". Ліцензія охоплює величезні обсяги, оцінювані в 128 мільйонів барелів. Через попередні рішення американських властей щодо введення санкцій і мит на покупців російської нафти, ці запаси залишилися заблокованими в морях, позбавивши Москву можливості отримувати від них прибуток. Здавалося, що ця економічна ситуація може суттєво погіршити становище Росії і вплине на рішення про завершення військових дій в Україні. Проте дії американської адміністрації зруйнували ці сподівання.
Основною причиною дій американців, імовірно, була термінова необхідність зменшити світові ціни на нафту, які перевищили 100 доларів за барель. Це особливо важливо з огляду на те, що зростання цін на пальне на бензозаправках у США може суттєво вплинути на результати проміжних виборів до Конгресу, які відбудуться в листопаді цього року. Проте послаблення санкцій проти "тіньового флоту" призводить до збільшення доходів Російської Федерації. За даними "Аль-Джазіри", протягом перших двох тижнів війни на Близькому Сході Росія отримала 672 мільйони доларів, а тепер її прибутки від продажів, які здійснює "тіньовий флот", досягають приблизно 150 мільйонів доларів щодня.
Подальші кроки Дональда Трампа викликають суперечки щодо його справжніх намірів. Мова йде про його згоду на постачання російської нафти на Кубу, яка, як стверджує 47-й президент США, може стати наступним об'єктом американської військової інтервенції. Також він зняв обмеження на три танкери, що належать до російського флоту та потрапили під санкції з 2022 року: FESCO Moneron, FESCO Magadan і SV Nikolay. Дехто з критиків вважає, що Трамп таким чином прагне надати підтримку Росії у її війні з Україною.
Незважаючи на те, що загальна ліцензія повинна була діяти лише до 11 квітня (після цього Трамп продовжив її до 16 травня - ред.), і, за словами міністра фінансів Скотта Бессента, не мала бути продовжена (тепер ми знаємо, що він помилявся - ред.), українці серйозно стурбовані можливістю, що ситуація може змінитися. Під будь-яким приводом дозвіл на продаж російської нафти може бути продовжений, що забезпечить російському бюджету стабільний притік коштів.
Водночас адміністрація Трампа здійснювала тиск на українську сторону, аби стримати їх від атак на російські нафтові об'єкти. Проте, наприкінці березня українські сили розпочали серію ударів по нафтових терміналах у Приморську та Усть-Лузі, що призвело до виникнення пожеж, пошкодження інфраструктури терміналів і призупинення експорту нафти через Балтійське море. Деякі з атак також торкнулися залізничних шляхів, які використовувалися для розвантаження цистерн.
Окрім націлених ударів по російських об'єктах, що займаються експортом нафти, українські сили продовжували атакувати нафтопереробні заводи. 14 березня безпілотники України здійснили удари по цілям в Афіпському, а через тиждень — в Саратові, знову вдаривши 22 березня по об'єктах в Уфі. Декілька днів потому нафтопереробний завод у Кірішах, що постачав нафту до терміналів Балтійського моря, також став мішенню, так само як і завод у Ярославлі. Паралельно з цими діями українці вели операції проти "тіньового флоту", зокрема, 26 березня один із морських дронів атакував російський танкер, коли той намагався перетнути Босфор. Для операцій проти "тіньового флоту" в Середземному морі українські сили також активно використовують порт у Лівії, наданий їм урядом Тріполі.
Хоча дії України не повністю нівелюють вигідні для Росії наслідки війни в Ірані, вони є цілком раціональною реакцією. Так Київ зменшує потенційні збитки, яких завдає примирювальна щодо Москви політика Білого дому, а також впливає на сприйняття сили та перспектив дніпровської держави в очах Заходу (і самих росіян). За оцінками агентства Reuters, українці обмежили можливості експорту російської нафти на 40%. Водночас залишається відкритим питання, як швидко росіянам вдасться відновити зруйновані потужності.
Дрони - це символ української потужності та захисту.
Конфлікт між Ізраїлем та США з одного боку і Іраном з іншого показав, що покладання виключно на дорогі та передові системи протиповітряної оборони є безвихіддю. Згідно з даними звіту RUSI, усього за 16 днів протиповітряна оборона арабських країн Перської затоки витратила величезну кількість ракет на найсучасніші системи протиповітряної та протиракетної оборони. Зокрема, 60% ракет для американських систем THAAD та 32% ракет з установок Patriot були використані. Американські війська в регіоні також вичерпали понад 39% своїх ракет для THAAD і 16% для Patriot. Саудівська Аравія витратила близько 6% своїх боєприпасів для Patriot, значна частина з яких пішла на знищення іранських балістичних ракет, а деяка частина — на боротьбу з відносно недорогими дронами-камікадзе, такими як Shahed 136. Оскільки вартість однієї ракети Patriot на експорт становить близько 4 мільйонів доларів, а іранський дрон коштує приблизно 100-120 тисяч доларів, співвідношення витрат до результатів є вкрай невигідним. Крім того, у деяких випадках ці системи, працюючи в автоматичному режимі (обслуга ховалася в укриттях з міркувань безпеки), запускали кілька ракет для знищення однієї цілі.
Хоча Іран поступово зменшував інтенсивність обстрілу з використанням ракет і дронів, проте - на що звертали увагу аналітики - до припинення вогню вона залишалася на приблизно тому ж рівні (від 25 до 50 балістичних і маневрених ракет на день та від 40 до 110 дронів на день). Це означає, що США, Ізраїль та арабські країни повинні будуть швидко поповнити запаси засобів протиповітряної оборони або знайти замінник, який розвантажить дорогі системи. Проблема в тому, що отримання нових ракет для THAAD і системи Patriot буде дуже тривалим процесом - припускають, що американській промисловості на це знадобиться до п'яти років, а боєприпаси замовляють також європейці.
Тому араби швидко згадали про виставку озброєння World Defense Show 2026 в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), де також були стенди українських оборонних компаній, що переважно виробляють безпілотні системи. Уже тоді деякі представники близькосхідних міністерств оборони й оборонних компаній зацікавилися пропозиціями українців. Компанії з-над Дніпра пропонували клієнтам не тільки бойові й розвідувальні дрони, а й дешеві (вартістю лише кілька тисяч доларів) перехоплювальні безпілотники, призначені для збивання дронів-камікадзе. Крім них, важливими виявилися також пропоновані радари, системи радіоелектронної боротьби, системи управління полем бою та інструменти аналізу даних. Отже, українці запропонували не лише самі дрони, а й цілу систему захисту повітряного простору від дронів противника, яку можна інтегрувати з дорогими ракетними системами протиповітряної оборони й зенітними гарматами, що чудово підходять для збивання безпілотників (деякі арабські країни мають їх на озброєнні). Перевагою українських продуктів є те, що вони пройшли бойові випробування і є недорогими. Крім того, українські компанії мають вільні виробничі потужності, оскільки влада не в змозі закупити все.
Тому в останні тижні до Києва звернулися представники аж 11 країн Близького Сходу, зацікавлених у придбанні комплексних систем протиповітряної оборони. Приватні і державні підприємці з-за Дніпра вже потирали руки, розраховуючи на прибутки, але влада призупинила видачу дозволів на експорт. Спочатку на Близький Схід було відправлено близько 200 фахівців Збройних Сил України (ЗСУ) разом з технікою. Частина українських коментаторів визнала це саботажем з боку президента Володимира Зеленського та уряду Юлії Свириденко, що може призвести до втрати історичного шансу для виробників дронів, систем РЕБ та радарів, а також для самої України. Адже раптом виявилося, що країна може не тільки повернутися до ролі значного експортера зброї, а й здобути геополітичний вплив.
З 26 по 28 березня президент Зеленський здійснив візит до Катару, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів, країн, які зазнають впливу іранської агресії. Під час зустрічей були укладені довгострокові угоди про співпрацю, що охоплюють не лише військові та безпекові питання, а й аспекти торговельних відносин, зокрема постачання товарів і сировини, які є критично важливими для обох сторін. Президент оголосив, що Україна отримає, зокрема, дизельне паливо для потреб Збройних сил. Також обговорюється можливість бартеру: українська система протиповітряної оборони в обмін на ракети для знищення балістичних цілей або, наприклад, літаки Mirage 2000.
Терпіння нарешті принесло свої плоди, але варто підкреслити, що в даний момент багато що залежить від виконання зобов'язань, особливо з боку України. Незважаючи на те, що українські оборонні підприємства демонструють певну готовність до виконання своїх обов'язків, деякі бюрократи в Києві можуть стати перепоною. Тим не менш, війна на Близькому Сході стала чудовим шансом для Києва, щоб зміцнити зв'язки з арабськими країнами та підвищити міжнародний авторитет України.
Україна і Ізраїль - новий етап співпраці?
Відносини з Тель-Авівом мають свою особливість. Уряд Беньяміна Нетаньягу виявляє більше симпатії до Росії, ніж до України. Ізраїль утримувався від постачання зброї Україні і навіть перешкоджав передачі військових систем, що містили деталі ізраїльського виробництва. Навіть після висловленої підтримки від Зеленського після нападу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, ситуація не покращилася. Крім того, така позиція призвела до охолодження відносин України з арабськими країнами, особливо коли відповідь ізраїльської влади та збройних сил вийшла за межі розумної реакції та перетворилася на "злочинну епопею в Ґазі".
Війна з Іраном, що, ймовірно, знову була спровокована Ізраїлем, призвела до того, що уряд Єрусалиму опинився в скрутному становищі. Можливості захисту від іранських бомбардувань значно зменшилися через виснаження запасів ракет. Протягом перших 16 днів конфлікту Ізраїль втратив 81% своїх протиповітряних і протибалістичних ракет Arrow 2 та Arrow 3, 54% ракет для системи "Праща Давида", близько 46% ракет для THAAD та приблизно 19% ракет для "Залізного купола". Оскільки для знищення однієї балістичної ракети зазвичай потрібно декілька зенітних ракет, а також враховуючи, що Іран все ще володіє запасами і, можливо, здатністю виробляти нові ракети, Ізраїль може зіткнутися з серйозною нестачею засобів для захисту свого повітряного простору в майбутньому. Додатковими викликами стають військові дії в Лівані, які забирають частину ресурсів, та можливе втручання хуситів з Ємену на стороні Ірану, що, враховуючи підтримку Тегерана, не є несподіванкою. Якщо хусити почнуть ракетні атаки та обстріли дронами по ізраїльській території, це може призвести до збільшення втрат і руйнувань, а відсутність стратегічної глибини зробить країну вразливою, якщо запаси для протиповітряної оборони вичерпаються.
З цих причин Ізраїль почав розглядати можливість укріплення зв'язків з Україною. Придбані в Києві технології, до речі, можуть бути вдосконалені ізраїльськими спеціалістами в майбутньому. 14 березня ізраїльські медіа повідомили, що прем'єр Нетаньягу зв'язався з президентом Зеленським, висловивши бажання відновити перемовини для обговорення військової співпраці. Проте, після цього настала тиша. Зустріч між Нетаньягу та Зеленським не відбулася навіть під час візиту останнього до Близького Сходу. Причини зміни позиції ізраїльського уряду залишаються незрозумілими. Можливо, на це вплинула обурлива реакція Трампа, про що йдеться нижче. Таким чином, покращення стосунків між Україною та Ізраїлем знову було відкладено.
"Грандіозна лють" та поразка Трампа.
Зростання значення України та її дипломатичні й економічні успіхи на Близькому Сході явно стурбували Сполучені Штати та зачепили особисто американського президента. У результаті нововиниклих обставин Київ отримує чергові сильні карти, яких, на думку Трампа, Зеленський не мав. Україна самостійно зміцнює відносини з країнами Близького Сходу і може отримати щось натомість, а також налагодити довгострокову торговельну співпрацю. Київ пропонує пряму військову підтримку (обґрунтування: Іран матеріально підтримував Росію в агресії проти України) у вигляді радників та інструкторів, яких відправляють на Близький Схід разом із системами протиповітряної оборони. Це робить Україну експортером безпеки, а таку роль у цій частині світу досі виконували лише кілька держав поза регіоном - причому деякі з них важко назвати так через хаос, який спричиняли їхні дії (варто згадати наслідки інтервенції США в Іраку або дії Росії в Сирії). Однак Київ зосереджується на посиленні оборонних можливостей своїх партнерів, що може сприяти швидшому завершенню конфлікту, а отже -- поверненню до отримання доходів від торгівлі енергоносіями та туризму.
Також варто зазначити, що Трамп не лише негативно реагує на те, що Зеленський має певні переваги, а й на можливість, що Україна може отримувати доходи від продажу систем протиповітряної оборони. Він підкреслив, що арабські країни можуть купувати українську зброю лише через Сполучені Штати. Безперечно, американців також хвилює зменшення фінансового впливу, яким вони досі володіли стосовно арабських держав. Виявилося, що з'явився новий конкурент, який пропонує військові рішення і веде більш ввічливі переговори. У ситуації, коли можливості США в захисті країн Перської затоки та Саудівської Аравії обмежені, арабські держави можуть ще більше віддалитися від маніпуляцій та примх американського уряду, а також їхньої не завжди критичної позиції щодо агресивної політики Ізраїлю. Саме Європа, зокрема Україна, відкриває їм нові можливості.
Те, як важко Трампу дається ця ситуація, можна зрозуміти з його слів на конференції Future Investment Initiative, що проходила в Маямі, Флорида. Президент висловився про спадкоємця саудівського престолу, сказавши, що той "цілує його в дупу". Реакція Мухаммада ібн Салмана не забарилася, проте варто відзначити, що вона була значно більш витриманою.
Під час свого недавнього візиту до Саудівської Аравії держсекретар Марко Рубіо обговорив занепокоєння американської влади щодо прийняття Ер-Ріядом допомоги від України, натякнувши, що саме його країна вирішує питання безпеки в цій частині світу. Принц-спадкоємець заявив, що США не виконали повністю своїх зобов'язань, і це змусило Саудівську Аравію шукати підтримки в інших. При цьому він наголосив, що його країна є суверенною державою і може самостійно вирішувати питання безпеки й оборони. Хоча слова ібн Салмана були виваженими, у них чітко пролунав докір на адресу Сполучених Штатів - самовпевненого й зарозумілого гегемона, який переоцінив власні можливості, а тепер намагається звалити на інших відповідальність за власну легковажність.
Іншим негативним наслідком війни в Ірані для України є виникнення в американській адміністрації контексту, який може призвести до зменшення підтримки союзників по НАТО, а можливо, навіть до зупинки постачання озброєнь для Києва, що були придбані європейськими державами через програму PURL. Представники влади США пояснюють ці загрози слабкою реакцією країн НАТО на заклик Трампа надіслати війська для забезпечення безпеки Ормузької протоки, а також необхідністю оновлення власних запасів боєприпасів. Рубіо зазначив, що США надали Україні підтримку в 2022 році, хоча російську агресію, за його словами, варто вважати європейською справою, а не американською; це, ймовірно, вказує на те, що європейські союзники не відповіли на вимоги президента. Використання озброєння, яке було придбано через програму PURL для поповнення запасів американських військ, може знизити репутацію США як постачальника зброї. Ми вже спостерігаємо загострення відносин між Америкою і Швейцарією, яка прагне призупинити купівлю систем Patriot через серйозні затримки у виконанні контракту.
Атака на Іран, хоча й викликала низку негативних наслідків для України, водночас створює певні нові можливості. Важливим результатом стало посилення контактів із арабськими країнами, кульмінацією яких став успішний дипломатичний візит Зеленського до Близького Сходу. Це також може призвести до ослаблення впливу Дональда Трампа, який виглядає все менш передбачуваним партнером. Крім того, з огляду на зростання доходів Москви від нафтопродуктів, Київ має шанси частково компенсувати свої "санкційні заходи" шляхом запуску ракет і ударних дронів, націлених на російські нафтопереробні підприємства та морські порти. Такі дії підтверджують прагнення України до активної участі в міжнародних справах.
Цей матеріал був представлений в рамках спільного проєкту ZAXID.NET та польського видання Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Konflikt z Iranem podnosi ceny ropy
