Чи здобула Росія перемогу в Болгарії? Причини успіху Румена Радева на виборах і можливі наслідки цього результату.
Під час свого президентства Радев не раз висловлював проросійські погляди, проте у програмі партії питання війни між Росією та Україною практично не обговорюється.
Втома болгарських громадян від безперервних політичних криз, а також частих дострокових виборів, призвела до суттєвих змін у політичній системі країни.
На жаль, це оновлення виглядає доволі ризикованим для України.
Згідно з даними, оприлюдненими Центральним виборчим комітетом, коаліція "Прогресивна Болгарія" під керівництвом колишнього президента Румена Радева здобула вражаючу перемогу, отримавши 96,4% голосів. Підтримку їй висловили 44,7% виборців, що забезпечує цій політичній силі стабільну більшість у парламенті. За попередніми підрахунками видання Dnevnik, "Прогресивна Болгарія" може отримати 131 місце в асамблеї, де всього налічується 240 депутатів.
Також до Народних зборів проходять блок експрем'єра Бойко Борисова "ГЕРБ-СДС" (13,4%, 39 мандатів), проєвропейський блок "Продовжуємо зміни - Демократична Болгарія" (12,9%, 38 мандатів), партія "ДПС" олігарха Деляна Пеєвського (6,7%, 20 мандатів), а також радикально пропутінська партія "Відродження" (4,3%, 12 мандатів).
Під час свого президентства Радев не раз висловлював проросійські погляди, проте у програмі партії питання війни між Росією та Україною практично не обговорюється..
Отже, успіх політичної сили Румена Радева створює для Європейського Союзу та України ситуацію, сповнену невизначеності. Це стосується укладених угод, майбутньої стратегії співпраці та ролі Росії у впливі на одну з ключових країн у регіоні.
"Прогресивна Болгарія" здобуває беззаперечну перемогу. Це перемога надії над скептицизмом, свободи над страхом. І, зрештою, це тріумф моралі. Громадяни відкинули самозадоволеність і зарозумілість старих політичних сил. Вони не піддалися обману та маніпуляціям. Дякую за вашу довіру! Про інші деталі ми поговоримо після оголошення остаточних результатів," - зазначив Румен Радев, коментуючи успіх своєї політичної сили.
Старт нинішнім виборам дали антикорупційні протести, що почалися у грудні минулого року та зрештою привели до повалення уряду Росена Желязкова.
Таким чином, болгари вже в той час показали свою потребу в новому політичному лідерові, здатному завершити затяжну політичну кризу.
На цей попит відгукнувся тодішній президент Румен Радев.
Він дочекався сприятливого моменту, після чого вирішив піти у відставку і створив власну коаліцію під назвою "Прогресивна Болгарія". До неї увійшли особи, які раніше формували тимчасові уряди під його контролем на початку політичної кризи, а також випадкові політичні союзники з народу.
Вступ Радева на політичну арену викликав неабиякий резонанс серед постійних членів болгарського парламенту. У порівнянні з виборами 2024 року, найбільше вплив його появи відчули представники "традиційної еліти" болгарської політики.
"ГЕРБ-СДС", очолювана колишнім прем'єр-міністром Бойко Борисовим, зазнала значного зниження результатів, майже вдвічі. Що стосується відверто пропутінської партії "Відродження", то їхні показники впали ще більше — втричі.
Переможець цих виборів також забрав чимало голосів у Болгарської соціалістичної партії (яка з новим керівником Крумом Зарковим вирішила йти на вибори самостійно, а не блокуватися з Радевим), а також низки маленьких популістичних партій, які будували свою основу на сильному та харизматичному лідері ("Велич", "МЕЧ", "Є такий народ"). Як наслідок, жодна з них не долає виборчого бар'єра.
Ще одним аспектом нестабільності є те, що "Прогресивна Болгарія" не має чітко визначеної виборчої програми. Коаліція, сформована в надзвичайно стислі терміни, переважно базувалася на загальному визнанні особи Радева та популістичних лозунгах.
Ці гасла викладені в офіційній програмі партії, яка побудована навколо покращення бізнес-клімату в країні та обіцянках зробити "хороші справи": побороти монополії та олігархію, ввести серйозний контроль над використанням держбюджету для попередження корупційних ризиків, покращити стандарти життя.
Особливо вартий уваги такий меседж від "Прогресивної Болгарії":
"Ми не гарантуємо дива. Натомість, ми обіцяємо стабільність, ясні принципи та підтримку, що відповідає потребам суспільства."
Спосіб досягнення цих цілей залишається незрозумілим, оскільки в подальшій частині тексту відсутні конкретні описи реформ або чіткі кроки щодо реалізації запланованих заходів. Зазначені лише загальні цілі, такі як "посилення виробничого потенціалу економіки" та "підтримка болгарського бізнесу з акцентом на малий та середній сектор", а також не менш розмиті обіцянки "диджиталізації держави" і "покращення ефективності податкової системи".
Одночасно з аналізу програми можна дійти висновку, що для "Прогресивної Болгарії" Європейський Союз залишатиметься значущим осередком впливу.
Крім того, команда Радева підкреслює, що стабільність нового уряду є ключовою для того, щоб країна могла забезпечити собі частку "європейського пирога". У разі, якщо в Болгарії продовжиться хаос, державі загрожує опинитися поза важливими переговорами щодо фінансування на наступні сім років.
Ключовим також є послання, що партія, яка здобуде перемогу, вимагатиме налагодження фінансової співпраці з Європейським Союзом "без впливу лобістів" (імовірно, з боку Брюсселя) та реалізації інвестицій лише у разі, якщо це відповідає державній політиці та підвищує конкурентоспроможність болгарських підприємств.
Іншими словами, елементи популярного сьогодні суверенізму вже використовуються командою Радева.
Ключовим для Києва є гарантія підтримки справедливого та стійкого миру в Україні, який спирається на міжнародне право, а також визнання Болгарії як важливого гаранта стабільності, безпеки та добросусідських відносин у Південно-Східній Європі.
За цими пунктами ми можемо дійти висновку, що Радев зберігатиме членство в НАТО та ЄС, при цьому посилюючи акцент на національних інтересах.
"Прогресивна Болгарія", згідно з інформацією в їхній програмі, має намір дотримуватися політики, схожої на ту, що проводить фракція "Європейських консерваторів і реформістів" у Європейському парламенті. Це особливо помітно з огляду на їхню підтримку децентралізації влади в рамках Європейського Союзу.
Серед всього іншого, документ згадує Україну лише двічі: спочатку в контексті важливості модернізувати збройні сили та потім у пункті про підтримку справедливого та міцного миру в нашій державі.
Щоправда, РФ не згадується жодного разу, як і питання енергетичних санкцій. Водночас відсутні і радикальні гасла на кшталт скасування євро та повернення до болгарського лева.
"Прогресивна Болгарія" вже зараз має потенціал не просто стати однією з найбільших політичних сил у парламенті, але й по факту контролювати офіс президента та парламент.
Румен Радев має перед собою безліч можливостей, які він здатен реалізувати для модернізації економіки Болгарії та зміцнення країни в різних сферах.
Одночасно існує небезпека, що Болгарія може тимчасово впасти в стан популізму, подібний до того, що спостерігався в Чехії за часів Бабіша або у Словаччині під керівництвом Фіцо.
Тут важливо уточнити: попри попередні прогнози щодо формування в Болгарії режиму, подібного до орбанівської Угорщини, через поразку останнього на нещодавніх виборах ця опція відпала сама по собі. Навіть сам Радев наводив поразку Віктора Орбана як приклад важливості високої явки на виборах, яка "здатна втопити брехню та маніпуляцію в морі вільних голосів".
Разом із тим
Існує також ряд ризиків, що виникають внаслідок того, що партія Радева була створена під тиском обмежених термінів.
Це призвело до політичної неготовності кандидатів, які не виявляють здатності ефективно управляти країною. Серед них можна знайти численних логопедів і вчителів початкових класів, ветеринарів, акробатів, артистів, тренерів, каратистів, олімпійців, працівників страхових компаній, а також продавців-касирів.
Оскільки ці особи не мають жодного досвіду в сфері державного управління, ймовірно, вони будуть орієнтуватися на рекомендації та вказівки від керівництва партії. У випадку, якщо їм нададуть спокусливу пропозицію з корупційним підтекстом, є ризик, що вони не зможуть встояти перед спокусою. Це може поступово підривати єдність політичної сили та позначитися на репутації Радева.
Крім того, щонайменше троє претендентів від "Прогресивної Болгарії" (Алекбер Абіл, Фатме Рамадана та Мустафа Ахмед) раніше були членами партії "ДПС", що належить олігарху Деляна Пеєвському. Цю політичну силу президент Радев вважає однією з ключових причин корупційних проблем у Болгарії.
Незважаючи на вражаючий успіх, "Прогресивна Болгарія" матиме потребу в підтримці голосів для реалізації судової та антикорупційної реформ, що вимагатиме внесення змін до основного закону.
У цьому контексті надзвичайно важливо розуміти, яка політична сила отримає ці голоси та за яких обставин.
З огляду на чутливість ситуації, особливо у світлі нещодавньо укладеної угоди про безпеку між Україною та Болгарією, варто прийняти обережний і практичний підхід.
Можна виділити два найважливіші кроки на перший період часу.
По-перше, програма "Прогресивної Болгарії" не лише не виступає проти співробітництва з Україною, а й містить положення, які сприяють спільному розвитку оборонної промисловості та безпілотних літальних апаратів. Це особливо актуально в рамках модернізації болгарських збройних сил.
Україні є що запропонувати нашим чорноморським сусідам, і Радев як потенційний прагматик може більш прихильно дивитись на транзакційно-вигідну співпрацю з Україною.
Щоб перевірити цю інформацію, можна спробувати отримати невелику оцінку від керівництва нової політичної сили в закритому режимі, враховуючи ймовірне бажання "Прогресивної Болгарії" зберігати медійну дистанцію від України.
Позитивним фактором успіху таких перемовин стане просто збереження безпекової угоди в її нинішньому форматі.
Ця угода надає можливість укладення додаткових і технічних угод між різними міністерствами на основі вже затвердженої структури, а за необхідності такі угоди можуть залишатися конфіденційними.
Головне - надати можливість "Прогресивній Болгарії" та її уряду правдоподібно заперечувати зв'язки з Києвом, щоб не ворушити без потреби проросійський електорат партії. Якщо ж "Прогресивна Болгарія" піде проти безпекової угоди, то Україна завжди може повернутись до питання переукладання цієї угоди, коли уряд та парламент зміняться.
По другим причинам, Україні слід зосередитися на подальшому зміцненні співпраці з проєвропейським і найпозитивніше налаштованим до нас альянсом "Продовжуємо зміни - Демократична Болгарія" ("ПП-ДБ").
Особливо варто зазначити, що у "ПП-ДБ" існує значний потенціал стати ключовим гравцем у забезпеченні Радеву необхідної кількості голосів для внесення поправок до конституції.
Це надає "ПП-ДБ" певний простір для маневру в переговорах з "Прогресивною Болгарією", де наші євроатлантичні партнери можуть вимагати конкретні зовнішньополітичні поступки, зокрема, підтримки та розширення угоди про безпеку з Україною, в обмін на свої голоси.
Сергій Герасимчук, який обіймає посаду заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",
