Франція розпочинає підготовку до виборів президента.

Лідерка французької праворадикальної партії Марін Ле Пен оголосила про свій намір знову претендувати на пост президента Франції. Лідери поміркованих правих та лівих мають всього дев'ять місяців, щоб знайти сильного кандидата, здатного об'єднати своїх прихильників проти Ле Пен.

Зрозуміти мотиви Марін Ле Пен не важко: у неї ніколи не було стільки можливостей для того, щоб бути обраною. Незважаючи на рішення, яке 7 липня ухвалив Апеляційний суд Парижа, розгляд касаційної скарги може надати Марін Ле Пен достатньо часу, щоб здобути перемогу на президентських виборах і, отримавши президентську недоторканність, уникнути покарання. Поки Касаційний суд не оголосить свій вирок, нинішнє рішення (рік домашнього арешту та електронний моніторинг) не є остаточним.

Твердження, що французькі суди функціонують повільно, є цілком справедливим. Сподіваючись на повільний темп роботи Феміди та її достатню автономію від політичних тисків, Ле Пен вирушила в передвиборчу кампанію. Однак її перший візит до департаменту Сарт, який відбувся наступного дня після винесення судового рішення, виявився не надто вдалим. Як повідомляє видання Le Parisien, громадяни зустріли кандидатку на пост президента, одягнувши каструлі на голови та створивши неймовірний шум.

Каструля мовою французьких політичних символів означає звинувачення в корупції. Власне, Ле Пен і засудили за нецільові витрати часів депутатства в Європарламенті. Протестувальники гучно скандували: "Віддай гроші!", "Поверни вкрадені 4 мільйони!", "Марін - за ґрати!". Новоспеченій кандидатці з групою підтримки довелося "дещо скоротити" перебування в містечку Флеш.

Попри те, що підтримка партії Національне об'єднання повільно, але невпинно зростає, подібні імпровізовані спектаклі можуть стати традицією. Згідно з останніми опитуваннями, в першому турі президентських виборів у квітні 2027 року за цю політсилу готові проголосувати 42 % французів. Але й антирейтинг крайніх правих також потужний. Кандидат, якому вдасться вийти до другого туру, зможе об'єднати навкола себе не тільки власних прихильників, але також - затятих опонентів Ле Пен. Хто саме здатний вийти в другий тур, поки що зрозуміти важко. Туманність мусить розсіятися ближче до середини вересня, коли французькі політсили повернуться до активного політичного життя.

Станом на нині сумніватись не доводиться у трьох моментах.

Перший - це той факт, що Емманюель Макрон невідворотно продовжує своє президентство, здобуваючи другий термін.

Інша очевидна річ полягає в тому, що він не створив собі заміну – такого політика, який міг би продовжити його зовнішньополітичний курс. Два колишні прем'єри – Едуар Філіп і Габріель Атталь – мають шанси на президентську гонку. Проте жодного з них не можна вважати наступником Емманюеля Макрона. Незважаючи на загалом схожі погляди на майбутнє країни, обидва залишили свої посади через конфлікти з президентом і відтоді свідомо дистанціюються від нього в політичному сенсі.

Третій безсумнівний аспект – це участь у президентських виборах Жана-Люка Меланшона, лідера крайніх лівих. Він мріє зайняти президентське крісло з 2012 року і щиро сподівається, що цього разу його оберуть. Підтримка його партії "Нескорена Франція" залишається стабільною – приблизно на рівні 22 %. Щоб потрапити до другого туру, йому потрібно близько 20 % голосів, тому теоретично це можливо. Далі може спрацювати "ефект відрази", який зазвичай об'єднує різних французів проти Ле Пен.

Як крайня права кандидатка, так і крайній лівий лідер становили б серйозну загрозу для підтримки нинішнього політичного курсу Франції щодо України. Хоча з лютого 2022 року обидва – Ле Пен і Меланшон – суттєво змінили свій офіційний тон, час від часу вони все ж висловлюють підтримку "героїчному українському народу". Проте обидва критикують військову допомогу Києву, висувають євроскептичні гасла та закликають до переговорів з Москвою, які насправді можуть призвести до капітуляції. Для України, а також для самої Франції, було б значно краще, якби жоден із них не потрапив до другого туру виборів. Однак для цього центристи, помірковані праві, помірковані ліві та "зелені" – весь проєвропейський табір – повинні знайти спільну мову і висунути єдиного сильного кандидата. На даний момент, на жаль, про таку єдність можна лише мріяти.

Можливо, спільним кандидатом проєвропейських сил міг би стати Рафаель Глюксманн — політик, який відверто підтримує Україну і який був у Києві під час Майдану. Він міг би стати таким кандидатом... але чи відбудеться це насправді?

Ознайомтеся також: Наша вразлива оборона потребує підтримки в дусі Макрона.

Чи є ймовірність, що на фоні зростаючого інтересу до "нових облич" несподівано з’явиться новий кандидат? Це цілком реально. Дехто вже починає обережно заявляти про свої амбіції. Наприклад, банкір Матьє Пегас та Едуар Леклер, який є власником великої мережі супермаркетів. Ці особи наразі намагаються оцінити ситуацію, досліджуючи настрої виборців через чутки.

Якщо до осені ситуація не зміниться, а голоси прихильників курсу Макрона щодо України розпорошаться між кількома кандидатами, президенткою Франції може стати Марін Ле Пен. Чи стане такий досвід для французів протверезінням, покаже лише час. Але в тому, що він був би небезпечним не лише для Франції, сумнівів немає.