Європейський напрямок Канади: як це створює нові перспективи для України
Нещодавні кроки канадського уряду вказують на еволюцію відносин між Оттавою та Європою. Після початку повномасштабного вторгнення Росії основним акцентом була військова та фінансова допомога Україні. Нині ж все більше помітно, що формується новий підхід — розробка довгострокових механізмів співпраці, які повинні залишатися дієвими навіть після закінчення конфлікту.
Про це свідчить одразу кілька рішень, ухвалених останнім часом. Це і запуск спільного канадсько-українського виробництва безпілотників Airlogix-Sentinel, і продовження синхронної санкційної політики з Європейським Союзом та країнами G7, і навіть рішення Канади долучитися до "Євробачення". На перший погляд ці події належать до різних сфер, однак усі вони демонструють спільну тенденцію -- дедалі тісніше включення Канади до європейського політичного, безпекового та культурного простору.
Згідно з думкою політолога Максима Джигуна, процес зближення Канади з Європою почався у той час, коли Дональд Трамп став президентом США і почав активно висловлювати критику на адресу Канади, що відбулося ще до останніх парламентських виборів у цій країні. Ліберальна партія змогла здобути більшість у парламенті саме завдяки агресивній риториці Трампа, яка включала запровадження мит і обмеження в торгівлі. В результаті, канадська влада та уряд були змушені шукати нові шляхи для просування своїх інтересів, включаючи забезпечення торгових зв'язків та інші форми політичної та економічної співпраці.
За його словами, ця тенденція лише наростатиме і ставатиме ще більш значимою, оскільки не варто розраховувати, що Канада навіть за умов нового президента США з іншою риторикою повернеться у лоно впливу Штатів.
"Однією з причин є те, що тривала напруга між Канадою та США стосовно ролі кожної зі сторін. Це партнерство ніколи не було справжньо рівноправним, незважаючи на традиційні уявлення американців. Сполучені Штати завжди прагнули займати домінуючу позицію, вважаючи, що тільки вони мають право встановлювати правила. Тому Канада зараз очевидно прагне розширити свої ринки – як політичні, так і економічні – щоб стати більш стійкою та сильною. Канада також має велику значущість для Європейського Союзу, що усвідомлює свої обмежені ресурси, на відміну від Канади, яка була б рада співпрацювати у цьому напрямку," – зазначає Максим Джигун.
Оборонна співпраця заслуговує особливої уваги. Спільне виготовлення безпілотників є яскравим прикладом, оскільки відображає не лише обсяги проєкту, але й підкреслює якісні зміни в ролі України. У перші роки масштабного конфлікту Київ здебільшого отримував військову техніку від своїх партнерів, тоді як тепер українські технології самі стають об’єктом міжнародної співпраці.
Досвід бойових дій, здобутий в умовах сучасного конфлікту, стає важливим активом для української оборонної промисловості. Західні держави виявляють інтерес до впровадження цього досвіду у свої виробничі процеси.
Санкційна політика залишається надзвичайно важливою. Хоча санкції вже стали звичним інструментом тиску на Росію, їхня ефективність все більше залежить від узгодженості дій між союзниками. Тому спільні рішення, прийняті Канадою, Європейським Союзом, Великою Британією та іншими партнерами, мають значно більший вплив, ніж окремі національні пакети обмежень. Це свідчить про здатність демократичних країн діяти злагоджено як єдиний політичний блок.
Канада прагне стати важливим партнером Європи в Північноамериканському регіоні, хоча не може жодним чином замінити Сполучені Штати. Під час Всесвітнього економічного форуму Марк Карні підкреслив, наскільки важливо зміцнити позиції так званих «серединних держав» — країн, які не є гегемонами в міжнародній політиці, але займають значну роль. Для Канади це є важливим аспектом її здатності колективно підвищувати свою силу, як в контексті G7, так і в рамках санкцій, що вводяться Європейським Союзом, — зазначив Максим Джигун у розмові з Тижнем.
Сьогодні навіть культурні ініціативи несуть у собі політичний підтекст. Намір Канади долучитися до "Євробачення" навряд чи матиме значний вплив на міжнародну безпеку, проте він вражає своїм символічним значенням. Європейська ідентичність поступово формується не стільки через географічні кордони, скільки завдяки спільним демократичним цінностям, політичній солідарності та готовності брати участь у спільних європейських проектах.
Європейці активно шукають способи інтегрувати Канаду в культурний простір Європи. Загалом, Канада є значно більш європейською країною в порівнянні зі Сполученими Штатами, починаючи з системи вимірювання в градусах, кілометрах та літрах, і закінчуючи численними поселеннями європейських народів на її території. Щодо "Євробачення", це, можливо, символічний жест, але він вказує на те, що Канада все більше прагне до зближення з Європою, -- зазначає Максим Джигун у статті для Тижня.
Крім того, багато політиків вважають, що Європейський Союз і Канада могли би збудувати величезну систему взаємовигідного обміну. Канада має колосальні ресурси нафти, газу, вугілля, урану та інших корисних копалин, а ЄС -- величезну кількість людей, яка потребує цих ресурсів.
"Це було могло би бути дуже органічним партнерством, якби Канада, наприклад, приєдналася до Європейського Союзу. Так, зараз є чіткі юридичні обмеження, які не дозволяють цього зробити, тому це навряд чи найближча перспектива. Але якби Канада ставала більш інтегрованою в європейський політично-економічно-військовий простір, то почувала би себе набагато безпечніше й Європа, знаючи, що її спроможності захищатися від Китаю, Росії чи потенційно від Сполучених Штатів, є й на Північноамериканському континенті", -- додає Тижню Максим Джигун.
Чи свідчить це про те, що Канада стає "більш європейською" нацією? Насправді, ситуація є дещо іншою. Внаслідок війни формується новий трансатлантичний простір, в якому Європа, Північна Америка та Україна все більше взаємодіють як єдина безпекова та політична спільнота. Тому рішення, які ще кілька років тому могли б виглядати як символічні або другорядні, сьогодні складають цілісну картину — картину глибоких змін у міжнародних альянсах, де Україна вже виступає не лише як об'єкт, а як один з провідних учасників.
"В даний час Канада зосереджується не на переозброєнні, а на зміцненні свого озброєння. Можливості, які пропонують Європейський Союз та Україна, відкривають нові горизонти для канадських інвестицій у військову промисловість Європи, а також для створення спільних підприємств та закупівлі значних обсягів європейської техніки. Цей процес вже розпочався", – зазначає експерт у політичних питаннях.
Для України зближення Канади з Європою має не лише політичне, а й цілком практичне значення. Йдеться про нові можливості для розвитку спільних оборонних проєктів, розширення виробничої кооперації та посилення українського впливу в процесі формування європейської системи безпеки.
"Посилення європейського оборонного комплексу, в який можуть інвестувати й канадські фінанси, відкриває нові можливості для України, оскільки Канада активно підтримує українські інтереси. При цьому, ми також маємо чимало цікавих пропозицій для Канади. Нещодавно президент Зеленський оголосив про спільні виробничі проєкти. Таким чином, Україна безумовно залишається серед позитивних міжнародних партнерів, і навряд чи можна очікувати, що в канадському політичному середовищі виникнуть ризики для руйнування цього консенсусу," – зазначає Максим Джигун в коментарі для Тижня.
