Європейський Союз та Канада формують новий альянс у відповідь на виклики з боку Трампа та Путіна: які переваги це принесе Україні та які перешкоди можуть виникнути.
Європа та Канада активно шукають нові шляхи для укріплення своєї безпеки та економічної автономії в умовах, коли США під керівництвом Дональда Трампа перестали бути надійним союзником, а Китай і Росія становлять серйозні економічні та військові виклики. Саміт ЄС-Канада, запланований на 29-30 жовтня 2026 року в Монреалі, повинен визначити, чи зможе політична співпраця перетворитися на реальне партнерство, і яким чином Канада з Європейським Союзом спільно зменшать свою економічну залежність від великих держав, не провокуючи відкритого конфлікту з Вашингтоном чи Пекіном.
Після завершення саміту між Євросоюзом і Канадою, в якому взяли участь прем'єр-міністр Канади Марк Карні, президент Європейської ради Антоніу Кошта та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, було оголошено про утворення стратегічного альянсу. У спільному комюніке зазначається, що "цей союз виник у відповідь на зростаючу геополітичну напругу, розподіл у світовій економіці, а також глобальну боротьбу за ресурси та суперництво у високих технологіях".
Для України це питання має набагато більший масштаб, ніж просто дипломатичні заяви. Мова йде про утворення альянсу з найнадійнішими партнерами, що передбачає посилену підтримку, фінансові вливання, розбудову оборонної промисловості, доступ до життєво важливих ресурсів, тиск санкцій на Росію, а також здатність Європи та Канади діяти незалежно від рішень Вашингтона.
Досліджуючи причини зближення між Європейським Союзом і Канадою, читайте матеріал на OBOZ.UA.
Асоціація для прогресу та охорони
Причини зближення сторони не приховують. Світова економіка переживає період розколу, загострюється боротьба за ресурси, а конкуренція загалом стає дедалі жорсткішою. У цих умовах Оттава та Брюссель хочуть мати більше спільного для захисту своїх економік і посилення позицій на світових ринках.
На саміті було досягнуто домовленостей про розширення співпраці в кількох ключових напрямках, таких як торгівля, енергетика, критично важливі сировини, цифрові технології, фінанси та оборона. Серед важливих досягнень - завершення переговорів щодо угоди про цифрову торгівлю, яка має на меті спростити обмін інформацією між країнами та полегшити діяльність компаній на обох ринках. Крім того, учасники зустрічі узгодили спільні дії у сфері антимонопольного регулювання.
Окремим аспектом є забезпечення доступу до критично важливих ресурсів та розвиток інноваційних технологій. Європейський інвестиційний банк планує співпрацювати з Канадою для залучення капіталовкладень у видобуток стратегічних сировин. Додатково, Канада стане частиною європейської ініціативи високопродуктивних обчислень EuroHPC, що створить нові можливості для спільних проєктів у галузі штучного інтелекту та обчислювальної техніки.
Не обійшли стороною й аспект безпеки. Канада та Європейський Союз мають намір посилити співпрацю у боротьбі з кіберзагрозами, дезінформацією та гібридними атаками. Особливу увагу буде приділено регіону Арктики, де зростають ризики не лише з боку Росії та Китаю, а також і від Сполучених Штатів.
У спільному документі також було підтверджено підтримку України. Канада разом із Євросоюзом виступають за тривалу допомогу Києву, посилення тиску на Москву та активну участь у відновленні країни в майбутньому. Окремо було підкреслено важливість повернення українських військовополонених, цивільних заручників і дітей, яких Росія незаконно вивезла.
Чому Оттава прагне зміцнити зв’язки з Європою?
Політика Дональда Трампа спонукає союзників США переглядати свої стратегічні плани. Торговельні суперечки, тиск на партнерів та невизначеність щодо американських зобов'язань змушують як Європу, так і Канаду шукати нові шляхи для захисту своїх інтересів.
Для канадського прем'єра Марка Карні зближення з Євросоюзом - спосіб зменшити залежність від американського ринку та розширити коло партнерів. Близько 70% канадського експорту припадає на американський ринок, тоді як частка ЄС у зовнішній торгівлі країни становить близько 9%. Оттава зацікавлена в тому, щоб розширити коло торговельних партнерів і зменшити залежність від одного ринку. Для європейців Канада - партнер із великими запасами природних ресурсів, розвиненою промисловістю та важливим географічним положенням у Північній Америці.
Економічна основа для зближення вже сформована. У 2025 році обсяги торгівлі товарами та послугами між Європейським Союзом і Канадою досягли приблизно 130 мільярдів євро — це більше ніж на 80% перевищує показники 2016 року. Обидві сторони разом генерують близько 20% світового валового внутрішнього продукту та забезпечують приблизно 19% світового обсягу торгівлі товарами і послугами. Основою економічних взаємин слугує Всеосяжна економічна та торговельна угода CETA, яка була тимчасово впроваджена з 2017 року. Ця угода дозволила скасувати митні збори на 98% товарних позицій.
Окремий сектор - це критично важлива сировина. Канада володіє значними запасами та гірничодобувними навичками, які необхідні для виготовлення акумуляторів, електромобілів та інших високотехнологічних продуктів. Європа, в свою чергу, може запропонувати інвестиції, промислові потужності та великий ринок для збуту. Спільні ініціативи в цій області можуть суттєво знизити ризики, пов'язані з концентрацією видобутку та обробки критичних матеріалів в обмеженій кількості країн.
Окремо Карні просуває концепцію співпраці середніх держав, які не хочуть залишатися сам на сам із великими центрами сили. Ця ідея перегукується з інтересами європейських країн, які прагнуть зберегти міжнародний порядок, заснований на правилах, і не допустити перетворення торгівлі на інструмент політичного примусу. У вересні 2026 року ЄС і Канада разом із низкою інших держав запустили ініціативу Partners for Multilateralism, спрямовану на зміцнення та реформування міжнародних інституцій.
Арктика та безпека: ще одна причина тіснішої дружби
Співпраця між Канадою та Європейським Союзом виходить далеко за межі економічних інтересів. Важливу роль у їхніх переговорах займає питання Арктики, де спостерігається зростаюча військова й економічна конкуренція з боку Росії, США та Китаю. Для Канади це питання безпосередньо стосується національної безпеки, тоді як для Європи важливим є захист північного кордону та стабільності цього стратегічного регіону. Європейці особливо стурбовані відновленням російської військової інфраструктури в Арктиці, оскільки розширення російської військової присутності суттєво змінює безпекову ситуацію не тільки в Північній зоні, а й за її межами. Крім того, танення льодовиків відкриває нові транспортні коридори та підвищує інтерес великих держав до природних ресурсів регіону. У Брюсселі розуміють, що без участі Канади, яка володіє однією з найбільших арктичних територій у світі, європейська політика щодо Півночі не буде повною. Тому сторони домовилися про поглиблення діалогу щодо арктичної безпеки, розвитку обміну інформацією та співпраці в захисті критично важливої інфраструктури.
Оборонне партнерство залишається важливим аспектом співпраці. У червні 2025 року Європейський Союз і Канада уклали угоду в галузі безпеки та оборони, а в лютому 2026 року Канада стала першою країною за межами Європи, яка приєдналася до програми SAFE. Цей механізм передбачає кредитне фінансування до 150 мільярдів євро для підтримки закупівель і виробництва оборонних товарів в Європі. Залучення Канади відкриває нові можливості для її оборонних компаній брати участь у відповідних проектах. Перший конкретний результат стався вже в червні 2026 року, коли канадська компанія Marconi Technologies з Монреаля отримала контракт на виробництво тактичних радіостанцій ORION для польського кіберкомандування. Цей випадок ілюструє, як політичне зближення може призводити до промислової співпраці, створення робочих місць і укладення контрактів. Для європейських держав це також шанс розширити коло постачальників оборонної продукції.
Чому Брюссель і Оттава діють так швидко?
Час проведення саміту відіграє важливу роль. Переговори в Монреалі відбулися всього за кілька днів до проміжних виборів до Конгресу США, які заплановані на 3 листопада 2026 року. Політики з Європи та Канади намагаються закріпити досягнуті угоди до того, як у США можуть змінитися політичні обставини або виникнуть нові перешкоди для співпраці.
Є й європейський ризик. У Франції набирає політичної ваги "Національне об'єднання" Марін Ле Пен, представники якого критично ставляться до європейської інтеграції та торговельної угоди з Канадою. Якщо в окремих країнах посиляться сили, які ставлять національні інтереси вище за спільні рішення ЄС, узгоджувати нові домовленості з Канадою стане складніше. Тому європейські та канадські посадовці розглядають нинішній момент як можливість укласти довгострокові домовленості, які переживуть зміну урядів.
Україна: нове партнерство - нові горизонти для підтримки
Для України зближення Канади та Євросоюзу має цілком практичне значення. У спільній заяві сторони підтвердили готовність продовжувати політичну, фінансову, військову й дипломатичну підтримку України. Однак зараз для Києва особливо гостро стоїть питання фінансування на 2027 рік. За повідомленнями, які з'являлися напередодні саміту, Євросоюз шукає додаткові 70 млрд євро, щоб покрити потреби України. Залучення Канади та інших партнерів могло б допомогти закрити цю потребу. За підсумками зустрічі Марк Карні оголосив, що його країна виділить 500 млн євро в запланований Європейським Союзом кредит для України у розмірі 90 млрд євро. І це лише "початковий внесок", зазначив прем'єр-міністр Канади.
Військова складова є надзвичайно важливою. Країни Європи активізують виробництво боєприпасів, систем протиповітряної оборони та безпілотних літальних апаратів, а Канада має можливість приєднатися до спільних оборонних ініціатив. Тісніша промислова співпраця створює потенціал не лише для постачання готової продукції, а й для спільного виробництва. Україна, в свою чергу, має чим поділитися: це і досвід сучасних бойових дій, технології виготовлення дронів, розробки в галузі радіоелектронної боротьби, а також практичні рішення для протистояння російським атакам. Усі ці елементи можуть стати основою для взаємокорисних проектів з канадськими та європейськими компаніями. Українські підприємства можуть інтегруватися в нові виробничі ланцюги, а після завершення конфлікту канадські та європейські інвестиції можуть бути спрямовані на відновлення інфраструктури, енергетики та промисловості.
Водночас новий альянс не здатен безпосередньо компенсувати американську підтримку. Сполучені Штати володіють великими можливостями в галузі розвідки, логістики, постачання певних видів озброєнь та фінансування, і швидке їх відтворення за рахунок Канади та Європи стане серйозним викликом.
Для України ключовим є те, щоб угоди, укладені в Оттаві та Брюсселі, трансформувалися в стабільні фінансові зобов'язання, конкретні оборонні угоди та спільні промислові ініціативи. Лише на основі цих досягнень Київ зможе адекватно оцінити справжню вигоду від нових партнерських відносин.
Унікальний статус Канади в Європейському Союзі: Причини виникнення конфліктів
Однією з найпомітніших дискусій напередодні саміту стала пропозиція Урсули фон дер Ляєн надати Канаді статус асоційованого учасника Європейського Союзу. У вересневому зверненні про стан Євросоюзу вона запропонувала створити модель, яка дозволила б Оттаві наблизитися до європейських інституцій без повноцінного членства. Географічно Канада не може стати членом ЄС за чинними правилами розширення, однак сторони можуть поглиблювати співпрацю через окремі угоди та спільні програми. Канадський прем'єр також хоче, щоб його країна стала першим асоційованим членом ЄС. Ідея передбачає значно глибшу інтеграцію без повноцінного вступу до об'єднання. Водночас у самій Європі ініціатива викликала заперечення. Німеччина та Франція звернули увагу на те, що поняття "асоційоване членство" не має визначеного юридичного змісту в системі ЄС. Берлін також був незадоволений тим, що пропозиція пролунала без попереднього узгодження з державами-членами.
Перед початком саміту учасники вирішили вилучити спірну згадку про асоційоване членство з проєкту спільної декларації. Натомість вони домовилися про створення "ще тіснішої асоціації" та продовження переговорів до наступного саміту, запланованого на 2027 рік. Проте 29 жовтня Урсула фон дер Ляєн знову висловила публічну підтримку концепції асоційованого статусу, охарактеризувавши його як модель співпраці без повного вступу до Європейського Союзу. У результаті учасники узгодили нову формулювання: Канада та Європейський Союз продовжать працювати над "ще тіснішою асоціацією", а до 2027 року мають визначити конкретні аспекти цієї моделі співпраці. Хоча Канада формально не отримала статусу асоційованого члена ЄС, сторони не залишили ідею. Протягом часу до саміту 2027 року буде розроблено концепцію "ще тіснішої асоціації", що передбачатиме поглиблену співпрацю без вступу Канади до ЄС.
Що може завадити новому союзу
Незважаючи на спільні інтереси, зближення між Канадою та Європою має свої обмеження і не слід розглядати як формування антиамериканської коаліції. Обидві сторони залишаються глибоко інтегрованими з США в економічній та безпековій сферах. Європейський Союз і Канада прагнуть зменшити свою уразливість перед односторонніми рішеннями Вашингтона, які можуть залишитися незмінними навіть після президентства Дональда Трампа. Водночас, Європа і Канада не можуть швидко позбутися цієї залежності. Для Канади американський ринок залишається критично важливим, і європейський ринок не може в короткий термін компенсувати цю величезну потребу. Крім того, існує ризик негативної реакції з боку Вашингтона. Якщо Трамп сприйме зближення ЄС і Канади як спробу створити економічний або політичний альянс проти США, це може ускладнити торгові переговори та посилити тиск на обидві сторони.
Для ЄС проблема інша. Європейські країни не мають єдиного погляду на те, наскільки глибокою повинна бути інтеграція Канади. Ідея асоційованого членства викликала заперечення частини держав ЄС, оскільки такого юридичного статусу в європейських договорах немає. У підсумку новий альянс поки більше схожий на спробу створити додаткову систему економічної та безпекової опори, ніж на формування нового політичного блоку. Наскільки міцною вона виявиться, залежатиме від того, чи зможуть Оттава та Брюссель реалізувати вже заявлені домовленості.
Канада розглядає можливості, щоб знайти нові варіанти замість США.
Сьогодні Канада прагне розширити свої міжнародні зв'язки, особливо в економічній сфері, щоб знизити свою залежність від США. Це є однією з основних причин, чому країна активно налагоджує співпрацю з Європейським Союзом. Таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив український народний депутат та голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
За його словами, про настрої в Канаді він мав змогу судити не лише з публічних заяв, а й під час нещодавнього відрядження, у межах якого відбулися зустрічі з канадськими парламентарями, спікером парламенту, керівниками комітетів та представниками уряду провінції Онтаріо. Питання відносин зі США та зближення з Європою неодноразово порушувалося під час цих розмов.
На думку Мережка, традиційні добросусідські відносини між Вашингтоном та Оттавою переживають серйозні зміни. Канадські політики відкрито говорять про тарифну війну з боку адміністрації Дональда Трампа. У цих умовах Оттава вже не може розраховувати, що Сполучені Штати завжди будуть надійним економічним партнером.
Канада усвідомлює, що не може повністю покладатися на свого сусіда, тому активно шукає нові можливості для співпраці з іншими державами. Це особливо стосується економічних відносин, торгівлі та доступу до нових ринків. Спільний економічний простір з Європейським Союзом приносить вигоду обом сторонам: він відкриває нові перспективи для канадських підприємств, а також для компаній з Європи. Проте за цим зближенням стоїть і більш загальна причина. Світ зазнає змін, і збільшується ймовірність того, що великі держави, зокрема США та Китай, спробують поділити світ на сфери впливу. Це може призвести до виникнення системи, в якій доля менших і середніх країн визначатиметься лише найсильнішими гравцями. Вихід для таких держав полягає в об'єднанні, координації дій та спільному захисті міжнародного права. Прем'єр Канади Марк Карні також підкреслював ці зміни у світовому порядку, пояснюючи їхній важливий характер.
Ще один важливий напрям співпраці - оборона. Європейські країни нарощують військове виробництво, розуміючи, що від власних промислових можливостей безпосередньо залежить їхня безпека. Канада також зацікавлена в розвитку оборонної промисловості та спільних проєктах із європейськими партнерами. На думку Мережка, тут інтереси Канади, Європи та України збігаються. Україна має бойовий досвід, технології виробництва безпілотників та інші військові розробки, які можуть бути корисними для спільних оборонних програм. Водночас Канада залишається одним із послідовних партнерів Києва. Під час зустрічей у парламенті канадські колеги запевняли українську делегацію у щирій підтримці.
Канадці висловлюють, що підтримка України походить із глибоких почуттів, адже в їхній країні проживає велика українська діаспора, а багато людей мають українське коріння. Однак ця підтримка не лише емоційна, але й має чітке раціональне обґрунтування. У Канаді усвідомлюють, що захист України є також захистом міжнародного права і власної безпеки. Важливо пам'ятати, що Канада має морський кордон із Росією і чітко розуміє небезпеки, які виникають від агресивного сусіда. До того ж, у Вашингтоні відбуваються зміни в підходах до зовнішньої політики. Доктрина Донро, нова інтерпретація доктрини Монро, акцентує увагу США на власній сфері впливу в Західній півкулі. Для Канади це ще один стимул переосмислити свою безпеку та можливість самостійно захищати свої інтереси. Таким чином, співпраця з Європою та Україною, особливо в оборонній сфері, набуває для Канади значення не лише партнерства, а й питання національної безпеки, - наголошує Мережко.
За його словами, наразі йдеться не про повноправний вступ до об'єднання, а про пошук моделі, яка дозволить Оттаві максимально наблизитися до європейських інституцій і спільних політик. Саме тому ідею асоційованого членства варто розглядати як початок ширшого процесу. Мережко зазначає, що під час спілкування канадські співрозмовники описували нинішній етап відносин фразою: "Ми зустрічаємося з Євросоюзом, але ще не одружені". На його думку, попереду переговори про конкретні умови такого партнерства, а його остаточний вигляд залежатиме від політичної волі як Оттави, так і європейських столиць.
