Експорт авторитаризму: як Китай маніпулює боротьбою з кібершахрайством для розширення свого впливу.
Аналітики рекомендують Європі більш активно відповідати на ініціативи з боку Пекіна.
Китай взяв участь у боротьбі з шахрайськими кол-центрами в Південно-Східній Азії, які завдають світовій економіці збитків на сотні мільярдів доларів. Однак, ця кампанія перетворюється на інструмент для поширення авторитарних практик. Згідно з оцінками аналітичної мережі CHOICE (China Observers in Central and Eastern Europe), нові правоохоронні органи, створені під егідою Пекіна, мають на меті закріпити модель китайської державної безпеки як міжнародний стандарт. Аналітики закликають Європейський Союз активніше залучатися до регіональних ініціатив, аби впливати на правила глобальної співпраці.
В Камбоджі, Лаосі та М'янмі почали активно розвиватися великомасштабні шахрайські мережі, які контролюються злочинними угрупуваннями китайського походження. Це явище стало особливо помітним під час пандемії COVID-19 та після військового перевороту в М'янмі 2021 року. Шахрайства виникли з китайської схеми "відгодівлі свиней на забій" (pig butchering), де зловмисники поступово здобувають довіру жертв, а згодом виманюють у них гроші, представляючи це як інвестиційні можливості.
Водночас індустрія тримається на торгівлі людьми та примусовій праці: до роботи в таких центрах силоміць залучили сотні тисяч осіб. За оцінками Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), у 2023 році лише у Східній та Південно-Східній Азії збитки від шахрайства сягнули 18-37 мільярдів доларів. Своєю чергою, Глобальний альянс із боротьби з шахрайством (GASA) оцінив світові втрати за рік до березня 2025-го у 442 мільярди доларів.
Китай формує глобальні платформи для співпраці.
У липні Королівська поліція Таїланду запустила платформу SHIELD для обміну розвідданими про кол-центри та мережі торгівлі людьми. До неї приєдналися Австралія, В'єтнам, Індія, Китай, Малайзія, Непал, Південна Корея, США, Філіппіни та Японія.
Паралельно Пекін розбудовує механізми під власним контролем. Зокрема, у Куньміні з 2017 року працює Ланьцансько-Меконзький комплексний центр співробітництва у сфері правоохоронної діяльності та безпеки (LM-LECC), який бере участь в операціях проти шахрайських угруповань і закріплює китайський силовий вплив у регіоні Меконгу.
У вересні цього року Пекін пішов далі й заснував Міжнародний альянс із боротьби з телекомунікаційним та кібершахрайством (IACTCF). Його створили під час Ляньюньганського форуму з питань глобального співробітництва у сфері громадської безпеки, організованого Міністерством громадської безпеки КНР. За офіційними даними Китаю, в установчій конференції взяли участь представники 46 країн-засновниць, 34 країн-спостерігачів і чотирьох міжнародних організацій, серед яких ООН та Інтерпол, хоча повного списку учасників не оприлюднили.
У китайському звіті агентства "Сіньхуа" чітко зазначено, що альянс реалізує Ініціативу глобальної безпеки Сі Цзіньпіна (GSI) та Ініціативу глобального управління (GGI). В англомовній версії ці згадки були видалені. Таким чином, нова структура просуває політичні цінності Китаю, "покращуючи" існуючий міжнародний порядок відповідно до своїх інтересів, замість його відкритої заміни.
Яке бачення безпеки просуває Пекін
Автори аналізу CHOICE підкреслюють, що правоохоронні ініціативи Китаю мають політичну спрямованість. Ініціатива глобальної безпеки, ініційована Сі Цзіньпіном, акцентує увагу не лише на зовнішніх загрозах, а й на жорсткому контролі всередині країни, що впливає на поліцейські практики партнерських держав. Окрім того, вона популяризує вигідну для великих держав концепцію "неподільної безпеки", яка, зокрема, допомагає легітимізувати російські претензії на так зване "ближнє зарубіжжя".
У китайській термінології немає розмежування між "національною" та "державною" безпекою -- обидва поняття означають передусім політичний захист режиму Комуністичної партії Китаю (КПК). Поширення такої моделі створює подвійний ризик для демократій: криміналізує звичну громадянську активність, необхідну для демократичних процесів, і водночас виправдовує злочинні дії, які шкодять відкритому суспільству.
Ця тенденція чітко простежується в поведінці Пекіна. Китайські державні ЗМІ представляють шахрайські угрупування як виключно закордонну проблему, ігноруючи їхнє китайське походження, та подають Китай як жертву та постачальника безпеки одночасно. Під час спеціальних операцій у М'янмі та Таїланді Китай самостійно затримує підозрюваних, ставлячи під сумнів суверенітет сусідніх країн. Така концентрація слідства в руках Китаю дозволяє йому повністю контролювати судові процеси та запобігати витоку незручних фактів.
Приховувати є що: дослідник Мартін Торлі описує природу цієї індустрії терміном "системна геозлочинність". Місцеві китайські посадовці та діячі структур Об'єднаного фронту КПК роками толерували кримінальні мережі й спрямовували їхню активність за кордон, доки це не шкодило інтересам партії. Інколи синдикати навіть допомагали просувати ініціативу "Один пояс, один шлях" та посилювати вплив на сусідні уряди, а політична підтримка Китаєм режимів у Камбоджі та М'янмі зберігала сприятливе середовище для кол-центрів. Масштабні репресії проти індустрії почалися лише тоді, коли вона розрослася настільки, що стала токсичною для самого Пекіна.
Оскільки новий альянс IACTCF не задіює політичне прикриття злочинних мереж і виявляє ворожість до незалежного громадянського суспільства, він може знищити лише певні угруповання, але не усунути саму суть проблеми.
Чому ЄС має долучитися
Для Європейського Союзу це питання стосується власної безпеки: крім прямих фінансових втрат, які несуть європейці, регіони Південно-Східної Азії функціонують як світова лабораторія, що постачає злочинцям по всьому світу технології та методи шахрайства.
Водночас зростають геополітичні ставки. Поки аналітики попереджають про ризик міграції шахрайських центрів до Південної Азії, Пекін масштабує власну правоохоронну архітектуру все далі на захід -- включно зі Східною Африкою, з країнами якої вже проводить профільні міністерські діалоги. Оскільки запит на протидію кіберзлочинності у світі високий, структури під контролем Пекіна можуть закріпити авторитарні норми безпеки, що ігнорують політичні передумови корупції та допомагають автократам придушувати свободи.
Щоб запропонувати дієву альтернативу, експерти CHOICE радять ЄС поглибити співпрацю з країнами АСЕАН та приєднатися до тайської платформи SHIELD -- це зміцнить позиції партнерів у неминучій взаємодії з Китаєм і дозволить уникнути дублювання пекінських ініціатив. Європа може залучити власні сильні сторони: підготовку правоохоронців, технологічний аналіз і регулювання соціальних мереж, через які працюють шахраї. У поєднанні з підтримкою громадянського суспільства та дипломатичним тиском на уряди, які покривають злочинні центри, це дозволить ЄС вплинути на те, які правила міжнародної безпеки переважатимуть у світі.
Боротьба за встановлення міжнародних норм безпеки розгортається на фоні найбільшого економічного напруження між Брюсселем і Пекіном за останні роки. Від червня 2026 року тривають складні торговельні переговори, викликані щоденним дефіцитом Європейського Союзу в торгівлі з Китаєм, який досягає одного мільярда євро. Брюссель прагне захистити свою промисловість від потоку дешевих субсидованих товарів, розширити експорт європейських виробів і зняти обмеження на постачання рідкісноземельних металів. Водночас Пекін погрожує рішучими контрзаходами у відповідь.
