У 2023 році можливе завершення активних бойових дій, тоді як Трампа очікує непростий етап - прогноз на 2026 рік.
"Армійські представники отримають значну підтримку виборців."
Політичний рік 2025 в Україні пройшов на тлі безперервних дискусій про мир, проте реальне завершення конфлікту так і не відбулося. Трамп, який раніше стверджував, що зможе вирішити все за добу, опинився в пастці тривалих переговорів, а Путін отримав ще один рік конфлікту без помітних міжнародних наслідків для себе.
Як зазначає сам Дональд Трамп, для танго необхідні двоє, і, здається, ці двоє вже давно виконують свій танець: Вашингтон та Москва. Чи завершиться ця співпраця у 2026 році? Чи, можливо, нас чекає ще один рік без суттєвих змін? Якщо Росія, під тиском власної економічної кризи, буде змушена зупинитися, які політичні процеси можуть активізуватися в Україні? На ці та інші питання в інтерв’ю "Телеграфу" дав відповідь політолог Ігор Рейтерович.
Пане Ігоре, на початку 2025 року існувало багато оптимістичних сподівань щодо нової команди Білого дому та особисто Трампа. Проте, швидкого вирішення конфлікту не сталося, і переговори затягнулися. Чи були ці події передбачуваними? Чи існував реальний шанс на мир?
Власне, все сталося досить передбачувано. Трамп чітко висловлював свої погляди на російсько-український конфлікт і пояснював, як планує його завершити. Уже під час своєї виборчої кампанії стало зрозуміло, що його пропозиції навряд чи можна буде втілити в життя.
- Чому?
Це відбулося, оскільки не було реального тиску на Російську Федерацію. Замість цього звучали лише загальні загрози, які, за сподіваннями Трампа, залишаться на папері. Чому так сталося? Тому що він вважав, що зможе вплинути на Україну, вважаючи її слабшою стороною. Проте на практиці це не спрацювало з різних причин: позиція самої України, підтримка Західної Європи та те, що частина електорату Трампа не підтримувала таку стратегію США. У результаті Трамп був змушений переглянути свою позицію, принаймні намагався посилити тиск на Росію. На жаль, йому не вдалося реалізувати це так, як ми сподівалися. Судячи з останніх переговорів, Трамп, здається, відмовився від ідеї тиску на Росію, вважаючи Путіна здатним до компромісу.
Отже, 2025 рік не приніс нічого надзвичайного. Особисто я вважав, що Трамп буде ще більш негативно впливати на ситуацію в Україні. Проте виявилося, що фактори стримування зіграли значну роль.
Які три ключові події, на вашу думку, найбільш суттєво вплинули на Україну в 2025 році?
Вибори Трампа стали знаковою подією, що має безпосередній вплив на Україну. Якби перемогла Камала Гарріс, опонентка Трампа від Демократичної партії, ситуація, ймовірно, була б зовсім іншою.
Яка найкраща?
- Реально кращу. Можливо, у нас так само були б зараз перемовини, але вони відбувалися б в іншому форматі.
- Два нові заходи.
- Не сильно позитивно на Україну вплинула війна Ізраїлю з ХАМАС. Вона відволікла достатньо серйозну увагу від України. Це не пішло нам на користь з точки зору підтримки.
Я також хотів би підкреслити спроби деяких популістичних рухів у європейських країнах здобути владу та підривати стабільність ЄС. Хоча їм поки що не вдається реалізувати свої плани в повному обсязі, загроза все ще залишається актуальною. Проте приємно відзначити, що результати виборів до Європейського парламенту привели до збереження більшості, яка підтримує Україну. Це є важливим аспектом для нас, адже така підтримка матиме тривалий характер протягом наступних п'яти років.
Щодо інших аспектів, зовнішня політика мала менший вплив на Україну, тоді як внутрішні справи діяли більш активно. Відбувалися події, що суттєво позначились на нашій країні і продовжуватимуть впливати на неї у 2026 році.
Ви маєте на увазі скандал, пов'язаний із корупцією?
Цей випадок став не лише корупційним скандалом, але й спробою атаки на НАБУ та САП. Це було дуже символічно, адже ми стали свідками перших акцій протесту під час повномасштабної агресії. Для влади це виявилося неприємним сюрпризом. Влада жила в ілюзії, що ситуація під контролем, а громадяни не наважаться виходити на вулиці, навіть якщо їх щось турбує, адже головним ворогом залишається РФ. Цей розрахунок, здавалося, був вірним, оскільки українське суспільство демонструвало певну зрілість. Але коли сталася така подія, ігнорувати її було просто неможливо.
Наступним на порядку денному, безумовно, є "міндічгейт", відставка Єрмака та новий скандал, що настає в парламенті. Однак у загальному контексті внутрішніх справ ми стали свідками серйозного удару по неформальній системі влади, що сформувалася за часів Зеленського. Наразі ця система перебуває в стані дезбалансу. Рік 2026 стане вирішальним: або її повністю оновлять, або вона спробує відновити свою попередню форму.
Давайте спробуємо спрогнозувати ситуацію на 2026 рік. Чи продовжиться війна, супроводжувана переговорами, чи існують об'єктивні обставини, які можуть свідчити про можливість укладення мирної угоди?
2026 рік виглядає більш обнадійливо для можливості завершення війни порівняно з 2025 роком. Чому так? На початку 2025 року Трамп тільки визначився на посаді та почав свою кампанію щодо мирних переговорів. Звісно, в те, що все може вирішитися за 24 години, не було сенсу вірити. Проте, принаймні, Трамп розпочав цей процес. Тому я вважаю, що в 2026 році ми можемо спостерігати закінчення, скажімо так, активної фази бойових дій. Не обов'язково це буде мирна угода (мені важко уявити, що вона може бути досягнута), але можливість завершення активних бойових дій, безсумнівно, існує.
Які у вас є підстави для такої думки?
- В 2026 році ми реально вже можемо констатувати великі проблеми в російській економіці. Це визнають російські економісти, які є абсолютно провладними. Вони кажуть, що немає потенціалу для росту, перекачування ресурсів з однієї сфери в іншу. По суті російська економіка переходить до стану "канібалізації". Тобто вона сама себе почне пожирати. Гарна аналогія, це як вони роблять з танками, коли з трьох танків на зберіганні роблять один. Бо не вистачає комплектуючих. І те ж саме у них вже з економікою. Так, у них буде розвиватися ВПК, вони будуть вливати туди і далі гроші, але вже за рахунок інших галузей, які, м'яко кажучи, не мають жодних перспектив для розвитку. І цей фактор буде визначальний. Саме через це Путін так поспішає і кричить про те, що ми все вирішимо на полі бою. Він розуміє, що у нього дуже обмежений час. І якщо за цей час він не досягне якихось визначальних успіхів -- тоді все. Доведеться сідати за стіл перемовин. Але це будуть не ті перемовини, які він собі уявляє.
Який проміжок часу вважається обмеженим? Це початок зимового періоду, весняний або літній сезон?
- Кінець зими - початок весни. Буквально лютий-березень. Вже тоді багато що буде зрозуміло. Так, Росія може спробувати підготуватися до якогось весняного чи навіть літнього наступу, але це прийдеться вже робити виключно за рахунок мобілізації. А мобілізація -- це дуже непопулярна тема, якої Путін боїться. Не тому, що росіяни не підуть. Вони підуть, скоріш за все. Але ставлення до всього цього буде катастрофічне. Не таке, як було раніше. Знаєте чому? Тому що Путін розбалував суспільство великими грошима за війну. І тепер люди, яких почнуть мобілізувати за 20 тисяч рублів на місяць, будуть ставити питання, а що це взагалі таке, якщо всі інші заробляли по 2-3 тисячі доларів, плюс стартові виплати. У російського бюджету вже таких грошей немає. Скинути все на регіони теж не виходить.
- А Трамп зможе допомогти Путіну скоріше припинити бойові дії? Колись нарешті у нього ж повинен увірватися терпець.
Кінець зимового сезону та початок весни можуть стати вирішальними для Трампа. Якщо ситуація залишиться незмінною, йому доведеться знайти слова для свого електорату, який вкрай негативно ставиться до м'якого підходу щодо Росії. У випадку подальшого падіння його внутрішніх рейтингів (я не бачу можливостей для поліпшення), Трамп змушений буде шукати успіхи на міжнародній арені. Одним із таких успіхів могло б стати завершення війни. Якщо для цього знадобиться тиснути на Росію, він може не вагатися зробити це.
Де саме він може здійснити натиск?
Коли Рубіо стверджує, що Сполучені Штати майже вичерпали свої можливості тиску на Росію, це не відповідає дійсності. США мають величезний потенціал для впливу. Наприклад, енергетичні питання залишаються далеко не повністю вирішеними, і тут США можуть зробити набагато більше, ніж роблять зараз. Також варто звернути увагу на "Росатом", який взагалі не підлягає санкціям.
Криптовалюти в Росії є надзвичайно вразливими. Дмитрієв, який відвідував США, не просив про зменшення чи відтермінування нафтових санкцій, а навіть звертався з проханням не чіпати крипту. Для російських олігархів, що оточують Путіна, це питання має велике значення. Вони використовують криптовалюти для підтримки зв’язків із Заходом, займаючись купівлею та продажем. Якщо Трамп вирішить, він може завдати серйозного удару по цій схемі, що призведе до катастрофічних наслідків для Росії. Найголовніше — щоб у Трампа з’явилася політична воля, якої наразі, на жаль, немає. Він сподівається, що з часом Путін погодиться на переговори. Але є одна серйозна проблема: Трамп припустився великої помилки, бо Путін більше не боїться його. Російський лідер вважає, що добре розуміє Трампа, і поки цей страх не повернеться, ситуація навряд чи зміниться.
Нещодавно Володимир Зеленський презентував мирний план, що складається з 20 пунктів. На мою думку, у цьому документі є два ключові аспекти, які у 2026 році не можуть бути врегульовані жодним чином. Перший з них стосується територіальних питань. Чи можливо знайти юридичне вирішення цього питання?
Ситуація справді є складною. Україна теоретично готова до обговорення, але ми запропонували так званий механізм референдуму, який викликає багато запитань. Я не бачу конституційних підстав для його проведення. На референдумі не йдеться про територіальні питання, оскільки це може бути сприйнято як акт зради. Звичайно, президент не винесе такі питання на голосування.
Президент зазначає, що в разі проведення референдуму буде представлена вся угода, в якій, зокрема, міститимуться питання територій.
- Який сенс, якщо такі повноваження, про підписання мирних договорів, є у президента і Верховної Ради, яка може ратифікувати його. Це точно не питання референдуму. Але Україна цією історією користується в якості інструменту затягування вирішення питання. Але затягування з наших позицій. Ми кажемо, що готові розглянути питання, але нам треба провести тоді референдум. Це два місяці мінімум треба на підготовку. Росія виступає проти цього. Ну тоді це патова ситуація. Але питання: хто не хоче йти на компроміс? Можливо, ми зараз на початку саме такої гри і знаходимось. І я поки не бачу можливості залагодити це питання [територій] в такому форматі, щоб це було вигідно і Україні і, на превеликий жаль, РФ.
- Другий принциповий момент - гарантії безпеки. Їх багато обговорюють без жодної конкретики. В 2026 році вона нарешті з'явиться?
Ситуація з гарантіями безпеки, здається, нарешті почала рухатися вперед. Принаймні, саме це зазначили Зеленський і Трамп під час їхньої зустрічі. Трамп насправді підтвердив, що Конгрес може ратифікувати ці гарантії. Це означає, що ми маємо справу не лише з політичними обіцянками (як це було з Будапештським меморандумом, про що всі пам’ятаємо), а з міжнародним договором. Це має велике значення.
Я думаю, історія буде розвиватися так: ключові гарантії безпеки на себе візьмуть все ж таки європейці. Вони будуть детально виписані. Але американці будуть всім цим керувати. Для Трампа це ситуація "win-win": вони типу всім керують, але при цьому мінімально вкладаються. Та роблять це через ратифікацію, що в принципі вигідно для нас.
Обговоримо внутрішні справи. Чи зможемо ми досягти виборів у 2026 році?
- Якщо у нас завершується активна фаза бойових дій, ми зможемо відмінити правовий режим воєнного стану і вибори будуть. Це обов'язкова процедура. Вибори Україні потрібні. Давайте об'єктивно. Але, звісно, в умовах, коли безпекова ситуація дозволила б це зробити. Тому я думаю, що 2026 рік буде роком, як мінімум, одних виборів. А, можливо, і не одних. Місцеві вибори навряд чи встигнемо, але парламентські, в принципі, можливі.
Варто зазначити, що я маю досить негативне ставлення до ідеї проведення президентських виборів під час воєнного стану. По-перше, такі вибори будуть безконкурентними. По-друге, вони суперечитимуть чинному законодавству. По-третє, виникнуть питання щодо їх легітимності. Україні це наразі зовсім не потрібно, адже як наші союзники, так і противники можуть використати цю ситуацію, стверджуючи, що вибори не були справжніми, і вимагати їх повторення.
- Якщо відбудуться президентські вибори, чи має Зеленський шанси на перемогу? За даними соціологів, його рівень довіри серед населення залишається на досить високому рівні.
Рейтинг довіри не можна порівнювати з виборчими рейтингами. Чому так? Тому що, незважаючи на все, довіра до [Зеленського] обґрунтована його статусом Верховного головнокомандувача, президента країни та особи, яка має зв’язки з такими світовими лідерами, як Трамп. Аналізуючи наявні на сьогодні опитування (як відкриті, так і закриті), можна стверджувати, що єдиним реальним шансом для Зеленського на перемогу будуть вибори в умовах воєнного стану. В інших випадках його шанси будуть вкрай обмеженими.
Чому так?
У типовій виборчій кампанії йому почнуть ставити запитання. А в суспільстві накопичилося чимало питань, що виникли ще з початку війни, про готовність чи відсутність готовності, відповідальність чи безвідповідальність, а також про "друзів", внутрішні конфлікти та багато інших аспектів.
Якщо вибори проходитимуть без запровадження воєнного стану, то основним конкурентом Зеленського, напевно, буде Залужний?
Якщо ви заглянете в результати опитувань, то так, виявляється, що цей суперник має всі шанси обійти Зеленського. Однак, згідно з останніми соціологічними дослідженнями, там з'являються й інші імена, наприклад, Буданов. Проте варто зазначити, що всі ці опитування мають певну умовність. Вони відображають лише моделі ймовірних ситуацій, тоді як реальні обставини можуть суттєво змінитися. Слухайте, є ймовірність, що Володимир Зеленський, усвідомлюючи свої шанси як недостатньо високі або ненадійні, згадає про свої обіцянки під час виборчої кампанії і вирішить не балотуватися на другий термін. Такий розвиток подій також цілком можливий. І, до речі, з політичної точки зору, це виглядало б досить добре для нього — людина, яка є совістю нації, моральним авторитетом і гарантом демократичних виборів. Наскільки мені відомо, на Банковій навіть розглядали цей сценарій. Але це лише один із можливих варіантів.
- Це буде жорстка кампанія?
- Це буде дуже брудна, жорстка, неоднозначна кампанія. Чому? Тому що у нас практично не буде кандидатів чи політичних сил з умовно проросійського крила. Їх неможливо зараз собі тут уявити. Тому боротьба буде йти довкола дуже схожих питань. Відповідно, конкуренція буде дуже високою. Ключовим в цій боротьбі будуть питання від суспільства хто і що робив під час війни.
- Якщо в 2026 році відбудуться і вибори до парламенту, давайте спрогнозуємо, яким буде його наступний склад. Почнемо зі "Слуги народу". Наприклад, Дмитро Разумков каже, що вона зникне і трансформується в умовний блок Зеленського.
Важко не погодитися з думкою Дмитра Разумкова щодо блоку Зеленського. Прогнози вказують на те, що ситуація складеться саме так. Бренд "Слуга народу" має вкрай обмежені шанси на те, щоб знову привернути до себе увагу та залишитися на політичній арені. Однак не варто виключати можливість, що вони спробують піти на вибори кількома колонами, включаючи "Слугу народу" (збираючи залишки теперішньої партії), а також окремий блок Зеленського або нову партію під його брендом. Це, до речі, цілком реально, навіть якщо Зеленський не вирішить балотуватися на президентських виборах.
"Фрагменти" ОПЗЖ? Яка їхня ситуація?
Залишки ОПЗЖ та інші сили, які колись підтримували проросійські настрої, нині значно втратили вплив. Проросійський електорат в Україні скоротився до приблизно 3%, що на межі статистичної похибки. Однак існує близько 10% виборців, яких можна охарактеризувати як неорадянських. Вони прагнуть повернутися до епохи СРСР, не стільки заради Росії, скільки через ностальгію за культурними аспектами тих часів, такими як літературні дебати про Ахматову та Булгакова. Ця аудиторія стане ареною змагання, оскільки на неї претендує багато політичних сил, які намагатимуться максимально впливати на неї. Серед них будуть залишки ОПЗЖ, а також представники "Слуги народу". Деякі з них, наприклад Данило Гетьманцев, вже активно намагаються "засіяти" це поле.
- "Європейська солідарність"?
Я впевнений, що з "традиційних" політичних партій, які currently представлені в парламенті, обов'язково залишиться "Європейська солідарність". Причому, ймовірно, її підтримка зросте порівняно з теперішніми результатами. Можливо, навіть суттєво.
"Батьківщина" можна перефразувати як "Рідна земля".
- По "Батьківщині" у мене є питання і певні сумніви. Але Юлія Володимирівна вміє дивувати. Я думаю, що прохідний бар'єр, можливо, вона і подолає.
Напевно, з'явиться якась політична сила на чолі з Дмитром Разумковим, адже він має на це великі амбіції. А попереду нас чекають ще більш захоплюючі події...
- Початківці? Збройні сили?
У нашій політичній сцені найбільшу роль, ймовірно, відіграватимуть умовні блоки, очолювані Залужним, Третьою штурмовою та, можливо, Будановим. Очікується поява нових політичних сил, які, можливо, будуть організовані в блоки. Ця гіпотетична партія, що об'єднує військових та волонтерів, може зайняти до 40% електоральної бази, а, можливо, й до половини. Хоча вона буде неоднорідною, такі сили можуть здобути значну кількість голосів, що стане позитивним моментом для нашої політики! Наступна Верховна Рада, напевно, не матиме монобільшості. Ми спостерігатимемо складний процес формування коаліцій, але, ймовірно, вдасться створити стабільну коаліцію, яка складатиметься не з двох, а, скоріше, з трьох політичних сил. Це стане важливим кроком для розвитку демократії в Україні.
