Чому в СРСР раптово почали з'являтися крематорії: які були цілі уряду?
У перші десятиліття існування Радянського Союзу влада прагнула не лише реформувати політичну та соціальну структуру, а й трансформувати буденність громадян. Одна з найзапекліших битв точилася проти релігії: традиційні обряди, такі як хрещення, вінчання і церковні поховання, намагалися замінити новими, секуляризованими ritualами.
Замість традиційних похоронних обрядів в Союзі почали активно впроваджувати практику кремації. OBOZ.UA згадує про етапи цього процесу.
Ідею просували не лише з практичної точки зору. Для нової влади кремація також несла в собі виразний ідеологічний підтекст. Протягом століть церква була невід'ємною частиною поховальних ритуалів, тоді як спалення тіла можна було подати як сучасну, раціональну і позбавлену релігійних аспектів процедуру. Таким чином, радянська держава прагнула поступово змінити уявлення про смерть, виключивши з нього традиційні церковні обряди.
Більшовицька влада швидко перейшла до кремації. Перший крематорій у Радянському Союзі відкрили в 1920 році в Петрограді, проте він не отримав широкого визнання. За весь час його функціонування тут здійснили 379 кремацій, з яких лише 16 були добровільними. Інші ж процедури проводилися за вказівкою державних органів, зокрема стосувалися пацієнтів з інфекційними захворюваннями. Вже наступного року крематорій закрили, проголосивши експеримент завершеним.
Незважаючи на це, влада не відмовилася від своїх планів. Наступний крематорій з'явився в Москві, на місці колишньої церкви Донського кладовища. Кремація стала активно популяризуватися як сучасний і цивілізований спосіб прощання з покійними. Для радянської пропаганди це був ще один спосіб продемонструвати контраст між "новим" суспільством і традиційними релігійними звичаями.
Справді, населення не виявило значного захоплення новим підходом. Традиційні поховальні обряди залишалися популярними, а крематорій часто став об'єктом жартів. Навіть наявність асоціацій, що підтримують кремацію, не змогла зробити її популярною серед широких верств населення. Навіть в середовищі радянської еліти було небагато тих, хто бажав обрати кремацію як спосіб останнього прощання.
Водночас у 1930-х роках крематорії отримали ще одну, значно похмурішу роль. У період Великого терору 1936-1937 років московський крематорій працював із максимальним навантаженням. Туди доставляли тіла людей, які загинули внаслідок політичних репресій. Зокрема тут опинялися убиті в'язні з тюрем НКВС.
Таким чином, виникнення крематоріїв у СРСР стало елементом більш масштабної програми зі становлення радянської, світської культури. Державна влада прагнула трансформувати не лише повсякденне життя людей, але й їхні традиції у шлюбі, хрещенні дітей та прощанні з померлими. Кремація мала стати одним із символів відокремлення від старих звичаїв, хоча повністю замінити традиційні поховання радянська влада так і не змогла.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР лікарям дозволяли носити лише білі халати.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
