Перемога України стане фатальною для НАТО. Європі слід підтримати Зеленського і донести цю позицію до Трампа, - вважає Тімоті Еш.
Старший стратег RBC BlueBay Asset Management та асоційований науковий співробітник Chatham House Тімоті Еш висловлює занепокоєння, що можливий тристоронній саміт Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна і Володимира Путіна без участі України та Європи може стати платформою для великих держав, аби домовитися про розподіл сфер впливу на шкоду Києву. Еш підкреслює, що політика поступок відносно Кремля не сприяла встановленню миру, а лише зміцнила переконання Путіна в тому, що західна коаліція на підтримку України врешті-решт розпадеться. За його словами, Зеленський не зможе погодитися на поступки щодо Донбасу без серйозних гарантій безпеки, а Європа, у випадку нового зближення між США і Росією, повинна бути готовою швидше розвивати власну оборонну спроможність. Водночас він вбачає можливості для Європи у дипломатичних переговорах з Китаєм, переконуючи Пекін, що угода щодо України без участі самої України та Європи не буде ані стабільною, ані вигідною для Китаю.
Головна новина - повідомлення про можливу тристоронню зустріч президентів Трампа, Сі та путіна, на якій вони могли б укласти "мирну" угоду щодо України. Як випливає зі статті WSJ, путін запропонував Трампу такий мінісаміт під час їхньої розмови 9 жовтня - тієї самої, під час якої було досягнуто російсько-американської домовленості щодо дизельного пального. Ідея полягає в тому, щоб троє лідерів зустрілися на полях запланованого саміту АТЕС 18-19 листопада в китайському Шеньчжені.
Адміністрація Трампа поки що не дала жодних підтверджень щодо того, чи погодився він на пропозицію Путіна провести саміт. Однак, ситуація виглядає тривожно, адже її передували численні дії Трампа, які нагадують політику умиротворення Росії. Це включає повернення Путіна з політичної ізоляції, запрошення його на саміт у Анкориджі, а також укладену угоду про постачання дизельного пального і нещодавнє відтермінування введення санкцій, передбачених законом Ліндсі Грема. До всього цього варто додати, що США, здається, обмежили обмін розвідувальними даними з Україною, що негативно вплинуло на її обороноздатність і призвело до втрат серед військових.
Трамп намагався обґрунтувати свої дії тим, що не прагне вжити жодних заходів, які могли б змусити Путіна відмовитися від участі в мирних переговорах стосовно України.
Сувора дійсність полягає в тому, що Трамп вже давно встановив чітку та послідовну модель поведінки: він постійно утримується від рішучих дій стосовно Путіна — як під час свого другого терміну, так і раніше. Незважаючи на численні спроби мирних переговорів, включаючи ті, які вели Віткофф та Кушнер, результати виявилися вкрай скромними. Варто зазначити, що Трамп стверджував, що укласти мирний план для України буде простим завданням, і що він зможе досягти згоди між сторонами протягом кількох тижнів після свого повернення на посаду. Спочатку він називав терміни до Великодня 2025 року, потім — кінець 2026-го. Але зараз ми вже наближаємось до завершення 2026 року, а політика умиротворення Путіна, здається, не принесла жодного результату. Що ще гірше, на мою думку, вона лише спонукала Путіна продовжувати війну, оскільки він вважає, що за Трампа західна підтримка України неминуче ослабне, і вся Україна врешті-решт дістанеться йому на блюдечку. Це завжди й було його справжньою метою.
На жаль, європейські лідери, здається, лише тепер, і, що найгірше, занадто пізно, усвідомили, що політика умиротворення Путіна нічого не вирішує. Натомість вона тільки веде до нових агресивних дій з його боку і до зростання вимог про територіальні поступки. Це викликає лише подальші конфлікти, і, на жаль, саме Україна платить за це ціною життя своїх громадян. Тепер Трамп, здається, просто повторює помилки, які вже були зроблені Шредером, Олландом, Меркель, Макроном та іншими.
Останній дарунок Путіну - це реалізація його найглибшої амбіції: саміт провідних держав, на якому, як він собі це уявляє, Росія, Китай та США зможуть здійснювати те, що зазвичай роблять великі нації - розподіляти світ на сфери впливу. Це стало б для Путіна своєрідною "Ялтою-2". Трамп або не усвідомлює історичних уроків, або йому байдуже на долю України та Європи. Для нього сама участь у спільному заході із Сі та Путіним є символом перемоги, і він прагне увійти до історії самітів - хоча, варто зауважити, скоріше з ганьбою, подібно до Чемберлена в 1938 році через ситуацію в Чехословаччині.
Єдина проблема для Трампа з цією "Ялтою-2" полягає в тому, що без представництва України та Європи я не бачу, як вона може принести справжній мир в Україні.
Трамп може прийняти умови Путіна, відповідно до яких Україна повинна відмовитися від решти Донбасу на користь Росії. Проте я не вважаю, що Зеленський погодиться на це, якщо Трамп не надасть непорушних гарантій безпеки: за умови, що Путін порушить таку угоду, США повинні будуть вступити у конфлікт з Росією для захисту решти України. Трамп навряд чи надасть такі гарантії, а навіть якщо б і зробив це, я сумніваюся, що українці їм довіряли б: вони не мають довіри до Трампа і загалом скептично ставляться до подібних запевнень, особливо після того, як їх підвели в рамках Будапештського меморандуму 1994 року.
Українці також не довіряють путіну, адже цілком слушно виходять із того, що метою цієї війни ніколи не був лише Донбас - путін прагнув підкорити всю Україну. Тому вони припускають: щойно віддадуть свої укріплені оборонні позиції на Донбасі, які мужньо тримають уже 12 років, путін займе їх і рушить далі вглиб України.
У політичному контексті, віддати Донбас без належних гарантій безпеки — і, скоріш за все, без перспективи вступу в НАТО чи ЄС — для Зеленського стало б політичним самогубством у рідній країні. Це могло б призвести до соціальних та політичних зрушень (не забувайте про Помаранчеву революцію та Євромайдан — Україна вже має подібний досвід) або навіть до перевороту, що могло б дестабілізувати країну на користь росії. Тому путін продовжує наполягати на вимогах, які, як він добре усвідомлює, Зеленський не може прийняти — відмові від Донбасу.
Отже, якщо тристоронній саміт у Шеньчжені відбудеться і Трамп, путін та Сі домовляться про розчленування України, Зеленський, найімовірніше, відкине таку домовленість, і Україна продовжить воювати. Тоді обов'язок забезпечити виконання цієї угоди ляже на путіна. Але я не думаю, що його армія буде спроможна взяти те, що Трамп йому "подарував". Якщо за 12 років виснажливих боїв вона так і не змогла захопити Донбас, чому ми маємо вважати, що один розчерк маркера Трампа щось змінить? Для путіна тут є і зворотний бік: тоді Україна більше не буде зв'язана жодними обмеженнями у цій війні. Україна майже напевно буде зацікавлена в максимальній ескалації - у повному перенесенні війни на територію росії та масштабних ударах далекобійними дронами по російській енергетичній інфраструктурі. Це навряд чи влаштує Трампа чи Сі, адже матиме серйозний вплив на світові ринки.
На жаль, у більшості найімовірніших сценаріїв перспективи України зараз похмурі і, на мою думку, саме через невдале ведення Трампом мирного процесу щодо України. Один сценарій полягає в тому, що путін і далі вважатиме: він може забрати все, що Трамп запропонує йому в Китаї, вимагатиме більшого й робитиме ставку на затяжну війну до президентських виборів у Франції, розраховуючи, що у разі перемоги Ле Пен європейська підтримка України обвалиться. Інший - Україна відкине будь-яку мирну угоду, підписану Трампом, Сі та путіним у Шеньчжені, але буде змушена воювати далі без підтримки США і, ймовірно, за підтримки Європи, якій дедалі важче буде її надавати.
Сі та Європа - підтримка на горизонті?
Трамп і путін, імовірно, хочуть виключити Європу з будь-яких мирних переговорів щодо України. Сі, можливо, теж. Але якщо дивитися ширше, чи захоче Сі ризикувати, підписуючись під мирною угодою, яку ані Трамп, ані путін не здатні легко й швидко втілити на практиці, яка може призвести до ескалації з боку України та потрясінь на світових ринках і водночас роздратувати європейських торговельних партнерів? Можливо, ні. Європі варто пам'ятати, що вона має власну суб'єктність, і донести це і до Трампа, і до Сі. Що б не було погоджено в Шеньчжені, Європа зацікавлена й далі підтримувати Україну: з огляду на екзистенційну загрозу з боку росії та фактичне самоусунення США за Трампа від захисту Європи Україна нині дає Європі найкращий шанс виграти достатньо часу, щоб розвинути власну автономну оборонну спроможність.
Європа має донести Китаю, що миру в Україні не буде, якщо вона сама не братиме участі в мирних переговорах, і що Європа не ставитиметься до Китаю прихильно, якщо в Шеньчжені він фактично поступиться Трампу й путіну в питаннях України та європейської безпеки. Ба більше, я припускаю, що Сі й сам не надто прихильно поставився б до будь-якої домовленості Трампа і путіна щодо України, якби вона відкривала шлях до нових особливих відносин між США та росією - своєрідного "зворотного Ніксона", зрештою спрямованого проти Китаю. Тому, як на мене, Китай і Європа мають спільний інтерес - спільно не допустити, щоб нова політична "дружба" Трампа й путіна була скріплена коштом України.
Враховуючи інтереси Китаю в контексті української ситуації, Європа повинна чітко усвідомлювати: Україна є настільки критично важливою для неї, що їй варто наслідувати приклад Зеленського і відверто пояснити Трампу, які наслідки для трансатлантичних зв’язків матиме відмова від України на користь путіна. Європейські лідери повинні прямо заявити: така ситуація призведе до краху НАТО, і Європа буде змушена терміново нарощувати власні оборонні можливості, незалежні від США. Американські компанії ризикують втратити вигідні оборонні контракти, до яких вони звикли. Це також означатиме, що Європа вже не буде природним партнером США в їхній тривалій боротьбі з Китаєм за світове лідерство, а європейські оборонні підприємства почнуть активніше змагатися з американськими. В результаті це призведе до втрати робочих місць у США, довгострокових економічних втрат для американської економіки та загроз для безпеки країни. Зеленський вже почав відверто спілкуватися з американською владою – можливо, настав час для Європи також бути щирою.
