Відкриття нових горизонтів: як повне зібрання творів Олени Пчілки трансформує наше сприйняття її спадщини | UACRISIS.ORG

Вперше твори Олени Пчілки доступні для читання без купюр, редакторських спотворень і цензурних правок, які протягом століття супроводжували публікації її текстів.

В Українському кризовому медіацентрі відбулася презентація повного академічного зібрання творів Олени Пчілки, що стало важливою подією для української культури, літературознавства та біографічних досліджень. Цей 12-томник знайомить широку аудиторію з багатогранною особистістю Ольги Драгоманової-Косач, яка була письменницею, публіцисткою, перекладачкою, фольклористкою та активною учасницею українського національного руху.

Автори цього видання мають надію, що ці томи не лише слугуватимуть науковцям, а й дозволять українцям познайомитися з істинною Пчілкою — ідеологічно сміливою, принциповою, глибокодумною та вельми актуальною.

Модератор події, історик Ігор Стамбол, розпочинаючи дискусію, акцентував увагу на тому, що багато українських діячів відомі лише через свої лозунги, тоді як їхні справжні твори залишаються непоміченими для широкої аудиторії.

Наші найзначніші діячі, просвітники, письменники, історики та громадські діячі часто залишаються забутими в архівах. Їхні твори або зовсім не були опубліковані, або з'явилися на світ століттями раніше. Це дійсно є серйозною проблемою. Але сьогодні ми можемо з упевненістю стверджувати, що Олена Пчілка стає ближчою до широкого загалу. Тепер можна сміливо сказати: якщо ти не ознайомлений з певним твором — заглянь до найповнішого на сьогодні видання.

Юрій Громик, проректор Волинського національного університету імені Лесі Українки, поділився історією створення цього неповторного проєкту:

Ми не усвідомлювали наявність Олени Пчілки, тому її присутність для нас не була очевидною. Коли ми, філологи, працювали над нашим проєктом, у нас не було чіткого уявлення про кількість томів, які вийдуть. Спочатку думали, що їх буде шість або сім, але в результаті вийшло цілих 12. І це ще не кінець! Багато творів, на нашу думку, не зникли, а просто залишаються невідомими. Можливо, з часом вони знову стануть доступними для читачів.

Юрій Громик акцентував увагу на тому, що команда, що займалася підготовкою зібрання творів, складалася переважно з експертів Волинського університету. Крім того, до проекту приєдналися науковці з Київського та Львівського університетів.

"Коли ми працювали над зібранням творів Олени Пчілки, наша команда складалася з 15 осіб. Ми також запросили трохи допомоги ззовні, залучивши трьох колег. Дехто з нас займався підготовкою кількох томів, інші ж відповідали за менші частини. Цей проєкт, без сумніву, має коріння у Волині, можливо, навіть є більш волинським, ніж повне академічне зібрання творів Лесі Українки," – зазначив Громик.

Юрій Громик вичерпно описав, яку спадщину відкриває перед нами це видання:

Перший том містить поетичні твори та ліроепічні композиції. Другий том представляє великий обсяг прозових творів. Третій і четвертий томи присвячені драматургії, охоплюючи як дорослу, так і дитячу тематику. П'ятий том включає твори для дітей та молоді. Шостий том є зразком публіцистики з потужними ідеологічними висновками. Сьомий том складається з літературно-критичних матеріалів і досліджень театру. Восьмий том містить автобіографічні документи та спогади. Дев'ятий том присвячений перекладам. У десятому томі представлено фольклорну та етнографічну спадщину. Одинадцятий і дванадцятий томи містять листування.

Він зосередився на автобіографічних джерелах:

"Цей том займає особливе місце в моєму серці. Авторка створила його в останні роки свого життя — з мудрістю, здобутою через особисті втрати та складні стосунки з радянською системою. Проте, її віра в Україну, незнищенність українського народу та силу українського духу вражає! Ці послання є надзвичайно актуальними для нас у сучасному світі."

Сергій Романов, професор Волинського національного університету імені Лесі Українки, поділився інформацією про маловідомий аспект драматургії Олени Пчілки. Він зазначив, що виявлене зібрання її драм виявилося значно обширнішим, ніж сподівалися науковці.

Її творчість була відома широкій публіці завдяки двом основним作品ам: "Світова річ" та водевілю "Сужина неогужена". Проте, коли ми почали досліджувати архіви, виявили більше десяти інших драматичних творів. У першому томі нашої антології драматургії ми представляємо 14 п'єс, призначених для дорослого театру. Хоча деякі з цих творів втрачені, ми сподіваємося, що колись їх вдасться знайти. Навіть ті п'єси, які ми маємо, є потужним матеріалом для театральної сцени.

Професор наголосив на тому, наскільки оригінальною була театральна мова Пчілки:

Ця жінка стала першою українською драматургинею, яка привнесла в театральне мистецтво елементи, що бракували йому — інтелектуальний, психологічний, урбаністичний контекст. У її творах відсутні традиційні сільські образи, "гопаки" та "пісні з горілкою", які зазвичай асоціювалися з українським театром того часу. Натомість, вона зображує київське чиновництво, українських студентів, освітнє середовище і світ інтелектуальних жінок. Це абсолютно новий підхід до драми в українському театрі.

У зібранні творів знайшлося місце і для перекладів Олени Пчілки. Це окрема важлива тема -- адже раніше виникали сумніви, чи варто публікувати її переклади з російської мови.

Сергій Романов роз’яснив:

Ольга Петрівна виконувала переклади з російської мови з ясним політичним наміром — доводячи, що українська мова здатна досконало передавати навіть "велику російську класику". Це було більше, ніж просто переклад; це була політична дія. Як зазначав Максим Стріха, у той час переклад виступав у ролі політичного маніфесту.

Сидір Кіраль, кандидат наук у галузі філології, зазначив:

"Досвід, який ми отримали під час підготовки зібрання творів Лесі Українки, дуже допоміг і в цьому проєкті. Робота над текстами Лесі Українки привела до того, що ми сьогодні маємо оце зібрання. І я впевнений: ми відкрили Олену Пчілку не тільки для себе, а й для всіх українців".

Публіцистична спадщина Олени Пчілки має велике значення для сучасної України. Як підкреслив Юрій Громик:

"Публіцистика може стати ефективним засобом боротьби з "руським миром". Проте Пчілка мала високі вимоги не лише до інших, а й до українців. Вона безкомпромісно акцентувала на наших національних болях і недоліках. Це важливо сприймати. Вона, як мудра мати, завжди говорить своїм дітям правду."

Підтвердив цю думку і Ігор Стамбол:

Її публіцистичні роботи орієнтуються на українське суспільство, яке іноді має схильність ігнорувати проблеми або зайво хвалити себе. Тому тексти цієї авторки повинні зайняти своє місце в сучасному інтелектуальному середовищі.

У підготовці деяких томів також взяв участь Юрій Громик. Зокрема, він доклав зусиль до роботи над обсягами, що містять автобіографічні матеріали та фольклорно-етнографічну спадщину:

"Її "Українські калятки текст волинський" -- це неймовірно цікава праця. Там не лише про походження колядок, а й про роль церковнослов'янщини, школу, книжну традицію. Є також праці про українське орнаментування -- її альбом українських вишиванок був представлений у Парижі й вплинув на західну науку. Вона порівнювала українську культуру з багатьма іншими культурами, що неймовірно цінно для нас сьогодні".

Підсумовуючи дискусію, Сергій Романов запропонував свіжий і вкрай точний образ.

В аналітичній психології існує концепція Великої Матері — архетипу, що символізує життя, підтримку, напрямок, а також покарання. Пчілка уособлює цю Велику Матір для українства. Вона не лише матір Лесі Українки, а й символ сучасного українського національного руху. Її образ вражає своєю гостротою та правдивістю, адже він демонструє, якими ми не маємо бути і які зміни слід внести в себе. Цю роль Пчілка виконує з надзвичайною майстерністю.

Поки що доступ до повного зібрання творів матимуть переважно бібліотеки:

"Частина накладу піде до публічних бібліотек, університетських бібліотек, наукових установ. Частина -- у продаж у видавництві. Ми також плануємо працювати над електронною версією, адже зібрання творів Лесі Українки у вільному доступі показало, наскільки це зручно для читачів", -- зазначив Юрій Громик.

Модератор Ігор Стамбол підсумував: