Юрій Ванетик поділився своїми думками щодо переваг і недоліків виходу США з НАТО, а також впливу цього кроку на світову спільноту.
Трамп та НАТО. Чи вийдуть США чи ні з Альянсу?
Якщо підійти до оцінки позиції Дональда Трампа з раціональної точки зору, без емоційних забарвлень, то багато аспектів стають очевидними. Важливо відзначити, що його підхід не обмежується простим вибором між підтримкою чи опозицією Альянсу. Трамп завжди відкрито висловлював, що його розуміння альянсів базується на принципі балансу.
По-перше, слід звернути увагу на питання фінансів і справедливості. У концепції Трампа Сполучені Штати протягом багатьох років витрачають на забезпечення безпеки Європи більше, ніж сама Європа готова інвестувати у власний захист. І щоразу, коли європейські партнери ухиляються від участі в американських військових операціях, ця теза стає ще більш актуальною.
По-друге, сама природа спілок. Там, де традиційна американська політика бачила довгострокові зобов'язання та систему довіри, Трамп бачить угоду. Захист не є гарантованим правом, а, швидше, є послугою, яка повинна оплачуватись і підтверджуватись взаємністю.
І, нарешті, третій аспект - це переконання у самодостатності Сполучених Штатів. Це передбачає віру в те, що американська військова сила дає змогу діяти самостійно, ігноруючи союзників та обмеження, які накладають колективні рішення.
Це, по суті, розрив із логікою світу після Другої світової війни. Тієї самої логікою, де спілки не послаблюють силу, а множать її.
Є один факт, що часто забувається: стаття 5 Статуту НАТО було застосовано лише один раз після терактів 11 вересня 2001 року. І була застосована на захист самих США. Тобто Альянс - це не благодійність Вашингтона, а взаємна конструкція, де вигоди розподілені складніше, ніж на перший погляд.
Якщо уявити, що США вирішать вийти з НАТО, перші наслідки стануть відчутними практично миттєво. Мова йде про утворення вакууму безпеки. Сьогодні Європа значною мірою покладається на американські ресурси: транспортні можливості, розвідувальні дані, системи протиракетної оборони та ядерне стримування. Якщо цей фундамент буде зруйновано, система почне серйозно коливатися. Безумовно, це призведе до пришвидшення мілітаризації, оскільки Європа буде змушена різко збільшити свої оборонні витрати, поглибити військову інтеграцію та навіть розглянути можливість власного ядерного стримування, спираючись на Францію. Але це вимагатиме років, якщо не десятиліть. А між "тепер" і "коли-небудь потім" існує досить небезпечний проміжок вразливості.
Є ще один ризик - розкол. Східна Європа живе у логіці стримування Росії. Західна Європа найчастіше схиляється до дипломатії. Без американського цементу ці відмінності можуть стати реальними тріщинами.
Для України наслідки матимуть не лише теоретичний, а й екзистенційний характер. Підтримка, яку отримує Київ, значною мірою залежить від інфраструктури і лідерства США в межах НАТО. Послаблення цієї зв'язки призведе до зменшення військової допомоги, зниження ефективності санкцій проти Росії, а також до ослаблення механізмів стримування. В практичному вимірі це може загрожувати втратою територій, тиском на переговорний процес та підвищеною вразливістю в довгостроковій перспективі.
Для путіна ситуація виглядає інакше. Ослаблення Кремля - це майже стратегічний подарунок, коли зникає єдине стримування, розширюється простір впливу і підтверджується багаторічна ставка на розкол Заходу. Йдеться не обов'язково про велику війну, а, швидше, про "повзучий" поступ: політичне, військове, інформаційне.
Які переваги можуть отримати Сполучені Штати від виходу з НАТО? На перший погляд, це виглядає як економія: зменшення зобов'язань і витрат. Проте в стратегічному контексті ситуація виглядає інакше. НАТО є важливим інструментом, що підсилює позиції США на міжнародній арені, сприяє створенню коаліцій та зміцнює лідерство. Вихід з альянсу може призвести до зниження впливу, збільшення ізоляції у кризових ситуаціях і, як наслідок, вищих витрат у майбутньому. Парадокс полягає в тому, що відмовившись від альянсів, США можуть виявити, що їхня безпека стає дорожчою, ніж раніше.
Якщо усунути політичні гасла, то залишається простий висновок. Вихід США з НАТО - це не коригування політики, а демонтаж системи, яка тримала баланс сил із 1945 року. Європа отримає нестабільність зараз і переозброєння згодом. Україна - ослаблення позицій, а росія - стратегічне вікно можливостей. Близький Схід отримає більше хаосу та конкуренції, а США - менше впливу при більш високих ризиках.
Критика Трампа містить у собі певні обґрунтовані аргументи. Дійсно, питання справедливого розподілу обов’язків є актуальним, але потужність НАТО не можна оцінювати лише через призму фінансових показників. Це не просто військовий альянс, а складна система, що багато років запобігає прямих конфліктів між найбільшими державами. Якщо цю структуру підірвати, світ не стане "справедливішим" чи "ефективнішим". Навпаки, він стане простішим, але в негативному сенсі. Світ буде більш фрагментованим, напруженим і значно менш прогнозованим.
