Як аятолла Хаменеї здобув владу і хто стане новим лідером Ірану у разі його смерті.
Верховний керівник Ірану Алі Хаменеї, за інформацією ізраїльських та міжнародних ЗМІ, міг загинути в результаті сьогоднішнього нападу на країну.
РБК-Україна розповідає, як Хаменеї прийшов до влади та хто очолить країну у випадку його загибелі. Про це повідомляють Контракти.UA.
Головне:
У іранській політичній структурі найвищою посадовою особою є не президент або прем'єр-міністр, а рахбар, або верховний лідер країни. Ця особа формує основні напрямки державної політики, виконує функції верховного головнокомандувача збройних сил і має значні повноваження в призначенні кадрових питань.
На даний момент невідомо, чи є ця позиція в Ірані вільною. Різні джерела з ізраїльських та світових медіа повідомляють, що діючий лідер Алі Хаменеї, можливо, загинув в результаті ракетних ударів з боку США та Ізраїлю. Водночас в Ірані протягом кількох годин обіцяють випустити відеозвернення Хаменеї до громадян.
86-річний Хаменеї займає посаду верховного керівника з 1989 року. До цього, з 1981 він обіймав другий за важливістю, президентський пост в Ірані. Рахбаром тоді був Рухолла Хомейні - лідер іранської революції 1979 року, яка встановила в країні авторитарний ісламістський режим.
Після того, як Хомейні відійшов з життя, Хаменеї отримав підвищення, зайнявши найвищу посаду в країні. Він зосередив у своїх руках не лише формальну, а й фактичну владу.
Походячи з родини мусульманського духовного лідера високого чину, Хаменеї також обрав цей шлях, активно залучаючи себе в політичну діяльність. Через свою опозиційну діяльність у 1960-70-х роках він кілька разів опинявся за ґратами.
Після Ісламської революції 1979 року Хаменеї став частиною нового керівництва Ірану, а з моменту свого обрання рахбаром у 1989 році здобув титул "великого аятолли", який часто супроводжує його ім'я.
"Аятолла" — це виключно релігійний, а не політичний титул, що присвоюється богословам у шиїтському ісламі, які мають право самостійно інтерпретувати ісламське право. Статус "великого аятолли" отримують лише кілька видатних шиїтських богословів найвищого рангу.
На посту верховного лідера Ірану Хаменеї реалізував сувору консервативну стратегію, що неодноразово викликала великі та криваві протести.
У своїй зовнішній політиці він активно розвивав концепцію, відому як "Вісь спротиву" — мережу політичних, військових та терористичних угруповань на Близькому Сході. Основною метою цієї ініціативи було максимальне послаблення позицій Ізраїлю та США в регіоні. До складу "Вісі" входять, зокрема, такі організації, як "Хезболла", хусити, ХАМАС, а також численні "ополчення" та "народні міліції" в Іраку й Сирії.
Посада верховного лідера Ірану формально отримується через вибори, але не шляхом загальнонаціонального голосування. Верховний лідер призначає спеціалізований орган - Раду експертів, до складу якої входять 88 членів, що обираються в результаті загальних виборів.
Однак кожен кандидат, окрім статусу авторитетного мусульманського богослова, проходить суворий відбір. Його кандидатуру має затвердити інший орган - Рада вартових конституції, половину членів якого призначає сам рахбар.
Сьогодні головою Ради вартових є 99-річний партнер Хаменеї, Ахмад Джаннаті, який обіймає цю посаду з 1989 року.
Тож загалом це дає діючому верховному керівнику Ірану багато важелів для визначення кандидатури свого наступника.
Враховуючи поважний вік Хаменеї, питання про те, хто може зайняти його місце як рахбар, вже давно обговорюється як в Ірані, так і в західних ЗМІ. Серед імовірних претендентів на цю посаду згадують богословів Алі Ларіджані, Алірезу Арафі, онука першого рахбара Хасана Хомейні, а також спікера парламенту Мохаммеда Галібафа.
Але за найпоширенішою версією, свій пост Хаменеї хотів би передати власному сину, Моджтабі Хаменеї, який вже кілька десятиліть є одним з найближчих соратників батька. Крім того, Моджтаба має хороші зв'язки з верхівкою Корпусу вартових ісламської революції - головної військової та політичної організації Ірану.
Саме підтримка з боку КВІР може стати ключовим чинником — хоча навіть серед іранських консерваторів не всі із захопленням ставляться до можливості, що посада рахбара насправді стане спадковою.
Хто ж фактично управляє Іраном?
Найвища влада в країні належить не президенту, а верховному керівнику (рахбару). З 1989 року цю посаду обіймає 86-річний Алі Хаменеї. Саме він є головнокомандувачем, контролює ключові призначення та створив терористичну "Вісь спротиву" проти Ізраїлю та США.
- Що зараз із Хаменеї після ударів США та Ізраїлю?
Його подальша доля поки що залишається неясною. Західні та ізраїльські медіа висловлюють припущення, що він міг загинути внаслідок ракетного обстрілу. Водночас офіційний Тегеран намагається заспокоїти населення і вже кілька годин поспіль анонсує відеозвернення від лідера країни.
- Як в Ірані призначають нового лідера?
Рахбара не обирає народ; його призначає Рада експертів. Проте перед цим усі кандидати проходять сувору перевірку з боку Ради вартових конституції. Оскільки половину членів цієї Ради призначає сам чинний рахбар, він має значний вплив на вибір свого наступника.
- Хто, на вашу думку, має найвищі ймовірності отримати контроль над владою?
Головним кандидатом вважають сина чинного диктатора - Моджтабу Хаменеї. Він має ключовий козир: потужну підтримку Корпусу вартових ісламської революції. Проте перспектива передачі влади "у спадок" викликає невдоволення навіть серед іранських консерваторів.
