Російське вторгнення в Європу може відбутися вже за три тижні – чому цей розвиток подій виглядає цілком можливим.
Наземна інтервенція Росії в Європі стає дедалі більш ймовірною, а її початок може відбутися вже в найближчі три тижні, вважає політичний експерт Андрій Миселюк. Він виділяє сім ключових факторів, які свідчать про значну ймовірність цього сценарію.
Яка площа в квадратних сантиметрах буде зайнята чоботом російського "зеленого чоловічка"?
Сухопутна операція Росії в Європі може відбутися вже протягом найближчих трьох тижнів.
Це, як висловлюються військові аналітики, сценарій високої вірогідності.
Запевняти про його значну ймовірність можна, спираючись на низку наступних чинників:
1. Від моменту, коли два десятки російських дронів проникли на територію Польщі в ніч з 9 на 10 вересня, пройшов уже місяць. Цього часу виявилося недостатньо для країн-членів НАТО, щоб розробити та втілити в життя антикризові заходи реагування на подібні атаки, навіть на національному рівні. Так само не були затверджені необхідні протоколи та регламенти дій під час таких інцидентів на рівні самого Альянсу.
Незважаючи на безпрецедентну частоту активації статті 4 Статуту альянсу для проведення консультацій (двічі за два тижні — за ініціативою Польщі після дронових атак на Естонію, а також після того, як три російських МіГ-31 порушили естонський повітряний простір протягом більше десяти хвилин), варто зазначити, що до цього моменту з моменту створення НАТО у 1949 році ця стаття використовувалася лише сім разів.
Серед позитивних зрушень у розробці ефективних методів протидії атакам російських дронів варто відзначити ініціативи уряду Баварії в Німеччині, федерального уряду Німеччини, а також бельгійської компанії Thales, що спрямовані на ліквідацію таких безпілотників. Однак для того, щоб ці ініціативи були реалізовані на практиці, знадобиться ще певний час.
Безумовно, брак рішучості Європи на сьогоднішній день відповісти на агресію Росії лише підштовхує російську сторону до подальших випробувань та демонстрації вразливості європейської системи безпеки.
2. Ключовий аспект: коли військові фахівці європейських держав НАТО аналізують потенційні маршрути майбутніх російських атак, вони, звісно, керуються військовою логікою.
Цікаво, скільки ще "спеціальних військових операцій" має здійснити колишній кадебіст Путін, щоб НАТО усвідомило: клан спецслужбістів займає провідну роль у російському керівництві, а правила війни проти європейських країн визначають не лише російські військові, а переважно група спецслужбістів під проводом Путіна?
У цієї групи стратегія не військова, а скоріше розвідувальна. Удар наноситься не по найміцнішим позиціям ворога, а в тих місцях, де можна оперативно створити хаос і завдати шкоди противнику.
У цьому списку вразливих точок можна виокремити кілька очевидних загроз. Наприклад, можливість вторгнення "зелених чоловічків" до однієї з країн Балтії або Польщі з території Білорусі чи Калінінградського ексклаву РФ. Серед ризиків також спроба захоплення "Сувальського коридору", що сполучає Білорусь з цим ексклавом, або ж військовий рейд з території Росії, спрямований на захист прав російськомовних мешканців Нарви в Естонії, де росіяни складають понад 80% населення.
Проте існує безліч інших варіантів. Вони зможуть заздалегідь виявити загрози та сприяти їх нейтралізації, зокрема, завдяки зусиллям спеціальних служб західних країн.
3. За місяць, що минув зі вторгнення російських дронів у Польщу, Росія підтвердила очевидну й до того річ: Путін веде війну проти колективного Заходу і, зокрема, Європи з постійним підвищенням якості та кількості інструментів, які він використовує у цій війні проти противника. Це процес ескалації (від якої щосили намагаються роками втекти на Заході), Росія діє за принципом ракети, яка мчить вверх у космос. Позаду залишається спочатку перша космічна швидкість, потім -- друга, потім -- третя...
Ескалація конфлікту розпочалася з анексії Криму у 2014 році, потім набрала обертів через війну на Донбасі, а згодом переросла у масштабний збройний конфлікт на території нашої країни. Щоб оцінити глибину і серйозність цього процесу, достатньо зазначити, що Путін, який у 2014 році активував цю ескалацію, тепер втратив можливість зупинити її, навіть якщо б цього хотів. Проте, його бажання не співпадає з необхідністю: він і його оточення залишаються єдиними у своїй рішучості. Лише потужний та рішучий тиск здатний змусити путінську Росію призупинити свою спіраль ескалації, подібно до дій, які свого часу вжив Рональд Рейган щодо СРСР.
4. Підтвердження переходу на новий рівень ескалації, четвертий етап - відкриті військові дії проти Європи - безсумнівно, стало результатом підтримки Путіна з боку його найближчого стратегічного союзника, лідера Китаю Сі Цзіньпіня. Аналогічне схвалення він отримав перед вторгненням в Україну в 2022 році. Тоді, 4 лютого 2022 року, під час зустрічі в Пекіні, Сі та Путін підтвердили "партнерство без обмежень", яке поширювалося на підтримку агресії РФ в Україні. Вже 24 лютого Путін розпочав повномасштабну атаку на нашу країну. 2 вересня цього року в Пекіні відбулася нова зустріч між Путіним та Сі, де російський президент підкреслив "безпрецедентний" рівень співпраці між їхніми державами. А 10 вересня відбулося вторгнення російських ударних дронів на територію країни-члена НАТО.
5. Чому саме у найближчі три тижні є висока вірогідність суттєвого підвищення градусу ескалації Путіним? Тому що 31 жовтня Трамп і Сі Цзіньпін на саміті АТЕС, що проходитиме в Південній Кореї, обговорюватимуть умови big deal між їхніми країнами й припинення вогню в Україні цілком може бути однією з опцій їхньої великої угоди. Про що сказав сам Трамп у минулому місяці тому після телефонної розмови з Сі. Він повідомив, що між розмовами про фентаніл та TikTok вони з Сі домовились й про те, що війну РФ проти нашої країни потрібно закінчувати...
6. У ситуації, коли можливість стати третім рівноправним учасником переговорів у Південній Кореї за три тижні для Путіна практично відсутня, російський лідер має в своєму арсеналі не так уже й багато важелів (як любить стверджувати Трамп), щоб привернути увагу цих двох "велетнів". Основним його козирем залишається ескалація агресії проти європейських країн НАТО, яка виступає в ролі номер один.
Тут є важливий момент: російський "піпл" є вже достатньо "розігрітим" багатолітнім споживанням продуктів життєдіяльності вітчизняної пропаганди про успішне приборкання Росією натівських яструбів. Цей "піпл" не сильно напружує, що через цього уявного приборкання у нього хліба стало менше, проте нетерпляче очікує яскравих видовищ. Хоче побачити демонстрацію міці "другої армії світу" не піратськими короткими рейдами дронів і літаків високо у повітрі, а у картинці, як чоботи російських солдатів пройшлися по натівській землі. Навіть якщо це будуть знову просто "зєльониє чєловєчки", яких складно ідентифікувати, Кремль за допомогою медіа докладно розтолкує глибинному російському народу про успіх в Європі кримського рімейку із "зєльоними чєловєчками".
7. Завдяки таким діям, Путін намагається зміцнити не лише свої власні позиції, але й позиції китайського лідера перед стартом переговорів між Сі та Трампом щодо перерозподілу впливу та формування нового світового порядку.
Тобто, у новій ескалації в Європі до зустрічі 31 жовтня лідерів США і КНР напряму зацікавлений не тільки Путін, але й Сі Цзіньпін. Ось чому, на жаль, збереження найближчими тижнями градусу російської ескалації в Європі просто на нинішньому рівні -- це, як знову ж таки кажуть військові аналітики, сценарій низької вірогідності.
