Від "Новоросії" в Україні до "Новоросійська" у Франції.
Москва спотикається в умовах "нового світового порядку".
Ленінський проспект у Москві був повністю закритий для проїзду кортежу нинішнього лідера Сирії Ахмеда аш-Шараа (Джулані), який очолює угруповання "Хаят Тахрір аш-Шам" ("ХТШ"). Це угруповання досі офіційно включене до російського списку терористичних організацій. Під час розмови з ним, що тривала понад дві з половиною години, Путін запевняв, що "Росія завжди дотримувалася інтересів сирійського народу". Варто зазначити, що ще в 2017 році Путін погрожував "завдати нищівних ударів" по бійцях "ХТШ", якщо вони "знову з'являться на поверхні".
Цікавий і новий аспект. У грудні 2024 року, коли голова Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга провів зустріч із Ахмедом аш-Шараа, російські засоби масової інформації все ще вважали його "лідером терористичної організації, яка повалила режим президента Асада".
Москва вдає, що все гаразд. Мовляв, "визнавати нову реальність і будувати свою роботу, виходячи з неї, а не із жалю та мрій про стару реальність, - це прояв сили. Тому зустріч із аш‑Шараа в Москві - це прояв мудрості Путіна. Але Асад чи Янукович, які попросили притулку в Росії, можуть бути впевнені в її милосерді".
Поки Москва продовжує грати в "милосердя", навколо неї створюється нова світова реальність, в якій Росія не має жодної ролі. Яскравим прикладом цього є єгипетський "мирний саміт" для вирішення конфлікту в Палестині, на який Путіна не запросили. "Запрошення надіслали організатори саміту - єгипетське керівництво, яке координувало свої дії з іншими арабськими ініціаторами, а також з США", - прокоментував цей невдалий епізод голова МЗС РФ Сергій Лавров.
Саме тому запланований на ті самі дні великий російсько-арабський саміт у Москві екстрено скасували. Прибув лише Ахмед аш-Шараа. І саме тому Путіну довелося влаштовувати йому такий прийом і вдавати, що Росія залишається "потужним гравцем" у цьому регіоні. Це видавалося смішним і принизливим. Особливо на тлі субмарини "Новоросійськ", яка терміново спливла біля берегів Франції через витік палива. Певно, аварія була настільки потужною, що "Новоросійськ" не дотягнув би навіть до російських баз у Сирії, через які насправді, а не через "інтереси сирійського народу", так непокоїться Путін.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте висловився з іронією: "В даний момент у Середземному морі фактично немає російського військово-морського флоту. Лише одинокий і пошкоджений підводний човен повільно повертається додому після виконання патрульних завдань".
Подібні "кульгаві" тенденції засвідчені не тільки в Середземному морі. Можна згадати, як Росія фактично мовчала, коли США та Ізраїль бомбардували її стратегічного партнера - Іран.
Туреччина та Китай активно займають позиції, поступово витісняючи Росію з простору СНД.
Втрати позицій Росії не обмежуються лише Близьким Сходом. Кремль швидко втрачає контроль і в інших регіонах, де протягом десятиліть, а іноді й століть, мав політичний, економічний та військовий вплив. На Кавказі Росія більше не виступає як гарант безпеки: після виходу з Карабаху Вірменія активно налагоджує відносини із Заходом. 16 жовтня країна призначила свого військового аташе не лише при НАТО, як це було раніше, а й у Європейському Союзі. Усвідомлюючи втрату контролю над Кавказом, Путін терміново відвідав Таджикистан, щоб особисто вибачитися перед президентом Алієвим за інцидент із збиттям пасажирського літака "Азербайджанських авіаліній".
У Центральній Азії колишні країни СРСР і союзники Росії у СНД диверсифікують зовнішню політику, розвиваючи зв'язки передусім із КНР і Туреччиною. Казахстан є ключовим партнером ініціативи "Один пояс, один шлях" - китайські інвестиції в транспорт і логістику (порт Ляньюньган, залізниця через Хоргос). У 2023-2025 роках обсяг торгівлі з Китаєм перевищив 40 млрд доларів США, що більше, ніж із Росією.
Узбекистан також став найбільшим торговим партнером не РФ, а КНР - з обсягом понад 20 млрд доларів США (станом на 2024 рік). Ташкент активно залучає китайські кредити для енергетики, інфраструктури та цифрових технологій. У 2022 році підписав договір про стратегічне партнерство з Туреччиною. Її інвестиції - серед високоприбуткових загалом найшвидше зростають в Узбекистані (особливо в текстильній і будівельній галузях).
У останні роки Киргизстан активно розвиває співпрацю з Туреччиною в рамках Організації тюркських держав, а також отримує вагому економічну підтримку від Китаю, яка включає проекти в сферах будівництва доріг та енергетики.
Таджикистан для Російської Федерації представляє інтерес переважно як постачальник робочої сили. Це усвідомлюється в Душанбе, що, в свою чергу, призводить до значних інвестицій з боку Китаю в сферах гірничої промисловості, інфраструктури та енергетики. У країні вже відкриті філії китайських банків, а Китай контролює більше половини зовнішнього боргу Таджикистану. Крім того, Таджикистан активно розвиває співпрацю з Туреччиною, зокрема у галузі освіти та оборони.
Москва втрачає навіть Нігер та Малі.
У деяких африканських країнах, де Кремль покладався на найманців, спостерігається процес перетворення: нові уряди Нігеру та Малі вже почали шукати нових союзників, відходячи від російського впливу. Зокрема, в Нігері після перевороту 2023 року військова хунта спочатку розірвала зв'язки з Францією та почала активну співпрацю з Росією, включаючи присутність найманців з "Вагнера". Проте після ліквідації їхніх структур у 2024 році та ослаблення російського впливу, нове керівництво країни звернулося по допомогу не до Москви, а до Пекіна у питаннях видобутку урану, нафти та розвитку інфраструктури. Крім того, було підписано меморандум з Туреччиною щодо військової підготовки та постачання безпілотників. Нігер також проводить переговори з Катаром і Об'єднаними Арабськими Еміратами стосовно фінансування енергетичних проектів.
Нова влада Малі після "вагнерівського" періоду вже також шукає альтернативні гарантії безпеки: підписано угоду з Туреччиною про спільну підготовку військових і закупівлю озброєння. Китай інвестує в гірничодобувну галузь і енергетику (літій, золото, гідроенергетика) країни. Вже відбулися переговори з Алжиром і Саудівською Аравією щодо регіональної безпеки та фінансування інфраструктури.
Процес "дебалканізації" Росії продовжується.
Загрозливі сигнали для Путіна надходять вже й із "братньої" Сербії. Росія буквально шантажує її через постачання природного газу. 11 жовтня президент країни Вучич заявив, що після кількох місяців переговорів розчарований рішенням Москви запропонувати Белграду лише короткострокову угоду про постачання газу, яка діятиме лише до кінця цього року.
До енергетичної кризи у відносинах між Москвою та Белградом додався й аспект оборони. Цього місяця до Косова прибули тисячі турецьких дронів Skydagger. Вони вже були завантажені на німецькі багатофункціональні вантажівки Rheinmetall, які Косово отримало ще минулого року. Олександр Вучич ще у 2022 році висловлював занепокоєння щодо цього кроку і сподівався на підтримку з боку Москви, але не отримав її. Це стало ще одним свідченням зміщення позицій Сербії, яку Кремль вважав останнім оплотом "слов'янського братства" у Європі.
На тлі цих та багатьох інших подій "Z-патріоти" зовсім не риторично запитують, за що ж тоді (ще з царських часів) гинули росіяни в Сербії, Центральній Азії, Сирії? Звичайно, Путін продовжує вдавати, що "все йде за планом СВО", і не помічати, що буквально на очах руйнується не тільки його "новий світовий порядок", а й хвороблива ілюзія, що "Росія - велика держава". Уся її "велич" шкутильгає, починаючи з "Новоросії" в Україні і закінчуючи "Новоросійськом" біля Франції.
