Виборчий процес в Угорщині: Орбан зустрічає Зеленського.
Виборча кампанія в Угорщині перетворилася на змагання прем'єр-міністра Віктора Орбана проти президента України Володимира Зеленського. Лідер партії Fidesz не вперше вдається до тактики боротьби із зовнішньою загрозою для перемоги на виборах. Адже вона неабияк мобілізує електорат і вже продемонструвала свою ефективність у минулому. Але цього разу позиції правлячої з 2010 року партії Fidesz не такі сильні, як були раніше. Та й у створенні образу зовнішньої загрози з боку України й українців Орбан явно перестарався.
Україна та її президент Володимир Зеленський відіграють ключову роль у виборчій кампанії угорського парламенту 2026 року. Орбан використовує образ нашої країни, щоб створити враження, що вона є головною зовнішньою загрозою для Угорщини. Лідер партії Fidesz демонструє відверту агресивність і не вагається вдаватися до маніпуляцій та навіть відвертої дезінформації. У своїй боротьбі за владу угорський прем'єр давно перетнув межі, які не слід було б переступати.
На мітингах і в онлайн-дискусіях Віктор Орбан заявляє, що угорці мають вибрати між ним і Зеленським. Він також проводить аналогії між Україною, Брюсселем та опозиційним лідером партії "Тиса" Петером Мадяром. Проросійський очільник Fidesz прагне позиціонувати себе як єдиного політика, який дбає про національні інтереси та безпеку Угорщини. Водночас його суперники зображуються як слабкі, залежні та підконтрольні зовнішнім впливам.
Обличчя Володимира Зеленського з'являється на агітаційних плакатах та білбордах партії Fidesz по всій Угорщині, де його зображують із іронічною усмішкою. Це стало способом для угорської влади ще більше підкреслити загрозу і підігріти антиукраїнські настрої в суспільстві. Віктор Орбан не раз натякав, що фінансування партії "Тиса" надходить з України. Основна мета Зеленського на цих виборах полягає в заміні угорського уряду на проукраїнський. Такі меседжі мають на меті переконати виборців, що зовнішні сили втручаються у внутрішні справи Угорщини, і що найкращий спосіб захистити країну - це підтримка чинної влади.
Зупинка нафтогону "Дружба", який постачав до Угорщини російську нафту через територію України, стала приводом для Орбана звинувати Україну ще й в енергетичному шантажі. Головний симпатик Путіна в Європі стверджує: Зеленський хоче змусити угорців замерзнути, платити більше й атакує суверенітет Угорщини.
Орбан уміло маніпулює емоціями угорського народу, використовуючи страх з приводу війни та мобілізації. Він заявляє: "Ми не дозволимо угорським синам загинути за Україну" та висловлює обурення, що наша країна намагається втягнути Угорщину у військовий конфлікт. Протягом багатьох років угорський прем'єр формує образ зовнішнього ворога, якими, на його думку, є Україна та Брюссель. Водночас він не вагається використовувати національну гордість, стверджуючи, що угорців ніхто не зломить. Орбан не обмежується лише критикою президента Зеленського; він перетворює його на основного супротивника у своїй виборчій кампанії. А день голосування 12 квітня стає днем референдуму: за Угорщину чи за Зеленського, Україну та Брюссель.
Віктор Орбан не вперше намагається втриматися у кріслі, нагнітаючи в суспільстві страх і паніку. Раніше він обирав об'єктом своєї головної атаки Європейський Союз. Ефективно використовував провали міграційної політики ЄС на свою користь. Також йому вдалося сформувати образ єдиного захисника традиційних цінностей. Така стратегія працювала. Але може не спрацювати цього разу. В угорському суспільстві накопичилося багато претензій до правлячої сили, яка 16 років керує державою. Антиукраїнська риторика зайшла надто далеко. Для значної частини суспільства вона сприймається як брудна піар-технологія. Та й опоненти отримали додатковий привід звинуватити Орбана в роботі на Кремль. 15 березня на мітингу в Будапешті Петер Мадяр назвав лідера Fidesz зрадником угорської свободи і заявив, що той запросив в Угорщину російських агентів для втручання у вибори.
Останні опитування, за винятком наближених до влади соціологічних груп, показують впевнене лідерство правоконсервативної партії "Тиса". Політична сила Петера Мадяра випереджає Fidesz щонайменше на 10%. І владі поки що не вдається скоротити цю різницю. Щоправда, не можна списувати з рахунків фактор виборчої системи Угорщини. Вона змішана. 106 депутатів обираються на мажоритарних виборчих округах і 93 - за партійними списками. Ще 2011 року Fidesz перекроїла межі виборчих округів з користю для себе. Тому Орбан може дозволити собі програти за пропорційною системою, але надолужити своє за рахунок мажоритарки. До прикладу, 2022 року Fidesz отримала 54% за партійними списками, але взяла аж 88 зі 106 одномандатних округів. Це допомогло Орбану отримати загалом 135 місць у парламенті і сформувати конституційну більшість. Тому "Тисі" Петера Мадяра недостатньо лідирувати на кілька відсотків у рейтингу. Потрібно також брати одномандатні округи. Це буде нелегко, тому зараз зарано остаточно списувати Орбана з рахунків.
Проте ситуація для угорського прем'єра є досить напруженою. Економічна ситуація демонструє застій: державний борг перевищив 70% від ВВП, а бюджетний дефіцит наближається до 5% від ВВП. Громадськість висловлює незадоволення через корупційні скандали, в які потрапили представники партії Fidesz. Абсурдні звинувачення на адресу України, які виходять за межі логіки, не свідчать про впевненість політика у своїй перемозі. Так само як і штучно створений скандал щодо арешту українських інкасаторів та коштів "Ощадбанку". Дії Орбана можуть бути швидше відображенням відчаю. Як близький соратник Путіна, він усвідомлює, що залишитися при владі йому вдасться лише за умови особливого збігу обставин. І можливо, йому знадобиться щось дійсно виняткове, аби зміцнити свої позиції. Наприклад, неоднозначні висловлювання українського президента можуть бути використані для формування в громадськості образу загрози для Угорщини.
Потрібно розуміти: Орбан робитиме все можливе, щоб спровокувати українську владу на необачні заяви чи дії. Для нього це питання політичного життя і смерті. Йому конче потрібно знайти бодай якісь підтвердження своєї абсурдної теорії про "українську загрозу". Зрозуміло, він з радістю вхопився за висловлювання Зеленського, у яких український президент пригрозив передати контакти Орбана ЗСУ за блокування 90 млрд репараційного кредиту Україні.
Орбан та його команда, безперечно, заслуговують на рішучу реакцію. Проте українському президенту в даній ситуації було б доцільніше проявити стриманість і холоднокровність, залишаючи байдужість. Єдиними винятками мають стати випадки, що вимагатимуть чіткої відповіді. Варто дочекатися політичного фіаско союзника Кремля на виборах.
